V Думки про зустріч — враження від зустрічі.
Іменники думка, враження, близькі в значенні «уявлення, що складається внаслідок знайомства, зіткнення з ким-, чим-небудь».
Кожне із слів має відмінності в керованій формі.
Думка (часто у множині) сполучається з іменниками у знахідному відмінку з прийменником про: «Комбат про тебе хорошої думки» (О. Гончар).
При слові враження вживається форма родового відмінка з прийменником від: «Інше враження створюється від галерей на стовпчиках» (3 журн.). Але: «Про вчителя у дітей створилося гарне враження».
Керування про + знахідний відмінок характерне при використанні іменників — назв істот (осіб): враження про лектора, про дітей.
(Б. Антоненко-Давидович)
Завдання 165. Запишіть слова у три стовпчики: у перший — слова з наголошеним першим складом; у другий — з наголошеним другим складом; у третій — з наголошеним третім складом.
Натовп, предмет, сантиметр, металургія, міліметр, рукопис, русло, оцет, пасквіль, позначка, посмішка, середина, тваринництво, однина, монолог, найвиразніше, одинадцять, приспів, Прокіп, разом, заспів, ім'я, руно, новий, ознака, ворона, підвести, порядковий, псевдонім, портфель, силос, спина, процент, розв'язання, росіянин, стартер, титульний, квартал, симетрія, тремтячи, видання, українець, урочистий, туга, перепел, центнер, чайна, чисельник, цифровий, шовковий.
Завдання 166. Поясніть вирази. Складіть з ними речення.
Вітер три метри за секунду — вітер три метри на секунду; більшість студентів прийшла — більшість студентів прийшло.
Завдання 167. Перекладіть з російської мови на українську. Вирази українською мовою запишіть. Складіть з ними речення.
Лопнуть со смеху, терпение лопнуло, лопнул стакан, лопнула струна, лопаются почки.
Принять меры, принять во внимание, принять закон, принять вид, принять к сердцу, принять к сведению.
Завдання 168. Прочитайте і спишіть пари слів. Запам'ятайте у них наголос. Чи змінюється значення слова від зміни наголосу? Складіть з даними словами речення.
Зігнеш — зігнеш; розповісти — розповісти; очолити — очолити, перебіг — перебіг, розкидати — розкидати.
Завдання 169. Прочитайте текст. Виправте у ньому стилістичні та граматичні помилки. Відредаговані речення запишіть.
1. Назавтра передбачається помірний вітер, п'ять метрів на секунду. 2. Мені впало па думку домовитись за зустрічь з тобою. 3. Яке твоє враження про цю зустріч? 4. Переважна
більшість моєї думки про тебе.
7-.ІІМ ЛТЮТЭ .ХР.ТЕХЇСШ'ВН !.Wf*T' Ї> .НЖНіШ YаШлВТСЇСС УНОЯІЗ
Завдання 170. Прослухайте музичний запис пісні. Які почуття викликає у вас вона? Напишіть відгук на пісню.
Ы і/О^ОТІҐ': - ІТГ/МІОі'} ; / —1 «riVift^ ІЦ•
МАТЕРИНА ПІСНЯ
Музика О. Білаша Слова L Бердника
Стало в хаті соколятам тісно, Полетіли в передгроззя. І тужила материна пісня, Як та чайка при дорозі. (Двічі) Приспів:
А без пісні не буває сонця, А без сонця не буває цвіту. Хто забуде материну пісню, Той сліпий блукатиме по світу. (Двічі) Перший сокіл з ворогами бився, Пересилив супостата, Бо вогнем горіла в серці пісня, Що співала сину мати. (Двічі) Приспів.
Другий сокіл висотою виився, Заболіли в небі крила... І тужила материна пісня, Довго чайкою тужила. (Двічі) Приспів.
Славні хлопці, соколи вогнисті, До світ сонця на порозі Не лишайте материну пісню, Як ту чайку при дорозі. (Двічі) Приспіб.
Завдання 171. Побудуйте усну розповідь на тему: «Нема того краму, щоб купити маму».
Завдання 172. Прочитайте текст про себе, потім уголос. Зверніть увагу на особливості української літературної вимови та художні засоби, жими автор передає любов до матері та рідного дому. Підготуйте виступ по цьому тексту. Зверніть увагу на вступ і закінчення як необхідні елементи виступу та на стиль мовлення.
МАМИНА КОЛИСКОВА
Вслухаюся в поетичні образи колискових і уявляю немовлятко, котре покліпує віями — дрімота-сон ходить біля вікон, заглядає у шибки, а там, на воротях, стоїть кіт у червоних чоботях, легеньким помахом крил птахи поза точком приносять кашку з молочком, тільки зозуля, примостившись на покуті, не поспішає — хоче сплести тугого барвистого віночка з рути-м'яти, хрещатого барвінку й запашних васи- лечків та десь далеко-далеко виряджається козак у військо, щоб татарин-бусурман не заполонив сестрицю. «Художні образи в колискових піснях нечисленні, — приходить на спомин вислів з монографічного дослідження про цей пісенний жанр, — але всі вони виписані пензлем щедрої любові. Тут бачимо кота, голуба, зозулю, сон, дитину, батька. А над усіма ними — величний образ жінки-матері, ніжне серце якої переповнене безмежною любов'ю до дитини».
Краєм ока оглядаю сволок. Он там із вимуленою зазубриною, ще й досі, обмащений білою глиною, горбатіє скоб- лик — на ньому не одне літо вигойдувалась колиска. Поруч рябіє густе плетиво зарубок — за давнім древлянським звичаєм, коли народжувалась дитина, робили своєрідні мет- ріки-мітки. Кожна така позначка символізувала поповнення роду. Крізь пелену років згадую і свою причетність. «Тобою, — наче здогадується ненька про мої думки, — й завершився
колисковий рід...» — «Цікаво, — беруть невтямки, — чи збереглося хоч щось з цього господарства?» Мати усміхається, і її очі проймаються невимовною радістю: «Аякже, вона он там, на горищі висить, Споконвік у народі існував звичай: вийшлу з ужитку колиску ніколи не викидали на звалок, її берегли доти, доки люди жили в осідлі...» — «А з якого дерева робили їх?» — «Із клена, калини або ясена, щоб діти були дужими та співочими.
А для чого усе це треба знати, адже зараз майже ніхто не користується ними? — і, не дочекавшись відповіді, додає: — Ти по світах уже бував, з багатьма людьми зустрічався, то скажи мені: чи вміють теперішні молодиці співати колискових?» (В. Скуратівський)
Q
інші
засоби ^
С Основна думка твору j)
Образні
засоби, завдяки яким вона досягається
^порівняння
j
с
т
Завдання 174. Розкажіть про свою маму. Свою розповідь
запишіть.
■
Завдання 175. Прочитайте текст уголос, звертаючи увагу на особливості української літературної вимови. Як передається у тексті розпач солдата, який втратив домівку, брата, матір? Зверніть увагу на стиль мовлення. Паї тіпніть тези тексту. Проведіть усне обговорення, висловіть своє ставлення до героїв, їх вчинків, подій.
МАТИ
Не ради сліз і розпачу, й скорбот, а задля слави нашого роду написано і в ім'я любові про цю високу смерть. І хоч багато судилося нам незабутніх утрат, хоч легше було б очам читати щось лагідне і миле серед громів, прочитаймо про матір Марію Стоян
.
Хто серед трупів ворожих біжить по ;селу, що вже догоряє? Хто це стогне біжучи? Чиє серце стугонить у грудях, мов вистрибнути хоче вперед?
Це Василь з автоматом і бомбами, Марії Стоянихи син.
Хто мертвий висить коло хати під небом?
Оце його мати.
Біжить Василь, увесь мокрий од довгого бою, біжить у великій тривозі. Як же він бився перед рідним селом! Розвідником був, нищив точки, розніс гранатою дзота, що був колись дядьку за хату. ПогнаЛи ворога. Пробіг Василь усе село, все те, що звалося колись селом. Дві сотні печищ, спалені сади, череп'я, ями і безліч одубілих ворогів у багнищі й крові.
Мамо, де ви? Це я, Василь, живий! Івана вбито, мамо, а я живий... Я вбив їх, мамо, коло двох сотень... Де ви?
Підбіг Василь до двору. Отут був двір під самою горою.
Мамо, матінко моя, де ви? Рідна моя, чому ж ви не зустрічаєте мене? Чом не чую вашого тихого голосу? Де ви, голубко, матінко моя сива?
Спинився Василь коло хати, а хати немає. Василь у двір — нема двору. У сад — нема саду. Тільки стара груша, а на груші мати.
