Пам'ятка для тих, хто готується до відповіді на уроці

1. Обміркувати зміст відповіді. Визначити, на чому тре­ба наголосити.

2. Продумати основні положення (питання) відповіді та послідовність їхнього викладу. Обміркувати вступ (почат­кову фразу). Продумати заключну частину (підсумки). По- думки (при потребі — письмово) скласти план відповіді.

3. Дібрати приклади, які ілюструють ваші теоретичні положення.

4. Вибрати найдоцільніший тип мовлення (здебільшого це роздум або розповідь з елементами роздуму) та стиль (як правило, науковий). Дібрати відповідно вибраному сти­лю виражальні засоби мови. Бажано вживати вставні кон­струкції типу по-перше, по-друге, крім того, такті чином, отже, поряд із тим та ін.

5. Реалізувати задум — «проговорити» текст відповіді, дотримуючись нешвидкого темпу, дбаючи про правильне логічне наголошення слів та паузи, уникаючи слів-пара- зитів (ну от, так би мовити тощо).

6. Переконатись у тому, що сказане правильно сприй­няли. За потреби зробити уточнення чи доповнення.

Завдання 119. Побудуйте усну розповідь, використавши висловлювання як початок.

1. «Чом, чом, земле моя, так люба ти мені?» (Нар. пісня).

2. «Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти»

(А. Малишко).

3. «Вибрати не можна тільки Батьківщину» (В. Симоненко).

Завдання 120. Прочитайте і спишіть речення, вставляючи пропущені букви.

1. У небі арками л.лжими цвіте мережево мостів (В. Со- сюра). 2. Буря пройшла, вирвала кілька дубів з кор.лшям (Панас Мирний). 3. Ми рвемо над дорогою ст..глі ч..рпиці (А. Шиян). 4. Зверху снується с.лодка т..нлінь липового цвіту (М. Стельмах). 5. Від Деспи віяло свіж..стю лугового сіна, білим шумов.ліням верболозових соків (І. Цюпа).

Завдання 121. Прочитайте слова. Спочатку випишіть слова із вставленою буквою е, а потім — з буквою и.

Велич..па, лелеч.лія, книж..чка, довж..лезпий, велет..нь, вдумл..вий, мережево, грабл.. е, дал..ч, станов..ще, зйоми, к, перепел.ліня, хмар..ще, плюш..вий, пряд..во.

Завдання 122. Прочитайте. Випишіть спочатку слова із вста­вленою буквою а, а потім — з буквою о.

Хазяїн, бл..ґословіппя, см..лоскип, в..гоп, л..мав, к..жаи, скр.ліі, допомога, ..брикос, доном..гати, окс..мит, к..лач, б..рсук, ..тамаи, г..рячі, и..гаио.

Завдання 123. Щоб перевірити правильність написання і у словах першої частини, оберіть до них споріднені, з другої частини. Голосні, що чергуються, підкресліть.

1. Гірник, кістлявий, кірка, мітла, споріднений, кінець, щі­лина, кішка, кіптява, щітка, кільце, накопичити.

2. Родич, коло, кошеня, наконечник, щетина, гора, кора, півкопи, мести, костистий, закоптити, ущелина.

СЗапитання і завдання для повторення

1. Розкажіть про основні особливості правопису иенаголо- иіених е та и.

2. Коли відбувається чергування голосиш в українській мові?

3. Назвіть особливості правопису голосних після шиплячих.

4. Пригадайте, що ви знаєте про синоніми та синоні­мічний ряд.

5. Розкажіть про правопис ненаголошених о та а.

Хема

~А'> Ш •!

ПРАВОПИС ПРИГОЛОСНИХ ДЗВІНКІ ТА ГЛУХІ ПРИГОЛОСНІ

Таблиця 11 Правило	Приклад
Дзвінкі приголосні перед глухими здебільшого не втрачають дзвінкості й передаються на письмі відповідно до звучання Щоб з'ясувати, яку літеру слід пи­сати, треба змінити слово або підібрати до нього споріднене так, щоб після цього приголосного стояв голосний Приголосні ж, ч, ш, тп перед ц на письмі зберігаються	казка, відчинити, посвідчення просьба (бо просити), рідкий (оо ріденький) книжка — книжці, чашка — чашці, квітка — квітці

Завдання 124. Прочитайте і запишіть слова. Поясніть вимову і правопис приголосних. У словах поставте наголоси.

Цвях, міцний, вечірня, мідний, вісімдесят, світ, стіна, обличчя, весілля, п'ятсот, безодня, книжка, бабка, поразка, казка, пісня, радість, на річці, у тумбочці, на стежці, зчесати, принісши, зшити, з жалю, без жиру, боротьба, зсипати, легко, розказати.

Завдання 125. Спишіть слова, вставляючи пропущені літери. Поясніть їх написання та вимову.

	ЗМІНИ ПРИГОЛОСНИХ	п Таблиця 12
	Правило	Приклад
	При творенні іменників сполучення приголосних -цьк- перед суфіксом -ии(а)- змінюється на -чч; -ськ-; -ск- змінюється на -щ- -шч- При творенні іменників та прикмет­ників приголосні к, ц перед суфіксом -н- чергуються з ч і пишеться -чн- Сполучення приголосних -ськ-, —зьк—, -шк- змінюються на -сч(щ), -жч- при утвореіпгі українських прізвищ на -нко-, -ук-; але при творенні присвійних прик­метників ці суфікси не змінюються, і слова пишуться за морфологічним прин­ципом Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) змінюється прикінцевий приголосний ос­нови: •г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о) на -зьк(ий), -зтв(о) •к, ц, ч + -ськ(ий), -ство(о) па -цьк(ий), -цтв(о) •лг, ги, с + -ськ(ий), -ств(о) на -ськ(ий), -ств(о) •інші приголосні перед -ськ(ий), -ств(о) не змінюються •у поодиноких словах, запозичених з інших мов, перед суфіксом -ськ(ий) приголосні г, к, х, иі передаються і у вимові, і на письмі У вищому ступені порівняння прик­метників та прислівників г, ж, з перед суфіксом -ш(ий) змінюється на -жч(ий), а с — на -щ(ий)	донецький—Донеччина, дрогобицький—Дрого- биччина, віск—вощина, плоский —площина вік—вічний, молоко—молочний Винятки: рушник, рушниця, мірошник, соняшник, дворушник, сердешний (у значенні бідолашний) та слова, утворені від прислівників завтра—завтрашній, торік—торішній (іале довіку—довічний) Кузько—Кужченко, Кужчук, Терешко— Терещенко,Терещук, Васько—Васьчин, Параска—Парасчин Буг—бузький, убогий—убозтво козак—козацький, козацтво, кравець—кравецький ткач—ткацький чех—чеський, товариш—товариський, студент—студентський, студенство, люд—людський, людство казах—казахський, Іртиш—іртишський дорогий—дорожчий, низько—нижче, високо—вище, красивий—краще
		101

