Розділові знаки при звертанні

Таблиця 14 Правило

Приклад

Кома ставиться Перед звертанням і після нього, якщо воно знаходиться всередині речення Після зверташія (також між звер­таннями), яке знаходиться на по­чатку речення Перед звертанням, яке знаходить­ся в кінці речення. Після звертання ставиться той знак, який був он у ре­ченні і без зверташія (крапка, знак оклику, знак питання) Знак оклику ставиться Після зверташія, якщо зверташія при вимові виділяється окличною інтонацією Якщо перед звертанням є ви­гуки, то після них ставиться кома (крім вигуків о, ом, що становлять із звертаїшям одне ціле)

Це ти, Батьківщино, в не­втомнім труді, як прапор, шу­миш над віками (В. Сосюра). Світе ясний, світе мій пре­красний, хочу я у пісні по­всякчасно лиш для тебе жити, не вмирать (В. Сосюра), Де ж ви, мої Голуб'ятка, мої соколи ясні? (М. Вороний). Південний краю! Як тепер далеко лежиш від мене ти! (Леся Українка). Ах, розбійнице! Тепер білка знищить не одне гніздо (0. Копиленко). . > /

Завдання 138. Прочитайте і спишіть речення. Поставте в них розділові знаки при звертаннях і поясніть їх.

1. Мамонько люблю я пісню про зозулю і про гай (П. Ти­чина). 2. О земле велетнів роди! (Я. Тичина). 3. Слово моя ти єдиная зброя ми не повинні загинуть обоє (Леся Українка). 3. Душе моя убогая чого марно плачеш? (Г. Шевченко). 4. О ве- чори на Україні О сльози щастя на зорі! (В. Сосюра). 5. Зоре моя вечірняя зійди над горою (Т. Шевченко), б. Колосе — по- веню Знаком пшеничної віри в небо зійди! (Б. Олійник). 7. Ой де ж бо ти воле ти зоре таємна Чому ж ти не зійдеш на землю із неба? (Леся Українка). 8. Земле моя я сходив тебе вздовж і поперек (/. Цюпа). 9. Ой чого ти земле молодіти стала... (Нар. творчість).

Завдання 139. Випишіть з художньої літератури чи періоди­ки вісім речень зі звертаннями. Поясніть розділові знаки при звертаннях.

Завдання 140. Прочитайте і спишіть текст. Поставте в ньому розділові знаки і поясніть їх уживання.

Пісне ти серце народу його душа його крила. Витворена народом пахнеш ти травневими дощами синіми льонами теплом маминих рук... Пісне торкаєш ти найтонші струни людської душі.

...Часом вихопить з душі повенево й затопить здається весь світ звучить хорально набатом потрясаючи нашу нам'ять будьмо пильні. А то черкне ластівіним крильцем вечірній небокрай доторкнеться невидимої струни наших почуттів і добуде мов діамант чисту сльозинку з очей загладить як ди­тяті чийсь біль комусь залікує давню рану...

І все це ти пісне. Така неземна в тобі сила наша народна Пісне. (За В. Качканом)

Завдання 141. Напишіть текст під диктовку. Перебудуйте, де це можливо, речення так, щоб у них були звертання. Поясніть розділові знаки при звертаннях.

ПІСНІ

Нині, мабуть, мало хто знає, що співали наші бабусі й прабабусі, дідусі й прадідусі у молоді літа, як підтримувала­ся спадкоємність народних традицій, як зберігалися вони упродовж віків. А починалось опанування пісенними скар­бами народу, прилучення до його обрядів, уявлень, вірувань з дитинства. Так, скажімо, поряд з «дорослими», є суто ди­тячі колядки, щедрівки, веснянки, русальські пісні. А в за- кличках і примовках, з якими діти зверталися до дощу, сон­ця, вітру, комах, рослин — сліди віри давньої людини у магічну силу слова й дії. Немало дитячих пісень, приспівок та віршиків зазнало їх власного творчого втручання, адже у дітей специфічне почуття смішного, особлива фантазія. Тут тварини, птахи, комахи споть, жнуть, косять, прядуть, тчуть. Тож пісня ще раз нагадувала дитині про працю — основу життя. Серед дитячого фольклору були такі приспівки, при­мовки, що допомагали випросити щось у товариша, налаго­дити стосунки після сварки, висміяти хвалька, дошкулити комусь (За В. Довженок).

^{К MU} —— '

^ Благополучний чи щасливий.

«Фактичні результати перельоту, благополучна посадка важкої двомоторної машини в районі боліт і озер... — непе- ревершений приклад високої майстерності, доблесті», — чи­таємо в журналі. Виникає питання: яка потреба була вдава­тися в цій фразі до старослов'янізму благополучна'} Старо­слов'янізмами звичайно користуються тоді, коли хочуть на­дати фразі тону іронії або, навпаки, врочистості, але ні того, ні того нема в наведеній на початку фразі, тому тут більше підходять українські відповідники щасливий, щасний, без­печний (коли йдеться про особу): «Щасливого лову!» — ки­вала вона головою рибалці» (М Коцюбинський); «Нехай Бог дає тобі щасну годину» (Ганна Барвінок); «Будьте безпечні!». (Словник за редакцією А. Кримського). Те саме можна ска­зати про прислівник благополучно, який витискує з мовного вжитку прислівник гцасливо: «Усі підводи благополучно пере­йшли колію, пропустили зустрічний поїзд», — а тим часом у живому мовленні чуємо: «Прощавайте, щасливо доїхати!».

Таким же, без потреби, штучно занесеним у нашу повсяк­денну мову, є близький до прикметника благополучний імен­ник благополуччя, що часто трапляється на сторінках періо­дичних і неперіодичних видань, але не чується в живому народному мовленні: «Це тільки видимість благополуччя». Якщо поминути суто стилістичні потреби, — збереження прямої мови персонажа твору, бажання надати фразі канце­лярського або іронічного звучання, — не слід послуговува­тись цим іменником, а тим більше надуживати ним, бо маємо відомі українські відповідники: щастя («Де відвага, там і щастя». — Прислів'я), добробут («Буде на сторожі добробуту народного стояти». — П. Куліш), гаразд («Живуть собі люди в добрі та гаразді». — Словник за редакцією А. Кримського).

(Б. Антоненко-Давидович)

Завдання 142. Прочитайте елова і доберіть до них синоніми.

Джерело, стен, існування, хліб, праця, таємниця, казати* гарний, балакати, багатство, громаддя, мальовничий, відповідь.

Завдання 143. Розіграйте діалоги, використовуючи правиль­но слова благополучний, щасливий.

Завдання 144. Поясніть за тлумачним словником значення наведених слів. Складіть з ними речення.

Здібний, гаразд, досвід, жарт, цікавість, талант.

Завдання 145. Прочитайте тексти й перекажіть їх зміст. Що об'єднує ці тексти? Прослухайте музичний запис пісень «Ще не вмерла Україна», «Боже великий, єдиний». Випишіть з текстів звертання і поясніть розділові знаки при звертаннях.

ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА

Ця пісня-гімн виникла на основі вірша етнографа і фольк­лориста Павла Чубинського. Вірш написано на початку 60-х років і вперше надруковано у 1863 р. у Львові в журналі «Мета» за підписом «Тарас Шевченко». Ті, хто нелегально передавали вірш у Галичину, не знали імені його автора і приписали пат­ріотичний текст Шевченкові. У 1865 р. композитор Михайло Вербицький написав музику на ті слова. Особливо пісня при­пала до душі українській молоді Перемишля, де вперше вона й була виконана. Швидко поширилася на західно-українські ос землях, де у 90-х роках перетнула кордон, потрапивши в сере­довище українських поселенців. Пісня захоплювала все ширші кола українців, нелегально проникала до царської імперії, де була заборонена. Зрештою за часів угворення суверенної Ук­раїнської Народної Республіки набула прав національного гімну. Первісний і пізніший тексти вельми різняться. Справа в тому, що у вірш П. Чубинського вносилися певні зміни. Окремі рядки і строфи згодом додали громадсько-культурний діяч Северин Данилович, поет Микола Вербицький, інші невідомі автори. Нині пісня входить до репертуару багатьох народних хорів, про­фесійних співочих колективів, воскресає із забуття, вселяючи надію на духовне відродження народу. (Ф. Погребенник)

ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА

Ще не вмерла Україна

І слава, і воля,

Ще нам, браття українці,

Усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, Як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, У своїй сторонці. Душу й тіло ми положим За пашу свободу І покажем, що ми, браття, Козацького роду. Станем, братгя, всі за волю Від Сяну до Дону. В ріднім краю панувати

Не дамо нікому. Чорне море ще всміхнеться, І Дніпро зрадіє, Ще на нашій Україні Доленька наспіє. Душу й тіло ми положим За нашу свободу І покажем, що ми, браття, Козацького роду

.

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Боже великий, єдиний! Нам Україну храни! Волі і світла промінням Ти її осіни.

Світлом науки і знання Люд її просвіти. В чистій любові до краю Ти нас, Боже, зрости. Молимо, Боже єдиний, Нам Україну храни. Всі свої ласки, щедроти Ти на наш люд зверни. Дай йому волю, Дай йому долю, Дай доброго світа, Щастя дай, Боже, народу На многая, многая літа.

(О. Кониський)

Завдання 146. Прочитайте текст. Візьміть з тексту п'ять ре­чень і переробіть їх таким чином, щоб у них були звертання. По­ясніть розділові знаки при звертаннях та значення виділених слів.

НАСТОЯНИЙ ЖИТТЯМ, ЯК СКРИПКА

Сьогодні українському письменникові Богданові Лейкому знову повергається його чесне ім'я, а українській літературі — його твори. Повертаються після довгого й несправедливого замовчування. Навіть знана по всіх усюдах, де живуть ук­раїнці, знаменита пісня «Чуєш, брате мій», що постала з його вірша «Журавлі», публікувалася без імені автора як народна. Але ж народна — це одночас безіменна, надто коли це ім'я не треба шукати в товщі віків, як, наприклад, ім'я Марусі Чурай — піснетворки XVII століття...

Та Богдан Лепкий — не епізодичне ім'я в українській літературі, це постать першорядної ваги, непересічного та­ланту. Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, вида­вець — він у кожній з цих галузей вніс вагомий вклад в історію рідної культури. Творчість Б. Лепкого тривала майже півстоліття, на яке припадали складні і драматичні події та суспільно-політичний процеси. Органічно вписала в процес розвитку української літератури від початку XX століття, що розгортався, з одного боку, під виливом традицій української класики під опікою І. Франка, а з другого — новітніх захід­ноєвропейських літературних течій, творчість письменника протягом десятиліть займала одне з провідних місць у роз­витку української літератури на західноукраїнських землях. Без творчості Богдана Лепкого українська література буде неповною, збідненою, як і без творчості багатьох його сучас­ників, що були штучно викреслені з нашої духовної спад­щини. Таке довге табу завдало непоправної шкоди нашій культурі, сумні наслідки його ще довго даватимуть про себе знати. Адже кілька поколінь росли духовно збідненими, об­краденими. (М. Ільницький)

Завдання 147. Прочитайте текст. Що, крім бібліографічних даних видатного композитора, ви взяли з нього? Знайдіть у тексті звертання, поясніть розділові знаки при них. Напишіть пере­каз тексту.

ЛЕБЕДИНЕ ОЗЕРО

Гостюючи в Кам'янці у сестри Шури, Петро Ілліч зде­більшого жив окремо, у маленькій хатииці поблизу будинку, звідки було видно село з невеликою дзвіницею, тихий спо­кійний Тясмип.

У двох малесеньких кімнатках пахло запашним горошком і нічною фіалкою, що цвіли під самісіньким вікном.

Працював він за спеціально поставленим для нього піа­ніно, писав у садку під старою вишнею, блукав берегами річки. Тиша, самотність, близкість рідних — все це сприяло твор­чості. Вечорами збирались на веранді. Довго засаджувалися за самоваром, слухаючи розповіді матері Льва Васильовича Олександри Іванівни, вдови декабриста Давидова. Вона па­м'ятала Олександра Сергійовича Пушкіна, який не раз гос­тював у Кам'янці. Як натхненно, як пристрасно читав він на цій самій веранді свої чудові вірші.

Був такий саме ¥еплий вечір, у Кущах цвіркотіли невга­мовні цикади...

Пливли ми радісно гуртом; Ті парус прямо напинали, Ті одностайно ударяли, Об воду веслами. Кругом Синіло море. Наш стерничий Байдак у далеч мудро вів; А я — безжурний, для плавців Пісні співав...

• А тепер нехай дядечко Петро що-небудь зіграє нам, а ми затанцюємо, — просили діти. — Або ти, матусю, зіграй, а ми з дядечком Петром влаштуємо балет.

Коли за рояль сідав Петро Ілліч, музика звучала до півночі — Глінка, Шопен, Шуман, російські та українські пісні, а то й просто натхненні імпровізації, навіяні красою пахучого лип­невого вечора, ясними південними зорями над головою, спо­коєм і злагодою, що переймали душу в такі світлі хвилини.

Коли ж грала Шура, сміялися всі, від малого до великого, бо Петро Ілліч виробляв таке, чого і в цирку пе побачиш. Вій підскакував, кружляв на одній позі, піднімався нав­шпиньки, копіюючи ту чи іншу примадонну балету.

• Ще! Ще! — кричали діти.

А Володя Боб, улюбленець композитора, від задоволення надував щоки і, притиснувши до губ обидва кулаки, акомпа­нував на уявній трубі.

• Тобі б, Петре, треба самому написати балет, — якось між нападами сміху мовила Шура. — Ото була б утіха: сам му­зику написав, сам оркестром диригував і сам танцював. Ні, Петре, жарти жартами, а тобі обов'язково треба зайнятися балетом. У всіх наших театрах все іноземні вистави йдуть — невже публіка не заслужила гарного вітчизняного балету?

• А от і напишу. Для цієї самої публіки, — Петро Ілліч ніжно пригорнув до себе племінників і племінниць, які об­ступили його, — Шурочко, пам'ятаєш казку про дівчину, яку злий чаклун перетворив на лебедя? Здається, її розповідала Кароліиа, а Фаниі сказала, що і у Франції вигадали таку саму казку. У Росії теж є казка про царівпу-жабу, врятовану від чар силою кохання і вірності. Мабуть, Шурочко, твій стар­ший брат до смерті буде вірити всім казкам. Особливо тим, в яких оспівується любов. Добре, спробуємо свої сили в балеті.

Того ж літа молодші Давидовичі із задоволенііям танцювали під музику Пегра Ілліча «Танок лебедів», до якого вій сам написав і лібретто. Радощів і веселощів було хоч відбавляй.

— І все-таки раджу тобі подумати про серйозніш балет, — шепнула при розставанні сестра. — Побачиш, у тебе обов'яз­ково вийде.

Минуло кілька років. Петро Ілліч узявся таки написати балет «Лебедине озеро», який дирекція імператорських теат­рів замовила йому за 800 карбованців (Італійському компо­зиторові Джузеппе Верді за оперу «Сила долі», написану на замовлення Петербурга, було заплачено 60 тисяч!).

Приступаючи до цієї роботи, Чайковський думав пере­дусім про хореографічні сцени в операх Глинки — от де му­зика живе сама но собі, і ритми ганців їй анітрохи не зава­жають. Новий балет треба будувати так, щоб публіка пе тіль­ки бачила головних героїв на сцені, а ще й чула їх у музиці.

...Хвилююча «лебедина» тема з'являється у розпал балу па честь повноліття принца Зігфріда, коли в небі журливо пропливає зграя лебедів.

Ця тема звучить в оркестрі, відтворюючи ніжний поетич­ний образ чарівної дівчини Одетти, яка неодноразово з'яв­ляється в спектаклі: тривожно і заклично — у сцені зваблення Зігфріда дочкою чаклуна Рогбарта Оділлією, щемливо-сумно на березі озера, де Одетта та її подруги-лебеді чекають свого рятівника Зігфріда.

Уперше на сцепі імператорського театру йшов балет, му­зика якого складалася не з простеньких мотивчиків, присто­сованих до танцю, а сама собою становила цілісну симфо­нічну поему про любов, що виявилася сильнішою за всі лихі підступи і чари.

В залі загасили свічки і па освітлену місячним сяйвом сцену випливла білосніжна зграйка дівчат-лебедів. Зазву­чало адажіо, оповідаючи сумну історію Одетти. А Чайковсь­кий, котрий сидів поруч з батьком у боковій ложі, згадав, як в Петербурзі ходив з матір'ю до зоологічного саду, і як вона, показуючи на зграю красепів лебедів, що тихенько і злагод­жено пливли по дзеркалі озера, сказала: «Бачиш, Петрусю, лебедята, як дівчата в танці пливуть.