О тихий жах... О незабутній смутку... (О. Довженко)
Завдання 176. Прочитайте тексти. Напишіть до кожного з них коротку анотацію. Зверніть увагу на художні засоби.
ВДЯЧНІСТЬ
З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. У тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивляються матері в своїх дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них. Усім своїм життям і працею, прикладом .і вихованням утверджують у нас кращі риси людяності й добра. Захищають нас, навіть ціною власного життя, від усього лихого. Та не можуть матері порятувати своїх дітей од війни, коли вона палить рідну землю, одривають від серця юних синів і посилають захищати Вітчизну. Тому війни найперше спрямовані проти матерів. І нема нічого скорботнішого, як схилене у зажурі над полеглими обличчя Матері-Вітчизни — уособлення всіх матерів рідної землі.
Матері... Все життя дивляться вони нам услід, вирядивши в люди. Так і стоять на початку всіх наших доріг, навіть коли їх не стає. Стоять і дивляться, і бажають нам добра і щастя. Сподіваються від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо й в останню хвилину думають про те, щоб діти їхні жили гідно серед людей і творили добро па своїй землі.
Вони мудро й терпляче зносять те, що їх витісняють з синівських і доччиних сердець обранці й обраниці, спочатку кохані, потім дружини й чоловіки. Аби тільки щасливо жилось їхнім дітям. (О. Сизоненко)
научи, як землю вберегти від зла, розумом, діянням і крилом тепла. Зоря-зоряниця, сонце доброти, землю України щастям освіти!
(В. Полинок)
Є -НЕїЖ «ЯЙ ОО".ІЇТЗІИНІЙ •>» щ
Завдання 177. Прочитайте спочатку текст про себе. Подумайте, в якому темпі він має звучати і чому. Від чого залежить зміна темпу звучання? Прочитайте текст уголос. Обміркуйте кожне слово, кожний рядок. Напишіть переказ тексту. Висло- віть у ньому власну думку і власне ставлення до написаного (подій, героїв тощо).
і. ^}, ' '*.'^і^нім^І.ібз'Сйй
ДВА КРИЛА ЛЮБОВІ
... .........
Є на світі одна Україна, як тільки одна є в нас мати, і їй наша пайсвятіша, дитинна любов!
Є одна Україна, як одна Мати Божа, і перед образом святої Матері, що у світ наш Бога принесла, повторимо заповітне Тарасове слово:
Свою Україну любіть, Любіть її. Во время люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
Прийми, Боже, молитву своїх дітей, бо ми просимо за Україну, за рідну Матір і молитва паша праведна, як і любов.
Діво
Пресвятая —
Матір
матерів, пригорни до серця всіх своїх
синів. Освіти їх душі світлом золотим,
виповни любов'ю неспокійний дім,
Рідна Мати і рідна Україна — два крила любові несуть українську душу через віки, бо тримає їх па світі материнська любов.
Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на уста — промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою Л з букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ слово «м—а—м—о», мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий, тільки не дано нам запам'ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати. Це — мйть, і це — вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас і в наших дітях та внуках, у всьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро. А в найтяжчу нашу годину стогоном вирветься з грудей тільки одне слово — як остання надія па порятунок: «Мамо!» То подає голос паша душа, то мати захищає свою дитину, і виколисане перше слово немовляти постає із-за завіси літ ангелом-хранителем й образі матері. (За Я. Гояном)
Завдання 178. Напишіть твір на тему: «Мамина ласка». ^ Запитання і завдання для повторення ^ ——
Коли м'який знак пишеться на позначення м'якості приголосних?
Розкажіть про написання м'якого знака у словах іншомовного походження.
Пригадайте, у яких ще випадках пишеться м'який знак?
Чи пишемо м'який знак після р наприкінці складу?
Чи
ставимо м'який знак наприкінці слів
після приголосних і шиплячих?ВЖИВАННЯ
АПОСТРОФА
Таблиця 17
Приклад
Апостроф пишеться
В українських словах:
•перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф •після б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть р або приголосний, що належить до префікса •після р у кінці складу •після к у власних назвах •після префіксів, що закінчуються на приголосний
•після першої частини складних слів, що закії[чуються на приголосний
У словах іншомовного походження: •перед я, ю, є, і' після губних б, п, в, м, ф, шиплячих ж, ч, ш, щ та задньоязикових г, к, х в основах слів при роздільній вимові
•після префіксів, що закінчуються на приголосний
•після р у кінці складу •після часток д, о в іншомовних прізвищах та іменах
Апостроф не пишеться
В українських словах:
•якщо перед б, п, в, м, ф стоїть ще одна приголосна, що належить до кореня (крім р)
У словах іншомовного походження, якщо м'якість попередніх приголосних позначається буквами я, ю, є
м ята, солов ї, п ють черв'як, об'їхати
пір'я, бур'ян Лук'ян, Лук'янець, під'їсти, без'ядерний, об'єднати двох'ярусний, чотирьох'ярусиий
інтерв'ю, п'єдестал, комп'ютер, Руж'є, Монтеск'є
ін'єкція, суб'єкт, об'єкт
■РШЗЙОІ^ s щншф: tx&HN бар'єр, кар'єра О'Гснрі, д'Артаньян
свято, цвях, морквяний, мавпячий, дзвякнути
гравюра, бязь, бюро, Мюнхе
н
5
2-21)
Завдання 179. Замість крапок поставте, де треба, апостроф. Поясніть його вживання.
Грав..юра, п..ятирічка, брукв..яний, від..ємішй, безправ..я, розм..якнути, мавпячий, п..юре, п..єса, 6л..єфДб..язь, ф..юзе- ляж, Солов..!, м..ята, арф..ярка, п..є, торф..яний,] подвір..я, бур..ян, повітр.я, тр..юк, Лук.ян, суб..єктивний, без..ідейний, без..ядериий, об..їждчик, бур..ячиння, повір..я, сер..йозний, віт- р.як, кур..йозний, роз..юшити, над..їхати, з..єднати, Лук..янець, фотоз..йомка, моркв.яний, запам..ятати, обов..язок, Св..ятослав, підрум.янепий, зм-.якшити, В..ячеслав, двох..ярусний, підгір..я, Лук.янчук, пам..ять, об.лжджати.
Завдання 180. Перекладіть і запишіть слова українською мовою. Порівняйте написання слів у обох мовах.
Пять, любовыо, матерью, пьют, имя, предъявить, безъязыкий, премьера, дезинформация, Вьетнам, посвященный, объявить, предъюбилейный, здоровье, обязанность, трехъярусный, объединение, мяч, соловьи.
Завдання 181. Прочитайте і спишіть речения. Поставте замість крапок, де потрібно, апостроф, написання цих слів поясніть.
1. Україно! Україно! Ти розквітла солов..їно (М. Рильський). 2. Тихий день ввійшов у сад гілл.ястий, пахощі медв.янії розлив (Я. Забіла). 3. Я люблю, як буває, осінн..ю пахне яблуками у хаті; он лежать вони, повні сонця, немов на св..яті (А Малишко). А. Мати перша в світі навчила л..юбити роси, лег<^' нький ранковий туман, п..янкий л..юбисток, м..яту, маковий цвіт (М. Стельмах). 5. Музиканти на хорах уже настроювали інструменти, щоб дзв..якиути краков..як (О. Донченко). 6. Ми сп..яніли від духм..яного подиху поля (Ю. Збанацький).
Завдання 182. Складіть і запишіть десять речень на тему: «Київ — місто моє». У кожному реченні використовуйте слова з апострофом. Поясніть їх правопис.
Завдання 183. Складіть десять речень із словами, де апостроф не пишеться. Поясніть чому.
Словниковий диктант
Морквяний, багрянець, бур'ян, верб'я, в'юн, здоров'я, Лу- к'янович, врятувати, пір'я, в'ється, тім'я, солов'ї,: ад'ютант, буряк, загітувати, дзвякнути, любов'ю, б'ю, матір'ю, крюк, подвір'я, буря, реп'ях, в'ялий, з'єднати, об'єм, б'ються, зв'язок, кар'єрист, м'ясо, інтерв'ю, прислів'я, довір'я, порядок,
зекономити, п'ята, мавпячий, рябий, борються, гравюра, бюро, торф'яний, Б'юкеиен, мільярд, курйоз, прем'єра, бюджет, комп'ютер, безідейний, клієнт, кар'єра, В'єтнам, об'єкт, Гюго, ін'єкція, магістраль, диз'юнкція, мюридизм, гяур, Мюнхен, міграція, абітурієнт, пацієнт, ідеал, рюкзак, Дюма, Жульєн, кювет, свято, цвях, Святослав, духмяний, узгір'я, від'ємний.