Завдання 126. Підберіть однокореневі слова і форми того самого слова, у яких відбулося б чергування приголосних, на­приклад: книга—книзі—книжечка. Приголосні, що чергуються, підкресліть.

Дорога, каталог, друг, шпак, фізика, історик, чоловік, го­рох, пух, колега, техніка, електрика, парубок, запах, нюх, кі­бернетика, рушниця, колиска, увага, луг, тайга, льох, епоха, райдуга, логіка, нога.

Завдання 127. Прочитайте слова. Утворіть від них нові сло­ва за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о); поясніть їх пра­вопис. Чи відбулося чергування приголосних при їх зміні? З виділеними словами складіть речення.

Ладога, парубок, Овруч, німець, птах, Париж, боягуз, товариш, студент, Сибір, Гаага, Іртиш, молодець, Запоріжжя, ткач, волох, Полісся, убогий, Буг.

Завдання 128. Прочитайте і запишіть слова. Замість крапок вставте в них пропущені літери н або ш. Поясніть правопис приголосних. З виділеними словами складіть речення.

Соня..ник, ру..ниця, безпе.лшй, міся..ний, пшеничний, ру..ник, серде.мий, міро.лшк, торі..ній, піврічний, північний, сма..ний, рі.ліий, залізничний, моло.ліий, моло.миця, дові..ний.

Завдання 129. Прочитайте слова російською мовою, пере­кладіть їх на українську і запишіть. Порівняйте правопис слів у обох мовах.

Амурский, казанский, запорожский, овручский, таджик­ский, волжский, рижский, румынский, уральский, батрачество, Иртыш, казах.

Завдання 130. Від поданих слів утворіть іменники з суфік­сами -чин(а), -щин(а). Поясніть правопис слів. Приголосні, що чергуються, підкресліть.

Донецький, вінницький, кріпацький, галицький, черкась­кий, чернігівський, пісок, віск, київський, плоский, львівсь­кий, турецький.

>

Завдання 131. Прочитайте, утворіть вищий ступінь порів­няння від прикметників та прислівників. Зверніть увагу на правопис приголосних.

Дорогий, дужий, високий, вузький, низько, високо, кра­сивий, приємний, доречний, щасливий, сумно, холодний, ле­дачий, чарівний

.ПОДВОЄННЯ ПРИГОЛОСНИХ

Таблиця 13

Приклад

Правило

Подвоєння приголосних відбувається

1. Коли корінь починається, а префікс закінчується на той самий приголосний

2. Внаслідок збігу приголосних, що на­лежать до різних префіксів

3. У словотворчих суфіксах -н(ий)-, -н(ій)-, —ни—, -ниц-, коли корінь (ос­нова) закінчується, а суфікс починаєть­ся на той самий приголосний

4. В іменниках та прислівниках, утво­рених від прикметників з подвоєним «, подвоєння зберігається

6. У складних словах, коли перша час­тіша закінчується, а друга починається тим же приголосним

6. Коли основа дієслова минулого часу закінчується на с, а далі йде зворотна частка -ся(сь)

7. У прикметникових наголошених су­фіксах -енн(ий)-, -аіш(ий)-, -яіш(ий)-, що позначають збільшеність ознак, або можливість чи неможливість дії, та ут­ворених від них іменниках, з суфіксом -ість- і прислівниках

8. У власішх іменниках іншомовного по­ходження та похідних від них словах

9. У ряді українських слів, які слід за­пам'ятати

Подвоєння приголосних не відбувається

1. У прикметниках, утворених від імен­ників за допомогою суфіксів -аи-, -ян-, —ИІІ—, -ін-

2. У дієприкметниках, а також іменни­ках та прислівниках, утворених від діє­прикметників

3. Не подвоюються приголосні у словах іншомовного походження, що є загаль­ними назвами

беззахисний, відділ, ззаду

беззастережний, ввійти, возз'єднання

туман—туманний, день—денний, кіш»—кінний

безвинний—безвинність, законний — законність

Ч іЦЦЦЦОлШ _: ,'ЛІ L-M:. i'iiU військкомат, юннат

розрісся, трясся, пасся

нездійсненність— нездійсненно, стараіпшй—старанність, старанно

Голландія—голландський Виняток: Валенсія, Верона, Ален, Гавана, Гаїті, Камерун

бовван, бовваніти, ввесь, Ганна, овва, ссати, ссавці

глина—глинянии, вода—водяний,

згуртований, згуртованість—згуртовано

акумулятор, белетристика, грип, група, інтелігент, комісія, сума Виняток: беладонна, бонна й под

.Завдання 132. Прочитайте і спишіть слова. Вставте, де пот­рібно в них, пропущені букви. Підкресліть і поясніть подвоєння букв. З трьома (на вибір) словами складіть речення.

