60.Екологія мікроорганізмів. Мікрофлора навколишнього середовища: повітря, води, грунту. Методи дослідження.

Екологія (від грец. oikos — будинок, місце існування) мікроорганізмів вивчає взаємини мікроорганізмів або їх співтовариств між собою і навколишнім середовищем. Мікроорганізми в природі поширені повсюдно. Вони населяють ґрунт, воду, повітря, рослини, організми тварин і людини.

Взаємини між мікроорганізмами різних груп дуже різноманітні. Спільне існування двох різних організмів називається симбіозом (від грец. symbiosis — спільне життя). Симбіотичні взаємини можна поділити на асоціативні й конкурентні. До асоціативних взаємин належать мутуалізм, метабіоз, коменсалізм, сателізм.

Мікрофлору навколишнього середовища вивчає санітарна мікробіологія, завданнями якої є: розробка методів мікробіологічних і вірусологічних досліджень грунту, води, повітря, предметів побуту, харчових продуктів та ін.; вивчення джерел забруднення навколишнього середовища мікрофлорою, що становить небезпеку для людини; дослідження життєдіяльності мікроорганізмів у навколишньому середовищі, особливо в умовах його хімічного і біологічного забруднення; визначення нормативів для гігієнічної оцінки об'єктів навколишнього середовища, в тому числі харчових продуктів (за мікробіологічними показниками); обгрунтування заходів для оздоровлення об'єктів навколишнього середовища і контроль за ефективністю їх виконання (якість водопостачання, робота підприємств харчової промисловості і громадського харчування, знезаражування стічних вод,  покидьків та ін.)

Складні взаємозв'язки мікроорганізмів із середовищем, які зумовлюють їх розмноження, розвиток і виживання, вивчає спеціальна біологічна наукаекологія. Розрізняють екологію популяцій і екологію угруповань. Вивчення екології мікроорганізмів є основою для розуміння явищ паразитизму, механізму виникнення зоонозних захворювань, особливо тих, що характеризуються природною вогнищевістю, а також для розробки практичних заходів у боротьбі з різними   інфекційними   захворюваннями

61.Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці якості води.

Ступінь біологічного забруднення води оцінюють за колі-тит-ром і колі-індексом. Колі-індекс показує кількість клітин E. coli у 1 л води. Колі-титр — це найменша кількість досліджуваного матеріалу, у цьому разі води, в якому виявлена життєздатна E. coli.

Санітарно-показові бактерії води: кишкова паличка, ентерокок, Clostridium perfringens – показники фекального забруднення.

62.Методи санітарно-бактеріологічного дослідження води та їх оцінка.

Визначення ЗМЧ – по1 мл води різних розведень засівають у розтоплений і охолоджений МПА на чашках Петрі.

Визначення БГКП проводять за методом мембранних фільтрів або за методом бродильних проб.

Взяття проб води. Для проведення мікробіологічного аналізу відбирають 500 см³ води у стерильні флакони, закриті ватно-марлевою пробкою, покритою зверху паперовим ковпачком. Взяття проб з водопровідних кранів проводять після обпалювання їх спиртовим факелом і наступного випускання води на протязі 10 хв. Проби хлорованої води беруть у флакони з дехлоратором (на 500 см³ води 2 см³ 1,5 % розчину гіпосульфіту натрію, простерилізованого в автоклаві).

Якщо дослідження проводять на виявлення не лише індикаторних а й патогенних мікроорганізмів, потрібно брати пробу об’ємом 2500 см³ води. Коли визначають ще й індекс коліфагів об’єм проби збільшують до 3500 см³.

У відкритих водоймах проби беруть за допомогою батометра.

Визначення кількості бактерій групи кишкових паличок. Цей показник (індекс БГКП) визначають за допомогою методу мембранних фільтрів і бродильним методом. Мікробіологічні лабораторії частіше використовують метод мембранних фільтрів. Він значно простіший і дає стабільні результати.

Метод мембранних фільтрів. Сутність методу полягає в концентруванні бактерій з певного об’єму досліджуваної води на мембранний фільтр, вирощуванні на середовищі Ендо при 37 °С і підрахунку індексу БГКП в 1 дм³ води.

Облік результатів проводять через добу. При відсутності будь-яких колоній або при рості лише плівчастих, зубчастих та інших колоній, не властивих для ешеріхій, видають негативний результат. Якщо виростають типові для коліформних бактерій колонії, з них виготовляють мазки. У випадках виявлення грамнегативних паличок залишок колонії пересівають у глюкозо-пептонне середовище й при позитивній бродильній пробі присутність БГКП вважають позитивною. Дослідження закінчують постановкою проби на оксидазу. Для цього знімають фільтр і кладуть його колоніями на фільтрувальний папір, змочений реактивом на виявлення оксидазної активності. При наявності оксидази колонії забарвлюються у синій колір. Коліформні бактерії не утворюють оксидази.