ТЕКСТУАЛЬНІ ДИКТАНТИ
СЛАВНИЙ КИЇВ НА ВІКИ!
Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо вони духовно єднають нас із землею своїх батьків, родоводом українським, його славною і водночас трагічною історією.
Ось уже понад 15 століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір'ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі». Віками існувала традиція йти до Києва, як колись прочани йшли до святих місць, щоб вклонитися своїм предкам, пережити духовне єднання зі своїм родом.
Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубець- кий монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Борисфен- Дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її ііароду в майбутнє.
Оглядаючи з високих київських круч далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші предки? Якого походження слова «Русь», «Україна»? Чи достатньо маємо фактів, аби говорити, що назва річки Укра-Вкра, що знаходилася на межі Західної Слов'янщини з племенами укри, украпи, могли стати етнонімом до назви Україна?
Чому київський князь Святослав твердив, що біля річки Дунай знаходиться середина земель його володіння, і саме туди хотів перенести столицю? А хто були оті будівничі міст, храмів, пам'яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою? І таких не з'ясованих питань постає чимало. (Р. Радиіиевський)
ДЕНЬ ДЛЯ ПРИЙДЕШНЬОГО
Коли мені кажуть «Київ», я бачу Дніпро. Стою на Воло- лимирській гірці, хвилююся і обіймаю поглядом неосяжні простори, що відкриваються моїм очам унизу, і в мене таке відчуття, неначе я — птах, мовби лечу я, розпластавши руки-крила, заточую великі кола над тим чарівним світом, що бачу довкіл. Колись наш пращур теж отак зупинився на Київській горі над Боричевим узвозом і теж зазнав, певне, отакого запаморочливого почуття, і навіки сподобав це місце. А може, вибрав вій київські схили тому, що з них найліпше було виглядати червоні лодії, що йшли по Дніпру, і чорні човники древлян, які спускалися по Десні. То був геніальний предок, і ми повинні належно оцінити його мудрість.
Коли мені кажуть «Київ», я бачу кам'яні маси будинків і зелені скверики біля них, горбаті вулички і широкі промивини площ, Володимира й затінені липами вулиці Печерсь- ка, чарівнр-химерпу Солом'яику і Татарку.
Коли мені кажуть «Київ», я бачу, як рано-вранці квапиться Київ па роботу на великі заводи, що на околицях, і в численні установи — неодмінну належність столиці. Я бачу, який молодий наш Київ, який він бадьорий, веселий і життєрадісний.
Є міста, в яких минуле — більш значиме, аніж ниніш- ність; є міста, що чекають свого майбутнього, перебуваючи, так би мовити, в зародку. Київ гармонійно поєднує в собі всі три виміри часу.
Київ перебуває у постійному русі, у невпинних змінах. Великі історичні міста великі не тому, що завжди були незмінними, а тому, що змінювалися, оновлювалися, зростали. (Я. Загребельний)
Завдання 184. Поясніть слововживання: гарний — красивий — прекрасний, враховуючи особливості жанрового і стилістичного характеру. Наведіть свої приклади.
Завдання 185. Поясніть слововживання: давніший — давнішній — давноминулий. Розіграйте діалоги, використовуючи ці слова.
■•'-іі
Завдання 186. Як ви розумієте наведений нижче вислів К. С. Станіславського? А що думаєте ви з цього приводу? Свої роздуми запишіть.
«Треба уміти не тільки самому для себе втішатися: МОВОЮ; а й дати змогу присутнім... уловити й зрозуміти те, що заслуговує на увагу. Треба непомітно вкласти слова та інтонацію у вуха слухачів... Погана мова створює непорозуміння- одне за одним. їх набирається стільки, що вони затуманюють зміст».
Завдання 187. Прочитайте тексти уголос, згідно з правилами української літературної вимови. Зверніть увагу на слова, які викликають труднощі при вимові, і ті, у яких є відмінності між їхньою вимовою та написанням. Випишіть з текстів історизми і застарілі слова, усно поясніть їхнє значення.
ПОЧАТКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
На тому місці, де тепер стоїть красень Київ, були ліси і поля. Прийшли туди три рідні брати — Кий, Щек і Хорив та їхня сестра Либідь. Стали вони над Дніпром, і найстарший Кий сказав:
Ось тут закладемо оселю для себе і для купців, що сюди приїжджатимуть.
Вирубали вони ліс і побудували перші хати. А забудоване місце обнесли ровом і обгородили частоколом. Назвали місто на честь старшого брата Києвом, тобто місто Кия.
Поселення більшало, багатішало. З часом зведено гам гарні будинки та палаци.
Якось пізніше переїжджали човнами з півночі па південь по Дніпру два хоробрі лицарі: Аскольд і Дир. Сподобалось їм місто над рікою. Увійшли вони до нього і сказали киянам:
Ми будемо у вас князювати. Будемо вас боронити від нападів чужих племен, щоб ви могли спокійно обробляти ріллю, порати господарство, торгувати, і плавати Дніпром на південь до Царгорода і на північ до Новгорода. За це ви будете платити нам малу данину.
Кияни радо погодилися на те, і Аскольд та Дир стали першими українськими князями. Воин поширили свої володіння за рахунок сіл, містечок та городиш, що вже па той час були довкола Києва. Київські князі зібрали стільки війська, що не тільки боронили свою державу від утисків чужих племен і князів, але й самі нападали па сусідні країни, доходили ^навіть до грецької столиці Царгорода.
Розбудовувався, ставав кращим Київ. Міцніла і розвивалась українська держава. (За А. Лотоцьким)
Через день молодий князь Володимир Всеволодович з невеликою дружиною, метельииками, тіунами, биричами і дворовими отроками виїхали за Золоті ворота Києва. Коло Либеді повернули па полудень і добре паїждженою дорогою помчали на південь. Зелені діброви й густі гайки вабили до себе. Але верхівці не завертали на узбіччя, доки не притомились коні. Стали на перепочинок, коли сонце кинуло довгі тіні убік і коли особлива м'якість і духмяний трунок вдарили в груди.
Весняне надвечір'я наганяло терпкі тривожні жадання. Проте Володимир волі собі не давав, не розм'якав.
Один по одному зі стану від'їжджали княжі биричі й тіуни і зникали в зелених тінях по вузьких дорогах, що бігли до невеличких і великих "сіл. Там княжі мужі будуть відбирати найсильніших, найкращих поселян для раті князівської...
Коли у вечірньому небі розпустила свої пурпурово-золотисті кучері вечірня зоря, дружина Володимира вступила у княжий град Васильків. На прозорому небі вирізьблювався золоторогий місяць. А вузькими вулицями Василькова уже пливли густі сутіні. Із дворів несло свіжим кізяком, парним молоком, запашним духом свіжоспечених ковриг і медом. Лінькувато перегавкувались пси. З-за огорож чулося мукання корів, коротке сите мекання овець, кувікання кабанців.
Лише довкола княжого терема стояла гнітюча тиша. Високий дерев'яний дім із двома вежицями ца краях даху тонув у пітьмі, за високою огорожею й ворітьми. (Р. Іванченко)
Завдання 188. Прочитайте і виконайте пісню «Києве мій!» Які почуття і думки викликає вона у вас? Проведіть дис- пут-обговорення: «Краса рідного міста. Мої улюблені місця».
КИЄВЕ
МІЙ
Слова Д. Луцепка Грає море зелене, Тихий день догора. Дорогими для мене Стали схили Дніпра, Де колишуться віти Закоханих мрій. — Як тебе не любити, Києве мій!
В очі дивляться канни, Серце в них переллю. Хай розкажуть коханій, Як я вірно люблю.
Музика Я. Майбороди Буду мріяти й жити На крилах надій... Як тебе не любити, Києве мій.
Спить натомлене місто Мирним лагідним сном, Ген вогні, як намисто, Розійшлись над Дніпром, Вечорів оксамити, Мов щастя прибій... Як тебе не любити,
Києве мій!
■! ч -,o»iUii№i?< шх, onmiD >зя v.
і
Завдання 189. Напишіть твір на тему: «Моє улюблене місто» або «Мої улюблені місця».
г Багато — чимало.
Ці слова — синоніми. Перше вживається ширше, в будь- якому тексті: і в стилістично нейтральному, і в урочистому, в публіцистичному виступі, і в звичайній побутовій розмові. Йому синонімічні — немало, чимало та ряд інших слів, як: багацько, багатенько, сила, страх, до біса, до лиха і под.
