Правила оформлення курсової роботи з «міжнародного приватного права»

Курсова робота – це навчально-наукове дослідження студента, яке виконується в процесі навчання у вищому навчальному закладі.

Має комплексний характер і пов’язана з використанням отриманих студентом знань, умінь і навичок.

Передбачає:

• систематизацію,

• засвоєння,

• поглиблення ,

• застосування теоретичних і практичних знань зі спеціальності,

• набуття відповідних навичок обробки інформації і роботи з науковим текстом та нормативними актами.

Мета: виявлення глибини знань студента з навчальної дисципліни, вміння самостійно працювати з літературою, провадити аналіз наукових концепцій та узагальнювати дані практики, виявляти прогалини і недоліки нормативного регулювання, формулювати свої висновки і пропозиції.

Курсова робота передбачає дослідження і вирішення певної проблеми за допомогою вивчення студентом теоретичного матеріалу, що передбачає огляд чинного внутрідержавного законодавства і міжнародно-правових актів у відповідній сфері, аналіз практики його застосування і формування пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання тих чи інших суспільних відносин.

У результаті захисту: студент отримує 0-12 балів, що враховуються в системі оцінювання окремих видів навчальної роботи студента в навчальній дисципліні і є виконання модульної контрольної роботи № 2 у вигляді виконання та захисту курсової роботи.

Курсова робота – самостійна завершальна науково-дослідна робота, яка виконується в процесі вивчення навчальної дисципліни.

Особливість: передбачено проведення наукових досліджень (творчих розробок), вміння студента здійсняти науковий пошук, є самостійним оригінальним дослідженням студента, в якому систематизуються накопичені факти та обґрунтовуються їх наукова цінність і практична значимість.

Кваліфікаційна робота повинна:

• бути закінченим науковим дослідженням;

• містити обґрунтування вибору теми дослідження, актуальності поставленої мети, огляд джерел, викладення та оформлення матеріалу в результаті проведеного аналізу проблеми, висновки, забезпечуватись списком використаних джерел і змістом;

• показати вміння автора коротко, логічно, змістовно, аргументовано, грамотно викладати матеріал з обов’язковим посиланням на використанні джерела, а оформлення повинно відповідати сучасним вимогам, які висуваються до друкованих робіт;

• відображати ступінь володіння студентом як загально правовими, так і спеціальними знаннями та термінологічним апаратом;

• навчати працювати з навчальною і науковою літературою, нормативно-правовими актами (міжнародними та національними), узагальнювати і грамотно аналізувати матеріали практики, виявляти проблеми нормативно-правового регулювання і знаходити шляхи їх вирішення;

• показати спроможність до аналізу та аналітичних висновків, наукового пошуку, критичної оцінки наукових доктрин, концепцій, тощо, обґрунтовано відстоювати свою думку;

• бути самостійним науковим дослідженням, яке засвідчує гносеологічну (методологічну) зрілість студента, його вміння застосовувати загальнонаукові, приватні і спеціальні методи і прийоми, оперувати фактами, виявленими на їх основі, і формувати чітко доказані висновки;

• бути оформлена згідно чітко визначених правил.

Загальні вимоги до оформлення.

Вживання мов у оформленій курсовій роботі здійснюється згідно із чинним законодавством України.

Курсову роботу друкують машинописним способом або за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) від двадцяти п’яти до тридцяти рядків на сторінці і не менше сорока знаків в рядку.

Обсяг роботи (без бібліографії та додатків): комп’ютерний набір — 25-30 сторінок машинописного тексту (відповідно: вступ — 2-3 стор., висновки — 2-3 стор.).

Можна також використати папір форматів у межах від 203х288 до 210х297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів:

• ліве – 30 мм,

• верхнє – 20 мм,

• праве – 10 мм,

• нижнє – 20 мм.

Шрифт: Times New Roman. Розмір шрифту — 14. Інтервал — 1,5. Шрифт повинен бути чітким, чорного кольору, з однаковою щільністю тексту.

Робота має бути зброшурована (зшита).

Текст основної частини роботи поділяють на розділи та підрозділи.

Кожен новий розділ починається з нової сторінки, як і ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ і ДОДАТКИ. Підкреслювати заголовки й переносити слова в них не рекомендується.

Заголовки структурних частин курсової роботи “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами, напівжирним шрифтом, симетрично до тексту (по центру).