Очей ие відведеш. До чого ж благородний і вірний нтах. У народі живе легенда, нібито коли лебідь подругу втрачає, то злітає високо-високо в небо і звідти надає каменем на скелю. Мабуть, у кожній легенді є частка правди...».

Щасливий Ілля Петрович поглядав на сина і потихеньку витирав сльози. Потім, нахилившись до його вуха, сказав ледь чутно: «Увесь вечір думаю про нашу незрівнянну ма­тінку. Як би вона пишалася тобою. Спасибі, Петре, що обез­смертив рід. Чайковських». (За Н. Калініною)

Службові листи. Службові листи належать до основ­них засобів встановлення офіційних, службових контактів між підприємтсвами, організаціями, установами, фірмами та закладами. Службові листи рекомендується оформляти лише тоді, коли неможливо вирішити питання в усному спілкуванні — очно чи телефоном.

За функціональними ознаками службові листи поді­ляють на такі, що потребують відповіді, й такі, що її не потребують. До листів, що потребують відповіді, належать: листи-прохаиня, листи-зверіієшія, листи-пропозиції, листи- запити, листи-вимоги.

До листів, що не потребують відповіді належать: листи- нагадування, листи-підтвердження, супровідні листи, лис- ти-відмови, гарантійні листи, листи-розпорядження тощо.

Текст листа зазвичай складається з двох взаємопов'я­заних частин: вступної та основної. У вступній частині за­значають факти, події, обставини, що спричинили написання листа, а також посилаються на факти, документи, дати нормативних чи інструктивних матеріалів. В основній час­тині тексту листа викладають його головну мету у формі пропозиції, відмови, гарантії, зауваження, висновків тощо.

Дата, індекс, гриф про обмеження доступу, адресат, заго­ловок тексту, текст, позначки про наявність додатка, підпис, візи, відбиток печатки, позначки про надходження й вико­нання документа належать до реквізитів службового письма.

Зразок.

Начальнику управління профтсхосвіти України Соколовій Л. Ф.

12.05.97 № 25 Київ, вул. Артема, 24

Повідомляємо, що цього року училище достроково підго­тувало працівників таких професій: гранувальники самоцвітів — ЗО; касири-апаратники — ЗО.

Додаток: списки випускників (у двох примірниках) Директор ПТУ-38 (підпис) Т. А. Колесник

Службові листи пишуть чи друкують на бланку або на чистому аркуші паперу.

Завдання 148. Прочитайте листи. Зверніть увагу на стиль написання. Чим відрізняються ці листи від офіційних?

ЛЮБА МАМОЧКО!

Я дуже зраділа, коли оце сьогодні рано радо усміхнутеє чорненьке хлоп'я подало мені твого листа. Добре, що я не знала про запізнення парохода на 4 години проти норми, а то б я дуже боялася за тебе, — у нас тут увечері й неділю щось таке було, немов чорти зірвалися з ланцюгів: вітер, снігодощ! Мені часами здавалось, ніби моя хатя тремтіла, немов маяк, мимохіть згадувалось оповідяння Daudet «Le phare des Sanguinaires» (Доде «Маяк Кровожерів» — франц.). ...Коли так було й під Севастополем, то могла бути не то колисанка, а й справжній шторм. З твоїм виїздом виїхала від нас і погода: другий день безперестанку йде сніг, не снігодощ я таки сніг, як слід, аж кипариси погнулись під важким «навісом», наче поліські сосни. Мені шкода, що ти не бачиш сього видовиська — се дуже оригінально. Незважаючи на сніг надворі не холодно, бо вітру й морозу нема, якесь біле і м'яке повітря, «неначе хто розпровадив у молоці пух і, захолодивши його трохи на льоду полив ним небо і землю», — так сказав би Нечуй...

...Радить Руденко послати «Троянду» Ліницькій в Одесу, та я щось після твоїх і Лілиних розповідів не вірю в талан Ліницької. Про артисток Кропивницького Руденко одзи- вається скептично, але він їх давно не бачив. Та вже побачим, як там буде, а п'єсу і листа я послала Вороному вчора.

Ну, от лист вийшов якийсь «авторський»...

Сьогодні отримаю другу пробну карточку у Орлова і приш­лю тобі вкупі з «Іфігенією». Міцно, міцно цілую тебе.

Твоя Леся

ЛЮБА МАМОЧКО!

Пишу до тебе, сидячи на балконі, чи то пак на самому Парнасі, під захистом самої Афродіти. З сього ти бачиш, що у нас не холодно, і справді тепер 11° тепла, стільки, скільки при тобі бувало в хаті. Але ся благодать почалась тільки з вчорашнього дня, а то було таке, що нехай йому цур, бодай не верталось...

В сю хвилину море синє, яж фіолетове, небо зовсім вес­няне, хмарки білі, пушисті, а сніг видно тільки па верхівлях Яйли. Вчора ввечері по вулицях так бриніли потоки, що мені зовсім згадався Київ у марті, і наш guartier Latin (Латинсь­кий квартал.— франц.), і багато-багато aus Vorzeit (з мину­лого — нім.)...

Дивлюсь оце поперед себе і бачу, як іде татарин з вели­ким букетом пролісків і свище якийсь air printanier (весняну арію — франц.)... Кипариси стоять тихо-тихо, так, мов вони ніколи не можуть навіть хилитись, а не те що метатись, як божевільні, і розтріпуватись гірше всякої верби...

«Іфігенію», бачиш, посилаю, вона аже три дні як на­писана, та я все не могла зібратись переписати, тим і листа запізнила, — не хотіла посилати без «Іфігенії». Монолог, я сама бачу, страх довгий, колись потім для сцени (!) можна буде скоротить, а для читання се, я думаю, нічого. Коли б се була побутова драма, то такий монолог був би злочинством, але для драматичної поеми en style classigue (у класичному стилі. — франц.) я се допускаю. Се пишу для того, щоб ти і Михайло Петрович пе думали, ніби я зреклась свого принципу виключення монологів з новітньої драми. «Іфі- гепія» іменно не буде новітньою: в ній буде хор, репліка а parte (набік, про себе. — італ.) і, може, навіть deus ex machi­nal (бог з машини — несподівана розв'язка. — лат.).

Ну, годі, час скінчити, — їсти хочеться, і сонце напекло в потилицю. Поздорови од мене Оксаночку з іменинами. Дроз- дикові спасибі за лист — справді, се дуже негарний звичай у нас, старших родичів, забувати посилати такі листи. Бувай здорова і не задавнюй листів, бо... врешті, я ж недарма написала «класичний» монолог... Цілую тебе!

Твоя Леся

Мої господарі кланяються тобі, вони про тебе часто зга­дують.

ВИСОКОПОВАЖНИЙ ДОБРОДІЮ!

Посилаю коректу, як лиш можу хутко, тим спішусь і пишу коротко.

Зробіть велику ласку, нагляньте особисто, щоб на 24 стор. було надруковано як слід (там з двох куплетів зроблено один і тим за­терто навіть значення віршів, бо діалог збився). Я б навіть хотіла побачити сей листок раніш, ніж вийде книжка, боюсь я таких речей.

Сподіваюсь, можна признати рацію моєму бажанню корегу­вати самій, бо таки автор завжди має гостріше око. хоч би навіть він був такий короткозорий, як я. Зрештою, помилок мало, і я вдоволена друком. Не пам'ятаю, чи надісланий був листок з заголовком «Поеми». Чи се я його загубила, чи його не було? Коли не було, то, будьте ласкаві, кажіть надрукувати.

Дуже спішуся одіслати, тому простіть за недбалість листа.

Сердечно дякую за клопіт коло моєї книжки!

Щиро поважаюча Вас

Леся Українка

Завдання 149. Напишіть офіційного листа до державної ус­танови, до свого друга (подруги).

Завдання 150. Прочитайте і виконайте українські пісні. Зверніть увагу на їх милозвучність. Подумайте, чим вона дося­гається. Знайдіть у словнику незнайомі слова, що зустрілися вам у текстах. Запишіть їх у зошит разом з поясненнями. Чи є в цих текстах звертання? Поясніть розділові знаки при них.

ЗЕЛЕНЕЄ ЖИТО, ЗЕЛЕНЕ

Зеленее жито, зелене, Хорошії гості у мене. Зеленее жиго за селом, Хорошії гості за столом. Зеленее жито, зелене, Хорошії гості у мене. Зеленее жито женці жнуть, Хорошії гості мене ждуть. Зеленее жито, зелене, Хорошії гості у мене. Зеленее жиго на межі, Хорошії гості до душі. Зеленее жиго, зелене, Хорошії гості у мене. Зеленее жиго ще й овес, Тут зібрався рід наш увесь.

ДВА КОЛЬОРИ Слова Д. Павличка Музика Я. Майбороди

Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками (Двічі

)Приспів.

Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне— то любов, а чорне — то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні і радісні дороги (Двічі)

ПриЬпів. Мені війнула в Очі сивина, Та я нічого не везу додому, Лиш згорточок старого полотна І вишите моє життя па ньому (Двічі) Приспів

ВИКЛИК

Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:

Ясно, хоч голки збирай...

Вийди, коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупі ми тут під калиною —

І над панами я пай.,.

Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею

Стелеться полем туман;

Гай чарівний, ніби променем всипаний,

Чи затаївся, чи спить?

Он на стрункій та високій осичині

Листя пестливо тремтить.

Небо незміряне всипане зорями —

Що то за Божа краса!

Перлами-зорями теж під тополями

Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що ніженьки босії

Вмочиш в холодну росу;

Я тебе, вірная, аж до хатиноньки

Сам на руках однесу.

Ти не лякайсь,

а що змерзнеш, лебідонько:

Тепло — ні вітру, ні хмар...

Я пригорну тебе до свого серденька,

А воно палке, мов жар.

Ти не лякайсь, аби тут не підслухал

иТиху розмову твою:

Нічка поклала всіх, сном всіх окутала —

Ані шелесне в гаю!

Сплять вороги твої, зморені працею,

Нас не сполоха їх сміх...

Чи ж нам, окривдженим долею гіркою,

Й хвиля кохання — за гріх?

1870 р. (М. Старицький)

ОЙ ПІД ВИШНЕЮ Музика і слова народні

Ой під вишнею, під черешнею

Стояв старий з молодою, як із ягодою.

І просилася, і молилася:

«Пусти мене, старий діду,

на вулицю погулять!»

«Ой я сам не піду і тебе не пущу:

Хочеш мене, старенького,

та й покинуть на біду.

Ой не кидай мене, моя голубочко,

Куплю тобі хатку і ще й сіножатку,

І ставок, і млинок,

і вишневенький садок!»

«Ой не хочу хатки, і ні сіножатки,

Ні ставка, ні млинка,

ти вишневого садкаї

Ой ти, старий дідуга, ізігнувся, як дуга,

А я, молоденька, гуляти раденька!

Ой ти старий: кахи-кахи,

я молода: хи-хи, хи-хи!

А я, молоденька, гуляти раденька!»

Завдання 15І. Пригадайте українські пісні, які ви знаєте. Які з них вам найбільше подобаються? Запишіть хоча б одну з них. Чи є в ній звертання? Як вони виділені?

Завдання 152. Прочитайте вірш виразно. Вивчіть його на­пам'ять. Як ви розумієте вислів «народне джерело»? Пояснення запишіть. Знайдіть у тексті вірша звертання, поясніть розділові знаки при них.

З народного напившись джерела, Як із Дніпра бере веселка воду, О рідна пісне, знову ти прийшла

До матері й до батька — до народу.

0. нісне! Від пароду кров і плоть Ти узяла, щоб лиш йому служити. Тебе ніхто не може побороть,

Бо вільний дух твій — правдою повитий.

(М Рильський)

Завдання 153. Прочитайте віршовані рядки. Зверніть увагу на образність та розмір віршованих рядків. Знайдіть у поезії звертання, поясніть розділові знаки при них.

Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем

0. за волошку в житі золотому. За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти.

За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора встигло оддзвеніти. За небо в небі, за дитячий сміх. За те. що можу, і за те, що мушу. Вечірнє сонце, дякую за всіх, Котрі нічим не оскверніли душу. За те, що завтра жде своїх натхнень. Що десь у світі кров ще не пролито. Вечірнє сонце, дякую за день, За цю потребу слова, як молитви.

(Я. Костенко)

Завдання 154. Прочитайте і спишіть речення. Поставте в них розділові знаки. Звертання підкресліть.

І.Не стелись тумане не шуміть тополі не печальте очі ви березки голі! (В. Сосюра). 2. Крізь сотні сумнівів я йду до тебе добро і правдо віку (В. Стус). 3. Мріє не зрадь! (Леся Українка). 4. Україно моя мені в світі нічого не треба тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти (А. Малишко).

Завдання 155. Прослухайте магнітофонний запис якогось музичного твору. Це може бути вальс, танго, полька, сучасні ритми тощо. Вслухайтесь у музику і напишіть невеличку роз­повідь, яка б асоціювалася з нею.

Завдання 156. Прочитайте і спишіть речення. Виправте в них пунктуаційні і стилістичні помилки.

1. Любий, друже, благополучного тобі навчання, та вда­лого відпочинку (3 газ.). 2. Бабусю я вам зйчу благополуччя щоб ви не хворіли, та ще довго жили на білому світі (З листа). 3. Пісня пі в благополучну ні в злу годину не ос­тавляє людину (Нар. творчість). 4. Шановні, добродії, наш літак благополучно приземлився на рідній землі (3 газ.).

Завдання 157. Напишіть твір на тему: «Мамина пісня».. Як епіграф до нього візьміть рядки В. Скуратівського: «Якби не мамина пісня, сказав якось один древній історик, яким убогим було б наше життя».

^ Запитання і завдання для повторення ^ —

1. Що таке звертання?

2. Коли звертання виділяємо комами?

3. Як виділяємо звертання, коли перед ними стоять вигуки?

4. Як виділяємо звертання в середині речення?

5. В яких стилях мовлення звертання використовують най­частіше?

•Тільки розробка предмета робить промову захоплю­ючою: адже пізнати самі предмети зовсім не складно. Що ж є, отже, надбанням мистецтва? Створити вступ до промови, причому привернути слухача, збудити його увагу й підготувати його до своїх повчань, викласти справу коротко та ясно, щоб усе в ній було зрозумілим; обгрунтовувати свою точку зору та спростувати протилежну і зробити це не хаотично, а за допомогою такої побудови окремих доказів, щоб загальні наслідки випливали із часткових доказів; на­решті, замкнути все це запальником або заспокійливим висновком.

Цицерон

РОЗДІЛОВІ ЗЇІАКИ ПРИ ВИГУКАХ, СТВЕРДЖУВАЛЬНИХ, ЗАПЕРЕЧНИХ ТА ПИТАЛЬНИХ СЛОВАХ

Таблиця 15 Правило

Приклад

Відокремлюються комами Вигуки, що стоять на початку або в середині речення і вимовля­ються без окличної інтонації Стверджувальні та питальні сло­ва що, заперечні що ж, а що, як же, якщо вони безпосередньо пов'язані з тим речеіпіям, яке йде за ними; ставиться кома після стверджуваль­них слів еге, так, еге ж, гаразд ав­жеж, ні, якщо вони вимовляються без окличної інтонації Знак оклику, знак питання Ставиться, якщо стверджувальні та заперечні слова вимовляються з окличною чи питальною інтонацією Не відокремлюються комами І. Вигуки на початку речення, що стоять перед особовим займенни­ком, після якого йде звертання 2 Вигуки о, ой, які стоять па по­чатку речення перед звертанням і тісно пов'язані з ним інтонаційно Вигуки о, ой, перед словами так, ні Якщо ж частки о, ой, зберігають самостійне значення вигуків, то кома після ішх ставиться

О, не один нащадок Прометея блискучу Іскру з неба здобу­вав (Леся Українка). Так, я буду крізь сльози смія­тись, серед лиха співати пісні (Леся Українка). А що, не я тобі казала: не йди! (Панас Мирний). Ні! Такої краси не знайду я! (В. Сосюра). Так! У справедливих армій доля завжди прекрасна (0. Гончар). Гей ти, коню, ти маро крилата! Де ти там під хмарами ганя­єш? (Леся Українка). О земле рідна! Знаєш ти свій шлях у бурі, у негоді! (М. Рильський). О ні! Я ще не вмерла (Леся Українка). Ой, музо-чарівнице, ти вірна помічнице, прилинь до мене 3 неба! (Леся Українка).

Завдання 158. Прочитайте речення і в них поставте пропу­щені розділові знаки. Поясніть їх уживання.