Прислівник чимало вживається в різних ситуаціях, означаючи поняття кількості міри, часу. Наприклад; «Чимало літ перевернулось, води чимало утекло» (Г. Шевченко); «Чимало я там жив» (А Малишкоі).
Слово чимало складається із питальної частки чи і прислівника мало. Значення прислівника сформувалося з риторичного ствердного запитання: «Чи мало було?» — тобто «Хіба мало?» в значенні «Цілком досить».
Наприклад: — О-о, жінко! — каже Тиміш, — се в тебе десь огневі сльози! Бо гіркі, Тимоше! А чи мало я їх виплакала! (Марко Вовчок)
У порівнянні з багато прислівник чимало має відтінок розмовності. В офіційно-ділових паперах природно вживається слово багато, а в усному звіті, виступі на зборах прислівник чимало доречно пожвавить мову доповідача.
^ Відносини — взаємини — стосунки — відношення — ставлення.
Слова відносини, взаємини, стосунки, ставлення деякими значеннями об'єднуються в один синонімічний ряд, проте кожне з них має свою семантику й відрізняється від інших лексичною сполучуваністю.
На означення стосунків, взаємин між членами якогось колективу, громади, між суспільними групами, класами, су- спільно-економічиими та політичними об'єднаннями використовуються слова відносини, стосунки та взаємини: відносини між батьками, взаємини між дітьми, приятельські стосунки.
Вживання в цьому розумінні слова відношення є неправомірним, оскільки воно виражає взаємозв'язки тільки між предметами, явищами тощо.
У багатьох словосполученнях різних галузей науки переважно суспільного, економічного та політичного характеру вживається слово-термін відносини: виробничі відносини;
економічні відносини; класові відносини; міжнародні відносини, кредитні (торговельні) відносини.
(Б. Антоненко-Давидович)
Завдання 190. Прочитайте вірш. Поясніть контекст, у якому вжито слова відношення, ставлення. Складіть з цими словами речення. У тритомному «Російсько-українському словнику» прочитайте статтю отношение.
- НЕ НАША ВИНА
Чом шибка розбита? — запитують клас.
Яке це відношення має до нас?
Всі знають, що в цьому не наша провина,
Дбайливе бо ставлення в нас до майна.
(Д. Білоус)
■
Завдання 191. У якому значенні вживаються слова: багато — чимало. Знайдіть і випишіть приклади вживання цих слів у художній літературі, у газетних текстах.
. . ■ ■ .
Завдання 192. Складіть десять речень, уживаючи правильно словосполучення.
Говорити (писати) українською мовою — говорити по-українському — говорити по—україпськи; з допомогою — за допомогою; з ініціативи — за ініціативою; з участю — за участю, відносини — взаємини; відношення — ставлення, стосунки; багато — чимало.
JP umopuKaj
Реферат — це стислий виклад змісту кількох наукових праць, що стосуються певної проблеми.
Основна мста реферату передача цілісної інформації, одержаної з різних джерел. На основі кількох текстів?: потрібно створити один відповідно до теми реферату.
У тексті реферату можна цитувати думки з опрацьованих джерел, а можна переказувати їх, обов'язково посилаючись на джерела (на думку С. Єфремова; за свідченням О. Дорошкевича; як стверджує І. Франко тощо).
Послідовність дій у роботі над рефератом така: добір літератури відповідно до теми (не менше 2-3 джерел); об-
Думування меж tpuh ~
sr "<,,пв
™»о»ш „ .S™™,,™» ^К'1"» »• '«'Г.- • «..,„ „.,„„,
УКРАЇНА
' « "ашого
и;—лйяцїя
лани золотої пш^Гці^Гї™ 3°Р'' ЗЄЛЄНІ ««". білі хати
Світяться злидні. Р ц до сь°мого поту...
™ ^рути 1 бар— -иад
н~ому 8 "«'"оемі „,Іежить
За всіх поневолених, тШШВШ
С
Назвіть, чи пишеться апостроф після р у кінці складу?
Коли пишеться апостроф у власних назвах?
Пригадайте, в яких ще українських словах пишемо апостроф?
Коли пишеться апостроф у словах іншомовного походження?
Розкажіть? у яких випадках апостроф не пишеться?
•Краса і сила рідної мови таїться не в її фонетичних перевагах і, поготів, не в її привілейованому, зверхньому становищі супроти інших мов, якщо це десь трапляється, будити в ній хороші благородні почуття, змушувати бриніти най- тонші струни людської душі.
• Мова народу, народності чи їх діаспори — то генетичний код національної культури, запорука самобутності та самозбереження.
(О. Гончар)
• Мова росте разом з душею народу.
(І. Франко)
•Істинне красномовство — це вміння сказати все, що треба, і більше, ніж треба.
(Ф. Ларошфуко)
т
ВЖИВАННЯ
ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ
Таблиця 18
Правило
С
ЛОПЕі
З великої літери пишуться
Імена, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська людей
Клички свійських тварин, герої казок, літературні герої
Астрономічні назви (офіційні і народні)
Імена міфологічних істот і божеств
Географічні та топографічні назви
Офіційні і неофіційні назви держав, скорочені назви держав
Назви міжнародних організацій
Неофіційні назви міст, територій
Перше слово у назвах свят, подій
Назви продуктів, виробів, марок автомобілів (в лапках)
Перше слово назв академій, інститутів, музеїв та ін.
Назви орденів та інших відзнак (крім службових та родових)
У назвах з'їздів слово з'їзд пишеться з малої букви, а порядковий помер з'їзду, якщо його записують словами — з великої
Перше слово офіційних назв, творчих спілок, колективів
Якщо у словосполученні є слова, які стали індивідуальними назвами установ
Перше слово у назвах цайвищих державних посад
fiJifetij >•< f ''І'^'Д'ОЇХ
Тарас Григорович Шевченко, Кобзар, Марія
котик Мурчик, корова Красудя, Котигорошко
Юпітер, Земля
Венера, Зевс
Україна, Європа, Київ,
Сполучені Штати Америки, ПАР
Товариство Миру
Поділля, Полісся
Новий рік,
цукерки «Веснянка», автомобіль «Москвич»
Академія мистецтв, Інститут культури
орден Слави, орден Дружби народів
Другий з'їзд профспілок України
Спілка художників України
Київський будинок учених, Будинок актора
Генеральний прокурор Україн
иЗавдання 194. Напишіть, де треба, слова з великої букви і поясніть її вживання.
будинок учених україии; товариство української мови ім. т. г. Шевченка; студентська конференція; обласний суд; новий рік; народний депутат; україна; українське товариство; інститут міжнародних відносин; академія мистецтв; євроиа; америка; юпітер; кицька мурка; кобзар; гіес бобик; товариство надії; спілка письменників; земля; чорне море; орден перемоги.
Завдання 195. Напишіть десять словосполучень зі словами з великої букви.' Поясніть їх правопис.
Завдання 196. Прочитайте текст. Зверніть увагу на написання в тексті великої літери. Поясніть, чому у словосполученні «відзнаки президента» слово «президент» пишеться з малої, а у назві «Почесна відзнака Президента України» — з великої літери.
Крім державних гербів, гімнів, прапорів, важливу роль у державі відіграють і гроші, зокрема монети з портретами і символами. Адже, крім економічного значення, монета — це політичне обличчя держави. Державною грошовою одиницею є гривня. Випуск власної монети завжди означав, що володар — самостійний, незалежний від інших, а його країна — сувереіша держава.
Символічне значения також мають і державні нагороди. У сучасній Україні існують нагороди й відзнаки двох рівнів: державні нагороди та відзнаки президента. Перша з нагород — Почесна відзнака Президента України — встановлена 1992 року. А 1995 року засновано орден Богдана Хмельницького 3-х ступенів, орден князя Ярослава Мудрого 5-ти ступенів та інші. Нещодавно заснували цайпочеснішу відзнаку — звання Герой України, що присвоюють з врученням ордена держави за особливо визначні заслуги перед Україною. На орденах, медалях, хрестах, грошах бачимо знаменитий тризуб, золотого лева тощо. (3. жури.)
Завдання 197. Запишіть текст під диктовку, звірте написане з надрукованим, опрацюйте допущені помилки. Поясніть написання власних назв.
і " .V* 4-й і • ' \ ; ; / '
ГЕТЬМАН ІВАН МАЗЕПА
Іван Мазепа народився 20 березня 1632 року в селі Мазе- пипцях на Київщині. Походив із старого українського роду Ма- зепів, і вже його прадіди й діди служили в козацькім війську. Один з них, Федір Мазепа, воював разом з Наливайком проти
Польщі, потрапив з ним у полон. У Варшаві в 1597 році разом з Наливайком страчений поляками.