Від..ати, без..бройпий, пі..перти, возз'єднання, беззасте­режний, законний, Погодин..ий, письменник, імен..ик, роз­рісся, підніс..я, військкомат, міськком, юн..ат, юн..ий, райк..ом, місцевк..ом, здоровен..ий, непримиренний, старан..о, нездо­ланно, шален..ий, жада..ий, сказан..о, незрівнян..ий, намальо- ван..ий, напружен..ість.

Завдання 133. Прочитайте і спишіть слова. Замість крапок, де потрібно, вставте букву н. Поставте наголоси у словах і поясніть правопис приголосних. Підкресліть подвоєні приголосні.

Законний, кін..ий, цеглян..ий, туман..ий, щоден.лш, осін.лй, баштан..ик, вікон..иця, згуртован„ий, Він..иця, сказан..ий, що­денно, ВОДЯН..ИЙ, нездійсненність, нездійсненний, стараіі..ість, цілинний, пружин..ий, безвин.лсть, оптимальн..ий, тумаїїність, ВІДМІН..ИК, годин..ик, гумаНнИЙ.

Завдання 134. Прочитайте слова. Доберіть до них спорід­нені слова з подвоєними чи подовженими приголосними. Па­ри слів запишіть.

Туман, ліс, цвіт, район, зітхати, сон, колос, лити, жити, бік, полоти, каятися, плетиво, ранок, машина, суд, нога, во­рог, бити, ніч, зброя, молодий, гуманізм, вдячність, гілка, від­міна, єднатися, день, друкувати, дзеркало, писати, звучати, земля, зуби, поліпшити.

Словниковий диктант

Правило

Приклад

Подвоєння приголосних унаслідок подовження відбувається Перед я, ю, і в усіх відмінках імен­ників середнього роду II відміни (за ви­нятком родового відмінка множини) Перед я, ю, і, а також перед е після твердих д, т, л в усіх відмінках (крім родового відмінка множини) іменників чоловічого і жіночого роду І відміни Перед то в орудному відмінку однини іменників жіночого роду III відміни, як­що у називному відмінку однини вони закінчуються на м'який або шиплячий приголосний Перед я у прислівниках Перед ю, є у теперішньому та майбут­ньому часі у похідних формах від діє­слова лити

колосся, обличчя, ходіння, життя, Поділля суддя, судді, суддю, суддею сіллю, річчю Але: молодістю, повістю, любов'ю, матір'ю спросоння, навмання ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють, ллється, виллю, наллю

Завдання 135. Уважно перегляньте табл. 14. За аналогією доберіть і запишіть по п'ять прикладів до кожного правила.

Завдання 136. Відредагуйте текст. Виправте у ньому сти­лістичні і граматичні помилки.

1. Наші виробничі стосунки повернули на краще. 2. Як ви відноситесь до прогулянки пишки? 3. Ви маєте рацію, а я не маю навіть нлеєра, ви не бажаєте мене бачити, а я ваш покір­ливий служник. 4. Чи мало часу я витратив задаром.

Завдання 137. Поставте іменники в орудному відмінку. Поясніть їх правопис.

Сіль, молодість, мить, розкіш, юність, врожайність, запо­відь, стійкість.

Завдання 138. Запшіїіть текст під диктовку. Випишіть слова з подовженими приголосними, складіть з ними речення. Порівняйте і пояснігь написання цих слів українською та російською мовами.

«Кобзар» — це сплав непримиренності до катів і неприй­няття духовного рабства, це незрівнянна сила переконання. «Кобзар» у нашій історії — це книга, призначена для про­будження всіх синів у всі століття, як сказав поет. Це книга, призначена для нашого спасіння й самоутвердження. «Коб­зар» створює навколо себе клімат, у якому мають виростати всі покоління народу.

Поезія «Кобзаря» не дає сприймати землю, на якій ми наро­дилися, живемо, для майбуття якої працюємо, просто як терито­рію, а робить її рідною землею, Батьківщиною. (За М. Косівим)

СПРОЩЕННЯ У «ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ

При словозміні та словотворенні іноді виникає збіг кіль­кох приголосних, що утруднює вимову. У процесі мовлен­ня і написання звук спрощується.

Таблиця 15 Правило	Приклад
Спрощення відбувається У сполученнях —ЖДІІ—, -здн-, —стн—, —стд— випадає середній звук д або т При творенні дієслів із суфіксом -ну- від іменників у звукосполученнях -3KH-, —скн— випадає к У звукосполученні -слн- випадає л	тиждень—тижня, поїзд—поїзний, вість—вісник Але: хвастливий, шістнадцять, пестливий, кістлявий, зап'ястний, хворостняк, контрастний, баластний, форпостний, компостний тиск—тиснути, блиск—блиснути ремесло—реміс ник

Завдання 139. Прочитайте речення. Запишіть їх, розкрива­ючи дужки. Підкресліть в утворених словах групи приголос­них, де відбулося спрощення.

1. Зло(вість) тінь пробігла по обличчях, вражених (участь) карнавалу (О. Гончар). 2. Минув мені рік (шістнадцять), сім­надцятий починаю (Марко Вовчок). 3. Серце у нас (честь), ду­шу маєм щиру (Я. Тичина). 4. Отак за світанком і день переходив, за (тиждень) — тиждень, а там місяці (Л. Ма­лишко). 5. Грають (радість) ріки і шумують гаї (В. Сосюра).

Завдання 140. Перекладіть українською мовою слова і пояс­ніть їхній правоїшс.

Страстный, областной, проездной, праздничный, хваст­ливый, шестнадцать, счастливый, контрастный, агентство, ра­достный, участник, буревестник, каждый, целостный, завист­ливый, балласт.

Завдання 141. Напишіть десять слів, у яких відбулося спро­щення у групах приголосних.

Завдання 142. Прочитайте і запишіть приказки. Поставте, де потрібно, пропущені букви.

Рання пташка росу п'є, а пі..ня — сльози л..є. І на со..ці є плями. Сер.ло не накажеш. Хва..ливого зразу видно. Ща.ливому і у сні щастя сниться. Неща.лива людина, як лиха година (Нар. творчість).