1. Здрасгуй здрастуй Прометею! А бунтуєш — ну бунтуй (Я. Тичина). 2. Так Тепер не могло бути сумніву жнива по­чинаються (ІО. Збанацький). 3. Ну що ж нехай хлопець змалку звикає до правди (/. Цюпа). 4. Ні я жива Я буду вічно жити (Леся Українка). 5. Так я вільний маю бистрі думи-чарівниці (Леся Українка). 6. Ох та яке ж оце хороше. (Марко Вовчок). 7. Ні я забуть тебе не міг (В. Сосюра).

Завдання 159. Складіть і запишіть десять речень із стверд­жувальними, заперечними та питальними словами. Зверніть увагу на розділові знаки в них.

Завдання 160. Напишіть невеликий твір на тему: «Моє улюблене оповідання» з використанням звертань і вигуків.

Диктант

...Такий поет, як Шевченко, не одним українцям рідний. Де б він не вмер — па великому слов'янському мирові, чи в Сербії, чи в Болгарії, чи в Чехах, — всюди він був би між своїми. Боявся єси, Тарасе, що вмреш на чужині, між чу­жими людьми. Отже, ні! Посеред рідної великої сім'ї спочив ти одночииком вічним. Ні в кого з українців не було такої сім'ї, як у тебе; нікого так, як тебе, на той світ не провод­жали. Були в нас на Вкраїні великі воїни, були великі пра­вителі, а ти став вище всіх їх, і сім'я рідна в тебе найбільша. Ти-бо, Тарасе, вчив нас не людей із всього світу зводити, не городи й села опановувати: ти вчив нас правди святої живо- творящої... От за сю-то науку зібралися до тебе усіх язиків люде, як діти до рідного батька; через сю твою науку став ти всім рідний, і проводжають тебе на той світ з плачем і жалем великим. Дякуємо Богу святому, що живемо не в такий вік, що за слово правди людей на хрестах розпинали або па кострах палили... (Я. Куліш)

к ми говоримо^

г їйг-право, далебі, справді, справдіг-бо, бігме, таки так.

Відповідно до російських вигуків ей-ей, ей-же-ей є чи­мало українських слів, але останнім часом багато авторів і промовців уподобали рідкісне їй-право: «їй-право, я ні­чого Не знав».

Цей вислів помітно витискує такі відомі здавна* слова, як далебі («Далебі, не знаю, що й діяти». — І. Нечуй-Ле­вицький), справді («Справді, нічого не знаю». — Із живих уст), справді-бо («Кажу вам, сиравді-бо, нічого не чув і не бачив». — Із живих уст), біте («Бігме, я не брав твоєї со­кири». — Словник за ред. А. Кримського), таки так («Таки гак, не було його там». — Із живих уст). Звісно, краще ко­ристуватись не рідкісними, а внормованими в літературній мові словами.

^ Слава — браво — ура.

Слово слава здебільшого виступає в функції іменника: «Гей ну, хлопці, до зброї — на герць погуляти, слави здобу­вати!» (Історична пісня). Але це слово буває й вигуком, що відповідає російським вигукам ура («Як упав же він з коня та й на білий сніг, — Слава! Слава! — докотилось і лягло до ніг», — П. Тичина), браво («Хорові Вірьовки та його керівни­кові Авдієвському браво!» — Із живих уст). Слід пам'ятати й цей давній український виїук, слава, щоб користуватись ним під час різних урочистих моментів — на мітингах, концертах, виставах і зборах, коли хо-чегься висловити свій захват.

(Б. Антоненко-Давидович)

Завдання 161. Розіграйте діалоги, використовуючи вигуки, стверджувальні, заперечні та питальні слова.

Завдання 162. Доберіть за «Коротким тлумачним словни­ком української мови» (1С., 1988) сім прикладів багатознач­ності слів. З трьома з них складіть речення, у яких викорис­тайте вигуки та питальні слова.

Завдання 163. Побудуйте синонімічні ряди, використовую­чи запропоновані слова як основи ряду. Подумайте, в яких текстових ситуаціях доцільне вживання того чи іншого сино­німа. З трьома словами придумайте речення, у яких викорис­тайте стверджувальні та заперечні слова.

Пахнути, блукати, ледарювати, берегти, зважити, гнуздати, втручатися, страйкувати, напувати, наймитувати.

Завдання 164. Прочитайте уважно тексти. Перекажіть їх. Яка їх основна думка? Що. нового довідались ви про Шевченка? Знайдіть самі документальні, публіцистичні, інші твори про

Кобзаря. Підготуйте прес-конференцію «Шевченко і сучас­ність». Відшукайте у текстах вигуки, стверджувальні, заперечні та питальні слова. Поясніть розділові знаки при них. Якого забарвлення надають вони реченням?

ШЕВЧЕНКО І СУЧАСНІСТЬ

Тарас Шевченко народився па українській землі, під ук­раїнським небом, проте вій належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмертя.

Так, він був поетом, якого ми до того не мали: поетом для всіх, поетом народним, поетом гиоблених, але не скорених. Народжений матір'ю-кріпачкою і сам кріпак, він став бор­цем титанічної сили. О, як його боялися царі. Його жахались і смертельно ненавиділи кріпосники. Можновладці наповнили рудники Сибіру закугими в кайдани декабристами, зацьку­вали Пушкіна і юного Лєрмонтова, ввігнали криваві свої па- зури в молоду клекотливу душу Шевченкову, і перед ним лягла несходима ніч муштри й солдатчини. Мабуть, само­державці вважали, що відправили його в таку безвість, звідки не буде йому вороття.

А він повернувся.

Вогненною піснею, віщим иезборканим словом повернувся поет до рідної своєї України.

Відкрите серце народного співця щедро ввібрало в себе могутній волелюбний дух українського народу. В тій невели­кій книжці, що ім'я їй «Кобзар», клекоче ціле море горя на­родного, в ній — невольпицький поклик до помсти й порив до свободи, мудрий роздум гуманіста і ніжна, чарівна краса української пісні. (За О. Гончаром)

ГЕНІЙ УКРАЇНИ

Шевченко мав сильних попередників в українській літе­ратурі, але незважаючи на це, він став її справжнім осново­положником. В поезії Шевченка заграла всіма барвами звучна і ніжна українська мова. Шевченко ствердив і виховав націо­нальну гідність українського народу. Шевченко нагадує своїм універсальним талантом (вій був живописцем, драматургом, прозаїком, гравером, філософом, критиком і, передовсім, — геніальним поетом) Леонардо да Віичі. Завдяки Шевченкові українською мовою були написані твори, які мають як з ес" тетичпого, так і з ідейного боку світове значення. Пригадаємо слова Франка, які найточніше визначають суть Шевченка — мислителя і творця: «Вій є немов великий факел з українсь­кого воску, що світиться найяснішим і найчистішим вогнем європейського поступу...»

Ставши класиком України, Шевченко став «класиком для всіх народів» (Л. Арагон)... Шевченко зробив для української літератури те, що Пушкін для російської, Гете для німецької, Шекснір для англійської. Ні, більше. Він підніс українське письменство до рівня загальнолюдських ідеалів, і тому як представник нації, що не мала своєї державності, став симво­лом не тільки художнього, але й політичною її суверенітету. Шевченко — найбільше право України на міжнародну поваїу. В цьому праві немає жодного образливого слова для інших націй. Воно все, від початку до кіпця, написане з любов'ю до всіх народів, до всіх людей на Землі... (Д. Павличко)

Завдання 165. Прочитайте уважно текст. Перекажіть його. Проведіть диспут-обговорення: «Ким для мене, сучасника, є Шев­ченко». Візьміть з тексту три речення і введіть у них стверджу­вальні слова. Чи змінився смисл речень? Якого відтінку вони на­були? Які пунктуаційні знаки ви використали для їх виділення?

ПРИСВЯТА

Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської куль­тури. Він був самоуком, а вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять перемож­них армій. Доля переслідувала його в житті скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей у ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру і песимізм.

Доля не шкодувала йому страждань, але не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в міль­йонах людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко. (/. Франко)

Завдання 166. Прочитайте текст. Запишіть своє читання на магнітофонну стрічку. Прослухайте цей текст у виконанні читця-професіонала. Який варіант найбільше вам імпонує? Візь­міть з тексту п'ять речень і введіть у них вигуки. Що змінилося в реченнях? Як ви їх пунктуаційно оформили?

Слово поета росло з рахманного чорнозему пісні і думи, з глибинного кореня народу і первісної чистоти духу. І засіяло воно на верховинах світової слави мудрістю пророка і поетич­ним ясновидством.

Його вогнистий знак виписав на небесах вічності праведні письмена: Україна і Мати-Україна.

Пам'ятаймо Шевченкову весну, як весну нації. Поет дав розіп'яти себе за народ і Україну, як Христос. Він карався, мучився, але не каявся, хоч знав, що може воскреснути хіба тільки його дух. А воскреслий дух воскресить Україну...

Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі. І не пом'яне батько з сином, Не скаже синові: «Молись. Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись». Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні... Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені.

І хоч тяжко, але справджується иайсокровенНіша поетова надія на спасіння України.

Живе під сонцем любові Шевченкова весна...

Тарас прийшов у світ, коли, ще скутий кригою, сивів у берегах Дніпро. Березень благословив першу сльозу немов­ляти, що, мов із серця, упала Славутичу на груди і розто­пила кригу. Перший крик тонесенькою тріщиною проліг у глибоких льодах, щоб лавиною пустити древнім руслом пра­слов'янської ріки льодохід весняних надій.

Квітень землю квітчав зеленим рястом і приніс на весе­лих крилах молодому кріпакові вистраждану волю.

Травень квіти зібрав зі всієї Вкраїни і сльозою скропив, і вірою повив та встелив Кобзареві останню путь з Петер­бурга до його вічного і тихого дому — на Чернечу гору, що стала Тарасовою горою.

Вічна Шевченкова весна прийшла на землю, яку сходив Тарас малими босими ногами і засіяв словом, а слово те було про Матір і про Україну;

...Орю

Свій переліг — убогу ниву

Та сію слово. Добрі жнива Колись-то будуть!

Шевченка зростили пісня і дума народу; іменем народ­ного співця-кобзаря назвав Поет заповітну книжку народу. (Я. Гоян)

Завдання 167. Прочитайте виразно поезії Т. Г. Шевченка. Охарактеризуйте мовні засоби, за допомогою яких поетові вдалося передати красу і мелодійність української мови. Про що змушують задуматися поетичні рядки, чому вчать? Знай­діть у тексті звертання, зверніть увагу на їхнє пунктуаційне оформлення. Чи є в текстах вигуки, стверджувальні, заперечні й питальні слова? Чи виділяються вони пунктуаційно? По­ясніть чому.

МУЗА

А ти, пречистая, святая, Ти, сестро Феба молодая! Мене ти в пелену взяла І геть у ноле однесла. І на могилі серед поля, Як тую волю на роздоллі, Туманом сивим сповила. І колихала, і співала, І чари діяла... І я...

0. чарівниченько моя! Мені ти всюди помагала, Мене ти всюди доглядала. В степу, безлюдному степу, В далекій неволі,

Ти сіяла, пишалася, Як квіточка в полі! Із казарми нечистої Чистою святою Пташечкою вилетіла

0. понадо мною Полинула, заспівала Ти, золотокрила... Мов живущою водою Душу окропила.

І я живу, і надо мною З своєю божою красою Гориш ти, зоренько моя, Моя порадонько святая!

Моя ти доле молодая! Не покидай мене. Вночі І вдень, і ввечері, і рано Витай зо мною і учи.

НЕВІЛЬНИК {уривок)

Якби мені лиха та лиха, Якби мені свекрівонька тиха. Якби мені чоловік молодий, До другої не ходив, не любив. Ой гоп, чики-чики, Та червоні черевики, Та троїсті музики, Од віку до віку Я любила б чоловіка! Ой гоп, заходивсь, Зробив хату, оженивсь, І піч затопив, І вечерять наварив.

Завдання 168. Прочитайте і спишіть речення. Поясніть у них розділові знаки. В одному з речень допущена пунктуаційна по­милка. Виправте її.

1. Ой, ви, сльози, дрібні сльози! Ви змиєте горе! 2. Гай, гай! Море, грай, реви, скелі ламай! 3. Ой крикнули сірії гуси в яру на ставу; стала слава на все село про тую вдову. 4. Ой високо сонце сходить, низенько заходить. 5. Нехай як буде, так і буде. Чи то плисти, чи то брести, Хоч доведеться роз­п'ястись! (З творів Т. Шевченка).

Завдання 169. Прочитайте поетичні рядки. Чи є у них звер­тання, вигуки, стверджувальні, заперечні та питальні слова? Якщо є, поясніть їхнє значення та пунктуаційне оформлення. Які елементи народної пісні використав автор

?

Якби мені черевики, То пішла б я на музики, Горенько моє! Черевиків немає, А музика грає, грає, Жалю завдає! Ой піду я боса полем, Пошукаю свою долю, Доленько моя!

Глянь на мене, чорнобриву, Моя доле неправдива, Безталанна я! Дівчаточка на музиках У червоних черевиках,— Я світом нуджу. Без розкоші, без любові Зношу мої чорні брови, У наймах зношу

!Завдання 170. Уявіть -собі, що ви в музеї Т. Г. Шевченка. Ви ходите по залах, розглядаєте експонати. Розкажіть про один з експонатів. Які вірші Т. Г. Шевченка ви згадуєте, коли розглядаєте цей експонат? Прочитайте хоча б один з них. Враження від уявної екскурсії запишіть.

Завдання 171. Напишіть твір на тему: «Людина та її справи». Як епіграф візьміть вислів ї. Цюпи: «Людина не вічна на цій землі. А діла, які залишає по собі, — ото корінь життя людсь­кого, з якого згодом пррросте молоде буйне пагіння».

J^ ультура спілкування ^—

Кілька приписів ґречної поведінки. Перебуваючи в то­варистві стоячи чи сидячи, не слід задирали ноги на стіну чи двері, перехрещувати або переплітати їх чи обхоплювати ними ніжки столів та стільців — це убезпечить вас від при­крих випадків, дозволить легко підвестися й без перешкод піти в справак.

Як сидіти. На стільці рекомендується сидіти прямо й вільно, не горблячись, не спираючись та не похитуючись. Не можна садіти на краю, спиратися ліктями на спинку свого чи чужого стільця або постукувати ногою по них — це страшенно дратує.

Сидіти треба рівно, тримаючи коліна поряд, одну ногу можна виставити трохи вперед чи легко схрестити ноги в щиколотках.

Раніше вважалося вкрай нечемним, коли жінка сиділа, поклавши ногу на ногу. Тепер ця поза не свідчить про невихованість жінки, проте їй не дозволяється так сидіти під час розмови зі старшою чи поважною людиною.

Чоловіки мають вставати, коли входить чи виходить жінка. Це правиле поширюється й на установи та органі­зації: коли до кабінету заходить жінка, незалежно від її посади чоловік (навіть генеральний директор фірми) по­винен підвестися, відповісти на її привітання і сісти тільки після того, як сіла відвідувачка, а також одночасно з нею підвестися по завершенню її візиту.

Молоді мають підніматися, якщо до кімнати заходять чи виходять з неї старші.

У товаристві неґречне повертатися до когось спиною. Дозволяється стояти чи сидіти, повернувшись обличчям до співрозмовників або в крайньому разі боком.

Як тримати руки. Незайняті руки мають спокійно лежати на колінах або на столі. Слід уникати жестикуля­ції: негарно їх крутити, постукувати ними, ляскати по столі, прикривати під час розмови рот рукою, плескати співрозмовника по плечу, поправляти знайомому одяг чи знімати нитку (тільки з дозволу його власника), відстав­ляти мізинець під час куріння, танцю чи їжі, вказувати на когось пальцем тощо.

Між іншим, за «поведінкою» рук вельми часто можна судити про душевний стан людини і міру володіння со­бою. Явдо ви надто сильно хвилюєтесь, очікуючи на роз­мову, приміром,; з майбутнім роботодавцем, у жодному разі не тримайте в руках маленьких предметів, як-то: олівець, візитка, сигарета тощо, бо найлегше помітити, як тремтить рука*, коли тримаєш, щось, невеличке., Зрозуміло, нервовий дрож, та ще й чітко виражений зовні, бо ви незумисне його підкреслюєте з допомогою дрібних речей, свідчитиме про ваш душевний неспокій, дискомфорт, невпевненість у собі, тривожність, зрештою про невміння поводити себе. Наслід­ки цього можуть бути вельми прикрими: адже відомо, що при прийомі на роботу керівник віддасть перевагу людям, можливо, не з такими блискучими професійними вміннями, але душевно врівноваженим, спокійним, певним себе. Отож слід стежити за «поведінкою» своїх рук.

