2.Критерії класифікації причин

У кримінологічній літературі класифікація причин й умов злочинності здійснюється за декількома критеріями:

за природою;

за рівнем функціонування;        

за змістом і способом дії;

за джерелами.

За природою причини й умови поділяються на:   

об'єктивні,

суб'єктивні.

Об'єктивні фактори існують незалежно від волі людини. До них належать: стан екології, економіки, соціальний лад, спадковість, клімат та ін. Що стосується злочинності загалом, як об'єктивні її причини постають конкретні суперечності су­спільного буття, економічних і соціальних відносин людей. Об'єктивні умови - це недоліки організаційного й технічного порядку, що підтримують, пожвавлюють дію суб'єктивних і об'єктивних причин злочинності.

Суб'єктивні фактори охоплюють все особистісне , що залежить від волі людини: свідомість, звички, нахили, ціннісні орієнтири, мораль, право, політичні погляди, традиції та ін. А. Зелінський вважає, що до суб'єктивної детермінанти поведінки обов'язково належать також не свідомі елементи психіки людини, її психічне здоров'я, а спадкові особливості. До суб'єктивних причин від­носяться елементи соціальної психології, що суперечать моралі та проявляються у викривлених потребах, інтересах, установках, меті, які призводять до скоєння злочинів. Суб'єктивні умови -це демографічні та соціально-психологічні особливості населення.

За рівнем функціонування виділяють причини й умови:

-загальні для всієї злочинності;

-особливі для різних видів злочинів (за їх кримінально-правовою характеристикою, за колом осіб, що їх скоїли та ін.);

-поодинокі для певних злочинів.

За змістом і способом дії:

загальні причини й умови ті, що впливають на всю злочинність, тобто стосуються всіх процедур у злочинності: зрос­тання, скорочення, структурних змін тощо. Вони можуть бути:

економічними;

ідеологічними;

-організаційними;-правовими тощо; -особливі криміногенні обставини:-причини та умови конкретних видів злочинів за об'єктомзазіхання можуть об'єднуватись у великі групи -причиний умови корисливих, насильницьких, посадових злочинів тощо;

причини та умови умисних і необережних злочинів;

причини й умови первинної та рецидивної злочинності;-причини й умови злочинності неповнолітніх, що мають специфічний характер, беручи до уваги психофізіологічні особ­ливості цієї категорії злочинців тощо;-причини й умови конкретних поодиноких злочинних дій різноманітні. Лише частина з них може розглядатись як типові й такі, що підлягають певній систематизації. Незважаючи на це, хоч і умовно, вони можуть бути розмежовані на декілька груп:

причини й умови, пов'язані з матеріальним станом і умова­ ми життя осіб, які скоїли злочин;

пов'язані з моральним формуванням особи, з особливо­стями соматичного та психічного стану;

- причини й умови, що випливають з певної життєвої ситуації та поведінки потерпілого.

         За джерелами причини й умови бувають:

внутрішні - суперечності, що притаманні певному суспільству,

зовнішні -  негативний уплив з боку інших.

3.Причини злочинності в сучасній Україні

1. Економічні причини і умови.    - Причини: психологія здирництва, паразитизму, злиднів.    - Умови: помилки у стратегії й тактиці економічних реформ, приватизації, банківській системі та акціонуванні, виробничій сфері, сфері споживання і податковій системі; безконтрольність; безкарність.    2. Причини і умови кримінальної агресій    - Причини: психологія агресивності корисливої, побутової, націоналістичної та сексуальної.    - Умови: безконтрольність обігу зброї і наркотиків; пропаганда культу насилля, порнографії, проституції; відсутність ефективної ранньої профілактики.    3. Причини і умови кримінальної необережності.    - Причини: психологія легковажного ставлення до дотримання вимог громадської безпеки; егоїстично недбале задоволення власних інтересів.    - Умови: недоліки в матеріальному, технологічному, організаційному, правовому забезпеченні особистої та громадської безпеки.    4. Правові причини і умови.    - Причини: психологія правового нігілізму, правової легковажності та правового безкультур’я.    - Умови: недосконалість законодавства; прорахунки правозастосовчої практики; неефективність правового виховання; неефективність громадської профілактики; неефективність ранньої профілактики на стадії правопорушень.    А. Зелінський є представником біопсихологічного напряму в сучасній вітчизняній кримінології. Піддаючи критиці сучасні кримінологічні концепції причинності, вчений зазначає, що у філософський і кримінологічній літературі зберігається панування вульгарно-соціологічних тенденцій у поглядах на співвідношення об’єктивного (середовища існування) та суб’єктивного (людського, у тому числі й біологічно зумовленого) у детермінації злочинності [9]. Як рух вперед він оцінює погляди Н. Кузнєцової, яка на перший план кримінологічної детермінації висуває суб’єктивний фактор. А. Зелінський вважає, що людські вади завжди були й залишаються найближчою та визначальною причиною всіх видів антисоціальної поведінки, у тому числі й злочинної, не заперечуючи при цьому впливу на поведінку людей обставин, що об’єктивно від них не залежать. Обґрунтовуючи свою думку, вчений зазначає, що методологічно обґрунтованішим був би пошук першопричини злочинності в суб’єктивному факторі — недосконалості людської природи, оскільки якщо основну причину зростання злочинності пояснювати виключно об’єктивно існуючими економічними суперечностями, то поза увагою залишаються проблеми культури, моральності, психічного здоров’я, тобто фактори, які безпосередньо породжують девіантну поведінку.    Отже, А. Зелінський основною причиною злочинності визнає суб’єктивні фактори: психічну неврівноваженість, негідні пристрасті, прагнення до влади, агресивність, користолюбство, бездуховність, безкультур’я, шкідливі звички, конформізм.

4.Функції кримінології

Виходячи із завдань, які стоять перед кримінологією, виділяють функції кримінології:

Описова: кримінологія виявляє та фіксує певні факти соціальної дійсності, пов'язані зі злочинністю, відображає їхні властивості й ознаки, дає їхній науковий опис.

Пояснювальна: розкриваючи на основі емпіричних даних і теоретичних положень суть досліджуваних обєктів, кримінологія дає їм наукове пояснення.

Прогностична: вивчаючи тенденції розвитку кримінологічно  значущих процесів і явищ, кримінологія прогнозує їхній майбутній стан.

Практично-перетворювальна: кримінологічні опис, пояснення,  прогнозування так чи так підпорядковані інтересам наукового управління соціальними процесами, пов'язаними з протидією злочинності. Тож, боротьба зі злочинністю в значенні розуміння фокусує решту проблем, які вивчаються кримінологією. У цьому й полягає практично-перетворювальна функція науки, оскільки кримінологічні знання лише тоді мають цінність, коли вони озброюють суб'єкти профілактики злочинів, слугують для них керівництвом до дій.