57.Принципи санітарно-мікробіологічних досліджень об'єктів навколишнього середовища, їх оцінка. Санітарно-бактеріологічний контроль за якістю питної води. Вимоги Державного стандарту до питної води.

Принципи санітарно-мікробіологічних досліджень На результати аналізів можуть істотно вплинути різні чинники. На сучасному етапі завдання санітарної мікробіології значно ускладнює інтенсивне забруднення навколишнього середовища, що впливає не тільки на аутохтонно (нормальну), а й алло-Хтон (санітарно-показову і патогенну) мікрофлору. Тому при проведенні санітарно-мікробіологічних досліджень слід пам'ятати про наступні основні принципи.

• Проби слід відбирати з дотриманням усіх необхідних умов, регламентованих для кожного досліджуваного об'єкта. Дослідження необхідно проводити швидко, при неможливості негайного проведення аналізу матеріал зберігають у холодильнику не довше 6-8 ч.

• Для отримання об'єктивних результатів слід відбирати декілька проб з різних ділянок об'єкта.

• Більше адекватні результати можна отримати проведенням повторних відборів і аналізів проб.

• При проведенні аналізів слід використовувати тільки стандартні і уніфіковані методи дослідження.

• У роботі необхідно використовувати комплекс тестів - Прямих (виявлятимуть патогени) і непрямих (вказують на забруднення об'єктів навколишнього середовища виділеннями людини і тварин і його ступеня).

• Інтерпретацію результатів санітарно-мікробіологічних досліджень слід проводити з урахуванням інших гігієнічних показників (органолептичних, хімічних, фізичних і т.д.).

Вимоги

1)Не містити патогенних мікробів (в 1 дм3)

2)Число бактерій в 1 см3(Загальне мікробне число –ЗМЧ)-не більше 100 КУО/мл

3)Число бактерій групи кишкових паличок (колі формних мікроорганізмів) в 1 дм3- індекс БГКП –або колі індекс не більше Відповідно колі-титр або титр БГКІІ — об’єм, у якому міститься 1 КУО — більше 333.

4)Число термостабільних кишкових паличок (фекальних колі- форм) — індекс ФК-КУО/ЮО см³, тобто в такому об’ємі вони не по­винні виявлятися. Показник враховує кількість кишкових паличок теплокровних, які ростуть при температурі 44° С і вказує на недавнє фекальне забруднення.

5)Не містити коліфагів (в 1 дм³). Коліфаги є непрямим тестом, що вказує на забруднення води вірусами.

За паразитологічними показниками безпеки питна вода не має містити патогенних кишкових найпростіших (клітин, цист): лямблій, дизентерійної амеби (в 25 дм³); не містити яєць кишкових гельмінтів та їх личинок в 25 дм³).

58) Мікрофлора води. Фактори самоочищення води. Виживаність патогенних мікроорганізмів у воді. Роль води у передачі інфекційних захворювань.

Мікрофлора води. Вода може бути фактором передачі збудників багатьох інфекцій, особливо тих, що передаються за фе­кал ьно-оральним механізмом: черевного тифу, дизентерії, холери, лептоспірозу, ентеровірусних інфекцій. Забруднення води відбуває­ться через ґрунт або безпосередньо, при попаданні забрудненої води каналізаційних стоків у чисті водойми тощо. Особливо забрудненими є каналізаційні стоки до очистки. Вода має високу здатність до само- очистки від мікроорганізмів і навіть дуже забруднена вода через дея­кий час очищується. Проте, при надмірному забрудненні такого са­моочищення не відбувається. Проблема чистої води в останні деся­тиліття стала глобальною, зараз на Земній кулі майже не залишилось незабруднених прісних водойм.

Кожна водойма - складна живаючи система, де живуть бактерії , водорості , вищі водяні рослини. Загальна їхня діяльність забезпечує самоочищення водойм. Фактори самоочищення різноманітні. Їх можна розділити на 3 групи: фізичні, хімічні й біологічні. Серед фізичних факторів першорядне значення має розведення, розчинення й перемішування вступників забруднень. Знезаражування води відбувається під впливом ультрафіолетового випромінювання сонця. До хімічних факторів самоочищення ставиться окислювання органічних і неорганічних речовин. Санітарний режим водойми характеризується, насамперед, кількістю розчиненого в ньому кисню. До біологічних факторів самоочищення водойм ставляться корисні мікроорганізми: сапрофітні бактерії, гриби, актиноміцети, водорості, для яких основним джерелом енергії й життєдіяльності є споживання неживого органічного матеріалу. 

пробиотическое прискорення відмирання шкідливих і патогенних мікроорганізмів у водоймі, інтенсифікація самоочищення води до 99%.

Вода має велике санітарно-епідеміологічне значення як чинник передачі інфекційних захворювань і, вміщуючи патогенну мікрофлору, може спричинити виникнення таких хвороб, як кишкові інфекції (черевний тиф, паратифи, шигельоз та ін.), холера, геморагічний лептоспіроз, туляремія, бруцельоз, аденовірусна інфекція та ін.