Манера стояти, сидіти, тримати руки й ноги є свідчен­ням ставлення людини до свого оточення. Її поведінка має бути коректною й узгоджуватися з одягом та наявною обстановкою. (О. Корніяка)

Завдання 172. Прочитайте текст і проведіть його обговорення. Обговорення можна підготувати у формі диспуту під назвою «Мистецтво ґречності». Під час обговорення з'ясуйте питання поведінки в театрі, кінотеатрі, виставочному залі тощо. Як має поводити себе молода людина у громадських місцях?

Моя перша порада: як тільки ви зайшли до кінозалу, негайно сядьте. Бажано на своє місце. І, звичайно, в своєму ряду. Тоді зніміть шапку (якщо ви її носите). Скиньте пальто чи плащ і покладіть на спинку стільця, що попереду вас. Якщо товариш чи товаришка безцеремонне почне лягати на ваш одяг, зробіть йому (їй) зауваження. Бажано голосно. У кінозалі завжди треба розмовляти дуже голосно, бо інакше вас не почують.

Роздягнувшись і усівшись, лізьте до кишені. Своєї. Якщо ви жінка, то до сумочки. Діставайте бутерброд (хліб із сиром чи ковбасою) і їжте. Добре до ковбаси з хлібом йде часник. Отож ие забудьте прихопити з собою один-два зубчики. Ко­ли ви не взяли бутерброд, то жуйте кекс, облизуйте «ескімо» або лузайте насіння. Соняшникове.

Як тільки на екрані з'являться титри, починайте читати. Теж голосно. Бажано* так, щоб вас чули аж в останньому ряду. Читайте назву фільму, чиєї студії цей фільм, читайте, хто які ролі грає, потім коментуйте всі події, що відбуваються па екрані. Це, як ие дивно, в кінозалах роблять не всі. Більше того, трапляються маловиховані типи, які починають шикати або, простіше кажучи, затуляти коментаторові рота. Не дають чоловікові розкритись до кінця. (О. Чорногуз)

^ Запитання і завдання для повторення ^ ——

1. Що таке вигуки і для чого їх уводять у речення?

2. Як пунктуаційно виділяються вигуки?

3. Чи відокремлюються вигуки о, ой, які стоять на початку речення?

4. Чи ставиться кома після вигуків о, ой, якщо вони вжи­ваються зі словами так, ні?

Як виділяються пунктуаційно у реченнях стверджувальні, заперечні та питальні слова

?

ема

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ

Таблиця 16

Приклад

Правило

Кома ставиться

Між частинами речення, пов'яза­ними сполучниками сурядності (і, та, а, але, проте, або, чи-чи, то- то, зате, також, однак та ін.)

Крапка з комою ставиться

Коли частини речення далекі за змістом або вже мають усередині розділові знаки

Тире ставиться

Коли у другій частині рсчсіпія від­бувається швидка зміна подій, або вказується на причину чи наслідок

Кома перед сполучником не ставиться

1. Коли є спільний другорядний член або вставне слово

2. Коли обидві частини однотипні (називні, питальні, окличні, безособові)

Слова — полова, але вогонь в одежі слова — безсмертна, чудотворна фея, правдива іскра Прометея (/. Франко).

Річка широка та глибока, а вода синя та чиста; і котиться, виблискуючи та шумуючи (М Вороний).

Дмухнув вітер понад ставом - і сліду не стало (Т. Шевченко).

Десь спереду гукнув паровоз і здригнулись вагони (Л. Головко).

Хай квітне наша Україна і йде весна! (Б. Олійник)

.

Завдання 173. Прочитайте і спишіть речення. Поставте в них розділові знаки і поясніть їх уживання.

353

1. Ще квітнуть зорі і в діброві зозулі ще ие одцвіли (Г. Світлична). 2. І серщо дано не бідніти і думам не дано вси­хать (М. Стельмах). 3. І сонце й день і вишня в цвіті і творчості

12"

»

крилата мить (П. Тичина). 4. Зима прийде і серця не обманить (М. Рильський). 5. Біліє хата і світліш земля (В. Василсішко). 6. Запахла осінь в'ялим тютюном та яблуками та тонким туманом і свіжі айстри над піском рум'яним зоріють за одчи­неним вікном (М. Рильський). 7. Прийде гроза і одшумить весни пахуча злива і вітер в сад лише па мить заскочить боязливо (Л. Левицький). 8. Місяць па небі засяє, і з білої піни з туману встають якісь постаті, дивні танком перед скелею ходя/ь і скеля тоді оживає... (Д. Чайка). 9. Дихнув вітерець і ожив стародавній той город... Чайка). 10. Багато міг би розказати вітер але у вітру голос пересох (Л. Костенко). 11. Хай вітер зна­мена колише й співають в садах солов'ї (В. Сосюра).

Завдання 174. З простих речень побудуйте складносурядні. Поставте відповідні розділові знаки, поясніть їх уживання.

1. Із-за левад виплив місяць. Стало видніш од нього — місячно (А Головко). 2. Восени він нрище додому змужнілий за­смаглий. То весною прибуде змучений невпізнаний (М Братан). 3. Місяць вийшов з-за хмари. Стало видно наче вдень (В. Ваку- ленко). 4. А райок ішов і йшов. Незримі легіони його в золо­тих панцирах мчали нестримно вперед (Б. Антоненко-Дави- дович). 5. Гуде пташиним співом ліс. Найгучніше в цьому іулі виводить іволга (В. Бичко).

Завдання 175. Прочитайте текст і випишіть складносурядні речення. Поясніть, як поєднуються в них прості речення.

...З весни й аж до осені Білогір'я — ніби острів серед коло­систого моря хлібів. Зелені, потім сизо-попелясті, а згодом жовтогарячі хвилі стиглого літа хлюпають у білогірські бе­реги... Відразу ж за колгоспною конторою починається степ і влітку зелене море хлібів підступає аж до штахегів легкого паркана... Праворуч, за молодим парком, стоїть па диво вцілі­лий старий почорнілий вітряк, а за ним — степова дорога па хутори. (За І. Цюпою)

Завдання 176. Складіть і запишіть п'ять складносурядних речень, в яких кома не ставиться. Поясніть чому.

Завдання 177. Побудуйте складносурядні речення, які б складалися:

• З двох речень, що з'єднуються єднальним сполучником.

•З трьох речень, поєднаних сполучником та.

•З трьох речень, що з'єднуються сполучником однак; час­тини дуже поширені, мають свої розділові знаки.

•З двох речень, поєднаних сполучником тай; частини виражають швидку або несподівану зміну подій.

• 3 трьох речень, що з'єднуються сполучником і, частини

далекі за змістом.

•З двох речень, поєднаних сполучником і(м); речення — питальні, окличні чи називні.

• 3 двох речень, з'єднаних протиставним сполучником. З двох речень, між. якими відношення обмежеїшя.

• 3 двох речень, між якими протиставно-допустові від­ношення.

Завдання 178. Прочитайте текст і перекладіть його з росій­ської мови на українську. Випишіть складносурядні речення. Порівняйте їх побудову в обох мовах. Поясніть розділові знаки.

БИОСФЕРА И МЫ

На сколько человек рассчитана наша Земля? Биологи на этот вопрос отвечают сейчас вполне конкретно: людей должно быть в двадцать пять раз меньше, чем сейчас — всего 200 мил­лионов на всю планету. Почему?

Биосфера — область активной жизни на нашей планете, в которой живые организмы и среда их обитания органи­чески связаны и взаимодействуют друг с другом. Существам, потребляющим органическую пищу, здесь отведено свое место и свою пропорцию.

Человек, вместе с домашними животными, превысил «кво­ту», выделенную ему, и тем самым нарушил равновесие в биосфере. Но она — саморегулирующаяся система. И поэтому пытается восстановить это равновесие, вернув численность человечества к допустимому пределу.

Свою борьбу с нами биосфера ведет специфическими способами: обрекает на вымирание нужные человеку виды животных и растений, отказывается включать в биосферные круговороты и тем очищать производимые нами загрязнения, снижает продуктивность ценных для человека экологичес­ких систем.

Правда, пока мы вооружены ископаемыми источниками энергии, то можем противостоять ее давлению.

Когда эти источники исчерпаются, наше стабильное су­ществование сможет обеспечить только солнечная энергия. Однако реалистические оценки показывают, что даже при наиболее полном использовании солнечной энергии за ее счет сможет существовать лишь около 500 миллионов человек. (При условии, если они будут погреблять па душу населения примерно столько же энергии, сколько потребляется в сред­нем сегодня). А это в два с лишним раза больше допусти­мого биосферного предела. Но, как известно, природа уст­роена с запасом. (В. Дольник)

.

Завдання 179. Прочитайте і спишіть речення. В одному з них трапилася пунктуаційна помилка. Виправте її.

1. Сосни зашелестіли, і стало тихо-тихо... (М Зарудний). 2. І знов земля кипить *у боротьбі, і знову я належу не собі (JI. Костенко). 3. Хай сміється всім блакить і звитязький спів дзвенить! (Б. Грінченко). 4. Рипнуть двері — і душа заб'ється (Т. Севернюк). 5. Може ти й великий мудрець, Може й справді для інших взірець, Та не смій зневажати людей, і заради най­вищий ідей (М. Сингаївський).

ДИКТАНТИ

ДО БАТЬКА ПО РОЗУМ

Повага до старших, до батьків вважалась у народі рисою, притаманною кожній порядній, вихованій людині. Навчаючи дітей поважати старших, розповідали їм різні повчальні іс­торії, казки.

Колись старих людей, у яких не було вже сил працювати, спускали на лубках у провалля: щоб дарма хліба не їли. А один чоловік дуже любив свого батька і не виконав жорсто­кого закону, заховав його у хліві, годував таємно. Через де­який час трапився недорід: нічим людям сіяти. Старий поба­чив, що син чогось журиться, розпитав про все і порадив зняти снопи із стріхи, ще раз обмолотити і засіяти. Так син і вчинив. Зійшов у нього хліб найкраще, і найбільша нива була засіяна. Всі люди допитувались, як до такого додумався. Він спочатку мовчав, а згодом розповів, що його батько так навчив. З того часу люди перестали старих на лубках виво­зити, а шанували до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать. (Г. Бондаренко)

БЛАКИТНА ТИХОСЯЙНА НІЧБлакитна тихосяйна ніч стояла в своїй довершеній красі над лісовим хліборобським краєм, де й пшеничний хліб пахне зіллям дібров. Із верб, що обступали Морозенкове подвір'я, накрапало місячне проміння і роса, а за подвір'ям легеньким відпаром курілося озерце, біля якого виводив свою нехитру пі­сеньку невтомний деркач. Скільки він у косовицю окрасив їм ку­пальських вечорів! То як не згадати добрим словом цю пташину?

Люба, задумано посміхнувшись, пройшла мимо корови, що лежала на мураві; од худоби владно віяло молоком і дозрілою суницею. Корова пильно подивилась на дівчину і важко зітхнула, а та її почухала між рогами, вийшла на до­рогу та и пішла до озеречка...

Праворуч від озеречка уже лежали росою прибиті покоси, але ще ніде не манячили копички. Оце ж завтра чи позавтра во­ни, мов парубота, стануть навколо води і нагадають людям, що вже й жнива не за горами. Деркач, почувши дівочу ходу, замовк, притаївся в татарському зіллі, а потім знову задиркав, наче по­спішав розклювати нетривку пелену ночі... (М Стельмах)

к ми говоримо ^

У Красивий, гарний, вродливий, красний, хороший, чудовий.

Усі ці слова значеннєво є дужі близькі між собою й відповідають російським красивый, хороший. Дехто так уподобав слово красивий, що забув усі інші слова-синоніми: красива дівчина, хоч можна сказати й гарна (вродлива, красна) дівчина. Дехто каже: «Який красивий будинок!» — не замислюючись над тим, що, може, краще сказати: гарний (чудовий) будинок.

Наведемо кілька прикладів із нашої класичної літерату­ри й фольклору: «Гарна, як квітка гайова» (М. Номис); «На городі верба рясна, там стояла дівка красна» (Народна пісня); «Вишию лишень я йому подушку гарну напродиво» (І. Не­чуй-Левицький); «Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий» (М. Номис); «Хвалилася сусідам сво­їм молодиця: яка вона хороша, яка білолиця» (Я. Щоголів).

Прикметнику красивий народна мова надавала трохи ін­шого значення, ніж дехто надає йому тепер, — він указував не на саму красу, а на те, що надає людині краси: «Прибігли до його трупа, покропили цілющою водою — він зціливсь; покропили красивою — то був гарний, а це ще кращий став» (Казки й прислів'я, що записав /. Манжура).

Як бачимо з цих прикладів, українська класика й на­родна мова широко використовували багатство синонімів, дуже рідко вдаючись до слова красивий. Таких прикладів можна навести багато, не кажучи ще й про інші слова-діа- лектизми, наприклад: гожий, пригожий, красовитий, ловкий, файний «Кажуть люди, кажуть, що я — файна дівка» — (Закарпатська пісня); «Ловкий парубок». — (Із живих уст па Полтавщині); «Вдовине личко красовите». — (Марко Вов­чок). То яка потреба збіднювати мову, забувши цю словесну різноманітність, і пересипати писаний текст чи живу мову одним-однісіньким словом красивий? А тим часом ми вжи­ваємо його навіть там, де воно ніскільки не підходить: «Твій учинок — дуже некрасивий».

(Б. Аптонепко-Давидович)

Завдання 180. Розіграйте діалоги, використовуючи запро­поновані слова.

Красивий, гарпий, вродливий, красний, хороший, чудовий.

Завдання 181. Перекладіть на українську мову запропоновані слова. З п'ятьма з них (на вибір) складіть речення.

Множество, бесконечность, большинство, молния, звенеть, пещера, излучение, отделение, расстояние, парусник, влияние, вселенная, прикосновение, тлеть, затемнение, звездопад, раз­реженный, мерцать, горизонт, невесомость, неисчислимый, вра­щаться, оболочка, полушарие, прозрачный, пространство.

Завдання 182. Побудуйте синонімічні ряди запропонованих слів. Поміркуйте, в яких текстових ситуаціях доцільне вживання того чи іншого синоніма. З виділеними словами складіть склад­носурядне речення.

Реалізувати, протестувати, еволюція, дискусія, конкурс.

Завдання 183. Доберіть за «Коротким тлумачним словником української мови» сім прикладів багатозначності слова.

■* - ■ ■ ^г •' v ' ...•;'•." і'А \ • . vi;».' і. ... ..

Завдання 184. Прочитайте текст. Умовно поділіть його на смислові частини. Складіть короткий план кожної частини. Знайдіть у тексті складносурядні речення, охарактеризуйте їх і поясніть розділові знаки.

БЕЗМЕЖНІ СТЕПИ ЗАПОРІЗЬК

ІБезмежні стени запорізькі. І невимовно чарівні вони про­зорого ранку в нору зачину жнив, коли море колосся дорід­ного і дозрілого, стрічаючи сонце, туманиться червоним зо­лотом, переливається барвами райдуги і набирає врочистої тиші, немов саме собою зайилувалося.

Родючі ноля запорізькі. Та цього літа напрочуд заколо­сились вони ще небувало буйним врожаєм. Аж стебло зігну­лося під вагою зернистого колоса. Дивишся на море оце неозоре, сповнене силою життєдайною, — і не надивишся: і легко стає на душі, і радість проситься в серце, і забувається лихо людське, і всі страхіття нічні, пов'язані з нічною грозою в степу. Небо вже зовсім не те над тобою, яким було вночі: глибоке й прозоре, воно також вабить до себе тихою, ніжною ласкою, манить і щедро зливає па землю розсип співучого срібла. Воно теж радіє ще пе баченому на цій землі урожаю, воно співає гімн творцю його — трудовій людині. Здавалось, незримі струни повисли над стеном — і дзвенять, і співають — утверджуючи право на щастя жити. (Я. Ваш)

Завдання 185. Прочитайте текст. Випишіть слова, при ви­мові яких виникають труднощі і ті, у яких є відмінності між вимовою і написанням. Знайдіть у тексті складносурядні ре­чення і поясніть розділові знаки в них. Візьміть з тексту склад­нопідрядне речення і зробіть з нього складносурядне. Чи змі­нився його смисл?

В ПОЛЯХ УЖЕ ЗГАСАЛИ ГРЕЧКИ

В полях уже згасали гречки.

