2.2. Джерела фінансування медичного страхування

Головним чинником розвитку системи охорони здоров’я будь-якої країни є показники фінансування та стабільність його джерел. Кожна країна визначає способи їх формування на власний розсуд, ураховуючи політичне та економічне підґрунтя.

Фінансування охорони здоров’я в Україні здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого та регіонального самоврядування, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством [11].

Науковими дослідженнями доведено, що стан здоров’я населення України прямо залежить від рівня фінансування системи охорони здоров’я, але за останні 18 років цей рівень останнього не перевищував 3.4 % обсягу ВВП (близько 60 євро) за мінімальної потреби у 5 % (водночас у європейських країнах цей показник перевищує 10 %). Забезпечення державних гарантій щодо надання безоплатної медичної допомоги (відповідно до ст.. 49 Конституції України) залежить від економічної спроможності держави, від можливості держави забезпечити фінансування закладів охорони здоров’я. Нині система охорони здоров’я знаходиться в критичній ситуації, яка потребує рішучих дій з боку держави [12].

Бюджетні кошти, які виділяються на медицину, недостатні і дають змогу покрити лише мізерну оплату праці медичного і обслуговуючого персоналу( не виконуючи при цьому ні відтворюючу ні стимулюючу функції). Практично не фінансуються такі статті витрат, як закупівля медикаментів, медичного обладнання, ремонт приміщень, харчування хворих. На даний час фінансування закладів охорони здоров’я сягає лише 40% від потреби і здійснюється за так званим ,,залишковим” принципом. Нестача державних коштів призводить до того, що безоплатна медична допомога заміщується платною: наприклад, створюються так звані ,,лікарняні каси”, які завуальовано під виглядом добровільних внесків здійснюють збір коштів громадян за надання медичної допомоги тощо.

Державне фінансування охорони здоров’я в 2012 році, у розрахунку на душу населення в 60 разів менше, ніж в США, в 30-40 разів менше, ніж у країнах Європейського Союзу та у 7-12 разів менше, ніж у найближчих сусідів України – Молдови, Білорусі, Росії та Польщі.

На Міністерство охорони здоров’я, згідно з законом про Державний бюджет на 2012 р., виділено 7 003 796,1 тис. грн., у тому числі за загальним фондом — 6 290 874,6 тис. грн., за спеціальним фондом — 712 921, 5 тис. грн. (для порівняння: у 2011 ця цифра становила 7548 695,0 тис. грн.) [4].

Причиною повільного розвитку медичного страхування в Україні є низький рівень охорони здоров’я в державі.

Сучасний стан фінансування охорони здоров'я України є вкрай недостатнім і не створює передумов для здійснення якісної медичної допомоги в необхідних обсягах; особливо для соціально незахищених верств населення.

Медична галузь в Україні не має можливості користуватися перевагами ринкової економіки. Одного ж бюджетного фінансування недостатньо для нормальної взаємодії охорони здоров'я з іншими і галузями, які вже працюють за і законами ринкових відносин, тому система охорони здоров'я випробовує весь пакет проблем, пов'язаних з непогодженістю цих відносин [11].

Добровільне медичне страхування вже стало звичним страховим продуктом для страхового ринку України, однак обсяги зібраних страхових премій не дозволяють стверджувати, що це джерело фінансових ресурсів є вагомим у фінансовому забезпеченні галузі охорони здоров’я.

На сьогодні створення страхових служб поки що може реально здійснюватись в аспекті додаткового резерву до діючої системи охорони здоров'я з метою контролю з боку суспільства за надходженням додаткових коштів та їх використанням для фінансування потреб держави в охороні здоров'я. Перехід системи охорони здоров'я на повне утримання за рахунок страхових фондів може розглядатись у перспективі. На сьогодні основний принцип організації охорони здоров'я в Україні – змішане децентралізоване медичне страхування.

Проведення реформ у охороні здоров'я України, направлених на створення нової, бюджетно-страхової медицини стало життєвою необхідністю. Впровадження обов’язкового медичного страхування та поєднання його з бюджетним фінансуванням дасть можливість збільшити фінансові ресурси системи та забезпечити населення медичною допомогою, гарантованою Конституцією України.