20.08.2602 Яковснко

Доручення. Доручення — документ, зя яким організа­ція чи окрема людина надає іншій особі право від її імені здійснювати якісь дії. Залежно від того, хто надає певних

повноважень особі — установа, підприємство чи окрема людина — доручення бувають офіційні та персональні (осо­бисті). Особисті доручення складаються окремими людьми, які передають свої права іншим, тобто доручають, довіря­ють комусь виконати те, що належало б зробити їм са­мим. Звичайно, доручення не повинно суперечити закону. Не можна, скажімо, передати комусь право на складання іспитів. Найчастіше передається право на одержання за­робітної плати, поштових відправлень тощо.

В дорученні обов'язково має бути зазначене прізвище, ім'я та по батькові того, хто доручає, й такі самі дані про того, кому доручається. В дорученні треба точно назвати доручені дії, вказати термін дії доручення й дату його ви­дачі. Підпис особи, яка склала доручення, завіряється пе­чаткою державної або громадської установи, навчального закладу, нотаріальної контори.

Доручення (як і розписка та квитанція) — документ, який виявляє юридичну довіру особі.

Розписка. Розписка — документ, який підтверджує пе­редачу та одержання матеріальних цінностей (грошей, товарів) або документів. Розписка завіряється підписом одержувача.

Реквізити, які обов'язково вказуються в розписці: назва документа (розписка), посада, прізвище, ім'я, по батькові того, хто дає розписку; вказівка, кому видається розписка; пояснення, щодо чого видається розписка вказується точ­не найменування матеріальних цінностей, сума грошей вказується цифрами і (в дужках) словами; дата і підпис одержувача.

Зразок.

РОЗПИСКА

Я, вчитель української мови та літератури загальноос­вітньої школи I—III ступенів № 81 м. Києва Михайленко Ніна Гнатівна, одержала від завгоспа школи Палагнюка Івана Макаровича магнітофон «Панасонік» для репетицій та проведення шкільного літературного вечора. Одержано також дві аудіокасети

Магнітофон і касети зобов'язуюсь повернути не піз­ніше 20.05.2000 р.

1.04.2000 Михайленко й Протокол (складний). Протокол— це документ, в якому фіксується час, місце, мета проведення зборів, нарад, засі­дань, конференцій тощо, зазначається склад присутніх, зміст доповідей та виступів, а також формулюються рішен­ня з обговорюваних питань, вказуються відповідальні за ви­конання прийнятих рішень та терміни їх виконання.

Протоколи бувають: стислі (фіксують тільки обговорю­вані питання, прізвища та ініціали тих, хто виступав, ух­вали), повні або складні (крім усього названого, містять тексти виступів доповідачів та інших осіб, що брали участь в обговоренні питання).

^Протокол складається відповідно по пунктів порядку денного. Позиції протоколу формулюються так: СЛУХАЛИ (зазначають прізвище, ініціали, посаду того, хто виголошу­вав доповідь, зміст доповіді. Якщо наявний повний текст доповіді, зазначають: текст доповіді додається).

ВИСТУПИЛИ (зазначають прізвище та ініціали кож­ного, хто брав участь в обговоренні, зміст його виступу). УХВАЛИЛИ (чітко формулюють суть прийнятої зібран­ням ухвали). Якщо ухвала стосується різних за характе­ром питань, їх виділяють арабськими цифрами.

Слова СЛУХАЛИ, ВИСТУПИЛИ, УХВАЛИЛИ запи­сують (друкують) з нового рядка великими буквами. Після них ставлять двокрапку.

Завдання 228. Скласти заяву (від власного імені) про:

•зарахування на курси комп'ютерного дизайну (бухгал­терської справи, іноземної мови, стенографії);

•про звільнення від занять у школі на тиждень у зв'язку із сімейними обставинами.

