Розділ ііі проблеми та шляхи вдосконалення організації медичного страхування в україні

3.1. Проблеми та перспективи розвитку медичного страхування в Україні

Медичне страхування, як одна з основних складових соціальної інфраструктури, в Україні перебуває лише на стадії формування. Медичне страхування є формою соціального захисту населення щодо охорони здоров’я, воно пов’язане з компенсацією витрат громадян на медичне обслуговування. Відомо, що в умовах фінансової та економічної нестабільності охорона здоров'я потерпає найбільше, оскільки коштів на неї виділяється ще недостатньо. Її фінансування потребує значного поліпшення, бо здійснюється, як правило, за методом залишкового фінансування цієї галузі. Це призвело до відсталої матеріальної бази, низького рівня медичного обслуговування, дефіциту лікарських препаратів і, як результат — стан здоров'я населення в Україні незадовільний [10, с. 40].

Значення медичного страхування полягає у відокремленні фінансування галузі охорони здоров’я від бюджетного процесу, що особливо актуально в умовах дефіциту бюджетних коштів. Не дивлячись на те, що відповідно до законодавства України держава гарантує безоплатну медичну допомогу, значна частина медичних послуг є по суті платною. Пацієнти оплачують необхідні для свого лікування медикаменти, різні господарські витрати (харчування, постільну білизну) й навіть платять за послуги молодшого медичного персоналу.

На сьогодні в Україні на ринку добровільного медичного страхування реально працює близько 30 страхових компаній. Найпоширеніші страхові продукти на випадок настання страхової події гарантують виплату страхових сум безпосередньо медичним установам та залишають страхувальникові вибір медичної установи й лікувального персоналу, контроль і експертизу якості лікування, що забезпечує їм почуття захищеності.

Страховики констатують, що структура попиту на добровільне медичне страхування останніми роками зазнала значних змін. По-перше, усе активніше цікавляться цим видом страхування вітчизняні підприємства, що турбуються про соціальний захист своїх працівників, тоді як раніше серед покупців були переважно іноземці. По-друге, медичне страхування перестає бути привілеєм київських підприємств. До процесу страхування енергійно долучаються регіони. Так, у деяких компаніях обсяги регіональних продажів полісів добровільного медичного страхування уже значно перевищують столичні.

На сьогодні найбільш актуальною проблемою медичного страхування в Україні є впровадження обов’язкового медичного страхування.

Із запровадженням медичного страхування в нашій країні пов’язано надто багато сподівань, тому проект закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» викликає багато суперечок серед фахівців та медичної громадськості. Попри деякі очевидні переваги та недоліки цього проекту, можна сказати, що запровадження медичного страхування невиправдано затягується [21].

Проект закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» можна віднести до основних законодавчих актів, що створюють основу для розвитку охорони здоров’я; його введення справлятиме значний вплив на добробут населення і громадське здоров’я.

Обов’язкове медичне страхування має такі переваги, як цільовий характер,незалежність коштів від держави та відокремленість від інших державних коштів. Серед недоліків можна виділити такі аспекти як можливість ухиляння платників від відрахувань, підвищення вартості робочої сили і пов’язане із цим зниження конкурентоспроможності економіки держави, залежність від темпів економічного розвитку, необхідність створення відповідних регуляторних органів, а також недостатня економічна база, оскільки як правило, відрахування здійснюються тільки з фонду заробітної плати.

Для вирішення цієї проблеми, на нашу думку, Україні слід звернутися до досвіду зарубіжних країн, де система охорони здоров’я вже довгий час працює злагоджено, ефективно поєднуючи використання добровільного медичного страхування із обов’язковим.

Також існує й ряд інших проблем, що зумовлюють гальмування розвитку медичного страхування в Україні. Першочергова – відпрацювання та впровадження нормативно-правової бази, необхідної для функціонування системи обов’язкового та добровільного медичного страхування, зокрема:

• удосконалення договірної бази обов’язкового медичного страхування та надання медичної допомоги;

• розробка стандартів якості медичної допомоги;

• здійснення ефективного контролю обсягів та якості медичних послуг [22].

Проблеми в собі несе не лише обов’язкове, а й добровільне медичне страхування. Насамперед, вони полягають у тому, що самі страховики не надто бажають зв'язуватись з медициною, оскільки на їх переконання це невиправдано складно і невигідно, з точки зору страхових виплат, рівень яких нижче 45-60% не опускається, зумовлюючи діяльність вітчизняних страховиків практично на межі рентабельності. В свою чергу, українці не поспішають купувати поліси добровільного медичного страхування, тому що, вони, як і раніше, залишаються досить дорогим задоволенням.