Надходила та драматична нора, коли в невидимім по­єдинку літо схоплювалося із осінню, коли перші світанкові холодки хукали туманом, коли незавидні лісові грушки ставали схожими па грудочки соп ця й починали бриніти терпкуватим медом.

У такий час природа, здається, до всього чуйно, три­вожно прислухається, вона чітко тримає над землею кожний звук: і дівочу пісню, і скрип воза, і клекіт чорногуза, і те снування коників, що неначе найнялися і таки зіткали над лугами живу, але невидиму сітку зі своєї музики.

Іде Христина лугом, розгортає цю трепетну сітку, а на­вколо неї, мов зелена роса, розбризкуються коїшки та й знову невтомно ведуть смичками по струпах своїх крихітних скри­почок. (М. Стельмах)

Завдання 186. Прочитайте текст. Занотуйте його основні думки. Знайдіть у тексті складносурядні речення. Поясніть, як вони з'єднані, як пунктуаційно оформлені. Складіть алгоритм кожного складносурядного речення

.

Завжди голодний, без будь-яких засобів до існування слухач Академії мистецтв Іван Сидорович їжакевич визна­чає для себе шлях у мистецтві.

Не рядки треба ілюструвати, не тексти. То — найлегше.

За кожним рядком і за кожним словом у Шевченка — ці­лий народ. «Кобзар» — енциклопедія українського народу.

Він повинен забути про все, житиме тільки «Кобзарем», тільки ним, але зображення знаходитиме не тільки в ньому, а й у своїй нам'яті. Він зріс у Шевченковому краю, він знає, хто такі кобзарі, чумаки, пастушки, голодні селянські діти, покритки, вій чув ті ж перекази про козаків і гайдамаків, він теж виростав у бур'янах.

Але раптом його огортають сумніви. Невже цього досить, щоб збагнути генія? Так, як Шевченко, жили тисячі людей, а Шевченко в нас — один. Один, як одна Україна, як одна мати. То тільки спочатку здається, що все просто й зрозу­міло: все поетове життя — тут, у віршах. Бо він ні з чим не криється, каже про все, що думав, що йому боліло. І треба не тільки усвідомити все те розумом, треба дорости до Шевченка своїм болем. Тоді хоч і не зрівняєшся з ним, зате трохи наблизишся до його генія.

Ось так, з Шевченком, минають його холодні петербурзькі вечори. (М. Слабогипицький)

Завдання 187. Підготуйте розповідь на тему: «Тому, хто посадить дерево, подякують і онуки, а того, хто загубить, про- кленуть і діти» (Нар. творчість). Побудуйте свою розповідь так, щоб не тільки ви, а й усі ваші слухачі зрозуміли: берегти природу — обов'язок кожного.

Завдання 188. Прочитайте оповідання О. Довженка «Ко­рінь життя». Перекажіть його. Поміркуйте над тим, чому автор звернувся до цієї теми? Яке ваше ставлення до цього питання?

Завдання 189. Прочитайте і спишіть думки письменника. А яке ваше ставлення до прекрасного? Як ви співвідносите доско­нале і самодостатнє? Найдіть у тексті складносурядні речення. Охарактеризуйте їх та їхнє пунктуаційне оформлення.

360

І

Ш

«І

Прекрасне — це екстаз: воно таке просте, як голод. Про нього по суті нічого не розповісти. Воно — як аромат рози: його можна понюхати та й годі. Ось чому так стомлюютьtyci критичні міркування про мистецтво... Люди пов'язують з прекрасним інші якості — піднесеність, людяність, ніжність, кохання, оскільки суто прекрасне не може надовго їх задо­вольнити. Прекрасне — це досконалість, а воно (така вже

природа людини) лише недовго володіє нашою увагою...- Прекрасне — це глухий кут. Це гірська вершина, після якої йти більше нема куди. (За С. Моемом)

Завдання 190. Прочитайте та поясніть зміст запропонованих прислів'їв та приказок. Напишіть твір на тему: «Земля». Вико­ристайте в ньому прислів'я та приказки, які вам сподобались.

^v Земля багата — народ багатий.

Земля дає все і забирає все.

Дай землі, то і вона тобі дасть.

Земля наша мати всіх годує.

Земля потребує доброї погоди, доброго насіння, доброго

робітника.

Земля — тарілка, що покладеш у неї те й візьмеш.

Земля — трудівниця, аж парує та людям хліб дарує.

На добрій землі що посієш, те й вродить.

На необробленій землі лиш бур'ян росте.

На поганій землі хліб не родить.

На чорній землі білий хліб родить,

На чорній землі жито сіють, а на білій — собаки виють.

ультура спілкування

Основні правила бесіди. Законодавці сучасного ети­кету рекомендують додержувати таких правил задля так­товного ведення бесіди.

1. Не треба розмовляти так голосно, щоб ваша бесіда привертала увагу навколишніх.

2. Під час розмови можна лише помірно жестикулю­вати, у жодному разі не слід гримасувати, злісно говорити й різко суперечити. Нетерпимістю до чужої думки харак­теризуються люди запальні чи психічно неврівноважені або ж просто некультурні. До того ж гнів заважає розуму бачити істину.

3. Для розмови потрібно обирати теми, які становлять спільний інтерес, можуть зацікавити й вашого співроз­мовника. Слід розмовляти не тільки про власні проблеми, а й про стан справ інших. Проте настійливо запитувати про чужі інтимні справи — нечемно.У товаристві треба вміти підтримувати розмову, пра­вильно висловлюючись, не вживаючи вульгарних виразів, не переобтяжуючи мову іноземною лексикою й абстракт­ними поняттями. Адже мудре прислів'я мовить: «Малі люди вживають великі слова, а великі люди — малі».

4. Ввічлива людина має відповідати на запитання чи розмовляти тією мовою, якою до неї звертаються (зрозу­міло, якщо вона нею володіє). Однак у товаристві, де гово­рять однією мовою, нечемно розмовляти з кимось іншою.

5. Необхідно уважно вислуховувати співрозмовника, цікавитися його поглядами, симпатіями, проблемами. Не тактовно ігнорувати його запитання чи робити вигляд, що ви їх не розчули.

6. Не слід перепиняти співрозмовника, терпляче ви­слуховуючи і те, що ви знаєте, і те, з чим ви, можливо, не згодні. Не чемно відразу ж розпочинати суперечку, об­стоюючи власну позицію. Дослухавши до кінця аргументи свого співрозмовника, можна стримано й коректно запе­речити: «На мою думку, це...»; «Я схильний думати, що...»; «Даруйте на слові, але...», — боронь Боже, вживати нетактов­ні форми відповіді опонентові: «Я краще знаю...»; «І зовсім це не так...». Бо через «так» і «ні» суперечка довго триває.

7. Розмовляючи, варто дивитися на свого співбесідника і стежити за його реакцією, щоб скоригувати свою мову в разі втрати слухачами інтересу до вашого повідомлення. Повернути до себе увагу можна завдяки логічності думки, переконливості аргументації, дотепності й емоційності відповіді. Та не треба гарячкувати, поспішаючи залаго­дити справу. (О. Корніяка)

^ Запитання і завдання для повторення ^

1. Які речення називаються складносурядними?

2. Як можуть з'єднуватися частини складносурядного ре­чення?

3. Коли між частинами складносурядного речення ставимо кому?

4. Як пунктуаційно оформлюються частини складносу­рядного речен7ія, коли відбувається швидка зміна подій, або вказується на причини чи наслідок?

5. У яких випадках ставимо крапку з комою?

Чи ставимо кому перед сполучником, якщо є спільний другорядшій член або вставне слово

?

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ

Таблиця 17

Правтгло

Приклад

Кома ставиться

1. Коли підрядне речення відділяє­ться від головною

2. Якщо підрядні речення приєд­нуються до головних складеними сполучниками для того щоб, через те що, після того як та ін., кома ставиться або перед складеним спо­лучником або всередині його, але тільки один раз

3. Перед усіма складеними спо­лучниками типу перш ніж, лише, коли, навіть коли, з тих пір як, пе­ред тим як, у міру того як та іп.

4. Якщо неповні порівняльні ре­чення та порівняльні звороти при­єднуються за допомогою сполуч­ників як, мов, немов, ніби, ніж, мовби, немовби то, наче, начебто, нібито, неначеб то, буцім, буцімто та іп.

5. До і після сполучішків як ні­коли, як завжди, як правило, як ви­няток та ііі.

6. Коли від головного речення за­лежать два і більше неоднорідних підрядних

Хвала тому, хто людям у при­полі несе слова подібпі хлібу й солі, і співи, гідні слави сіяча! (М. Рильський).

У природі піч існує для того, щоб у тиші росло усяке зілля

відпочивала людина (М. Стельмах).

Підійшовши до неї, Дмитро в той час як батько заборонив йому це робити, все ж таки привітався (А/. Стельмах).

Кажуть, немовби вогонь найперше обернувся в повітря (А/. Зеров).

Україна наша розквітне, піде шляхом відродження, як ніколи, шляхом оновлення (Б. Олійник).

Коли прийшли діти, то вчи­телі зрозуміли, що треба ро­бити по-іншому

(О. Довженко)

.Продовження табл. 17

Правило

7. Коли в складному реченні є послідовна підрядність

8. Між однорідними підрядними реченнями

Кома не ставиться

1. Коли підрядна частина речення складається з одного сполучного слова

2. У порівняльних зворотах, якщо перед ними стоять слова майже, зовсім; коли зворот є обставиною способу дії (помчав як пихор); коли входить до складу присудка (руки як лід); або тісно до нього прилягає (звучить як іронія); у порівняннях — фразеологізмах (ллє як з відра)

3. Між двома однорідними підряд­ними реченнями, які пов'язані єд­нальними сполучниками сурядності

4. Коли перед сполучником або сполучним словом підрядності стоїть заперечна частка не

5. Якщо підрядне речення стоїть перед головним

Приклад

Я голос подаю за те, що в прі­рву скинули ми лихоліття, щоб знову щастя дім на згарах будувать (М. Рильський).

І скрізь, де генія сіяє слава, де світ новий піднявся із руїн, Франкові нашому — земний уклін (М. Рильський).

Дмитро вирішив піти до неї, але не знав коли (М Стельмах).

Якби ти знав, як солодко- нестерпно і як спочатку я тебе люблю! (JI. Костенко). Уже другий день лив дощ як з відра. Дружба — безмежна як море (М Рильський).

Абітурієнт вступає до вузу, щоб стати добрим фахівцем і щоб стати доброю людиною (З газ.).

Андрійко хотів усвідомити не як я сюди прийшов, а для чого це було зроблено (М. Стельмах).

Дарма що стояло тихе, со­нячне безвітря, листя тріпо­тіло па деревах уздовж шляху (Ю. Смолич)

.

Крапка з комою ставиться

Якщо однорідні підрядні речення поширені і мають у своєму складі інші розділові зиаки

Немає для вчителя більшого щастя, ніж бачити своїх учнів вихованими, старашшми й кмітливими; ніж чути про них тільки добре слово (3 газ.)

.

Тире ставиться

Між частинами складнопідрядного речення для інтонаційного виді­лення

А що правду креше у вічі — то цс така вже натура (О. Гончар)

Правило	Приклад
Двокрапка ставиться Перед сполучником або сполучним словом, якщо друга частина речешія коментує чи доповнює першу Кома і гире ставиться Перед головною частиною, якщо вона стоїть після підрядної і міс­тить висновок	Не так серце любить, щоб з чим поділиться, не так воно хоче, як Бог нам дає: воно жити хоче, не хоче журиться: «Журись», — каже думка, жалю завдає (Т. Шевченко). А хто від правди ступить на півметра, — душа у нього сіра й напівмертва (Л. Костенко).

Завдання 191. Прочитайте і спишіть речения, поставте в них розділові знаки і поясніть їх уживання.

1. Робімо брате робімо брате як нам казала мати ие даймо сестрі красній молодій в чужині загибати (Нар. творчість). 2. Коли ж роса вечірняя спадає на траву мені б упасти каменем на стежку лісову... (/. Муратов). 3. Хай слово мовлене інакше та суть в иім наша зостається (Я. Тичина.). 4. Стояла така тиша що чути було шепіт сніжинок з пожовклим листям (В.Гжицький). 5. Я лише квіти вмію брати в полі коли серпи моїх сестер дзвенять (Л. Забаїита). 6. Може квіти зійдуть і настане ще й для мене весела весна (Леся Українка). 7. Я піду дорогою тією на якій страждав Ісус від крові і нехай глумляться фарисеї! (Ю. Дмитренко). 8. Давно те минуло як мала дитина сирота в ряднині я колись блукав без свити без хліба по тій Україні... (Т. Шевченко).

Завдання 192. Прочитайте і проаналізуйте текст. Про що він заставляє замислитися? Що непокоїть автора як батька? Чи непокоять ці проблеми вас? Знайдіть у тексті складнопід­рядні речення, з'ясуйте їх пунктуаційне оформлення. Складіть алгоритм кожного складнопідрядного речення.

...Сину, я дуже хочу, аби Ти виріс чесним, мужнім, муд­рим чоловіком. Бо людина буває тільки така. Інша проживе, проекціє, прожере ие з одного єгипетського горщика — поки й гегне. А чи була вона людина? Чи було в неї життя? Чи залишила вона по собі слід? Пригадую одного старого ді­дуся. Сам голодний, він, піймавши хворого голуб'ятка, ще жовтодзьобого (була хвора ніжка) — годував його зі своїх уст хлібом, напував водою. Те голуб'я стрибало за ним, як за батьком. І що? Видужало голуб'я, підросло, набралося сили. Не знаю, дякувало вже чи ні (не в тому річ!), а коли дякувало — то як. Але в моїй пам'яті — поки й житиму, буде той дідусь нужденний, якому голуби сідали на плечі, рамена, долоні, голову (дідусь вже помер). І від того, що де було, що це бачив я і бачили інші люди — світ ставав кращий. Бо й мені й іншим захотілося й собі — жити так, аби голуби

сідали на плечі... (В. Стус) •

Завдання 193. Перепишіть, поставте потрібні розділові знаки. У головних частинах речень підкресліть вказівні слова. Яке зна­чення їх у реченнях?

1. У тому принадність слова що воно має силу грому й ніжність шовкових трав (М. Подолян). 2. Як у травні дощ надворі то восени хліб у коморі (Нар. творчість). 3. Чим ви­ще світло стоїть тим далі його видно (Нар. творчість). 4. Хто пізпо встає тому хліба ие стає (Нар. творчість). 5. Де рідний край там і під ялиною рай (Нар. творчість). 6. Яка молодість така й старість (Нар. творчість).

Завдашія 194. Прочитайте сполучники та сполучні слова, складіть з ними і запишіть складнопідрядні речення.

Щоб, ніби, неначе, тому, якщо, дарма що, хоч би, котрий, куди, звідки, доки, наскільки, для того, де.

Завдання 195. Із запропонованими вказівними словами скла­діть і запишіть складнопідрядні речення.

Той, такий, там, скрізь, настільки, тоді, стільки.

Завдання 196. Прочитайте вірш. Яке ваше ставлення до думок авторки? Якою повинна бути сучасна жінка, дівчина? Знайдіть у поетичних рядках складнопідрядні речення, ви­значте способи зв'язку підрядної частини з головною, поясніть розділові знаки в них.

Чи й справді необхідно, Щоб жінка була мужня? Спасибі вам, спасибі за цей пріоритет. Поетам всіх віків була потрібна Муза. А жінці хто потрібний, якщо вона — поет? Хіба дві жінки — ми — подужаєм що зграю Проблем і протиріч, що жалять кожну мить? Я в неї на очах, розтерзана, вмираю, — Щож їй робити, бідній? — лиш руки заломить. І хто нам допоможе? Єдиній у трьох лицях?

Кому я киїгу квітку, прекрасну, як зорю?

Ми з Музою — ми дві — дві жінки — де наш лицар?

Ось Муза продиктує, а я його створю.

(Л. Костенко)

Завдання 197. Прочитайте текст. Як ви ставитеся до стверд­жень автора? Чи погоджуєтеся ви з ним? Які ваші думки з цього приводу? Знайдіть у тексті складнопідрядні речення. Складіть алгоритм кожного з них.

Я не можу погодитися з художниками, які пихато стверд­жують, що неосвячений обов'язково нічого не розуміє в жи­вопису й має відгукуватися на нього тільки мовчанням або чековою книжкою. Це дурниці — вважати мистецтво реміс­ництвом, зрештою зрозумілим виключно ремісникові. Мис­тецтво — це маніфестація почуттів, а почуття говорять за­гальнозрозумілого мовою. (С. Моем)

Завдання 198. Прочитайте текст. Чи прийнятні поради Воло­димира Мономаха для сучасників? Чи згодні ви скористатися ними у своєму повсякденному житгі? Знайдіть і випишіть з тексту складнопідрядні речення. Дайте їм визначення та поясніть роз­ділові знаки в них.