Завдання 229. Прочитайте. Для яких ділових паперів влас­тиве використання кожної з поданих стереотипних конструк­цій (мовних кліше)? Які з них використовуються у заяві? В яких ділових паперах вживається виділене кліше?

Оголосити подяку; ми, що нижче підписалися; зобов'я­зуюсь повернути; вхід вільний; порядок денний; план за­твердити; прошу дозволити; надати відпустку; прошу пере­нести; доручаю отримати.

Завдання 230. Візьміть один з улюблених ваших гуморис­тичних творів. Напишіть заяву та доручення на ім'я (чи від імені) головного героя твору. Заява — документ, який містить пропозицію або прохання однієї чи кількох осіб до особи, що керує установою.

Завдання 231. Складіть протокол класних зборів з питань підготовки до спортивного свята. Зверніть увагу на обов'язкові реквізити протоколу.

Завдання 232. Напишіть розписку на довільну тему.

Завдання 233. Розгляньте зразок доручення. Чому особа, якій доручається одержання грошей, не зможе їх отримати? Внправте помилку та складіть розписку від свого імені про одержання в шкільній швейній майстерні швейної машинки для індивідуального користування терміном на тиждень.

ДОРУЧЕННЯ

Я, Пилипчук Сергій Петрович, доручаю Пилипчук Олені Федорівні отримати грошовий переказ у сумі 42 (сорока двох) грн 00 коп, який надійшов на моє ім'я до поштового відділення № 192.

Пилипчук

Завдання 234. Складіть аналогічний діловий папір від влас­ного імені з дорученням на одержання заробленої вами суми грошей під час роботи на будівельних об'єктах міста.

Завдання 235. Зробіть витяг з протоколу засідання гуртка українознавства.

Завдання 236. Прочитайте речення і визначте, до яких сти­лів вони належать. Обгрунтуйте розподіл.

1. А ранок розгорювався, як золото на сонці. Небо черво­ніло, як рожі в садку. Пташки щебетали. Надворі пахло хо­лодком та польовим зіллям. І в небі, й на землі було розлите розкішне щастя пишного літнього ранку (3 жури.). 2. Мотря сіпнула глиняника до себе; шматок горшка зостався в Кар- пових руках. Червона глина полилась по землі. — Геть од­чепися од мене. Бо мати лаятиме, що я й досі припічка не підвела, — сказала Мотря, але не пішла в хату підводить припічок, а почала мазать призьбу (/. Нечуй-Левицький). 3. Матеріали пам'яток дають змогу простежити, як формува­лися ці нові синтаксичні зв'язки числівників з іменниками. Спочатку числівники мали один тин граматичного зв'язку з іменниками — керували ними і в називному—знахідному, і в непрямих відмінках (3 підручника). 4. Я, Степаиенко Галина Петрівна, доручаю Івапчук Олені Сергіївні одержати у поштовому відділенні зв'язку належну мені пенсію за липеиь місяць (3 доручення).

Завдання 237. Прочитайте і спишіть текст. З'ясуйте його стиль. Назвіть мовні засоби, притаманні науковому стилю. В яких ще сферах життя вживається науковий стиль?

СМИСЛ ЖИТТЯ — поняття етики та морально-світоглядні уявлення, завдяки яким людина співвідносить себе та свої вчинки з вищими цінностями, з ідеалом (найвищим благом), тим самим одержуючи можливість виправдати своє існування у власних очах та перед іншими людьми. З погляду змісту найвищого блага виділяють такі типи обґрунтування смислу життя: гедонізм (смисл жиггя пов'язується з отриманням насо­лоди), прагматизм (смисл життя пов'язується з досягненням ус­піху), корпоративізм (груповий егоїзм, .смисл життя пов'язується з приналежністю до обмеженої спільності людей, яка переслідує приватні інтереси), перфекціопізм (смисл життя пов'язується зі самовдоскоиалешіям особистості), гуманізм (смисл життя'по­в'язується зі служінням іншим людям). (Зі словинка етики)

jy иторика ^ —

Стиль публічного виступу. Успіх публічного виступу залежить не тільки від його змісту, а й від того, яким стилем викладу ви користуєтеся. Мова подібна до музич­ного інструмента, на якому треба навчитися грати. Усі ми говоримо своєю рідною, в основному розмовною мовою. Однак перед широким загалом треба говорити правиль­ною літературною мовою. Висловлюватися треба чітко і недвозначно. Стиль усного виступу має бути набагато простішим порівняно зі стилем письмової роботи.