Завдання 143. У поданих віршованих рядках позначте сло­ва, в яких відбулося спрощення приголосних, поясніть чому. Побудуйте усну розповідь, використавши ці рядки як початок.

Одну я любив за веселість Ти зовсім була не вродлива

другу за вроду кохав, і завжди, як вітер, смутна.

а третій за сонячний усміх Чого ж ти з усіх моїх милих

квітками дорогу встеляв. у серці осталась одна?

(О. Олесь)

Словниковий диктант

.,.«, І^ч1>' Ні'

Хвастуни, форпостний, кількісний, гончар, баластний, щасливий, контрастний, зловісний, совісний, цілісний, без­вісний, блиснути, умисний, кістлявий, зап'ястний, міський, шістнадцять, агентство, благовісний, закарпатський, безвиїз­ний, доблесний, швидкісний, пестливий.

Поясніть випадки спрощення у групах приголосних. Звер­ніть увагу на правопис слів.

Завдання 144. Прочитайте текст. Складіть план тексту, за яким підготуйте виступ на семінарі.

ДУКАЧІ УКРАЇНИ

Дукач — металева, часто визолочена нагрудна прикраса, характерна деталь українського жіночого вбрання, один із видів художніх виробів місцевих народних ювелірів.

У багатьох музеях України і в кількох великих музеях Санкт-Петербурга й Москви зберігаються колекції дукачів — медалеподібних металевих прикрас, які у недалекому минулому прикрашали жіноче й дівоче селянське вбрання у багатьох областях України.

Українські ювеліри-золотарі виробили різноманітні фор­ми цієї традиційної жіночої прикраси: від скромної медалі з вушком, усе багатство якої — гра світла на рельєфі начи­щеної до блиску міді, до приваблюючого простотою техніч­них рішень, але все-таки досить складного ювелірного виробу, в якому визолочений медальйон із зображеннями на обох боках з'єднується з позолоченою і прикрашеною різно­барвними скельцями* брошкою. Проте і в найскладніших своїх варіантах дукач залишається медаллю — витвором об­разотворчого мистецтва у дрібній металопластиці.

До значних колекцій дукачів, що знаходяться у нумізма­тичних збірках Ермітажу та Московського історичного му­зею, входять не тільки українські, але й нечисленні пам'ятки, що виникли в іншому національному середовищі. У середині минулого століття робилися спроби поширити українську назву «дукач» на археологічний матеріал, як термін більш широкого вжитку.

Серед народних медалей дукачі України є надзвичайно яскравим явищем, для дослідження якого існує досить ши­рокий матеріал. (/. Спаський)

ДИКТАНТИ

СПОВІДЬ

Сповідаюсь перед ними. Це, може, остання моя сповідь пе­ред предками слов'янами, яких я бачу за плечима побратимів.

Без них моє життя — пустеля. Ріки їхніх днів і років, ра­дощів і смутків течуть крізь моє серце. Пожадливо виловлюю їхню мову: беру слова у пригорщі, притуляю до обличчя і случаю — серце предків дзвонить і лютує, як розбурхане море. Я промовляю до предків від себе, від тебе, від усього това­рне гва. Кажу їм: «Я ніколи не шукав свого щастя під чужими небесами, бо ви, мої предки слов'яни, лишили нам цю землю... Ніхто не має підрізати моє коріння...» (М. Івасюк)

СПОГАДИ ДИТИНСТВА

Навесні, тільки сонце пригріло, тільки закурликало в небі, вже, мов дикунчата, босі вискакуємо з хати, знуджені за зиму, галасуємо, не гямлячись від захвату, кидаємо у небо шапки, солому, паліччя: «Гуси, гуси, нате вам на гніздо!..» Бо птахи — то ж наші найперші друзі. Всевидимі пташата всюди висять над полями й сиплють, сиплють сріблястий спів... Жайвір тоді не боявся людини. Під ноги жниварям кинеть­ся, рятуючись від кібця... Дядько Роман, орючи, гніздечко підбере, перекладе на ріллю, другу борозну йде, а пташка все сидить на гнізді, не злітає...

А ті розблискотілі маківки церков по обріях, що най­перше означали для нас ярмарки, храми, довгождану нагоро­ду за всі твої пастушачі труди... Сарматське рипіння коліс, іржання коней, цукерки довгі, в китицях, і неодмінно якась подія, що весь ярмарок сколихне.

А якою музикою відтворити той настрій, що охоплював нас, малих, коли після спеки в степу хмара заходить... Збив­шись гуртиком, стоїмо, дивимось, а вона, темна, встає десь із-за Білогрудових хуторів, сонце закрила, насувається, грі­зна, волохата, з білуватими пасмами. «То град, — каже тихо котрийсь, — градова хмара». І так стане тривожно одразу...

А блискавка як блисконе, як вдарить своїм списом поблизу жита, «аж землю прооре».

Одначе все починається з балок, де ми, позбігавшись, граємось, б'ємось, плачемо і миримось, де так гарно і соло­в'ям, і дітям. Роса по балках така, що коли треба ноги по­мити чи ранішній сон розігнати, то біжи мерщій, де спориш та лопухи, гам вона така краплиста, що й себе заспаного в краплині побачиш. А в степу! Там росичка буде тепла, там вона виблискує і в чашечках білої березки, і на стебельцях жита, і червоний горошок світиться нею, і різне польове квіття, що радіє кожною квітинкою, розбризкане всюди по межах серед дозріваючих нив. (О. Гончар)

^{к ми} говоримо j

У Водій — шофер.

Досить часто ці слова вживаються як рівнозначні і взає­мозамінні. Можна сказати водій таксі і шофер таксі. Але все ж таки різниця у значенні і вживанні цих слів існує.

Основне значення слова водій у сучасній українській мові — «людина, що пройшла спеціальну підготовку і ке­рує автомобілем, автобусом, трамваєм і т. п.», наприклад: «Водій пригальмував мотоцикла» (О. Гончар).