ЗОЛОТЕ СЛОВО МОНОМАХА

Володимир Мономах увійшов в історію не тільки мудрим правителем, а й відомим письменником. Цей князь дбав про просвіту рідної землі, кохався в книгах. Вільно володів п'ять­ма мовами. Вій залишив знамените «Повчання» дітям. Це сло­во зрілої людини про те, як належить жити у світі, яких зако­нів дотримуватися. Ось деякі поради Володимира Мопомаха.

«Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамїтгшцю, не посмійтесь над нею, а прийміть її до свого серця, ие лінуй­теся, а щиро трудіться.

Перш за все не забувайте убогих (...) годуйте їх і подавайте сиротам. І вдову захистіть, не дайте сильним губити людину. Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів. Брехні осте­рігайтесь і н'яництва. І облуди, від того душа гине і тіло (...). Не давайте отрокам своїм чинити зло і шкоду ні селам, ні по­сівам. Щоб люди не проклинали вас. А куди б не прийшли і де б ие зупинилися, напійте і нагодуйте нужденного, хворого навідайте, покійника проведіть в останню путь, бо всі ми смертні. Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте». (За М. Слабошпнцькнм)

Завдання 199. Прочитайте речення. Випишіть з них склад­нопідрядні речення, поставте в них розділові знаки та поясніть їх уживання.

1. Я з тих країв де над Дніпром цвітуть шумлять гаї де з дня народження мені співали солов'ї (М. Нагнибіда). 2. Хіба не чуєте про що вітри шепочуть і як з зітханням зливається їх сміх... (О. Олесь). 3. Заходьте в світ де в'ються ластівки снують брунатні бджоли (М. Рильський). 4. В душі зберігаю навіки години коли я уперше побачив той край де вшир розмахнувшись в степах України назустріч до моря полинув Дунай (М. Нагнибіда). 5. Дощ іде не там де ждуть а там де жнуть (Нар. творчість). 6. Яке дерево такі й його квіти який батько такі й його діти (Нар. творчість). 7. Хто багато обіцяє той рідко слова дотримує (Нар. творчість). 8. Герой — це людина яка в рішучий момент робить те що треба робити в інтересах людського суспільства (Ю. Фучик). 9. Як яснее сонце закине свій промінь ясний до тебе в віконце, — озвись на привіт весняний (Леся Українка). 10. Людина що відо­кремлює себе від інших людей позбавляє себе щастя бо чим більше вона відокремлює себе тим гірше її життя (Л. Толс­той). 11. Тільки тоді станеш людиною коли навчишся ба­чити людину в іншому (О. Радіщев). 12. Як жива між віттям павутина проплива а сонце світить тихо мов крізь вії (М. Риль­ський). 13. Україно рідна Батьківщино доки жити буду доти славитиму тебе (В. Сосюра).

Завдання 200. Випишіть із запропонованого тексту склад­нопідрядні речення і поясніть уживання в них розділових знаків.

ПІЗНАЙ САМОГО СЕБЕ

Коли людина знає свої справжні достоїнства і вади, їй легше домоггися успіху в будь-якій роботі, визначити своє місце в колективі, стати кращим.

Спробуй дізнатися, який ти є насправді, без недооцінок і переоцінок, пізнай самого себе. Для цього скористайся такими порадами.

Завжди зважуй на те, як ставляться до тебе люди. Якщо ти чимось не сподобався другові, якщо через тебе стражда­ють батьки, рідні, якщо тобою невдоволені вчителі, ти теж повинен бути невдоволений собою. Погано не те, що в твоєму характері є вади, а те, що ти їх не визнаєш, не виправляєш.

Хочеш добре знати себе — випробуй свої сили в різних видах діяльності. Не втрачай можливості навчитися нової корисної справи, берися за будь-яке громадське доручення. І що б ти не робив, пам'ятай: чим різнобічніша діяльність, тим повніше розвиваються обдарування і здібності, тим точніше ти можеш відповісти на запитання: «Де моє покликання?»

Оцінюй себе за наслідками своєї діяльності. Добрі наслідки свідчать про твої достоїнства. Не звинувачуй інших, якщо у тебе щось не виходить, шукай причину в самому собі!

Правильно сприймай критику. Пам'ятай: ворог твоїх вад — твій найкращий друг. Май мужність визнати справедливу критику, і ти придбаєш справжніх друзів. (З журн.)

ультура спілкування^

Основні правила бесіди (продовження). Законодавці сучасного етикету рекомендують додержувати таких пра­вил задля тактовного ведення бесіди.

1. Якщо зустрічаються колеги чи люди зі спільними професійними інтересами, зрозуміло, можлива розмова про роботу, але треба зважати на настрій навколишніх і їхнє бажання обговорювати виробничі проблеми.

2. Не можна нав'язувати товариству власні теми, на­віть коли ви — господар. Ваш обов'язок — лише спряму­вати бесіду, залучаючи до спільної розмови нових і занадто сором'язливих гостей. Не тактовно розхвалювати власну гостинність.

3. Не ввічливо без упину говорити про власні біди, об­говорювати свої й чужі проблеми; про дітей та внуків варто розповідати без надмірної відвертості.

4. Коли до розмови приєднується новий учасник, він не повинен запитувати про її зміст. Його мають коротко про­інформувати про основні моменти розмови. Та можуть ввічливо, але ухильно повідомити: «Говорили про роботу (родину)». Тактовна людина зрозуміє, що її присутність небажана. Якщо треба сказати щось важливе віч-на-віч, не шепчуться в кутках, а виходять туди, де співрозмовникам не заважатимуть.

5. Під час розмови маєте стримувати свої почуття, ні в якому разі не слід насміхатися з співрозмовника — це образа, яку він вам, напевне, ніколи не пробачить. По­трібно весь час стежити за своєю інтонацією, яка збагачує зміст сказаного, надає йому певного відтінку. Не ґречно таємниче на щось натякати або двозначно відповідати спів­розмовникові. Адже який голос, такий і відголос.

6. Сварячи і ганячи співрозмовника за певний вчинок, слід уникати критичного оцінювання його особистості. Відтак, ліпше казати: «Ти негідно вчинив», а не «Ти не­гідник, бо...» У противному разі людина може образитись і вдатися до психологічного захисту, що призведе до не­порозумінь. Не сприяє взаєморозумінню та розвитку вза­ємин і характеристика себе з гіршого боку, ніж це є насправді (позаяк люди схильні вірити думці про себе). У кожному разі тактовність щодо інших й емоційна стриманість щодо себе — не зашкодять справі

7. Якщо розмова між співбесідниками має відбутися не на «нейтральній» території, неввічливим буде власнику цієї території зайняти крісло, позаяк він таким чином праг­не надати своїй особистості й власним словам більшої вагомості. Адже відомо, коли очі знаходяться на одному рівні, то створюється враження рівності людей, психоло­гічного комфорту. З цієї причини суддівська лава завжди розміщена на підвищенні.

8. Запорукою дотримання приписів етикету є само­контроль. У ході розмови треба повсякчас пам'ятати про необхідність контролю за своїми жестами, позою, інтона­цією, тоном. Украй важливо володіти вмінням добирати слова відповідно до обставин і ставити чіткі запитання задля докладного з'ясування суті справи. До того ж не слід нехтувати добрим правилом: якщо немає напоготові доречної відповіді на запитання співрозмовника — краще помовчати (але й відсутність реакції на нериторичне звер­тання може викликати у партнера роздратування і ббразу). Не можна уникати погляду свого співрозмовника, щоб у нього не склалося враження про нещирість намірів його партнера. Утім, не варто занадто себе контролювати, бо зник­не природність і невимушеність поведінки у спілкуванні.

9. Різні народи мають свою специфічну систему мов­ної поведінки, власні правила, відмінні багато в чому від наших норм мовного етикету. Приміром, чи таке вже й справедливе звинувачення англійців у бундючності та манірності, а народів Півдня — у безцеремонності та над­мірній невимушеності? Адже встановлено, що відстань між співрозмовниками зменшується з півночі Європи на пів­день, і тому для жителя Великобританії прийнята «при­родна» віддаль — це півтора-два метри, а для італійця — досить і метра.

Отже, під час розмови з іноземцем слід бути вкрай ввіч­ливим, коректним, щоб через свою необізнаність чи байду­жість до чужих приписів не завдати образи.

Нарешті, для досягнення взаєморозуміння співрозмов­ники мають досконало володіти не лише вмінням го­ворити, а й слухати одне одного. Вмінням слухати спів­розмовник виявляє власну волю — спонукає партнера розкритись, висловити думки, передати почуття, прагнення, наміри. ї тоді виникає мить щирості, істинності, коли ста­ють можливими співпраця, кооперація зусиль, злагода. У злагоді ж міцніють навіть незначні сили. (О. Корніяка)

Диктант

ВІДРОДИСЯ, РІДНА ШКОЛО!

Рідний, рідна, рідне — корінь роду і народу. Рідна мама і рідний тато, рідна земля і рідна Україна, рідна мова і рідна школа...

Святі слова тримають нас на світі, вчать любові до бе­регів, між якими з віків у віки тече ріка нашого народу, нашої нації, нашої України! Школу (так, саме школу!) поставили українці в один ряд з такими словами, які рів­ноцінні житло — мама, Україна, мова.

Велика і давня мрія українців про свою національну школу. Її можна хіба що порівняти з вічною спрагою до волі, яку жертовно виборювали цілі покоління і яка урочо засвітила нам перед зорею третього тисячоліття. Тяжко несемо через усю історію хрест своєї долі, бо і досі в складних боріннях здобуваємо собі на власній землі і рідну школу, і незалежну Україну.

Нас віками мордували, палили і різали, нищили і гноїли в концтаборах, морили голодом і розстрілювали держав­ність, втоптували в землю і забороняли мову, а ми відрод­жуємося, живемо, ростемо і дужчаємо, воскресаємо з віч­ності й сяємо на світовому небозводі іншим народам, бо маємо незнищенне начало — освіту. Рідна школо, всі ми вийшли з тебе, з твоєї колиски.

Як церква виховує віру в Бога, так школа плекає ро­зум нації. Давні й добрі традиції шанобливого ставлення до освіти живуть на теренах України... (За Я. Гояном)

^ Книга й книжка.

Чи є якась різіииця між цими словами, чи вони — абсолютно тотожні й їх можна довільно вживати на свою вподобу? Хоч ці слова й мають схожість, однак різниця між ними є, що залежить не стільки від змісту, скільки від розміру книжки. Найбільше ми вживаємо слово книжка: «Ах, я довго вас ждала, ще як над книжкою поезій смія­лася, ридала» (Я. Тичина); «Письменному — книжка в руки» (М. Номис).

Під словом книга розуміємо грубий фоліант, гросбух — головну бухгалтерську книгу, книгу вхідних і вихідних па­перів чи так зване святе письмо: «Чи то вмер чернець у келії, пишучи святу книгу?» (/. Франко). Виходячи з цього, треба відповідно користуватися словами книжка й книга.

^ Знання й знаття.

«Йому самому ще не вистачає знаття, а він хоче по­вчати інших», — читаємо в одному сучасному оповіданні, де автор, мабуть, уважав, що слова знання й знаття є синоніми, й помилково написав знаття замість знання. Ці слова, хоч і дуже подібні одне до одного, виявляють певну різницю. Слово знаття звичайно заступає дієслово знати: «Якби знаття, що в кума пиття, то б і дітей забрав» (М. Номис); «Якби знаття, що прийде підмога, — можна було б прорватися» (Ю. Яновський). Слово знання озна­чає сукупність відомостей про щось: «І жадібно знання вона пила» (Б. Грінченко).

(Б. Антоненко-Давидович)

Завдання 201. Беручи до уваги особливості жанру і стилю, доведіть, де правомірно вживати книга, а де — книжка.

Завдання 202. Прочитайте і запам'ятайте український пе­реклад запропонованих слів. Складіть з ними речення.

Українською Російською

якщо если

раз (розм.) когда ежели коли, коль (заст.)

Завдання 203. Спишіть текст, знайдіть у ньому складно­підрядні речення. Три складнопідрядні речення переробіть на складносурядні, три складнопідрядних речення переробіть на прості. Чи змінився їхній загальний тон?

і

МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ

Микола Хвильовий не був ніколи боротьбистом, але проблеми соціального і національного відродження України, виходу української культури на нові, європейського, а то й світового значення рівні його тривожили.

Так, він був за вільний розвиток національного мис­тецтва без сліпого наслідування, без епігонства і копіювання чужих, навіть близьких — російських — мистецьких зразків. Бо інакше, як вона зможе вирватись із пут рабського по­вторення і культурного позадництва? Тому він так безжально розвінчує свою рідну до болю в серці вистраждану і вибо­рену Україну за її «атмосферу жахливого позадництва, нази­ваючи свою Україну окраїною гаркунзадунайства, просві­тянства, культурного епігонізму. Це класична країна рабської психології».

Не від зневаги до свого, рідного, не від байдужості і слі­поти народилися ці гнівні інвективи. Микола Хвильовий ба­жає, щоб національне мистецтво не було мистецтвом підсоб­ним, вічно резервним, а щоб воно досягло розквіту світових мистецтв. Звідси його заклик орієнтуватися «на психоло­гічну Європу», звідси його надія на «азіатський ренесанс», звідси його заклик боротися проти великодержавного шо­вінізму, копіювання далеко не кращих... салонних зразків ро­сійської літератури.

55 років нема з нами Миколи Хвильового. Сучасники за­пам'ятали його аскетом, в шинелі з громадянської війни, в темній «косоворотці», з вихрястою чуприною, худорлявим смаглявим обличчям, нервовим.

раз (розм.)

якби аби

раз если если бы если бы когда бы, кабы (розм.)

Він був високоосвіченою людиною, грізним полемістом, ніжним ліриком, лагідним, люблячим батьком, завзятим мис­ливцем, чудовим знавцем мисливської зброї і мисливських собак, мав рухливі чорні брови, глибоко посаджені карі очі.

Говорив швидко, нервово, сміявся щиро, дзвінко. Праве плече ледве помітно підсмикував, пальцем часто торкався носа. Одне слово, був звичайною людиною, в якій жив, бунтував, сумні­вався, боровся й утверджувався великий талант. Цей талант тягнувся до зір. Пам'ятаймо про це. (М. Жулинський).

Завдання 204. Прочитайте текст. Випишіть з нього склад­нопідрядні речення. Визначте способи зв'язку підрядної час­тини з головною, поясніть розділові знаки.

ПАВЛО ЧУБИНСЬКИЙ

Талант поета рідко уживається з прискіпливістю дослід­ника. Заперечення цього твердження — постать українського етнографа й поета Павла ГІлатоновича Чубинського.

Родом Павло Чубинський з Борисполя, що під Києвом. Навчався в Київській гімназії, на юридичному факультеті Петербурзького університету. Повернувшись до Києва, став активним членом Київської громади, яка провадила культурну діяльність: створювала недільні школи для дорослих, зби­рала матеріали для словника української мови, зразки усної народної творчості. Зрозуміло, що для властей громадівці уособлювали крамолу.

Невдовзі молодого науковця було заарештовано й вислано в Архангельську губернію. Конкретних звинувачень йому не висунули, проте всі, хто знав Чубинського, були переконані: покарання — наслідок його співпраці з українським відділен­ням «Землі і волі». Не останню роль відіграло й авторство вірша «Ще не вмерла Україна».

У засланні Чубинський провів довгих сім років. Проте, стра­шенно сумуючи за батьківщиною, духовно ие занепав. Провадив народознавчі дослідження, вивчав побут і фольклор карелів.

Дорогу на Україну Чубинському відкрив його неабиякий ав­торитет етнографа. Невдовзі він очолив у Києві відділ Російсь­кого географічного товариства. Основним завданням відділу на­уковець вважав дослідження трьох етнографічних типів: ук­раїнського, польського та єврейського. Це тощ, коли навіть по­рушення питання про відмінність українського етнографічного типу від російського в імперській Росії вважалося злочином».

Протягом трьох років свого існування очолюваний Чубинським відділ (навколо нього об'єдналось понад 200 вче­них) видав кілька монографій з етнографії та фольклору, створив унікальну наукову бібліотеку, музей етнографії та географії. (За Я. Верменич

)Завдання 205. Прочитайте прислів'я та приказки. Чи є се­ред них складнопідрядні речення, як вони пунктуаційно оформ­ленні? Розіграйте діалоги, в яких використайте запропоновані прислів'я та приказки.