Батько Мазепи, Степан, служив урядником у Білій Церкві, а що сам був розумний та освічений чоловік, то і свого сина Івана виховав освіченою людиною.
Мати Мазепи називалася Марія-Магдалииа з роду Мо- кієвських, була ігуменею (начальницею) жіночого монастиря в Києві.
Спершу Іван учився дома і вже, маючи дванадцять літ, складав вірші латинською мовою (тоді це було в звичаю). Згодом учився в Полоцьку у вищій школі, і, в 1648 році, маючи 16 літ, пішов на Січ учитися військового ремесла. Служив при козацькім війську за Хмельницького і тоді, будучи ще хлопцем, хоробро бився не в одній битві. За хоробрість і розум полюбили його всі козаки, а гетьман Хмельницький радив його батькові послати Івана ще у високі школи за кордон. Іван учився в Голландії, а потім тривалий час перебував при дворі польського короля Яна-Казимира.
Іван Мазепа, ставши гетьманом, почав щиро думати над тим, щоб визволити Україну з—під залежності всіх сусідів. Але мусив бути дуже обережним, бо тоді (від 1682 до 1725 р.) у Росії правив цар Петро І. Він бажав з'єднати Україну з Росією й хоч до якогось часу ще тернів на Україні гетьманську владу, але сильно обмежував права гетьмана, козацтва і всієї України. (За А. Лотоцьким)
Завдання 198. Запішііть текст, розкриваючи дужки, поясніть уживання великої букви.
УКРАЇНСЬКИЙ ФЕНІКС
Ніщо не гине навіки, окрім марного.
Творчу спадщину (м)ихайла (г)рушевського розтерзували плугами наклепів і злоби, а його ім'я випікали вогнем з нам'яті (н)ароду. А він воскрес і освітив своїм могутнім талантом нашу непросту дорогу, розповівши всьому (с)вітові, що ми, (у)країиці, — не (н)аселения, а (и)арод.
Внесок (г)рушевського у скарбницю науки був відзначений званням (а)кадеміка (у)країнської (а)кадемії (н)аук і навіть (а)кадемії (с)оюзної. Але, незважаючи на це, офіційна історична наука вбачала в ньому свого найбільшого ворога й ще в недавні часи називала не інакше як «(з)убром українського (б)уржуазпого (и)аціоналізму».
У своїй «(і)сторії (у)країни — (р)уси» (м)ихайло (г)рушев- £ькйй вивів життєпис (у)країпи з історії (к)иївської (р)усі. Він позбирав і органічно поєднав усе, що стосувалось історичного розвитку (уУкраїнського (н)ароду та його території, і показав шлях (у)країнців як безперервну еволюцію — від найдавніших і аж до найновіших часів — на (н)аціонально-(д)ер- жавній основі.
Сьогодні багато людей зачитуються книгами (м)ихайла (г)рушевського. І якщо (м)атерик (г)рушевського-(і)сторика ми почали вже потроху освоювати, то глибину творів (г)ру- шевського-(б)елетриста нам ще треба належно відкрити і належно поцінувати.
Велику наукову і (г)црмадську роботу (м)ихайло (г)рушевсь- кий поєднував з активною (п)олітичною діяльністю. Він був (п)резидентом (у)країнської (н)ародної (р)еспубліки і головою (ц)ентральної (р)ади. Двадцять років керував (м)ихайло (г)ру- шевський (н)ауковим товариством імені (т)араса (ш)евченка, відредагувавши сто дванадцять томів «(з)аписок» цього (т)овариства розвідок на різноманітні українознавчі теми. (За С. Білоконем)
Д онатки книгознавства ^
Бібліографія, ї, ж. Науковий, систематизований опис книг та інших видань із зазначенням вихідних даних (місце і рік виходу, видавництво тощо). Список літератури (книжок і статей) на певну тему або з певної галузі знань. Кожна назва книги у бібліографії має вигляд бібліографічного опису. Розглянемо приклади бібліографії.
Актуальні проблеми інформаційної безпеки України // ГІац. безпека і оборона. — 2001. — № 1. — С. З—15.
Андрієвський В. З минулого (1917-й рік на Полтавщині): У II ч. - Берлін, 1921. - Ч. І. - С. 16.
Завдання 199. Прочитайте текст, складіть його план і напишіть переказ тексту. Висловіть у ньому власне ставлення до оішсаного. Уявіть, що цей текст — стаття у журналі «Слово і час». Скористайтеся довідником і зробіть її бібліографічний опис.
ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ КОЗАКИ-ЗАПОРОЖЦІ
Не солодко жилося українському народові під пануванням чужих володарів. Скрізь на Україні було введено панщину. Селяни мусили працювати на панській землі, бо вся земля належала великим панам-вельможам. Селянин, якого прозвано по-московськи «холопом» або «хохлом», не мав ніякої свободи. Пан міг його продати, навіть убити, і за це не поиести ніякої кари. Тяжко було з панами судитися, бо суддями були ті самі вельможі.
Свободолюбні селяни не могли терпіти такої неволі. Вони кидали все і тікали в степи за Дніпрові пороги. Там не було ні сіл, ні міст. Не було панської влади. Люди гуртувалися по сто, по тисячі, добували собі зброю, полювали на всякого звіра і так жили.
Не раз на Україну нападали з півдня, з Криму, татари. Озброєні люди з України оборонялися від татар, не раз самі гинули в битві, але часто й перемагали татар, відбивали у них їхні табуни, іншу здобич, що ділили між собою. Як збиралося тих вільних людей кілька тисяч, то вони й самі нападали на татар або турків аж за Чорним морем і верталися в степи запорозькі з багатою здобиччю.
Ці люди називалися «козаки» -т- від татарського слова «кайзак», що означає — «вільний чоловік», «неустрашимий вояка». А оскільки козаки жили за порогами Дніпра, то їх названо запорожцями.
Спершу жили козаки меншими гуртами по степах, де вони полювали, а на зиму верталися в села. Пізніше гуртувалися у великі військові загони, обирали собі отаманів і жили разом на великих островах серед Дніпра. Те поселення називалося Січ, або Січовий Кіш, бо острів був відгороджений (відсічений) навколо, наче кіш, і до нього було важко дістатися.
У Січі козаки зимували і відпочивали між походами. Вождя, який очолював ці походи, козаки називали батьком, отаманом або кошовим. Такі козацькі ватаги вже існували в XV столітті. («Історія України»)
ультура спілкування
Мистецтво бесіди. Як відомо, взаємини з людьми можуть обмежуватися посмішкою, кивком голови та іншим жестом, але найчастіше — це привітання, а далі — жвава розмова або поважна бесіда.
Якщо художники мислять образами, музиканти — звуками, вчені — поняттями, то всі разом, а з ними й решта людства, послуговуються мовою, словом як основним засобом вияву власних думок. Зрозуміло, не можна навчитися думати, не вміючи говорити, і навпаки.
Що ж потрібно, аби оволодіти вмінням говорити? Певт но, знати мову — цього замало, треба ще усвідомлювати, як і про що розмовляти. Опанувати мистецтвом ведення бесіди людство намагається здавна. На основі багатовікового досвіду воно виробило основні правила бесіди. І кожне нове покоління вносить у неї свої особливості.
Ще стародавній філософ Епіктет пояснював, що людина має слухати вдвічі більше, ніж говорити. Мудрець наполягав:
Краще еяухати, як говорити.
Хтось запитав:
-Чому?
Мудрець відповів:
Недарма Бог дав нам один язик і пару вух.
На початку XIII століття на Русі було широко відоме «Повчання до дітей» князя Володимира Мономаха, де дітям князів та дружинників рекомендувалося бесіду вести таким чином: «У присутності старших мовчати, мудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними собі й молодшими в любові перебувати, без лукавого наміру розмовляючи, якомога більше вдумуватися, не шаленіти словом, не осуджувати мовою, не багато сміятися...» (О.Корніяка)
ТЕКСТУАЛЬНИЙ ДИКТАНТ
КОЗАЦЬКІ ВАТАЖКИ
Перші відомості про козаків записані в хроніках і літописах уже в 1492 р. Тодішній кримський хан нарікає, що: «Кияни і черкасці розбили татарський корабель під Тягинею». Наступного року знов турецький султан жаліється Польщі, що козаки під проводом князя Богдана Глінського, старости черкаського, погромили турецьку фортецю Очаків. Тут називає султан цих людей виразно «козаками». Від того часу вже постійно повторюються напади козаків на татар і турків. Очолюють ці походи то старости та намісники, то отамани, обрані самими козаками. • 8
З тих старостів, що деякий час були начальниками Kdsq зацьких походів, найбільш відомий Остап Дашкович, староста канівський і черкаський. Він, хоч і державний урядник, ставав на чолі козацьких сил, і водив їх на турків, татар. Він перший почав організовувати козаків на військовий лад. Остап Дашкович вимагав від тодішнього польсько-литовсь- кого уряду (на той час Україна належала ще до Литви, а
литовський князь був і польським королем), щоб за Дніпровими порогами побудувати замки й посадити там козацькі залоги для оборони кордонів від бусурман. Подібним козацьким організатором був також староста з Хмельника на Поділлі, Предслав Лянцкоронський. Вони обидва виступали майже одночасно в 1510—1535 pp.