Активно фігурує в офіційно-діловій мові, в різних служ­бових документах — інструкціях, офіційних оголошеннях, посвідченнях на право водіння автотранспорту та ін. На відміну від слова водій, що має узагальнене, ширше зна­чення, синонімічне йому шофер має вужче значення — «водій автомобіля». Водія мотоцикла, трамвая, комбайна чи якогось іншого рухомого механізму шофером, звичай­но, не називають.

Слово шофер — досить недавнє запозичення з французь­кої мови (початок XX століття, коли з'явились і почали по­ширюватися автомобілі). Звідси — і постійний наголос у слові: шофер, шофера, шофером і т. д. Першим значенням цього слова було «кочегар», і вживалось воно як назва ро­бітника залізниці — не механіка чи машиніста паровоза, який керував ним, а того, хто забезпечував сам рух, рушійну силу. Пізніше ця назва була перенесена й на ту людину, котра і керувала автомобілем, і забезпечувала подачу паль­ного, здатність рухатися.

Отже, в сучасній українській мові шофер — це назва тільки водія автомобіля, притому — водія-професіонала, тобто назва людини за професією. Людину, яка водить тіль­ки власний автомобіль, шофером не називають, оскільки вона не професійний автомобіліст. Коли застосовують наз­ву шофер до непрофесійного водія, вдаються до словоскла­дання: шофер-любитель.

Таким чином, слова водій і шофер, хоч і синонімічні, близькі за значенням, але не тотожні, не скрізь можуть бути взаємозамінними.

Слід звернути увагу на правильність уживання деяких ус­талених зворотів зі словом адреса. Українською мовою пра­вильно буде сказати, наприклад; Звертайтеся за адресою. Але: Я відправив повідомлення на адресу.

(Б. Антоненко-Давидович)

Запам'ятайте наголоси

Доповісти і доповісрі.

Розповісти і розповісти.

Кажу і кажеш.

Допоможу і допоможеш.

Одягну і одягнеш.

Беремо і берете.

Живемо і живете.

Була, було, були.

Дала, дало, дали.

Прийняла, прийняло, прийняли.

.

Завдання 145. У якому значенні вживаються слова: водій — шофер. Наведіть приклади вживання цих слів у художній літе­ратурі, у газетних текстах.

Завдання 146. Складіть кілька речень зі словами: адрес — адреса.

' ' Ь 'v,,-:- ІІЇШ' ¹ Л ' '

Завдання 147. Доберіть синоніми до поданих слів.

Роззброєння, ввічливий, відкриття, почуття, пристрасний, щасливий, тижневий, закарпатський, доблесний, корисний, хвастливий.

Завдання 148. Прочитайте виразно вірш. Можете вивчити його напам'ять (за бажанням). Які думки викликають у вас поетичні рядки? Напишіть твір-роздум на тему: «Моя сердешна Україна».

ДО УКРАЇНИ

Моя сердешна Україно. Тебе й свої не пізнають... Ти вся засохла, як билина, І буйні вітри тебе б'ють... Пропала вся твоя оздоба, Змарніла вся твоя краса, І, мов з великої хвороби, Посіклась шовкова коса;

І рожі ті позасихали, Що грали в тебе на устах, І щоки мов позападали, Погас огонь в ясних очах... Неначе труп коло могили, Сидиш ти мовчки над Дніпром; Тобі обридло, остогидло Усе, що діється кругом. Ти закриваєш свої очі, Неначе хочеш все забуть І під густим наметом ночі В нірвані вічній потонуть...

(А. Бобенко)

Завдання 149. Напишіть невеликий твір, використовуючи словосполучення: рідна земля, мати, батько, хата, прожити життя, совість, рідна сторона та поданий нижче вірш.

Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для правди, для волі!.. Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому полі. До суду тебе не скують ланцюги І руки не скрутять ворожі: Стоять твої вірні сини навкруги З шаблями в руках на сторожі!

(О. Олесь)

Завдання 150. Розіграйте діалоги, використавши україн­ські прислів'я та приказки.

Кожному мила своя сторона. За рідний край життя від­дай. Де рідний край, там і рай. Кожна травичка на своєму корені росте. Добре тому, хто в своєму дому. Вдома і стіни гріють. Кожен край має свій звичай. Що інша хатка, то інша гадка. У чужій стороні і весна негарна. Із своєї печі і дим не гіркий. Скрізь добре, а вдома краще. Кожному птаху своє гніздо миле (Нар. творчість).

Завдання 151. Розкажіть про свою рідну хату, рідне село, рідне місто. Свою розповідь-роздум оформіть як твір, запишіть його на альбомних аркушах, передайте до шкільного музею.

Завдання 152. Прочитайте текст очима, потім уголос. Звер­ніть увагу на особливості української літературної вимови, на художні засоби, за допомогою яких автор передає любов до рідного краю. Проведіть диспут на тему: «Усім найкращим, що є в моїй душі, я завдячую рідному дому».

ХАТО МОЯ РІДНА ХАТО!

Хато моя, рідна батьківська хато! Ти випливаєш із ту­манної далечі минулих літ і стоїш переді мною білим види­вом, немов хмарина серед буйного цвітіння вишень.

Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою доб­ротою та материнською ласкою віє від тебе, рідна хато!

Перші спогади про хату — немов рожевий досвіток ди­тинства. Біля стелі у тебе над головою, під дубовим тесаним сволоком — засохлі польові квіти. До сволока на гаку при­кріплена мотузочками вербова колиска. Мати наспівує ко­лискову пісню про котика-вуркотика...

З батьківської хати розпочиналося пізнання світу. Білі стіни, біла стеля — неначе виткані з маминого полотна. Со­нячне сніп'я лилося через вікна, і від того на стінах вигра­вали розгаптовані квітами рушники, розпростерли крила, немов півники, кували голубі зозулі, воркували сизі горлиці. Червоні кетяги калини аж горіли в дозрілій пишноті. Золо­тисті китички хмелю звисали з рушників до самого столу і пахли хлібом. А може, то йшов дух від паляниць, які спекла мама на капустяному листі й поклала на столі, накривши білою скатертиною... Будь благословенна, моя хато! (За І. Цюпою)

Завдання 153. Прослухайте музичний запис пісні «Смереко­ва хата». Які почуття викликає у вас ця пісня? Виконайте її.