Свій розум май і людей питай.

Шануй учителя, як родителя.

За одного вченого десять невчених дають.

На те коня кують, щоб не спіткнувся.

Треба розумом надточити, де сила не візьме.

Наука не веде до бука.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

Книга вчить, як на світі жить.

Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.

Мудрим ніхто не народився, а навчився.

Не кажи — ие вмію, а кажи — навчусь!

Чого навчився, того за плечима не носити.

Учись змолоду — стане у пригоді на старість.

Розумний слова побоїться, а дурневі й багіт не допоможе.

Розумний не подивує, а дурний не побачить.

Завдання 206. Прочитайте і спишіть вислови про науку і знання. В одному з речень допущена пунктуаційна помилка. Виправте її. Використовуючи синонімічні засоби, прокомен­туйте вислови.

1. Людина боїться тільки того, чого не знає, знаннями перемагається будь-який страх (В. Бєлінський). 2. Коли наука досягає якоїсь вершини, з неї відкривається широка перспек­тива дальшого шляху до нових вершин, відкриваються нові шляхи, по яких наука піде далі (С. Вавилов). 3. Ніколи не думайте, що ви уже все знаєте. І хоч би як високо не оцінили вас, завжди майте мужність сказати про себе: я — неук (/. Павлов). 4. Справа не в тому, щоб знати багато, а в тому, щоб знати з усього того що можна знати найбільш потрібне. Знання тільки тоді знання, коли воно набуте зусиллям своєї думки, а не самою пам'яттю (Л. Толстой).

Завдання 207. Створіть невелику розповідь за опорними словами: знання, сила, молодість, земля, сонце, радість. Розповідь ведіть від першої особи, але так, щоб в одному випадку зацікавити слухача, в другому — відвернути, в третьо­му — здивувати.

Завдання 208. Прочитайте уважно текст. Перекажіть ук­раїнською мовою його зміст. Поясніть розділові знаки у склад­нопідрядних реченнях.

375

ГГ ИЗ ИСТОРИИ

догани^і'^'муіі.: Ті ЖІШШ&Я-І^ЦЇФ'ЯЇ'-Г

Древняя Русь ценила книги как редчайшие сокровшца.

Иметь несколько книг — это означало обладать целым со­стоянием. «Повесть временных лет» называет книги реками, наполняющими вселенную мудростью неизмеримой глубины. «Если прилежно поищешь в книгах мудрости, — замечал летописец, — то найдешь великую пользу душе своей».

В старых книгах встречаются такие записи: «Горе тому; кто черкает у книг но* полям, па том свете бесы исчеркают ему лицо железом»; «Эту книгу ни продати, ни отдати нельзя»; «Аще где криво написал, то ие кляните меня, греш­ного раба...»

Завдання 209. Прочитайте тексти. До кожного з них складіть план і, користуючись планом, перекажіть. Складіть і запишіть алгоритми складносурядних і складнопідрядішх речень.

ДО СВІТЛА, ДО ПРАЦІ

Учитель:

Просте, звичайне слово, яке щодня повторюємо і ми, і наші діти. А скільки воно таїть у собі найкращих, незабутніх спогадів! Скільки пов'язано з ним вдячних перемог і звер­шень у кожної людини! Учитель навчив пас писати й читати перше слово — мати. Потім такі, як земля, сонце, народ, праця. І не тільки навчив писати й читати ці слова, а й допоміг збагнути їх глибинний зміст, прищепив нам почуття обов'язку, допоміг знайти своє місце у житті.

Ми тоді ще були дітьми і, може, ие одразу розуміли всю велич першої пауки у першого свого вчителя. Але минали роки, і кожен із нас усе більше й глибше усвідомлював велику ціну й коштовний скарб, що його нам дарував учитель у початковій школі. Учитель привчив нас, малих, ие тільки До науки, а й до праці, вів до ясного світла, яке потім осявало нам усі шляхи й дороги у складному багатогранному житті...

Коли я вперше приїхав з села до великого індустріаль­ного міста і зайшов па квартиру до відомого українського поета, то побачив у нього над робочим столом портрет поси­вілої жінки з глибокими розумними очима.

Мати? Ні. Видатний поет не був на неї схожий. І я, після тривалої розмови, насмілився запитати:

• Хто вона, ця жінка?

Поет підвівся з крісла й тихо, але урочисто відповів:

• Моя перша вчителька.

І якщо не в кожного з пас є такий портрет під склом, то, я певен, кожен з нас носить дорогий образ у своєму серці. (В. Кучер)

ПЕРША БІБЛІОТЕКА НА РУСІ

Серед пам'яток минулого у стародавньому Києві — слав­нозвісний архітектурний комплекс XI—XVIII ст. — Софія КиїйСька. Його центральна споруда — Софійський собор, закладений у XI сторіччі за наказом Ярослава на честь його перемоги над печенігами. Собор — ие тільки ііепереверше- нйіі пам'ятник старовинної архітектури, а й меморіал війсь­кової слави наших предків.

Починаючи з часів Ярослава, Софія стає важливим куль­турним центром східнослов'янської держави. У Софійському соборі був свій скрипторій, а також перша відома нам бібліо­тека, заснована Ярославом.

Слід пам'ятати, що друкарських верстатів тоді ще ие було, ще ие настали часи Гутенберга, Федорова, Скорини. У своєрідних майстернях-скршггоріях працювали переписувачі книг. Скрипторії звичайно обладнували при княжому дворі, при монастирях. А там, де книги переписувалися, там вони здебільшого й зберігалися.

Досить часто київські князі були і фундаторами таких біб­ліотек. Про Ярослава літописець повідомляє: \

(«Ярослав же... любив книги і, багато їх переписавши, поклав у церкві святої Софії, котру створив сам»Д

Портрет князя, якого за прихильність до наук Тїарод про­звав Мудрим, дивиться на нас із кам'яної брили, встановле­ної вдячними нащадками 1969 року в дворі заповідника навпроти Софійського собору. Цей пам'ятник споруджено на честь заснування Ярославом першої на Русі бібліотеки. На камені вирізьблено слова з літопису, який звеличує князя за те, що той «сіяв у серцях людей книжні слова». У літописі підкреслюється та «велика користь», яку дає людям книжне вчення. (З журн.)

Завдання 210. Прочитайте вислови. А що ви думаєте з цього приводу? Підготуйте і проведіть бесіду: «Де найбільше мудреців — там найменше мудрості». Під час бесіди викорис­товуйте складносурядні й складнопідрядні речення.

«Мені здається, друже, що голови навіть иаймудріших людей тупіють, коли вони зберуться разом, і що там, де най­більше мудреців, найменше мудрості» (Ш. Монтеск'є).

«Неук має велику перевагу перед освіченою людиною: він завжди задоволений собою» (Б. Наполеон).

Завдання 211. Напишіть твір на тему: «Книга вчить, як на світі жить».

Г Запитання і завдання для повторення^

1. Які речення називаються складнопідрядними?

2. Як може приєднуватися підрядна частина складнопід­рядного речення до головної?

3. Назвіть, які ви знаєте сполучники і сполучні слова під­рядності?

4. Чи потрібно ставити кому у фразеологізмах?

5. Коли у складнопідрядних реченнях кома не ставиться?

6. Які ви знаєте випадки, коли у складнопідрядному ре­ченні треба ставити тире?

7. Коли у складнопідрядному реченні ставимо крапку з комою?

8. 

   У яких випадках ставимо двокрапку?

•Потрібно не лише завчасно обдумувати заклю­чения промови, яке стосується безпосередньо самої справи, але й подбати про ті слова, якими було б ви­шукано й дотепно завершити промову.

Ф. Бекон

•Якщо думка стрибає з предмета на предмет, пере­кидається, якщо головне постійно переривається, тоді таку промову майже неможливо слухати. Слід побудувати план так, щоб друга думка випливала з першої, третя з другої тощо. Або щоб був природний перехід від одного до другого. Природна течія думки дає, крім розумової, глибоку естетичну насолоду.

А. Коні

. г.

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У СКЛАДНИХ БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ РЕЧЕННЯ

Х

Таблиця 18

Правило Кома ставиться j

Коли обидві частини речення пе­редають одиочасніть, часову послі­довність, сумісність дії

Крапка з комою ставиться

Коли частини речення поширені, мають свої розділові знаки і тісно не пов'язані між собою за змістом

Двокрапка ставиться

1. Коли друга частина речення по­яснює, доповнює, розкриває зміст першої

2. Коли друга частина речення на­зиває причину того, про що гово­риться у першій частині

3. Коли у першій частині речення є дієслова чути, знати, розуміти, бачити, дивитися, дивуватися, ви­рішувати, які вказують, що у на­ступній частиш речеіпія визначить­ся якийсь фаю-

Тире ставиться

1. Коли друга частина речення вка­зує на швидку зміну подій чи рап­товий наслідок

Приклад

З лісу шепче гілка, з жита — перепілка, з-за широкого ли­ману журиться сопілка (А. Малишко).

Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину (Т. Шевченко).

Так і в поезії, так і в житті людському: крізь порох, труд і піт, крізь сумніви і втому ми здобуваємо свою височину (М Рильський). Погасли вечірні воші: усі спочивають у сні (Леся Українка). Старий присувається до вікна, зазира всередину й бачить: у хаті, за столом, сидять гості — учитель та селяни (М. Коцюбинський).

Оглянувся — в порту вже ки­пить бій (О. Гончар)

Правило	Приклад
Коли у першій частині речення зазначається час або умова того, про що говориться у другій його частині Коли зміст першої частини порівнюється чи протиставляється змісту другої частини Коли друга частина речення містить у собі причину або наслі­док того, про що говориться у пер­шій частині	Посієш вчасно — вродить пше­ниця рясно (Нар. творчість). Ще сонячні промені сплять — досвітні огні вже горять (Леся Українка). Повіяв вітер по долині — пішла дібровою луна (Т. Шевченко).

Завдання 212. Прочитайте і спишіть речення. Поставте відповідні розділові знаки у безсполучникових складних реченнях і поясніть їх уживання.

1. Ми не лукавили з тобою ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою (Т. Шевченко). 2. Вечірні барви тихо облягли село над Великим шляхом тріпнулась зоря і десь далеко-далеко запечалилась пісня (М. Стельмах). 3. Раби сьогодні не раби шумлять знамена боротьби (О. Олесь). 4. Було колись в одній країні сумний поет в сумній хатині рядами думи шикував (Леся Українка). 5. Журавлі бринять дзвінко­голосі їх кличе даль прозоро-вітрова (А. Малишко). 6. Гово­рить немов шовком шиє (Нар. творчість). 7. Утихла буря більш валів не стало (Леся Українка). 8. Розірвись надвоє скажуть чому не начетверо? (Нар. творчість).

Завдання 213. Складіть і запишіть п'ять складних безспо­лучникових речень, у яких би ставилась крапка з комою, і п'ять складних безсполучникових речень, у яких би ставилась двокрапка.

Завдання 214. Прочитайте текст. А яке ваше ставлення до екологічної культури людини? Знайдіть у тексті складносу­рядні й складнопідрядні речення, складіть до кожного з них алгоритм-схему і поясніть розділові знаки.

ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА ЛЮДИНИ

Любов до природи, бережливе ставлення до неї тісно по­в'язується з поняттям «батьківщина». Шанувати природу не­можливо без глибоких знань про навколишній світ. Калина

V '

під вікном рідної оселі, тополя на околиці села, лелече гніздо на клуні, жебонлива криничка при перехресті доріг, боброва хатка в тихоплинній заплаві, терпкий запах лісової конвалії — усе це овиди нашого дитинства, наш духовний світ, з яким ми вирушали чи маємо вирушати в життя. Знати, а тим наче берегти ці нетлінні критерії — наш святий і непорушний обов'язок. Людина, котра не засвоїла таких духовних ціннос­тей, не перейнялася любов'ю до природи, рано чи пізно ста­не брутальним споживачем, опліснявіє міщанським практи­цизмом. (За В. Скуратівським)

Завдання 215. Прочитайте речення. Перетворіть, де мож­ливо, безсполучникові складні речення на сполучникові. Чи змінилося що від цього? Новоутворені речення запишіть.

1. Бери до серця і затям: душа творця не переквітне (М. Сингаївський). 2. Так тихо, так любо, так ніжно у полі (Я. Тичина). 3. Там вечір дихає туманами, йому зоря з ди­тинства сниться (М. Сингаївський). 4. Поглянув я на ягнята — не мої ягнята (Т. Шевченко). 5. Я певен, друже, ми зустрітись мусимо, ми любимо світанки зустрічать (М. Сингаївський).

Завдання 216. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому безспо­лучникові речення складної синтаксичної конструкції, поясніть, з яких частин вони складаються та як пунктуаційно оформлені. Складіть алгоритм-схему до кожного безсполучникового склад­ного речення.

Поміркуймо над тим, що кличе людину до творчості: літе­ратора — писати книгу, композитора — складати пісню, а співака — повертати її у новій красі людям, поміж якими вона й зродилась, живописця — зафіксувати на віки мить, коли з яблуні спадає у траву білопелюстий квіт — і тоді трава не­мовби оживає цвітінням, або ж увічнити материн погляд у портреті? Поклик серця, душі, якийсь потаємний внутрішній голос, жадання людям добра, потреба утвердження, духовного самовираження, возвеличення, слави?.. Справді, що спонукає творця потягтися до ручки, взяти чистий аркуш паперу і, ніби освятившись маминим благословенням, вивести перші слова... А яким дивосвітом заповнена голова творця пісні, коли він, може, пізнього тихого вечора торкнеться тремкими пальцями клавішів рояля і з них злинуть звуки: вони забринять, як мо­лоді бджоли на конюшині, запахнуть літом і братчиками. Він укладе ті перші звуки в нотні знаки, щоб дати їм велике життя.

Творчість завжди покрита невидимою скатертиною таїни, певної недоступності. Так було з прадавніх часів, відколи людина сягнула своєю уявою в реальний і в той же час фан­тастичний світ, у якому живе, який витворює і з якого ві­дійде... Творення — це і є таємничість діяння за законами краси, до чого тягнеться кожна душа... (В. Канкан).

Завдання 217. Прочитайте і спишіть текст. В одному з ре­чень допущена пунктуаційна помилка. Виправте її. Знайдіть у тексті безсполучникові складні речення. Поясніть зв'язок їх частин.

Той ранок запам'ятався таким: сива трава у сивій росі, і сива вода, і сивий туман по воді, а над ними — рожева смуж­ка яка дедалі ширшала прямо на очах і золотіла, золотіла на­зустріч сонцю. А потім увагу заполонили дві лусочки топо­левої кори — біля круглих капелюшків та усякого іншого лис­татого водяного зела вони чатували карасів... (Є. Шморгун)

ТЕКСТУАЛЬНІ ДИКТАНТИ

у весняному лісі

Добре пригріває вже весняне сонечко, підсихає в лісі земля. Усе навколо оживає: дерева, трави, комахи. Веселіше співають пташки, а їх уже прилетіло чимало! Глянь, як на­бубнявіли пуп'янки на галузках, от-от розкриються.

Бачиш — полетів перший метелик. Це кропивниця. Невже вона встигла так швидко вирости? Звичайно, ні. Є такі мете­лики, що не гинуть від холоду, а залазять кудись у шпаринку й зимують там, сплять до весни. Так і кропивниця. Тому вона й перша серед метеликів з'являється.

А давай-но підійдемо до мурашника. Він теж ожив! Дивись, як сновигає мурашня. Правда, мурашки ще не такі швидкі, як улітку. Та за кілька днів вони прокинуться зовсім від сну.

Повилазили мурашки — й одразу до роботи. Одні воло­чать здобич додому, другі займаються ремонтом будинку, який трохи попсувався за зиму.

Кому ж приємно жити в будинку, що протікає? Усі стіни погниють, а потім з хати тікай. Ніколи не руйнуй мураш­ників, бо мурашки знищують лісових шкідників і цим допо­магають зберігати ліс.

А хто це гріється на камінчику? Е, які ми необережні: злякали ящірку. Це вона після зимової сплячки вилізла по­грітись на сонечку. Ящірки теж корисні. Вони з'їдають багато слизняків, мух, різних шкідливих комах.

Хороше зараз у лісі, і додому не хочеться йти — гак багато у ньому цікавого. Є на що подивитись. (З журн.)

СІРИЙ ТУМАН

Сірий туман квочкою вгніздився над полями і висиджує тишу. Іде людина у вологій пітьмі, самотньо зупиниться на дорозі, зітхне — і туман обізветься зітханням. І Мар'яну здається, що й туман жива істота, що й він, як і Мар'ян, любить землю, прикриває її від недоброю нічного ока, а вигляне сонце — то й покотиться, помандрує низинами та дібровами, умивши своїми чистими сльозами кожну грудочку і зілинку.