Дуже скупі історичні відомості про перших справжніх козацьких ватажків, що водили козаків, поки ще не було Січі. В історії записано кілька імен таких отаманів, що вийшли не з панів, а з бідних утікачів, які вславилися відвагою, і за те їх обрано отаманами. Такими були: Карпо Масло з Черкас, Яцко Білоус з Переяслава, Андрушко з Брацлава і Лесун. Усі вони виступали в XVI столітті (в роках 1530—1550).
Та певніші й докладніші історичні відомості про козаків ми знаходимо коло року 1550, коли козаки осіли першим Кошем на Дніпрі і обрали єдиного кошового. Козацька сила зростала з року в рік і ставала грізною не тільки для татар і турків, що були сусідами України з півдня, але й для всіх інших суміжних держав. («Історія України»)
Словниковий диктант. Пригадайте основні правила правопису великої літери.
Організація Об'єднаних Націй, Республіка Чилі, Ярослав Мудрий, Конгрес захисту миру, Академія наук України, Укрінформ, загс, Хмельницька область, Венера, Червона Шапочка, Сполучені Штати Америки, Андріївська церква, комета Галлея, імператор, лауреат Державної премії, балет «Лебедине озеро», Тичинине слово, газета «Літературна Україна», Марія, Володимир Великий, Виноградово, море, Київ, Дніпро, Євпаторія, Тернопіль, ріка Дніпро, Зайчик-Побігайчик, перекотиполе, Кам'янець-Подільський, Микола Шевченко, автомобіль «Таврія», Північна Буковина, Нечуй-Левицький, Берінгове море, кінь Сірко, Дід Мороз, фея, Новий рік, орден «Мати-героїня», Декларація прав людини, Маріїна книга, народний артист, орден Дружби народів, День пам'яті репресованих, День Перемоги, День Аерофлоту, Восьме березня, 8 Березня, король Іспанії, маршал авіації, міністр освіти України, прем'єр-міністр Індії, Президент Фінляндської Республіки, Художній театр, Спілка художників України, будинок культури, Палац спорту, Будинок актора Українського театрального товариства, Чумацький Шлях, острів Земля Гранта, сузір'я Великої Ведмедиці, сенат, парламент, Україна, бундестаг, постанова Кабінету Міністрів України, Народна палата Індії, Всесвітня Рада Миру.
ультура
спілкування
Критика. Якщо висловлювати своє ставлення невміло, то критика може викликати образу. Як навчитися не ображати? Висловлюючи зауваження, пам'ятайте, що: •перед висловленням зауваження варто сказати щось приємне (слухати таку доповідь було цікаво, але...: ти маєш чудову пам'ять на іншомовні слова, проте...);
•зауваження краще розпочати компліментарною формулою (як людина самокритична ти не образишся...; схиляючись перед вашими знаннями, я хотів би уточнити...; впевнений, що ви не образитесь...; я тебе так люблю і хочу тобі порадити);
• висловлювати зауваження найкраще cafl" на сам (крім тих випадків, коли обговорення прилюдне, наприклад, на уроці або на засіданні гуртка);
•висловлювати зауваження потрібно ніби між іншим, підкреслюючи, що це ваша власна дуМка і з нею можна й не погодитись (бажано використовувати вислови «на мою думку», «як мені здається» та ін.);
•зауваження мають бути висловлені якнайстисліше; після їхнього висловлення бажано звернути увагу на те, що вашому опонентові справді вдалося; '
•висловлювати зауваження треба доброзичливо, тактовно, підкреслено чемно. (О.Корніяка)
Завдання 200. Ознайомтеся зі словниковою статтею. Доберіть якнайбільше спільнокореневих слів до слова «критика». Які з цих слів емоційно забарвлені, які — нейтральні? Позитивні чи негативні емоції викликають ці слова? Чому?
КРИТИКА І. Один зі способів висловлення особистої або суспільної думки, оцінки чогось із метою виявлення та усунення хиб, вад, виправлення та удосконалення чогось. 2. Аналіз явища з метою його оцінки, виявлення недоліків, коментар, судження. (Із словника)
Завдання 201. Прочитайте текст. Складіть тези прочитаного.
ЗГАДАЙМО ПРАВЕДНИХ ГЕТЬМАНІВ
Вже п'ять століть у хроніках, літописах, державних документах, у піснях і думах закарбовується й розвивається історична панорама однієї з найгероїчніших і найдемо кратичні- ших сторінок історії нашого народу — Запорозької Січі, козацького війська, козацької республіки.
Коли ж викинути з української історії трьохсотлітній літопис козацького війська, забути наших гетьманів, то доля України зникне з політичної карти народів світу. Нас зневажатимуть і закидатимуть нам, що ми не спромоглися мати своєї держави. Тим часом науковці обгрунтовано й справедливо визначили суспільний лад Запорозької Січі як християнської демократичної республіки. Українська і світова література створили Запорозькій Січі, козацькому війську, національним героям неповторний духовний пам'ятник, бо в усі часи слово «козак» означало вільну людину, було протилежним до поняття «кріпак», «раб», «невільник».
Запорозька Січ до останніх днів свого існування, тобто до 1775 року, серед феодально-кріпосницького океану самодержавної Росії залишалась острівцем волі українців.
Молоде покоління українського народу має знати, що саме українські гетьмани, ці народні месники, перші прокладали шлях до Сибіру, на Соловки, до Петропавловської в'язниці, гинули від куль польської шляхти.
Тарас Шевченко нагадував своїм сучасникам, що вороги українського народу намагаються зтерти з історичної пам'яті нашого народу вікопомні сліди українських гетьманів, наших національних героїв. (Я. Дзира)
JP иторика^
І
Тематичні виписки. Тематичні виписки — один із засобів фіксації почутого, прочитаного. Виписують цікаві й важливі думки, окремі факти, влучні вислови тощо. Як правило, такій матеріал використовують для підготовки наукового повідомлення, доповіді тощо. Виписки можуть бути у вигляді цитат або записані своїми словами.
Завдання 202. Дайте відповіді на запитання.
Що таке тематичні виписки?
Які особливості тематичних виписок ви знаєте?
Які ще існують способи фіксації почутого, прочитаною?
Де використовують тематичні виписки?
.HQCT; ; !ч doWEQU І Л ІHV- К!ШГ.,..';>
Завдання. 203. Письмово прокоментуйте японській вислів: «Будь-який туиий олівець ліпше за найгострішу пам'ять».
Завдання 204. Прочитайте текст. Зробіть тематичні виписки з прочитаного.
ГЕТЬМАН ПЕТРО КОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНЙЙ
Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний — це одна з тих світлих постатей, на якій відпочиває погляд історика, і образ якої назавжди залишиться у народній пам'яті.
Сагайдачний, людина широкого розуму, добре розумів основні проблеми політичного, економічного, релігійного, освітянського та станового життя своєї епохи, і не лише у себе вдома на Україні, а і в суміжних їй державах.
Крім того, йому був притаманний великий дипломатичний такт, завдяки якому, не оголюючи свого меча, він зумів домогтися у поляків таких результатів для блага свого народу, про які жоден український гетьман ні до нього, ні після нього не смів і мріяти.
Чудово володіючи шаблею і пером, Сагайдачний боровся з ворогами своєї вітчизни. Він розширив козацьку територію і збільшив чисельність козацького війська до небачених на той час розмірів, перетворив козацьку справу із станової в загальнонародну. Сагайдачний заклав міцні підвалини для подальшого існування українського козацтва. Гетьман Богдан Хмельницький лише продовжив справу Сагайдачного, хоч і не володів таким чудовим тактом, яким відзначався Сагайдачний.
Сагайдачний любив рідну українську мову і розмовляв нею, але знав і шанував й інші слов'янські мови, доказом чого є численні листи, що залишилися після нього.