Після викладу однієї думки зробіть коротку паузу. Під час виступу тримайте голову прямо і дивіться на слуха­чів, час від часу змінюючи напрями свого погляду, на­чебто спрямовуючи туди свої слова. Слухачі в усіх кутках залу тоді відчуватимуть, що ви звертаєтеся саме до них.

s ; .v;' іі';н-. І - Vi HJfW:*'.*'. KJlfu^UeFj

Завдання 238. Письмово висловіть свою точку зору на роль тропів в оформленні художнього стилю мовлення. Що таке емоція, чим вона відрізняється від експресії?Завдання 239. Прочитайте і запишіть текст. До якого стилю він належить?

Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму! Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене визволь! Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів своїх Ти навчаєш мене. Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі твої заповіді — справедливість. (Пс. 119:169—172).

Завдання 240. Прочитайте, спишіть. Визначте стиль вірша. За яким ознаками ви визначали стиль?

ЖІНКА

Нехай мені доля вготовила муки. Не камінь на плечі, а цілий обвал. Я буду до щастя простягувать руки. Я буду молитись на свій ідеал. Нехай моя доля знедолено плаче, Карає і мучить нестерпним життям, Я все-таки сильна, я щось таки значу, Я світ цей дивую красивим дитям. Накотяться біди — повинна здолати. Підкотиться туга — повинна мовчать. Немеркнуче світло: я — жінка, я — мати, Запалена Богом остання свіча. І хто мене кине — покинутим буде. Хто словом осудить — осудиться сам. Земна і небесна — такою пребуду! Такою достанусь грядущим вікам!

(Г. Чубач)

^тил*^стика J — ———————

Синтаксична стилістика. Синтаксична стилістика ви­вчає стилістичні засоби на рівні словосполучення та ре­чення. Стилістика синтаксису — це використання певних форм сполучуваності між словами, форм підмета та при­судка (час, спосіб, число дієслів та узгодження між під­метом та присудком), заміна одного часу дієслова іншим у синтаксичній конструкції, порядку слів у реченні, інто­наційних прийомів у діалозі та прямій мові.

За кожною самостійною частиною мови закріплена певна синтаксична роль у реченні. Коли ця роль змінює­ться, може виникнути експресивна мовленнєва ситуація. Наприклад, присудком може бути іменник з прикметни­ком (Ми в сміх.), фразеологізм, вигук тощо. З експресив­ною метою замість однієї частини речення може вико­ристовуватися інша: Оцім спасибі не відбудеш (додаток замість обставини).

До стилістичних прийомів також треба зарахувати вико­ристання багатьох відокремлених членів речення, наприк­лад, означень чи додатків. З одного боку, вони відіграють роль пояснюючих, урізноманітнюючих елементів речення, а з іншого — надають йому чіткого емоційно-експресивного забарвлення. За допомогою однорідних членів відтворю­ються рельєфні картини навколишнього світу, створюються виразні портрети, змальовуються неповторні пейзажі. Од­норідні члени речення, що виражені дієсловами, підсилюють енергію діяння. Найбільш вживаним для надання вислову певного стилістичного значення є порядок слів у реченні, синтаксична синонімія, використання парцеляції та періоду.