СМЕРЕКОВА ХАТА Слова Я. Дворського Музика М. Бакая

Наснились мальви, рута-м'ята І скрип криничний журавля, І смерекова отча хата, Котру давно покинув я.

Наснився сад в веснянім цвіті, Струнка смерічка край воріт І найрідніша в цілім світі Матуся сива на дворі. Приспів:

Смерекова хата — батьківський поріг. Смерекова хата — на крутій горі. Як прийду до неї — коліном припаду, Грудочку землі святої до уст прикладу.

Вона, як пісня, серцю мила, Старенька хата край села, Війна її вогнем палила, Але спалити не змогла.

Кришились грізні блискавиці І грози падали не раз. Вона стоїть, немов із криці, І день у день чекає нас. Приспів.

Спішу до неї, мов лелека, Простори кинувши до ніг. Несу любов свою здалека, Яку назавжди я зберіг.

Дитячих літ моїх колиска, Моя порадниця свята, Вона, як доля, рідна й близька, Миліш її ніде нема. Приспів.

Завдання 154. Напишіть твір на одну з поданих тем.

1. «Хата моя, біла хата...» (Д. Луценко) 2.«3абудеш рідний край — тобі твій корінь всохне». (Я. Тичина)

^ Запитання і завдання для повторення

1. Які ви знаєте особливості написання дзвінких і глухих приголосних?

2. Пригадайте, коли відбуваються зміни приголосних?

3. Назвіть випадки, коли відбувається подвоєння приголос­них у суфіксах.

4. Коли подвоюються приголосні у іменниках, прислівниках та складних словах унаслідок збігу?

5. Чи подвоюються приголосні у власних іменниках іншо­мовного походження та похідних від них словах?

6. Які українські слова з подвоєнням приголосних необхідно запам 'ятати ?

7. Коли приголосні не подвоюються?

8. Назвіть випадки подвоєння приголосних унаслідок по­довження?

9. Пригадайте, коли відбувається спрощення у групах при­голосних.

ВЖИВАННЯ М'ЯКОГО ЗНАКА

Таблиця 16 Правило

Приклад

М'який знак пишеться На позначення м'якості приголосних у середині складу перед о У родовому відмінку множини жіно­чого роду м'якої групи І відміни та іменниках II відміни середнього роду на -нн(я), -ц(с) Після з, ц, с у суфіксах: -зьк(ий), -цьк(ий), -ськ(ий), -зьк(о), -цьк(о), -ськ(о), -иськ(о) У третій особі однини і множини дійсного способу, у другій особі однини і множини наказового способу дієслів, а також у стягнених формах інфінітива У словах іншомовного походження після м'яких д, т, з, с, л, н, перед і, йо, я, ю, є при роздільній вимові М'який знак не пишеться У звукосполученнях -ЛЦ-, —лч—, якщо вони походять з -лк- У словах, де приголосні з, с належать до 'суфікса У кінці слів після приголосних б, п, в, м, ф та ж, ч, ги, щ Після н перед ж, ч, їй, щ та перед су­фіксами -ськ(кий), -ств(о) Після р у кінці складу В українських прізвищах після н, д, т перед суфіксами -ченк(о), -чук- -чишин- Примітка: після л в цих же випадках ь пишеться

льон, дзьоб, дьоготь робітниць, знань, бажань, кілець, друкарень запорізький, козацький, сільський, близькість, людськість, низько, будь-будьте, писать, знать конферансьє, ательє, Нью-Йорк, Ньютон, батальйон галці, галченя (бо галка), спілці (бо спілка) ковзкий, різкий, плоский, різко степ, верф, піч, річ, ідеш, кущ інжир, панство воротар, кобзар, Харків Гринчишин, Радчук, Радченко Рибальченко, Натальчук

Завдання 155. Прочитайте речення. Виправте стилістичні та граматичні помилки. Відредаговані речення запишіть.

1. Чи ти знаєш його адрес? 2. До мене підійшов шофер трамваю і запитав, де вулиця батальоина. 3. Запорозькі ко­заки хвацко підкручували вуси. 4. По березі важливо поход­жала галька.

Завдання 156. Прочитайте, спишіть речення, вставте, де не­обхідно, пропущені букви. З якими історичними подіями пов'я­зана поява марсельєзи?¹

1. Мільйонами рук ми кладем будов наших мирну велич­ність (М. Бажан). 2. Летіть, мої пісні, на крилах марсел...єзи (В. Сосюра). 3. Гаряче повітря танцювало тарантел...у по ске­лях, а в сірих маслинах цикади грали на кастан...єтах (М. Ко­цюбинський). 4. Мокрий холод заліг на дні кан...йону (Я. Заг- ребельний). 5. А вгорі золотим медал...йоном теплий місяць над морем пливе (В. Сосюра).

Завдання 157. Прочитайте іменники і запишіть їх у даваль­ному відмінку.

Дочка, донька, рибалонька, полька, бджілка, камінь, нянька, лялька, сопілка, жінка, футболка, віялка, валер'янка, фіалка, ніченька, доріженька, галка, зірка, зіронька.

Завдання 158. Прочитайте слова і перекладіть їх з російсь­кої мови на українську. Поясніть правопис та значення цих слів. З виділеними словами складіть речення.

Бульвар, конферансье, курьез, премьера, карьера, дюйм, донья, курьер, Ныотон, миллион, каньон, кабальеро, бюд­жет, бульон, ерш, летчик.

Завдання 159. Напишіть десять слів з м'яким знаком. Візміть із них 5 слів (на вибір) і складіть з ними речення.

Завдання 160. Від іменників утворіть присвійні прикметники з суфіксом -ин- і складіть з ними речення.

