
- •Розділ і. Історія соціальної роботи в україні
- •1.1. Основні проблеми періодизації історії соціальної роботи
- •VI. Період державного забезпечення з 1917 р. До 1991 р.
- •1.2. Архаїчний період. Родоплеменні й общинні форми допомоги і взаємодопомоги у слов’ян до х ст.
- •1.3. Період князівської й церковно-монастирської підтримки з х до хііі ст.
- •1.4. Період церковно-державної допомоги з хіv ст. До другої половини хvіі ст.
- •1.5. Період державної опіки з другої половини хvіі ст. До другої половини хіх ст.
- •1.6. Період суспільної та приватної опіки з кінця хіх ст. До початку хх ст.
- •1.7. Період державного забезпечення з 1917 до 1991 рр.
- •1.8. Період соціальної роботи з початку 90-х рр. До нашого часу
- •Глосарій
- •Питання й завдання
- •Література
- •Розділ іі. Вступ до теорії й практики соціальної роботи
- •2.3. Соціальна робота в понятійному просторі
- •II. Макрорівень
- •III. Мезорівень
- •2.5. Тенденції освіти у сфері соціальної роботи, соціальної допомоги
- •Глосарій
- •Питання й завдання
- •Іменний покажчик
- •Література
- •Розділ iiі. Соціальна робота як базове поняття
- •3.2. Цінності в соціальній роботі
- •3.3.Соціальна робота як наука
- •3.4. Соціальна робота як суспільна практика
- •3.5. Соціальна робота як навчальна дисципліна
- •3.6. Методологія й методи соціальної роботи
- •3.7. Загальні й конкретні технології соціальної роботи
- •Глосарій
- •Питання й завдання
- •Іменний покажчик
- •Література
- •Розділ IV. Соціальна робота як цілеспрямована діяльність у суспільстві
- •4.2. Державно-правові (політичні) засади соціальної роботи
- •4.3. Соціальна робота й суспільні рухи
- •4.5. Морально-гуманістичні атрибути соціальної роботи
- •Глосарій
- •Питання й завдання
- •Література
- •Розділ V. Соціальна робота як соціокультурний інститут
- •1. Волонтерство як безкорислива допомога конкретного волонтера конкретній людині, яка потребує реальної допомоги з боку іншої людини
- •2. Волонтерська робота у плані організації діяльності гуртків і клубів за інтересами
- •3. Залучення дітей і молоді до роботи в самоврядувальних групах
- •4. Добровольча (добропорядна, добродійна) діяльність
- •Глосарій
- •Питання й завдання
- •Література
- •Розділ vі. Технології соціальної роботи
- •Сутність соціальної технології як суспільного явища
- •6.3. Загальні технології соціальної роботи
- •6.4. Міждисциплінарні технології, методи й методики соціальної роботи
- •Комунікативні навички в соціальній роботі
- •Основні елементи системи соціального захисту в галузі прибутків і споживання
- •Cтипендії
- •Глосарій
- •Питання й завдання
- •Іменний покажчик
- •Література
- •Розділ vіі. Етичні основи соціальної роботи
- •7.1. Вступ до етики соціальної роботи Актуалізація етичних питань соціальної роботи з того моменту, коли соціальна робота стала
- •Загальна декларація прав людини 1948 року
- •Литература
- •Понятійний аппарат Термін «менеджмент» – це синонім терміна «соціальне управління».
- •Еволюція теорії менеджменту Спроби систематизації управлінського досвіду були зроблені в першій половині XIX ст. В Англії.
- •Функції управління Функції управління – це види діяльності органів керування й посадових осіб, за допомогою яких вони впливають на об'єкт, яким керують.
- •Організаційні методи управління Методи управління – це засоби, прийоми практичних дій, спрямовані на досягнення цілей, завдань, засновані на аналізі інформації, обрані з можливих варіантів.
- •Стан керування соціальною роботою Аналіз стану управління соціальною роботою в нашій країні необхідно починати з аналізу стану його об'єкта.
- •Структура соціального захисту населення в Україні у ній можна виділити такі рівні: державний, регіональний, трудовий колектив, недержавний.