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу, напівжирним шрифтом. Крапку в кінці назв заголовків не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу у розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 1-2 інтервалам.

Таблиці, графіки, фотографії, ілюстрації, як правило, розташовуються на окремих сторінках з відповідними поясненнями, які робляться під ними.

Нумерація сторінок має бути наскрізною, тобто усі сторінки роботи, враховуючи ілюстрації (схеми, таблиці), нумеруються від титульної до останньої сторінки без пропусків та повторів. Першою сторінкою вважається титульна і на ній номер не проставляється. Усі номери сторінок розміщуються у правому нижньому кутку сторінки.

Номер розділу (арабськими цифрами) ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу великими літерами.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Вимоги до структури та змісту курсової роботи.

Курсова робота повинна мати наступну структуру:

• Титульна сторінка (див. Зразок 1) – загальний обсяг 1 стор.;

• Зміст (див. Зразок 2) – загальний обсяг 1 стор. (попередньо узгодити з науковим керівником);

• Перелік умовних скорочень (за необхідності);

• Вступ (див. Зразок 3 (щодо структури і змісту) - загальний обсяг 2-3 стор.;

• Основна частина, що складається з мінімум двох, максимум трьох розділів (що починаються з нової сторінки), які в свою чергу поділяються на підрозділи (підпункти) від 2-х до 4-х (див. Зразок 4 щодо оформлення заголовків розділів і підрозділів). Загальний обсяг кожного розділу близько 10 сторінок, розділи і підрозділи мають між собою співвідноситися за обсягом;

• Висновки – загальний обсяг 2-3 стор.;

• Список використаних джерел (див. Зразок 5) – мінімальна кількість використаних джерел - 25;

• Додатки (при необхідності або за бажанням).

Посилання. При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання на джерела, які використовувалися при написанні роботи. Такі посилання повинні надавати змогу знайти джерело і перевірити достовірність використаної інформації, точність цитування, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг, тощо.

Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Особливу увагу при написанні наукової роботи слід приділити використанню наукових праць інших авторів. Таке використання можливе лише за умови дотримання авторських прав, за допомогою належним чином оформлених посилань.

Щоб вказати джерела цитат, запозичень конкретних положень, формул, статистичних даних, нормативно-правових актів та деяких інших відомостей, а також щоб навести відомості про проаналізовані у тексті опубліковані праці, застосовують посилання.

Посилання на відповідні номери Списку використаних джерел у тексті роботи слід давати у квадратних дужках, а також вказувати номер сторінки першоджерела, на якій розміщено ту інформацію, на яку посилається студент.

Коли бібліографічні описи у списку джерел пронумеровані, то щоб зробити посилання, у тексті після згадування про конкретний документ (або після наведення цитати з нього) у квадратних дужках вказують порядковий номер документа арабськими цифрами, за яким його наведено у списку джерел: [30]. У разі необхідності вказують конкретні сторінки згадуваного джерела (особливо коли наводять цитату).

Для цього у квадратних дужках після номера джерела за складеним списком ставлять кому, потім літера „с.” з крапкою, далі – номер сторінки джерела, на якій знаходяться запозичені дані або цитата: [30, с. 72].

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел, що мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні слід точно вказати номер сторінки/сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі.

Посилання на джерела робляться згідно з їх переліком у квадратних дужках, наприклад, “… давши визначення терміну “репутація”, Р. О. Стефанчук вказує, що воно походить від латинського слова reputatio, яке означає обдумування … [30, c. 17]”.

Відповідний опис у списку використаних джерел (Див. Зразок).

Цитати. В курсовій роботі є обов’язковим в підтвердження своєї правоти посилатися на авторитетні джерела або дискутувати зі своїми опонентами. У цьому випадку академічний етикет вимагає правильно відтворювати текст цитати. Текст цитати береться в лапки, приводиться в тій же граматичній формі, що і даному джерелі, зі збереженням особливостей авторського тексту.

При непрямому цитуванні (при викладі думок інших авторів своїми словами) варто гранично точно викладати авторські думки й коректно оцінювати думки опонента. Цитування не повинне бути ні надлишковим, ні недостатнім: надлишкове цитування створює враження компілятивного характеру роботи, а недостатнє — знижує наукову цінність роботи здобувача.

В обов’язковому порядку кожна цитата повинна супроводжуватися посиланням на джерело, будь те монографія або стаття, оскільки при замовчуванні фактів використання чужого матеріалу магістерська робота до захисту не допускається.