Глосарій

Адаптація соціальна – процес взаємодії особистості або соціальної групи з соціальним середовищем; включає засвоєння норм і цінностей середовища в процесі соціалізації, а також зміну, перетворення середовища відповідно до нових умов і цілей діяльності.

Аномія (від франц. – відсутність закону, організації) – соціологічне й соціально-психологічне поняття, що позначає морально-психологічний стан індивідуальної й суспільної свідомості, яка характеризується розкладанням системи цінностей, обумовленим кризою суспільства. Виявляється у відчуженості людини від суспільства, апатії, розчарованості в житті, злочинності. Поняття введене Е. Дюркгеймом, теорія розроблена Р.К. Мертоном.

Де... , Дез... ( від лат. , франц.) – префікс, що позначає: 1) відсутність, скасування, усунення чого-небудь (дезадаптація, напр.); 2) напрямок униз, зниження (девальвація цінностей, напр.).

Домінанта (від лат. – рід, панівний) – головна ідея, основна ознака або найважливіша складова частина чого-небудь.

Ідентичність (від пізньолатинського – тотожний, однаковий) – тотожність, збіг чого-небудь з чим-небудь.

Ідентифікація (від пізньолатинського – ототожнюю) – 1) визнання тотожності, ототожнення об'єктів, розпізнавання; 2) у психології й соціології процес емоційного й іншого самоототожнення особистості з іншою людиною, групою, зразком.

Концепція (від лат. – розуміння, система) – певний спосіб розуміння, трактування яких-небудь явищ, основна точка зору, панівна ідея для їхнього висвітлення; головний задум, конструктивний принцип різноманітних видів діяльності.

Лібералізм – буржуазно-ідеологічний і суспільно-політичний рух, що об'єднує прихильників парламентського ладу, буржуазних свобод і свободи капіталістичного підприємництва. Основний постулат світогляду лібералізму в межах соціальної роботи пов'язаний з питанням відповідальності й морального обов’язку держави перед особистістю за неможливість надати всі умови для її нормального існування.

Макро... (від грецьк. – великий, довгий) – префікс для позначення гранично великого в межах визначеної системи.

Мезо..., мез... (від грецьк. – середній, проміжний) – частина складних систем, що займає серединний рівень.

Мікро... (від грецьк. – малий) – частина складної системи, що вказує на малий розмір.

Міфологія (від грецьк. – легенда, і ... логія) – наука, що вивчає міфи: їхнє виникнення, зміст, поширення.

Парадигма (від грецьк. – приклад, зразок): 1) суворо наукова теорія, втілена в системі понять, що включають істотні риси дійсності; 2) вихідна концептуальна схема, модель постановки проблем і їхнього вирішення, методів дослідження, що панують протягом визначеного історичного періоду в науковому суспільстві.

Професія (професійна діяльність) – діяльність, що потребує певної підготовки від тих, хто нею займається, і вона є джерелом їхнього існування. Характерні риси будь-якої професії – це спеціальна підготовка й матеріальна винагорода.

Соціалізація (від лат. – суспільний) – процес засвоєння людським індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють йому функціонувати як повноправному члену суспільства; включає як цілеспрямований вплив на особистість (виховання), так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування.

Соціальна робота, або соціономія (від лат. – суспільство і закон) – одночасно є формою суспільної діяльності, соціальною практикою, синтезом науково-теоретичних знань і навчальною дисципліною.

Становлення (філософ.) – процес формування будь-якого об'єкта, що передбачає перехід можливостей у дійсність. Основу цього процесу складають історичні передумови формованого об'єкта, що роблять можливим його виникнення.

Суб'єкт (від лат. – який лежить унизу, знаходиться в основі) – носій предметно-практичної діяльності й пізнання (індивід або соціальна група), джерело активності, спрямоване на об'єкт.

Філантропія – допомога незаможнім, благодійність.

Феномен (від грецьк. – те, що з’являється): 1) незвичний, винятковий факт, явище; 2) філософське поняття, що позначає явище, надане нам досвідом, унаслідок чуттєвого пізнання (на противагу ноумену, що осягає розумом і складає основу, сутність феномена).

Феноменологія – учення про феномени.