Крім цінового фактора важливою проблемою є те, що на сьогодні ринок добровільного медичного страхування розвивається поки що основним чином за рахунок корпоративного напрямку. Страхування ж фізичних осіб є для страховиків не вигідним, оскільки заплативши за медичну страховку, що є очевидним свідченням наявних або потенційних проблем зі здоров'ям, клієнт прагне до максимуму використовувати поліс. Корпоративні ж клієнти прибутковіші, оскільки компанії страхують відразу 100-500 працівників (часто за найдорожчою програмою з великим набором послуг), багато хто з яких взагалі не ходить до лікарів.

Не менш важливою проблемою, є те, що нині страхові компанії не мають реального механізму контролю за якістю наданих страхувальнику послуг та важелів впливу на поліпшення якості обслуговування саме в закладах охорони здоров'я державної і комунальної форм власності. У зв'язку з цим розвиткові добровільного медичного страхування суттєво перешкоджає проблемний державний медичний сектор. Це порушує питання того, що система добровільного медичного страхування не може динамічно розвиватись, якщо їй не відповідає належний рівень інфраструктури охорони здоров'я. вирішення цієї проблеми найчастіше вбачається в будівництві страховиками власних клінік, що звичайно є дуже дорогим.

Існують і недоліки кадрового забезпечення галузі, що зумовлені наявністю недостатньої кількості фахівців сфери охорони здоров'я які мають сучасні знання й досвід з медичного страхування, а також відсутністю у навчальних програмах всіх вищих медичних навчальних закладів III—IV рівнів акредитації тематики медичного страхування.

Також актуальною залишається проблема запровадження нових податків чи зборів на обов’язкове соціальне страхування в умовах проведення державою політики зменшення податкового тиску.

Виходячи з вищенаведеного огляду, мі бачимо, що медичне страхування України знаходиться в незадовільному стані, наявна величезна кількість проблем пов’язаних як із добровільним, так і з обов’язковим страхуванням.

Успішне вирішення всіх вищенаведених проблем потребує часу, фінансових ресурсів та відповідних фахівців. Головна роль в процесі їх вирішення, звичайно, відводиться державі. Проте, також свою роль мають зіграти тут як страхові компанії, так і самі громадяни.

Держава має розробити та впровадити абсолютно нову політику, яка б забезпечила ефективний розвиток галузі охорони здоров’я в Україні. Для цього їй необхідно буде вирішити наступні завдання:

• розробка єдиної стратегії щодо розвитку медичного страхування;

• удосконалення законодавства у сфері медичного законодавства, яке б містило рекомендації здійснення медичного страхування як у обов’язковій, так і у добровільній формі на єдиних організаційно правових засадах а також, яке б захищало інтереси всіх суб’єктів ринку медичного страхування;

• поетапне впровадження обов’язкового медичного страхування із врахування підвищення якості медичної допомоги, захисту прав пацієнтів, удосконалення ціноутворення на медичні послуги, визначення критеріїв вибору способів оплати медичної допомоги;

• підвищення довіри громадян до системи добровільного медичного страхування;

• поліпшення механізму фінансування процесів медичного страхування та забезпечення ефективного контролю за використання коштів медичного страхування та бюджетного фінансування;

• розробка системи підготовки та перепідготовки відповідних фахівців, запланування у бюджеті витрат на підвищення зарплати медпрацівникам;

• на ринку добровільного медичного страхування - розвиток конкуренції серед страховиків, що спеціалізуються на даному виді страхування, що в перспективі створить умови для зниження ціни купівлі страхового полісу з добровільного медичного страхування, а також підвищення рівня якості медичних послуг, які пропонуватимуться страховиками страхувальникам.

• підвищення страхової культури населення , зокрема й медичних працівників.

Така система заходів дозволить створити умови для найбільш повного задоволення потреб населення в одержанні доступної і високоякісної медичної допомоги, зменшить навантаження на державний та місцеві бюджети та долю тіньової медицини в системі медичного обслуговування, допоможе уникнути необґрунтованих витрат на надання зайвих медичних послуг з метою одержання додаткового прибутку, підвищить фінансовий стан працівників медичних установ.

Отже, запровадження медичного страхування потребує чіткого визначення правових, організаційних та фінансових засад запровадження такої системи. Медичне страхування населення призведе до зростання сильної та здорової нації, а як наслідок - сильної та ефективної економіки.