В українській мові порядок слів (порядок членів речення) відносно вільний: не існує суворо закріпленого місця у реченні за тим чи іншим головним чи другорядним членом речення. Проте є більш-менш прийнятний порядок слів, що використовується у нейтральних стилях мовлення. Він має назву прямого порядку слів у реченні й має вигляд: підмет — група підмета — присудок — група присудка. Проте якби мовлення складалося тільки з речень з прямим порядком слів, воно було б одноманітним і невиразним. Щоб надати мові більшої виразності, послуговуються зворотним поряд­ком слів, або інверсією. Для урізноманітнення мови викорис­товують обидва види порядку слів у реченні.

Щоб підкреслити дію, яку позначає присудок, або оз­наку, яку він виражає, присудок ставлять перед підметом.

Використання порядку слів зі стилістичною метою по­ширюється й на другорядні члени речення. Наприклад, додаток, який стоїть одразу після дієслова-присудка, під­креслюється логічно, набуває більшої виразності. У фоль­клорі дуже часто означення, пов'язане з підметом, вжи­вається після нього: вітри буйні, спина хлопська. Обставина на початку речення має назву детермінанту і відіграє роль створення певного моменту дійсності, ситуації мовлення, логічно підпорядковує собі все речення. У мовленні окреме речення є тільки мінімальною одиницею і зазвичай пов'я­зане з іншими такими самими одиницями. Отже, порядок слів у реченні відповідно до контексту може відходити від тієї чи іншої моделі. Сказане на початку тексту (речення) є основою висловлення, його ядром.

Парцеляція — це прийом поділу речення на частини і створення з них окремих речень. За змістом ці речення є частинами попередніх* речень, але в усному мовленні (ін­тонаційно) та графічно (на письмі) є окремими синтак­сичними одиницями. Нові короткі речення є неповними, зрозуміти їх поза контекстом неможливо, проте у тексті вони створюють надзвичайну експресію, напруження і від­повідну емоційну атмосферу.

Поряд з парцеляцією у художніх та публіцистичних творах вживається період. Період — синтаксична конст­рукція, в якій спершу йде кілька однотипних підрядних частин (наприклад, підрядні обставинні — часу, місця, причини тощо).

Синтаксична синонімія можлива на рівні словосполу­чення (верхова їзда — їзда верхи, їхали лісом — їхали че­рез ліс) та на рівні речення. Використані поруч, синоні­мічні синтаксичні конструкції також створюють стиліс­тичний ефект: Я не сплю: мені не спиться.

Інтонація синтаксичних конструкцій може бути розпо­відною, питальною, спонукальною. Її вибір, а отже, вибір виду речення також створює відповідний стилістичний ефект. Згадайте, як у книзі О. Дюма молодих послушниць Бетюнського монастиря відсилали молитися: Дівчатка молитися, молитися! Уявіть собі, що це сказано простим, повним, розповідним реченням: Дівчатка, вам зараз треба йти молитися. Нетерпіння, допитливості, початку інтриги — усього цього немає в такому реченні.

Односкладні й неповні речення посідають важливе місце в системі стилістичних засобів синтаксису. Для оз­начено-особових речень характерне перенесення акценту з виконавця на дію.

У неозначено-особових реченнях виконавець дії не на­зивається з якихось причин, він невідомий або не викли­кає інтересу. В узагальнено-особових реченнях стан або дія описуються взагалі, безвідносно до конкретної особи. У безособових реченнях наголошується на результаті дії.

на незалежності стану людини від її волі, на об'єктивності природних процесів. Тому-то безособові конструкції най­частіше вживаються в описах душевного стану людини та навколишньої природи.

Надзвичайно широко в художніх творах використову­ються називні речення. Основна їх функція — створення статичних описів, рельєфне виділення деталей, відтінення важливих граней баченого чи уявленого. Часто називні речення розпочинають текст, указують на час, місце, умови та інші обставини, за яких відбуваються події. Ефективним зі стилістичної точки зору є використання в художній літературі невласне прямої мови, за допомогою якої роз­криваються внутрішні переживання персонажів, їхні думки і почуття. Завдяки цьому стилістичному прийому дося­гається індивідуалізація мовних характеристик героїв, за­безпечується можливість не вживати зайві супровідні слова.

