33. Управління коштами підприємства.

Управління грошовими коштами або залишком грошових коштів, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства є невід”ємною частиною управління оборотними активами.

Розмір залишка грошових коштів на поточному валютному рахунках в касі підприємства визначає рівень його абсолютної платоспроможності, тобто готовність підприємства негайно розрахуватися по невідкладним фінансовим зобов”язанням (строк виконання до 1 місяця); впливає на тривалість виробничого циклу, а отже і на розмір фінансових коштів, інвестованих в оборотні активи. Управління грошовими коштами повинно здійснюватись на таких засадах:

- підтримка мінімального залишку грошових коштів для пезперебійного здійснення поточних розрахунків;

- створення резерву вільних грошових коштів на випадок можливого розширення обсягів виробництва;

- формування резерву грошових коштів для компенсації передбачених витрат і можливих втрат в процесі фінансово-господарської діяльності;

- своєчасна трансформація вільних грошових коштів у високоліквідні фінансові інструменти та їх зворотна конвертація для поповнення залишку грошових коштів.

Управління коштами підприємства полягає в оптимізації обсягу їх залишку з метою забезпечення постійної платоспроможності. Етапи:

1. Аналіз коштів за попередній період. Досліджують динаміку обсягу коштів, розр коефіцієнт участі грошових коштів в оборотному капіталі, визн середній період обороту та кількість оборотів, рівень абсолютної платоспроможності, рівень відволікання вільного залишку коштів та коефіцієнт рентабельності.

2. Оптимізація середнього залишку грошових коштів

3. Диференціація середнього залишку грошових коштів в розрізі національної та іноземної валюти

4. Вибір форм регулювання середнього залишку грошових коштів.

5. Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових коштів.

Побудова ефективної системи контролю за грошовими коштами.

34 Стратегія фінансування оборотних активів підприємства.

Виділяють 4 стратегії фінансування оборотних активів підприємства.

1. За умов ідеальної стратегії поточні активи фінансуються за рахунок поточних зобов’язань. З позиції ліквідності ця модель є найбільш ризиковою.

   Оборотні активи	Поточні зобов’язання
   Необоротні активи	Довгострокові зобов’язання і власний капітал

2. За умов агресивної стратегії змінна частина оборотних активів повністю покривається за рахунок короткострокової заборгованості, а необоротні активи та постійна частина фінансується на довгостроковій основі.

   Змінна частина оборотних активів	Поточні зобов’язання
   Постійна частина оборотних активів	Довгострокові зобов’язання і власний капітал
   Необоротні активи

3. За умов консервативної стратегії майже всі активи фінансуються за допомогою довгострокових джерел. Ця стратегія застосовується на початкових стадіях діяльності підприємств.

   Оборотні активи	Довгострокові зобов’язання і власний капітал
   Необоротні активи

4. За умов компромісної стратегії фінансування необоротних активів, постійної частини і приблизно половини змінної частини оборотних активів здійснюється за рахунок довгострокових джерел. Інша частина фінансується на короткостроковій основі. Ця модель є найбільш реальною, проте в певні періоди підприємство повинно мати зайві оборотрні активи, а це зменшує їх прибутковість.

Змінна частина оборотних активів	Поточні зобов’язання
	Довгострокові зобов’язання і власний капітал
Постійна частина оборотних активів
Необоротні активи