39. Управління фінансовими ризиками на підприємстві, його етапи

Пошук ефективних підходів до управління ризиками став одним із найважливіших напрямків розвитку сучасної економічної науки. У найбільш широкому розумінні ризиком називають невизначеність у відношенні здійснення тієї чи іншої події в майбутньому.

У міжнародній практиці процес управління ризиками розглядається як ключова сфера менеджменту, значна увага приділяється вивченню ризикових сфер, пошуку ефективних методів контролю, оцінки та моніторингу ризиків, створенню відповідних систем управління.

Етапи управління фінансовими ризиками підприємства

1) Ідентифікація фінансових ризиків. На цьому етапі встановлюють фінансові ризики, які супроводжують операційну, фінансову та інвестиційну види діяльності підприємства, а також основні господарські операції. У результаті складають перелік несистематичних фінансових ризиків підприємства (ризик зменшення фінансової стійкості, ризик неплатоспроможності, структурний ризик, кредитний ризик тощо). Після цього визначають склад систематичних фінансових ризиків підприємства. Насамкінець формують загальний портфель фінансових ризиків.

2) Оцінка фінансових ризиків. На цьому етапі визначають величину збитків, яких може зазнати підприємство, а також ймовірність їх отримання. На другому етапі управління фінансовими ризиками підприємства важливо виділити такі підетапи: а) оцінка повноти та достовірності інформації, яка необхідна для визначення рівня фінансових ризиків підприємства; б) вибір і застосування відповідних методів оцінки ймовірності виникнення фінансових ризиків підприємства; в) визначення величини можливих фінансових втрат при виникненні фінансових ризиків підприємства; г) дослідження факторів, які впливають на рівень фінансових ризиків підприємства; д) встановлення гранично допустимого рівня фінансових ризиків за окремими господарськими операціями та видами діяльності підприємства.

3) Нейтралізація фінансових ризиків. На цьому етапі здійснюють заходи, які спрямовані на зменшення величини збитків підприємства та ймовірності їх отримання. При цьому застосовують такі основні методи нейтралізації фінансових ризиків підприємства:

• уникнення фінансових ризиків;

• утримання фінансових ризиків (разом з внутрішнім страхуванням);

• "передача" фінансових ризиків (зовнішнє страхування);

мінімізація фінансових ризиків (шляхом диверсифікації, розподілу ризиків, лімітування концентрації ризиків, хеджування тощо)

40. Методи нейтралізації фінансових ризиків підприємства

- Уникнення фінансових ризиків підприємства — це система внутрішніх заходів, у результаті здійснення яких повністю виключаються певні види фінансових ризиків. До таких заходів відносять: - відомчу від здійснення фінансових операцій з надто високим рівнем ризику (такий захід має високу ефективність , проте застосовуються не часто); - відмову від використання у великому обсязі позичкового капіталу( дає змогу уникнути ризику втрати фін стійкості підприємства); - відмову від використання у надмірному обсязі низьколіквідних оборотних активів (дає змогу уникнути ризику неплатоспроможності підприємства) тощо. Такі заходи з однієї сторони дають змогу уникнути певного виду фінансового ризику, а з 2 спричинають винекнення ризику втраченої вигоди.

- Утримання фінансових ризиків підприємства як метод їх нейтралізації реалізується водночас з внутрішнім страхуванням( самострахування). Внутрішнє страхування фінансових ризиків підприємства полягає у формуванні підприємством “ризикового капіталу” у формі резервного ( страхового) фонду, цільових резервних фондів , резервних статей у поточних і капітальних бюджетах підприємства тощо.

- Зовнішнє страхування фінансових ризиків підприємства полягає у передачі цих ризиків і фінанових втрат за ним страховим компаніями, які можуть надавати послуги зі страхування кредитних, інноваційних, депозитних ризиків, а також ризиків відповідальності та недосягнення запланованого рівня рентабельності тощо. У процесі зовнішнього страхування фінансові ризики підприємства передають повністю або частково.

Розподіл фінансових ризикі здійснюється шляхом часткової передачі цих ризиків партнером які приймають участь у проведенні ризикових фін операцій

До зменшення ризику відносять такі методи диверсифікація, лімітування, хеджування.

- диверсифікація фінансових ризиків полягає у поділі фінансових ризиків шляхом розширення обєктів капіталовкладень , асортименту товарів і послуг , фін інструментів тощо. Диверсифікація забезпечує мінімізацію фінансових ризиків що базується на їх розподілі та зменшення рівня концепції.за допомогу цього методу можна зменшити ризики: виробничого ризику, депозитного, валютного ризику;

- лімітування концентрації фінансових ризиків підприємства полягає у встановлені відповідних внутрішніх фінансових нормативів за окремими напрямками фін діяльності підп для фіксації фінансових втрат на допустимому рівні.До них пілягають такі види фінансових ризиків підп: ризик зменшення фін стійкості підприємст ( через встановлення граничного розміру позичкових коштів які використовуються в господарській діяльності.), інвестиційний ризик( через встановлення макс вкладень у цінні папери 1 емітенту), ризик неплатоспроможності підприємства( через встановлення мін розміру активів у висококваліфікрваній формі).

- хеджування дає можливість зменшити ризик за допомогою укладення відповідної угоди. Найчастіше хеджування застосовують як засіб страхування вартості товарів або прибутку, а також валютних ризиків підприємства. Хеджування є системою економічних відносин учасників фінансового ринку що пов'язані зі зниженням кредитних та цінових ризиків, яке виникає внаслідок одночасності та протилежного спрямування торгових угод на т ринку і терміновому ринку реального товару. Основними фінансовими інструментами хеджування ризиків є: Ф'ючерс — застосування якого передбачає здійсненя 3 видів біржувахих угод: 1) купівлю ( продаж) реальних активів або цінних пеперів з доставкою в майбутньому періоді ( форвардна біржува угода). 2) продаж купівля ючерних контрактів на таку саму кількість реальних активів або цінних пеперів (відкриття позиції за фючерсними контрактами) 3) ліквідація позиції за ючерсними контрактами в момент доставки реальних активів або цінних паперів шляхом здійснення зворотної угоди з ним.

Окціон — форма хеджування, що базується на угоді з премією, яку платять підприємство за право ( а не забовязання) продати або купити впродовж передбаченого опціоним контрактом терміну цінні папери, валюту, реальні активи в обумовленому обсязі та за наперед визначеною ціною.

Своп — інструмент хеджування, застосування якого передбачає здійснення обміну ( купівлі продажу) відповідними фінансовими активами або фінансовими зобовязаннями з метою покращенння їх структури та зниження можливих втрат.