Як тихо у полі! Здається, земля думає свою думу перед тим, як піти в ріст; думає і прислухається до чогось, як прислухається до всього і до себе жінка, що почула себе матір'ю. Збоку озвався трепетний перестук. То невидима лі­сова груша щось говорить землі своїми краплинами і теж до чогось прислухається: чи до набряклих бруньок, чи до того цвіту, що спить у сповитку. (М. Стельмах)

кми говоримо у

У Ліс і дерево.

«Ми щодня одержуємо 4 тисячі кубометрів лісу», — читаємо в одній газеті. Така фраза звучить по-українсь­кому дуже неприродно, бо лісом зветься сукупність дерев, що ростуть на певній площі землі: «Кругом яру зеленіє старий ліс» (/. Нечуй-Левицький). Одержувати щодня ліс та ще, до того ж, не гектарами, а кубометрами — неможлива річ.

Якщо слово ліс має українською мовою одне значення, то дерево — два: рослина («На похиле дерево й кози ска­чуть». — Прислів'я) й матеріал, що добувають із цієї рос­лини на різні господарські потреби («Я покажу, де є хоро­ше дерево на хату». — Леся Українка] «Нам треба ще ба­гато будівельного дерева». — 3 живих уст).

Отже, й у першій фразі треба було написати: «Ми що­дня одержуємо 4 тисячі кубометрів дерева».

(Б. Антоненко-Давидович)

Завдання 218. Складіть і запишіть шість речень, уживаючи в них відповідно слова ліс і дерево.

Завдання 219. Прочитайте і спишіть вірш А. Малишка. Над чим замислюється автор вірша? А як ви гадаєте, для чого людина живе у світі? Чи ставили ви таке запитання перед собою? Який художній прийом використав автор? Дайте ха­рактеристику кожному реченню. Чи є серед них безсполучникові складні? Поясніть розділові знаки.

Не живе ледчий — де кипить робота, Не кується слово — там, де твань болота, Не ростуть з граніту — пагінці багаті, Не вживеться зрада — там, де правда в хаті, Не снується тиша — в серці молодому, Не спадають сльози — з весняного грому, Не бажає мати зла своїй дитині, Не всихає річка, де трава в долині. Розкопаю гору та посію рожу, Для людського щастя — слово дам сторожу, і Пагінці зрощу я в щирому привіті. і

А для чого ж, брате, існувати в світі?

(А. Малишко)

Завдання 220. Прочитайте текст. Яка проблема порушена в ньому? А яке ваше ставлення до цього? Чи погоджуєтеся ви з думками, викладеними в тексті? Знайдіть у тексті складні безсполучникові речення, поясніть зв'язок їхніх частин та пунктуаційне оформлення.

Ми — українці. Зі своїми неповторними позитивними і нега­тивними рисами. Всі ми такі різні й такі однакові. Нам, як по­вітря, потрібна національна злагода^ Хто плекає національний розбрат, сіє зерна ненависті між нами, культивує моральні, на­ціональні чи релігійні чвари, той пожинатиме скорботні жнива.

Що ж ми маємо в себе? Лише Конституцію та Закон про державну мову, який далеко не всіми виконується. Дружно заговорили про віджилість та безперспективність державної ідеології, почали називати нас «совками», які ще нібито не доросли до сучасної цивілізації. Навіть безконечне зубожіння народу намагаються приписати... невиправному українському «менталітету», абсолютно не знаючи, що це таке.

У визначенні поняття «менталітет» немає повної згоди і серед учених. Одні вважають його «гіралогічним мисленням» аборигенів, інші — колективною психологією суспільства, треті спрощують до «національного характеру», тобто до того, чим народи відрізняються один від другого.Ментальність пронизує все людське життя. Вона існує на всіх рівнях свідомості й поведінки людей. Власне, це особ-

ливий момент чи характерна ознака свідомості, коли думка невіддільна від емоцій.

На думку багатьох дослідників, специфіка української ментальності — це, насамперед, органічна єдність українця з природним середовищем, заглибленість у природу. (З газ.)

Завдання 221. Прочитайте вірш. Яка тема вірша? Які проб­леми хвилюють автора? Яке ваше ставлення до цих проблем? Знайдіть і випишіть з вірша складні безсполучникові речення. Складіть алгоритм кожного речення і поясніть пунктуацію в них.

УРОК

385

Якось, сину, брів я полем, весь заглиблений у себе. Поле тихло, ніби лебідь, що на осінь відлюбив. Та й не згледівсь, як уплив я в голубу тональність неба. В пролісковій темі неба всесвіт дихав голубим. Думав: є велике право одпочить під лавром світу всім, хто в тій війні жорстокій ніс страждання на плечах. Думав: нам за всіх дісталось, то нехай хоч наші діти не зазнають навіть тіні, навіть пам'яті меча. Тільки ж все у цьому світі тонко з'єднане у сутнім: за непам'яттю онукам скепсис зазира до віч. І тоді для них могили — просто плити прямокутні, просто символи байдужі, проминули віковіч. Ти прости мені сьогодні за урок жорстокий, сину, я поклав на твої плечі пам'яті страшний вантаж. Я боргів не правлю, сину. Ти нічого нам не винен. Боржники і кредитори —

ІЗ 2-2»

чж

то непевне діло, зваж. Але ж пам'ять... Має пам'ять Зоставатись, як осердя. Ми від неї, наче віти, що вчувають корінь свій. Пам'ять віри. Пам'ять роду. Пам'ять прапора і серця. Лиш по пам'яті в людині пізнає Людина світ.

(Б. Олійник)

Завдання 222. За малюнком складіть і запишіть казку. Прочитайте її вголос та запишіть на магнітофонну стрічку. Прослухайте запис. Чи сподобалось вам ваше виконання?

Завдання 223. Прочитайте текст. Яке ваше ставлення до прочитаного? Напишіть переказ тексту, використовуючи склад­носурядні та складнопідрядні безсполучникові речення.

слово косинки

У двадцятих роках нашого століття часто влаштовува­лись і в Києві, і в Харкові, і по інших містах літературні вечори з обов'язковими тоді дискусіями. На одному з таких київських вечорів я вперше побачив і почув Григорія Ко­синку. Стрічався я з ним, правда, і раніше в якійсь редакції, і він вразив тоді мене категоричною рішучістю своїх есте­тичних оцінок, гостро критикуючи, пригадую, переклад од­ного Бодлерового вірша.

«Жахливий переклад», — різким голосом повторив він кілька разів, і стосувалось те, власне, не так перекладу, бо французької мови Косинка не знав, а самої поетичної си­стеми Бодлера, такої чужої психологічному строєві селянсь­кого сина, здорового й фізично, і душевно хлопця. (Що^ правда, і Бодлера, і інших західноєвропейських письмен^- ииків він з цікавістю читав — у перекладах, звичайно). Але то була в мене хвилинна зустріч (...) Він читав одне з своїх невеликих оповідань, чи, як він полюбляв говорити, одну з своїх новель (так тоді й писалося — ііовеля). Читав, і це був його звичай, напам'ять, що рідко трапляється між прозаїків. І знов той самий різкий металічний голос, знову та са\іа впевненість, рішучість. Видно було, що самому авторові по­добається його твір, подобається кожна соковита, рельєфна, густо забарвлена, крута, коротка, енергійна фраза. Енергією, життєвою силою віяло й від його невисокої, міцно збудо­ваної постаті. І це передавалося в публіку: йому охоче плес­кали... (М. Рильський).

Заедания 224. За репродукцією картини про ліс напишіть твір — художню розповідь.

Завдання 225. Прочитайте текст. Яке ваше ставлення до того, про що тут говориться? Знайдіть у тексті складні речення, поясніть зв'язок у цих реченнях та пунктуаційне оформлення.

1. Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий — на ліжку своїм. 2. Свою руку лінивий стромляє до миски, — та піднести до рота її йому тяжко. 3. Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно. 4. Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої 5. Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть, так і людина, що обманює друга свого так каже: «Та ж це я жартую!» 6. З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка. 7. Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива — щоб сварку розпалювати. (Книга Приповістей Соломонових 26:14—21)

Завдання 226. Прочитайте текст. Яких проблем торкається в ньому автор? Проведіть за цим текстом диснут-обговорення «Екологічна культура людини». Під час обговорення обмір­куйте, що кожний з вас особисто може зробити для поліп­шення екології довкілля біля вашого під'їзду, вашого дому, вулиці, села, міста. Знайдіть у тексті складні безсполучникові речення, поясніть їх залежність та пунктуацію.

Чи часто ми замислювались над тим, чому околиці сіл збідніли на лелечі гнізда, призамулилися на видолинках живі джерела, поріділи солов'їні переспіви, зникли галасливі базари чаплиних колоній, рідко почуєш жайворонків? А може, в цьому є і кожного з нас провина? Вирушаючи до лісу, не всі пам'ятають священне правило: корінець боровика ні за яких обставин не можна виривати, а лише підрізати. У пошуках лікарських рослин ми нерідко забуваємо, що висмикувати із землі — навічно позбавляти свого родоводу. Адже, розчавлена на квітці бджола вже ніколи не запилить маточку, зрубана на березі верба, яка надійно оберігала русло, вже не стане на дорозі пісковому буревію...

Такі не вельми втішні приклади, на жаль, зустрічаються. І безпосередніми винуватцями цього є ми самі, наші сусіди, діти. Звідки виростає, наче чортополох, міщанське споживацтво?

Звісно, од нашої байдужості, нашої, м'яко кажучи, неосвіче­ності, нехлюйського ставлення до природи...

Ми іноді годинами можемо розповідати про далеку Ама­зонку, загадкову Сахару, непрохідні джунглі, проте забу­ваємо про дніпрові кручі, карпатську смереку, які поруч з нами, про унікальну пам'ятку історії, що заростає бур'яном на околиці села чи міста. А між іншим, культура людини складається з багатьох чинників, серед яких осібне місце займає наше ставлення до природи. (За В. Скуратівським)

Завдання 227. Прочитайте текст і продовжіть розповідь. Продовження запишіть, використовуючи складні безсполуч­никові речення. Поясніть розділові знаки в них.

Ліс — диво природи, важливий і незамінний елемент біосфери, регулятор клімату, постійно діючий фільтр повітря. Дерево — унікальне її творіння. Воно має свою біографію і географію. Назви влучно відображають основні властивості рослини. На земній кулі зростають хлібне, томатне, динне, ізюмне, масляне, капустяне, воскове, гвоздичне, краконове, тюльпанне, оливкове, червоне, чорне, оцтове, суничне, кавове дерева, інші дивовижні й цінні породи. З часу появи дерев та інших рослин на землі розвиток людини відбувався у нерозривному зв'язку і повній гармонії з природою... Вона по­ступово нагромаджувала знання про рослини, знаходила серед них цілющі й використовувала їх для лікування. Крім того, ліс — невід'ємна частина історії, побуту і культури українців.

Але стан лісів залежить від людей, їх екологічної грамотності й культури. Більшість з нас не підготовлені до спілкування з природою, а тому завдають їй великої шкоди... (За А. Чалою)

ґ Запитання і завдання для повторення

1. Коли у складних безсполучникових реченнях ставиться кома?

2. У яких випадках у складних безсполучникових реченнях ставимо крапку з комою?

3. За яких умов у складних безсполучникових реченнях ста­вимо двокрапку?

4. Коли у складних безсполучникових реченнях ставимо тире?

Як оформлюємо пунктуаційно частини складного без­сполучникового речення, якщо зміст першої частини порів­нюється чи протиставляється змісту другої частини

?г!-Ч.К; і':

V • VVt; -її-: «.»»

Тема

Ш

'.ч::: --:•.; •! ■• -і- і Vі'-;

СТИЛІ, типи Й ЖАНРИ МОВЛЕННЯ

Стилі — це основні різновиди літературної мови, які використовуються за різних цілей спілкування. До стиле- твірних чинників також можна віднести форму суспільної свідомості та форму мислення. Основними цілями є спіл­кування, повідомлення та вплив (навіювання). Результа­том використання певних стилів є два типи мовлення: монологічне (оповідь, опис, роздум) та діалогове.

Нагадаємо, що полілог є формою спілкування разом з монологом та діалогом.

Усі стилі мовлення можна поділити на дві великі групи: книжна та розмовна. До книжних стилів належать науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, літератур­но-художній та конфесійний. В офіційно-діловому та науковому стилях реалізується мета повідомлення, у ху­дожньому та конфесійному — мета впливу. Публіцистич­ний стиль поєднує в собі реалізацію функції повідомлення та впливу.

Розмовний, або розмовно-побутовий стиль, обслуговує спілкування людей у побуті. Його специфіка виявляється насамперед в усному спілкуванні. Розмовно-побутові діалоги складаються з реплік і нерідко супроводжуються мімікою, жестами, часто бувають емоційно забарвлені. Для розмовно-побутового стилю характерне широке викорис­тання загальновживаних слів, уживання слів з суфіксами пестливості, згрубілості чи зневаги, простих речень, часто неповних, звертань. Також цей стиль має свої особливості у фонетиці, точніше у вимові та інтонації, фразеології.

Науковий стиль існує у писемній (дисертація, підруч­ник, стаття) та усній (наукова доповідь, диспут) формах

.

Він характеризується широким використанням термінів та абстрактної лексики, використанням слів у прямих зна­ченнях, наявністю особливої фразеології, чіткими синтаксич­ними конструкціями.

Офіційно-діловий стиль — це стиль документів, дер­жавних актів, договорів, юридичних законів, постанов, статутів, ділових паперів тощо. Кожний документ має ус­талений зразок, слова вживаються тільки в прямому зна­ченні, переважають терміни, пов'язані з діловодством, від­сутні полісемічні слова, емоційно забарвлені слова (пестливі, згрубілі та ін.), художні засоби, питальні, неповні та неза- кінчені речення.

Публіцистичний стиль має дві форми: писемну (статті, нариси) та усну (виступ). Для публіцистичного стилю ха­рактерне широке використання суспільно-політичних слів- термінів тощо.

Літературно-художній стиль — це стиль творів ху­дожньої літератури. Його особливостями є:

1. поєднання комунікативної та естетичної функцій;

2. багатостильовість (використання мовних засобів ін­ших стилів, зокрема розмовного);

3. образність;

4. вияв індивідуальності автора.

Естетика — наука про прекрасне, художнє засвоєння дійсності, про загальні закони краси і художньої творчості. Естетичне почуття, естетична емоція — вищий вияв емоцій­ного зворушення людини під впливом естетичних цінностей.

Конфесійний стиль обслуговує сферу релігійно-цер­ковного життя суспільства. Його використовують у цер­ковних відправах, проповідях, молитвах тощо.

Кожен стиль мовлення обслуговують властиві йому жанри. Жанри — це історично сформовані види текстів різ­них стилів, які залежать від особливостей їхньої комуніка­тивної мети, змісту, форми, обсягу, способу викладу думок.

Жанровий поділ художніх творів залежить від родів, до яких вони належать: епос, лірика, драма. Найпоши­ренішими жанрами літератури є оповідання, повість, роман, казка, поема, трагедія, сонет тощо.

Жанрами наукового мовлення можна вважати план, тези, конспект, доповідь, рецензію, анотацію, реферат та ін.

Жанри публіцистичного мовлення: стаття, репортаж, відгук, інтерв'ю тощо.

Жанри ділового мовлення: заява, доручення, розписка, автобіографія, протокол, звіт тощо.

Зразок.

І

Жанри конфесійного стилю: проповіді, псалми, молитви, повчання та ін.

J^ ілові папери J

Заява. Заява пишеться від руки в одному примірнику. Включає такі реквізити: назва організації, установи чи посади особи, яким подається заява (вказується праворуч, на останній третині рядка); відомості про того, хто подає заяву (розміщуються нижче першого реквізиту); назва документа — «заява» (пишеться посередині); текст заяви (записується з абзаца); дата й підпис (підпис — праворуч під текстом, дата — ліворуч.)

Ректорові Національного Педагогічного університету ім. М. Драгоманова, професору Шкілю М. І.

Яковенка Семена Степановича, Який проживає за адресою: м. Київ, вул.. А. Бучми, ЗО, кв. 8

ЗАЯВА

Прошу допустити мене до співбесіди для вступу на під­готовче відділення керованого Вами вищого навчального закладу.

До заяви додаю:

атестат про середню освіту;

довідку про стан здоров'я

характеристику-рекомендацію;

автобіографію;

чотири фотокартки.