Особливо Сагайдачний турбувався про народну освіту і влаштування народних шкіл. Для цього він не шкодував ні часу, ні зусиль, ні коштів, даючи прийдешнім поколінням щодо цього чудовий приклад. (За Д. Яворницьким)
Завдання 205. Прочитайте текст. Підготуйте виступ на семінарі за текстом, дотримуючись його структури.
ІВАН БОГУН
Ім'я уславленого героя визвольної війни 1648—1654 років, одного з найвидатніших козацьких полковників Івана Богуна назавжди залишиться на скрижалях нашої історії. Улюбленець свого народу, ревний захисник його інтересів, він до останньої хвилини був непохитний у своїй відданості і помер як герой. Після смерті Максима Кривоноса він став найближчим помічником Богдана Хмельницького, який покладався на нього у найскладніших військових ситуаціях. Богун був блискучим майстром маневрування і застосування найрізноманітніших тактичних прийомів. Цим він постійно наводив жах на польських воєначальників, які під час переговорів із Хмельницьким висували обов'язкову умову видачі їм Богуна.
Талант полководця і особисту хоробрість Богун виявляв завжди. Так було під час Берестецької битви у червні 1651 року. Українська армія після зради кримського хана, котрий залишив поле бою і захопив у полон Хмельницького, потрапила в скрутне становище. В цій ситуації козаки обирають наказним гетьманом Івана Богупа, який докладає чимало зусиль, щоб перетворити козацький табір на неприступну фортецю. Завдяки рішучості й винахідливості Богуна козаки збудували через непрохідне болото й річку Пляшівку три переправи, по яких і вдалося, хоча й ціною великих втрат, вивести військо з оточення.
1655 року Богун вписав ще одну героїчну сторінку в історію визвольної війни українського народу, керуючи обороною Умані, яку не вдалося взяти полякам. Bin так укріпив цю фортецю, що польські воєначальники порівнювали її з голландською Бредою, захисні споруди якої вважалася тоді зразком військової інженерної майстерності.
Пам'ять про народного героя збереглася в піснях, художніх творах. (За І. Лисенком)
^fк ми говоримо ^
^ Перекладати українською мовою — перекладати па українську мову.
В останні десятиліття посилилась тенденція сполучати слово перекладати переважно із знахідним відмінком іменників та прийменником на. Наприклад: «М.Т.Рильський чудово перекладав Пушкіна на українську мову» (3 газ.). Прийменниково-відмінкову форму іменника краще вживати тоді, коли говориться і про ту мову, з якої перекладається, і про ту мову, якою перекладається. Наприклад: «Щоб перекладати з однієї мови на іншу, треба, перш за всё, добре знати свою рідну мову» (3 газ.).
УстаЛена нормативна сполучуваність дієслова перекладати з орудним безприйменниковим відмінком. Наприклад: «Нам більше треба перекладати українською мовою кращі твори письменників» (3 газ ).
' Півтора мільйона.
Часом плутають залежну від слова півтора форму іменників. Кажуть: «Обсяг соціально-культурного будівництва перевищить півтора мільйони карбованців».
Числівник півтора звичайно поєднується з родовим відмінком іменників. Наприклад: «Через півтора року повернувся додому Йосип» (Григорій Тютюнник).
Так само: півтора метра, півтора карбованця.
Під впливом числівників два, три, чотириЛ які сполучаються з називним — знахідним відмінками множини іменників, при числівнику півтора також іноді трапляються іменники у цій формі. Наприклад: «Три Лні молов, а за півтора дні з'їв» (Присл.).
Подібне узгодження іменників має відтінок розмовності. У пресі розмовні елементи доречні в певних жанрах у фейлетоні, невимушеній бесіді, інтерв'ю.
^ Садовити — саджати — садити.
Ці багатозначні слова, виступаючи здебільшого синонімами, різняться в практиці слововживання характерною сполучуваністю, а також стилістичним забарвленням та входженням у фразеологічні звороти.
За стіл, на покуті, на коня, звичайно, садовлять, саджають, садять. Дерева, кущі, парк — садять саджають. За секретаря, за обліковця садовлять, садять. Квочку тільки садять, а не садовлять і не саджають. А хліб у піч і саджають, і садять, причому в сучасній мовно-художній практиці переважає сполучуваність саджати хліб у піч, наприклад: «Ганна, молодиця рум'яна та білолиця, вправно орудувала дерев'яною лопатою, саджаючи у піч хліб» (Григорій Тютюнник).
^ Тримоторний літак — трьохмоторний літак.
Українською мовою можна сказати тримоторний і трьохмоторний літак.
Є певні тенденції щодо вживання числівників три, чотири, які становлять першу частину складних слів, зокрема, прикметників. Якщо друга частина слова починається з приголосного, то перевага надається формі називного відмінка числівників три, чотири. Наприклад: «У мене тритижневе наукове відрядження» (Є. Гуцало); «Стоятимуть дирижаблі просто неба, оболонка, виготовлена з тришарового склопластика, негоди не боїться» (3 журн ).
Якщо друга частина складного слова починається з голосного, то числівники звичайно мають форму родового відмінка, Наприклад: «Щоб привезти цей вантаж, потрібно більш як тридцять чотирьохосьових платформ і вагонів» (3 газ.).
Така сама закономірність спостерігається при виборі форми числівника два: дво- — переважає перед приголосним, двох перед голосним. Порівняйте: Латинське ім'я
Январіус (рос. январь) дано в Римі на честь дволикого бога сонця Януса» (3 журн.); «Зміна спадковості рослин — процес двохетапний» (3 журн.).
Форми двох-, трьох-, чотирьох- бажані у тих випадках, коли вони входять до числівникових найменувань (як складених, так і складних), разом з якими, в свою чергу, становлять частину складних прикметників, як-то: «Юних лижників не злякав двадцятидвохградусний мороз» (3 газ.).
Форми двох-, трьох-, чотирьох характерні також
для прикметників, утворених від словосполучень з іменниками типу тисяча, мільйон, мільярд. Порівняйте: три мільярди і «Винахідники борються за створення трьохмільярдного раціоналізаторського фонду» (3 газ.).
Формам дво-, три-, чотири- віддається перевага при утворенні складних прикметників, друга частина яких — слова із значенням міри, типу процент, тонна, кілометр, літр тощо. Наприклад; «У ту ж мить згадав, що грошей там немає, а є облігації трипроцентної позики» (/. Ле).
Названі форми числівників уживаються в прикметниках термінологічного плану. Наприклад: простір тримірний.
Форми дво-, три-, чотири- усталились також у ряді інших прикметників, зокрема тих, що закінчуються на -річний, наприклад: «Та ось нарешті, після трирічної перерви, «Березіль» приїздить на гастролі до Києва (3 журн.).
^ Третє лютого — третього лютого.
Обидва словосполучення можливі у мові, відповідають її нормам.
Звороти типу третє лютого, п'яте квітіїя утворилися із словосполучень третє число лютого, п'яте число квітня, в яких згодом слово число перестали вживати як само собою зрозуміле. Подібно утворилися словосполучення типу третього дня лютого, п'ятого дня квітня, в яких слово дня згодом утратилося. Дозволяються обидва написання.
(Б. Антоненко-Давидович)
Завдання 206. Перекладіть словосполучення українською мовою і запишіть. Порівняйте наголоси у словах обох мов.
Мешать карты, мешать кашу, мешать товаришу, мешать краски, не мешай мне, мешать танцевать, мешать играть, не мешало бы выступить, не мешало бы сказать, смешать в одну кучу, мешать работать, не мешало бы поехать, не мешало бы купить, мешать кушать, мешать идти.
Завдання 207. Складіть і запишіть десять словосполучень «прикметник + іменним» на одну тему.
Завдання 20S. Поясніть правомірність уживання висловів. Розіграйте діалоги, використовуючи ці вирази.
Перекладати українською мовою — перекладати на українську мову. Тримоторний літак — трьохмоторний літак. Третє лютого — третього лютого.
Завдання 209. Випишіть спочатку слова односкладові, потім — двоскладові і т. д.
Завдання, запитання, видання, засідання, тиск, читання, пізнання, килим, решето, монолог, чайник, партер, квартал, вчення, чиж, каталог, подарунок, буфетник, красуня, водій, ліки, ткаля, хоробрий, мудрий, вир, життєлюб, систематизування, тренування, шліфування, передрукування, залізничник, жарт, мореплавець, законодавець, сусідство, густота.
Завдання 210. До кожного російського фразеологізму доберіть українські відповідники.
Кончил Дело — гуляй смело. Хлеб всему голова. Дома и стены помогают. Не дорог подарок, дорого внимание. Нет друга — ищи, а нашел — береги. Век живи — век учись. Жизнь прожить — не поле перейти. Шила в мешке ие утаишь.