Донька, нянька, лялька, сопілка, жінка, русалка, вчителька, матінка, Оленка, Галинка, Петро, кицька, приятелька, рибалка.

Завдання 161. У словах замість крапок, де потрібно, постав­те м'який знак. Запишіть ці слова у два стовпчики: у перший — з м'яким знаком, у другий — без м'якого знака.

С...вяго, п'ят..десят.., Хар..ків, стіл..чик, хустин..ці, віте- рец.., витяз.., Гриц..ко, усміхайтес.., юніст.., гвардійський, льотчик, п'ятьох, малесен..кий, ДОН..чин, дон..ці, 6ІЛ..чнн, плач.., розкіш.., степ.., збіж..я, облич...я, календар.., бібліоте­кар.., вєсіл..я, Ул..яна, селян..с..кий, гордіст.., цв..ях, сіл..с..кий, пол..с..кий, сім..дєсят.., домен..щик, хлопец.., тепер.., вншєн..ці, стат..я, навчан..я.

Завдання 162. Запишіть слова під диктовку. Зверніть увагу на їх правопис. Пригадайте правила, де м'який знак пишеться, а де — ні.

Ганьба, близько, Харків, будьте, волосся, батенько, бажань, друкарень, восьмий, донецький, донька, по-українському, сніп, слід, суть, бренькіт, селянство, тонюсінький, близький, по- козацькому, свіжісінький, галка, різьбяр, ллється, ковальський, тьохкати пужальце, пужало, батальйон, мільйон, серйозний, бульйон, майор, льотчик, по-російському, малесенький, інший, гільза, дизель, жульєн, матеріал, альбатрос.

Завдання 163. Прочитайте вірші О. Олеся згідно з прави­лами української літературної вимови. Назвіть усі м'які приго­лосні в словах і поясніть, чим позначається їх м'якість.

МОЇЙ МАТЕРІ

Приснилося, що я вернувсь додому... Іду, дивлюсь: мій край, моя земля. Сміються в сонці золотому Річки і села, і поля. Ось-ось прийду до хатоньки моєї, Де мати жде мене й не жде, Я скрикну: «Матінко!» — до неї, Вона на груди упаде. І будуть литись теплих сліз потоки, І в них бринітимуть слова: «Я ждала, ждала цілі роки І в'яла, сохла, як трава...» Іду зеленою межею! Кругом хвилюються жита. І в'ється щастя над душею — І на плечі нема хреста...

ШВИДКО, ШВИДКО МИ ПОБАЧИМОСЬ

Швидко, швидко ми побачимось, Рідна матінко моя... Наговоримось, наплачемось...Розжену я хмари-тученьки На пооранім чолі, Обцілую твої рученьки... Замету усі доріженьки, Де ходила ти сумна, Змию слізьми твої ніженьки...

Розкажу тобі, старесенькій, З чим зустрівся я в житті, Коли вийшов я малесепькиі Все розтрачено, розгублено, Бо воно було людьми Не вшановано, не люблено...

І зберіг я тільки, ненечко, Скарб один, що ти дала, Золоте, як зірка, сердечко... Виглядай мене в віконечко... Незабаром я прийду, Принесу я серце-соиечко...

очатки книгознавства

Анотація — стисла характеристика змісту книжки, стат­ті, рукопису тощо.

Анотації на нові книжки подаються на звороті титуль­ної сторінки книжки, в бібліографічних картках, у видав­ничих проспектах. В анотації наводяться відомості про автора, про тему та ідею твору, іноді про його цікаві епі­зоди. Анотація складається з двох абзаців. У першому йдеться про саме видання та його автора, у другій — вка­зується, на кого розраховано видання.

Завдання 164. Прочитайте текст. Напишіть на нього ано­тацію. Які образи постають у вашій уяві? Які думки?

МАМИНІ РУКИ

Ти стежив за матір'ю, як вона ступає по підлозі, як усмі­хається, як тримає вже посічену сивиною голову. Але най­частіше, мабуть, твій зір ловив її проворні руки.

І/

Навіть тоді, коли не мали ніякого діла, материні руки не залишалися в абсолютному спокої, вони легенько ворушулись, як ворушаться під водою стебла водяних лілій від ледь чутної течії

.

І невсипно працювали. Жодної хвильки не відаючи від­починку, материні руки знаходили роботу. Вони владарювали на припічку, в печі, на комині, на миснику. Так багато в жит­ті переробивши, вони не зупинялись, не могли зупинитись.

Не було, либонь, такого, чого б вони не вміли!

Начебто весь світ постійно потребував уваги й роботи материних рук. І, мабуть, уві сні руки теж не заспокоюва­лись ні на мить, а мали й тоді щось-таки робити.

І-завжди пахли чимось... Чи свіжовипраною й щойно ви­прасуваною білизною, або пшеничним борошном і гарячим хлібом, а то кропом, петрушкою, терпким гудинням огірків, або яблуками, грушами і медом у Спасівку, а то просто віт­ряним осіннім полем, або шпарким морозцем і снігом, або першими весняними бруньками.

Десь поїхавши, тримав у пам'яті образ матері. І образ її рук, яким судилась невсипуща робота. І згадувалися запахи, які вони збирали так, як бджілка збирає по квітах мед.

А ще її очі... Постійно освітлені зсередини м'яким живим сяйвом, вони були наче видимим, предметним виразом її душі. Це погляд самої щирості, самого добра. (За Є. Гуцалом)

ДИКТАНТИ

МАМИНА ПІСНЯ

Стежина до маминої хати петляє через город. Усе тут до болю знайоме: он дбайливо опоряджена розора стьобнула че­рез картоплю — здвобіччя висаджені кущики квасолі, а між ними поважно поплелося гарбузове гудиння, на видолинку рясною порослю буяє морква, сизіє тугими голівками капус­та, густими листочками пішли у зріст буряки...