Складносурядні речення допомагають створити плавне, дещо vnoBuibHeHe мовлення, уявити образну, конкретно- чуттєву картину. Безсполучникові складні речення вико­ристовуються для передачі динамічності мовлення, для від­творення зовнішніх рис зображуваного в описах природи й місцевості, в дорожніх нотатках, у спогадах тощо. Складно­підрядні речення чіткіше передають логічні зв'язки. Дуже часто в художніх текстах, особливо прозових, уживаються складні речення з різними видами зв'язку, за допомогою яких передаються найрізноманітніші смислові й емоційні відтінки мовлення.

Завдання 241. Прочитайте і запишіть уривки тексту. Який прийом синтаксичної стилістики використано в уривках?

1. Роксолані здавалося, що саме з України подув віте­рець. Інколи вчувалися пахощі м'яти, любистку. Іноді вона начебто чула кування зозулі... Чиїсь рідні голоси... Тоді наказувала вертати. Якнайшвидше.

Увечері — книги. І арабська мова. (С. Плачинда, Ю. Колісниченко)

2. Дві паралелі, два меридіани —

І от квадрат. Живи. Твори. Вмирай.

(Є. Плужник)

Завдання 242. Прочитайте і спишіть речення. Визначте, які прийоми синтаксичної стилістики використано в них.

1. А господар його ззаду вилами як свисне! (С. Руданський). 2. Бабуся пригорнула внука і- сказала: «Спасибі, любий, за допомогу!» (З газ.) 3. Виходить і камінь має силу сколихну­ти дитинство і юність (3 журн.). 4. ...Як побачу ці ноги кри­ваві, і ті очі, від спеки сльозаві... (Б. Лепкиії). Багато слів страш­них тут наговорено. Ніхто не говорив про головне. (Л. Костенко).

Завдання 243. Прочитайте речення. Складіть і запишіть усі можливі синонімічні синтаксичні його конструкції (прості й складні).

Він погано орієнтується в обширі чужих знань, тому йому важко зорієнтуватися в думках інших.

Завдання 244. Прочитайте текст і спишіть. Знайдіть озна­чено-особові та безособові речення, підкресліть їх. Яку вони виконують стилістичну функцію?

Навкруги ні душі. Тихо й безлюдно... Погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі. Так добре було б стати «нічим», без­гласним, непорушним спокоєм. Хитаєш головою? Не віриш у безлюддя? Розплющую очі і раптом бачу у вікнах глибоке небо і віти берези. Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені. Біжу на подвір'я. Дивись же на мене, сонце, й за­смали мою душу... Широко, гарно, спокійно. Собакам душно. Всі тільки дихаєм. Тихо. Чи не краще сісти тихенько й за­плющити очі? Сідаю. Круг мене темно. Розплющую очі. А згори сипле та й сипле... Витрушує душу з дзвіночків, струже срібні дошки і свердлить крицю, плаче, голосить і сіє регіт на дрібне сито. Уночі прокидаюсь, сідаю на ліжко й напру­жено слухаю. (М. Коцюбинський, «Intermezzo»)

ґ Запитання і завдання для повторення ^

1. Що таке стиль? Які стилі мовлення ви знаєте?

2. На які групи поділяють усі стилі мовлення?

3. Яка мета реалізується у офіційно-діловому стилі?

4. А у художньому стилі?

5. Що таке жанри?

6. Назвіть жанровий поділ художніх творів?

7. До якого стилю належать стаття, інтерв'ю?

8. Що таке інверсія?

ТЕКСТИ ДЛЯ ДИКТАНТІВ І ПЕРЕКАЗІВ