Завдання 211. Прочитайте текст спочатку очима, потім уголос. Зверніть увагу на українську літературну вимову. Обміркуйте, що, крім історичних відомостей, ви взяли для себе з цього тексту. Зробіть з нього тематичні виписки. Підготуйте і проведіть семінар на тему: «Згадаймо праведних гетьманів».
ГЕТЬМАН БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
Богдан Хмельницький був сином* українського шляхтича Михайла, урядника з міста Чигирина, й під Чигирином мав невеликий хутір Суботів. Замолоду вчився Богдан у школах
Києва, Ярослава та Львова, а згодом вступив до козацького війська. Вже тоді було зрозуміло, що з нього буде хоробрий і відважний козак-лицар, розумний полководець. Як козацький старшина, вій брав участь у численних битвах з турками, а в боях під Цецорою (1620 року) бився поруч зі своїм батьком. Батько загинув у тій битві, а молодий Богдан потрапив у турецьку неволю, де пробув два роки. У неволі навчився вій турецької й татарської мов, ознайомився з турецькими звичаями, а це пізніше йому не раз ставало у пригоді.
Звільнившись з полону, Богдан Хмельницький став сотником козацького війська, запорожці його знали як відважного й розумного чоловіка. Після невдалого козацького повстання 1638 року, Хмельницький постійно жив у Чигирині або у своїм хуторі Суботові, що одержав від батька у спадок. Та чигиринський староста й урядники не довіряли йому і боялися тримати його біля себе. А тому часто посилали його з козаками у степи бити татарські загони.
Особливо зненавидів Богдана чигиринський підстароста Чанлинський. Одного разу, в 1647 році, коли Хмельницький вирушив із сотнею козаків у степ, Чаилииський напав зі своїми гайдуками на Суботів, пограбував хутір і побив наймолодшого сина Хмельницького так важко, що хлопець незабаром помер. Хмельницький подав на Чанлинського до суду, але суд вирішив справу не на користь Хмельницького. Тоді Богдан подав скаргу па Чанлинського аж до польського короля Володислава IV у Варшаву, та король відказав, що вій і сам безсилий проти шляхти. («Історія України»)
Завдання 212. Прочитайте та поясніть зміст запропонованих прислів'їв та приказок. Напишіть невеличкий твір, використавши в ньому прислів'я та приказки, які вам сподобались.
Козача потилиця панам-ляхам не хилиться.
•Не вийде, пане ляше, й на ваше!
Що буде, те й буде, а козак панщини робить не буде.
•Степ та воля — козацька доля.
•Коли козак у полі, то він на волі. * з* Як кущ розів'ється, то й козак розживеться.
•Де козак, там і слава.
•Свої люди не татари, не дадуть загинути.
Хліб та вода — то козацька їда.
Береженого Бог береже, а козака шабля стереже.
•Що там холод, коли козак молод!
•Чоловік без волі, як кінь на припоні.
•Щирий козак ззаду не нападає.
Завдання 213. Прочитайте уривок вірша. Поясніть правопис слів з великої літери.
У чистім полі на роздоллі, де колосочки проти сонця жмуряться, Вернигора, Вернивода й Вернидуб — Зібралися та й журяться...
(JI. Костенко)
Завдання 214. Прочитайте українські народні пісні. Які почуття викликають вони'у вас? Прослухайте музичний запис цих пісень. Виконайте хоча б одну з них. Підготуйте і проведіть диспут на тему: «Козацька слава, оспівана в піснях». Оформіть свої роздуми і міркування як твір на таку саму тему.
ОЙ НА ГОРІ ТА Й ЖЕНЦІ ЖНУТЬ
Ой на горі та й женці жнуть, (Двічі) А попід горою, Яром-долиною Козаки йдуть. (Двічі)
Попереду Дорошенко (Двічі) Веде своє військо, Військо запорозьке Хорошенько! (Двічі) Посередині пан хорунжий, (Двічі) Під ним кониченько, Під ним вороненький Сильно дужий! (Двічі)
А позаду Сагайдачний, (Двічі) Що поміняв жінку На тютюн та люльку, Необачний! (Двічі) «Гей, вернися, Сагайдачний, (Двічі) Візьми свою жінку, Оддай мою люльку, Необачний!» (Двічі)
«Мені з жінкою не возиться, (Двічі) А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться! (Двічі) Гей, хто в лісі, озовися! (Двічі) Да викрешем огню, Да потягнем люльки, Не журися!» (Двічі)ЗАСВИСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ
Засвистали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі.
«Не плач, не плач, Марусенько, Не плач, не журися, За свойого миленького Богу помолися!» Стоїть місяць над горою, Да сонця немає. Мати сина в дороженьку Слізно проводжає:
«Прощай, милий мій синочку, Да не забарися! Чрез чотири неділоньки Додому вернися!» «Ой рад би я, матусенько, Скоріше вернуться, Да вже щось мій вороненький В воротах спіткнувся.
Ой Бог знає, коли вернусь, У яку годину:
Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину... Прийми її, матусенько, — Всі ми в Божій волі! Бо хто знає, чи жив вернусь, Чи ляжу на полі?»
«Ой рада я Марусеньку За рідну прийняти, Да все не так вона мене Буде шанувати». «Ой не плачте, не журітесь, В тугу не вдавайтесь! Заграв мій кінь вороненький, Назад сподівайтесь».
РОЗПРЯГАЙТЕ, ХЛОПЦІ, КОНІ
Розпрягайте, хлопці, коні Та лягайте спочивать, А я піду в сад зелений, В сад криниченьку копать. (Двічі
)Копав, копав криниченьку У вишневому саду... Чи не вийде дівчинонька Рано-вранці но воду? (Двічі)
Вийшла, вийшла дівчинонька В сад вишневий воду брать, А за нею козаченько Веде коня напувать. (Двічі) Знаю, знаю, дівчинонько*» Чим я тебе розгнівив: Що я вчора ізвечора Із другою говорив. (Двічі)
Просив, просив відеречка — Вона йому не дала, Дарив, дарив з руки перстень — Вона його не взяла. (Двічі) Вона ростом невеличка, Ще й літами молода, Руса коса до пояса, В косі стрічка голуба. (Двічі)
Завдання 215. Прочитайте вірш, вивчіть його напам'ять, Які почуття викликають у вас поетичні рядки? Назвіть рядки, в яких уміщено основну думку вірша. Як ви їх розумієте? Свої міркування запишіть. У своїх записах використайте слова з великої букви.
Найогидніші очі порожні, Найгрізпіше мовчить гроза, Найнікчемніші дурні вельможні, Найпідліша брехлива сльоза. Найпрекрасніша мати щаслива, Найсолодші кохані вуста. Найчистіша душа незрадлива, Найскладніша людина проста. Але правди в брехні не розмішуй, Не ганьби все підряд без пуття, Бо на світі той наймудріший, Хто найдужче любить життя.
(В. Симоненко)
Завдання 216. Прокоментуйте вислів: «Старайтеся завжди прожити лиш так, щоб потім про вас пам'ятали...» Свої міркування запишіть. Використайте слова з великої букви.
Завдання 217. Напишіть твір на тему:
«Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок, Є тисячі ланів, але один лиш мій».
(В. Сішоненко)
^
Запитання і завдання для повторення ^
Пригадайте, коли в офіційних назвах пишеться велика буква.
У яких неофіційних назвах пишемо велику букву?
Назвіть інші випадки, коли в українській мові пишеться велика буква.
4.3 якої букви пишемо географічні і топографічні назви?
Як пишемо назви з'їздів?
Чи всі слова у назвах свят пишуться з великої букви?
Назви найвищих державних посад як ми напишемо?
•Кожна сучасна мова має принаймні два періоди: дописьмо- вий та письмовий. Коли саме починається дописьмовий період, звичайно, точно неможливо встановити... Греки, етруски — перші серед європейських народів, які мали в ужитку абеткове письмо, а після них — римляни і споріднені з ними племена на цьому півострові, в сучасній Італії.
•Наше сучасне письмо походить від кирилиці (так само як і російське, білоруське, сербське, болгарське). Латинським алфавітом користуються поляки, чехи, словаки, лужичани, хорвати, словенці, тобто всі, хто перебував під впливом Риму. Отже, сталося так, що християнство було сприйнято східними слов'янами разом із богослужбовою літературою, писаною староболгарською мовою. Ця мова, як й інші південнослов'янські мови, до певної міри відрізнялася від усіх говірок східних слов 'ян.
(За А. Білецьким)
,v .. гt