Усе довкола живе неньчиною присутністю... Задавніла роками хвіртка поскрипує хрипким поголосом — в обійняс- тих присмерках, що вже встигли розсусідитися довкіл хати, бачу найдорожчу поставу. Присівши на порозі і схиливши на обіруччя голову, зажурено спочиває ггеггька...

Аби зненацька не потривожити її, удавано покахикую і бачу, як ураз зводиться сива голова, сплескують долоні, і прорізує тишу мамина окличка: «Синочок мій дорогенький!..»

Кидаю на спориш похідну валізу і підбіжки поспішаю до неньки, щоб не завдати їй клопотів — знаю, як важко ста­ренькій зводитись, але вона таки встигає випередити мене, кидається в обійми. Я чую, як натужно б'ється її ніжне серце, важко дихають груди. Роки беруть своє, і від того ча­тує невтішна думка: а що як ураз відійде найдорожча тобі людина, хто ж тоді зустрічатиме в рідному обійсті?..

Поволі йдемо до хати. Мати украдьки висушує кінцями хустинки зволожені очі й наче виправдовується: «Ось пове­черяємо, і я наспіваю тобі колискових. Ти ж минулого разу сам просив...»

Колискова після. Скільки їх створив народний геній!.. Ла­гідний материн наспів засівав дитячу душу любов'ю до людей, до природи, до всьогЪ живого. Під спів неньчиної пісні вирос­тали поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, філософи та науковці, просто люди. Якби не мамина пісня, сказав якось один древній історик, яким убогим було б наше життя. (В. Скуратівський)

СЕРЦЕ МАТЕРІ

Нема нічого па світі луччого і Богу милішого, як серце матері до своїх діточок! Скільки б їх у неї не було, чи десятком Бог благословив, чи тільки одним, одно — для неї рівні, жодного любить, усіх рівно пестує, за всяким рівно вбивається. Дев'ять здоровенькі край неї, потішають її, а одно морщиться, кисне, недуже: вже вона за ним вбивається, тужить, вже і боїться, щоб ще дужче не занедужало або щоб, — нехай Бог боронить, — щоб ще і не вмерло. Вона їх обмива, обпатрює, обшива, зодяга і ніколи ж то не втомиться, ніколи не поскуча з ними, і усяка робота на діточок їй ие важка. Коли з дітей є яке шалівливе, неслухняне, то батько — як батько — гримне на такого, скубне, щипки дасть, попіб'є; а мати — як мати! Вона почне його уговорювати, пестувати: «Не роби так, синочку, не ходи туди, голубчику! Так негаразд. Ти мені досаджаєш. Я, глядячи на тебе, частісінько плачу та думаю: коли б то вій схаменувся та покинув таке робити, та слухав би батькового вчення, та пожалкував би моїх слізочок, то ще з нього був би чоловік, ще б я діждала на старості радуватися, глядячи па нього».

Нехай же тепер усяк про себе згада, — бо хто не був змо­лоду шаловливий? — від чого більш жаль візьме? Чи від батькових скубок, або хоч і пужки, чи від материного голуб­лення? А ще як яка часом заплаче? — так Господи милости­вий! Усі пакості покинеш, і на вечорниці з місяць не наві­дуєшся, і зробиш за трьох. Що то мати! Святе діло! Господь милосердний, як є Він на небесах, так замість Себе дав нам на землі родителів: батько — щоб навчав та до розуму доводив, а щоб чоловік молодий здуру не затужив та не збився з пан- телику, так тут маги з такою любов'ю, як є Господь милосерд­ний до нас, грішних. (Г. Квітка-Основ'яненко)

J^J к ми говоримо ^

^ Більшість студентів прийшла — більшість (два, десять, сто) студентів прийшли — більшість студентів прийшло.

Всі три варіанти присудків відповідають сучасним нормам української літературної мови. Форма однини у присудку відбиває тенденцію до формально-граматичного узгодження його з групою підмета, де у складі є слова типу більшість, ме­ншість, решта, частина, ряд, група, безліч, багато, мало і под. Форма однини присудка рекомендована, якщо; •він передує групі підмета: «Висіло багато гравюр»; •підметом є іменник з кількісним значенням без залеж­них слів: «І вклав трьох напасників з маху, а решта втек/fa зі страху» (Ш'іллер, переклад М. Лукаша)\

•у склад підмета включені іменники на позначення аб­страктних понять: «Решта спогадів вислизає з пам'яті».

Форма однини обов'язкова, якщо при іменнику з кіль­кісним значенням є узгоджене означення: «Переважна біль­шість дітей уже обстежена».

Присудок у множині свідчить про смислове узгодження його з підметом, коли враховується реальна множинність предметів, виражена словами з кількісним значенням. Форма множини присудка рекомендована, якщо: •підмет або присудок становлять однорідні члени ре­чення: «І вже не один, а безліч жайворонків оспівують небо над молодим Яреськом» (О. Гончар)',

•підмет і присудок відділені другорядними членами речення; «Багато очей, сумних і зляканих, нетерпляче ди­вились на нього» (А. Головко)]

•підмет передує присудку: «Так багато вчителів учили нас ходити в ногу, та хтось завжди заважає єфрейторам навчати людство ходити в ногу» (І. Драч).

У Вітер три метри за секунду — вітер три метри на секунду.

Зворот «Вітер східний, п'ять метрів на секунду» не­правильний. Треба вживати метрів за секунду, тому що у зведенні про погоду повідомляється, з якою швидкістю дме вітер, тобто скільки метрів він пролітає протягом се­кунди. Для значення «відрізок часу, протягом якої що- небудь відбувається» українська літературна мова має зво­рот із прийменником за.

Зворот з прийменником на вживається в фізиці «П'ять кілограмів на один сантиметр», тобто на кожен сантиметр поверхні площі припадає вага в п'ять кілограмів.

У Два (три, чотири) випускники школи — п'ять випускників школи — 563 випускники школи.

При числівниках два, три, чотири (у тому числі скла­дених, що включають один із названих числівників) імен­ники вживаються у формі називного відмінка множини.