- •Перспективи вдосконалення управління соціальною роботою
- •8.4. Інститут супервізорства в соціальній роботі
- •Глосарій
- •Науково-навчально-методичний посібник
- •91011, Луганськ-11, вул. Оборонна, 2
Глосарій
Адаптація соціальна – процес взаємодії особистості або соціальної групи з соціальним середовищем; включає засвоєння норм і цінностей середовища в процесі соціалізації, а також зміну, перетворення середовища відповідно до нових умов і цілей діяльності.
Аномія (від франц. – відсутність закону, організації) – соціологічне й соціально-психологічне поняття, що позначає морально-психологічний стан індивідуальної й суспільної свідомості, яка характеризується розкладанням системи цінностей, обумовленим кризою суспільства. Виявляється у відчуженості людини від суспільства, апатії, розчарованості в житті, злочинності. Поняття введене Е. Дюркгеймом, теорія розроблена Р.К. Мертоном.
Де... , Дез... ( від лат. , франц.) – префікс, що позначає: 1) відсутність, скасування, усунення чого-небудь (дезадаптація, напр.); 2) напрямок униз, зниження (девальвація цінностей, напр.).
Домінанта (від лат. – рід, панівний) – головна ідея, основна ознака або найважливіша складова частина чого-небудь.
Ідентичність (від пізньолатинського – тотожний, однаковий) – тотожність, збіг чого-небудь з чим-небудь.
Ідентифікація (від пізньолатинського – ототожнюю) – 1) визнання тотожності, ототожнення об'єктів, розпізнавання; 2) у психології й соціології процес емоційного й іншого самоототожнення особистості з іншою людиною, групою, зразком.
Концепція (від лат. – розуміння, система) – певний спосіб розуміння, трактування яких-небудь явищ, основна точка зору, панівна ідея для їхнього висвітлення; головний задум, конструктивний принцип різноманітних видів діяльності.
Лібералізм – буржуазно-ідеологічний і суспільно-політичний рух, що об'єднує прихильників парламентського ладу, буржуазних свобод і свободи капіталістичного підприємництва. Основний постулат світогляду лібералізму в межах соціальної роботи пов'язаний з питанням відповідальності й морального обов’язку держави перед особистістю за неможливість надати всі умови для її нормального існування.
Макро... (від грецьк. – великий, довгий) – префікс для позначення гранично великого в межах визначеної системи.
Мезо..., мез... (від грецьк. – середній, проміжний) – частина складних систем, що займає серединний рівень.
Мікро... (від грецьк. – малий) – частина складної системи, що вказує на малий розмір.
Міфологія (від грецьк. – легенда, і ... логія) – наука, що вивчає міфи: їхнє виникнення, зміст, поширення.
Парадигма (від грецьк. – приклад, зразок): 1) суворо наукова теорія, втілена в системі понять, що включають істотні риси дійсності; 2) вихідна концептуальна схема, модель постановки проблем і їхнього вирішення, методів дослідження, що панують протягом визначеного історичного періоду в науковому суспільстві.
Професія (професійна діяльність) – діяльність, що потребує певної підготовки від тих, хто нею займається, і вона є джерелом їхнього існування. Характерні риси будь-якої професії – це спеціальна підготовка й матеріальна винагорода.
Соціалізація (від лат. – суспільний) – процес засвоєння людським індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють йому функціонувати як повноправному члену суспільства; включає як цілеспрямований вплив на особистість (виховання), так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування.
Соціальна робота, або соціономія (від лат. – суспільство і закон) – одночасно є формою суспільної діяльності, соціальною практикою, синтезом науково-теоретичних знань і навчальною дисципліною.
Становлення (філософ.) – процес формування будь-якого об'єкта, що передбачає перехід можливостей у дійсність. Основу цього процесу складають історичні передумови формованого об'єкта, що роблять можливим його виникнення.
Суб'єкт (від лат. – який лежить унизу, знаходиться в основі) – носій предметно-практичної діяльності й пізнання (індивід або соціальна група), джерело активності, спрямоване на об'єкт.
Філантропія – допомога незаможнім, благодійність.
Феномен (від грецьк. – те, що з’являється): 1) незвичний, винятковий факт, явище; 2) філософське поняття, що позначає явище, надане нам досвідом, унаслідок чуттєвого пізнання (на противагу ноумену, що осягає розумом і складає основу, сутність феномена).
Феноменологія – учення про феномени.