Перший кошовий та засновник січі - дмитро байда-вишневецький

Першим кошовим Запорізької Січі був Дмитро Вишне­венький, званий також Байдою. Він походив з роду давніх українських князів з Волині, з міста Вишнівця. Десь близько 1550 року Дмитро Вишневенький прибув до козаків, а вони й вибрали його своїм отаманом. Під його проводом збудува­ли собі запоріжці першу українську Січ на острові Хортиця, серед Дніпра.

Січ не подобалася татарам, бо заважала нападати на Ук­раїну. Тому в 1557 році прийшов татарський хан з великим військом і взяв Січ в облогу. Простояв він там 24 дні і не міг Січі здобути, бо козаки билися завзято. Хан змушений був повернути назад до Криму. Але наступного літа прийшов ще з більшим військом. Козаки боронилися довго, аж нарешті побачили, що не зможуть встояти, бо їх удесятеро менше, як татар. Під проводом Байди-Вишневецького вийшли козаки з Січі, прорвалися крізь татарські ряди і сховалися в степах.

За кілька літ по тому пішов Байда з козаками до Молда­вії, в ті землі, де нині Буковина і Румунія. У Молдавії на той час переважало українське населення, і поки правили мол­давські воєводи, то українцям у Молдавії жилося добре, бо ті воєводи, або «господарі», прийняли українську мову, віру і звичаї. Але в році 1514 завоювали Молдавію турки й почали знущатися над усім хрещеним народом. Тому козаки з Бай­дою пішли визволяти Молдавію з турецької займанщини.

Цей похід скінчився для кошового Байди нещасливо. Турки підкупили кількох молдаван, і вони підступно зло­вили Байду, закували його в кайдани та повезли в Цар-го- род до турецького султана. У 1564 році за наказом султана Байду було страчено. Про Байду-Вишневецького наш народ склав і понині співає дуже гарну пісню... («Історія України»)

ПІСНЯ ПРО БАЙДУ (уривок)

В Цареграді на риночку Та п'є Байда мед-горілочку;.. Ой п'є Байда та й кивається, Та на свого цюру поглядається: «Ой цюро ж мій молодесенький, Та чи ти будеш мені вірнесенький?» Цар турецький к йому присилає, Байду к собі підмовляє: «Ой ти, Байдо, та славнесенький, Будь мені лицар та вірнесенький, Візьми в мене царівночку, Будеш паном на всю Вкраїночку!» «Твоя, царю, віра проклятая, Твоя царівна поганая!» Ой крикнув цар на свої гайдуки: «Візьміть Байду за білі руки! Візьміть Байду, ізв'яжіте, На гак ребром зачіпите!».. Ой вісить Байда та й гадає Та на свого цюру поглядає. «Ой цюро ж мій молодесенький, Подай мені лучок та тугесенький, Подай мені тугий лучок І стрілочок цілий пучок!»..

^ Запитання і завдання для повторення ^

1. Чи відокремлюємо уточнюючі обставини?

2. Поясніть, чи потрібно ставити кому, якщо уточнюючі та пояснюючі члени речення пов'язані з уточнюючим словом?

3. Коли при пояснюючих та уточнюючих членах речення ставимо тире?

4. Коли уточнюючі та пояснюючі члени речення не відо­кремлюються?

Розділові знаки при вставних і вставлених конструкціях

Таблицу 11

Правило

Приклад

Комами виділяються Вставні слова: •які підкреслюють імовірність чи ві­рогідність повідомлюваного: мабуть, зрозуміло, певно, здається та ін. •що виражають різні почуття: на щас­тя, на жаль, як на зло та ін. •котрі вказують на зв'язок думок, по­слідовність викладу, висновки: до речі, по-перше, проте, однак, взагалі та ін. •що вказують на джерело повідом­лення: за словами, кажуть та ін. •які вживаються з метою привернути увагу співрозмовника до висловленої думки: уявіть собі, даруйте, прошу, розумієте та ін. Вставні словосполучешія та речення, якщо вони приєднуються сполучни­ками та сполучними словами, а та­кож без них Дужками виділяються Слова або речення, якщо воїш вжи­ваються як додаткове зауваження і за змістом не пов'язані з основним текстом Прізвище автора і назва твору, які стоять після цитати, посилання, ав­торські зауваження тощо

Мабуть, людині не можна відриватися від рідного берега (Ю. Мушкетик). На жаль, реальне життя знекровлює найчистіші мрії (АГ Мельник). До речі, ти мене так і не дочекався (0. Гончар). Кажуть, сніг на полі — хліб у коморі (Нар. творчість). Це вже, даруйте, проза життя (О. Довженко). Полювання, як ви потім побачите, потребує чимало часу (Остап Вишня). За селом зелено-зелено. І по хвилях переливи червоні (од сонця) (А Головко). Вона (Леся Українка) троянда в морі квітів (3 жур.).

Правило	Приклад
3. Вставлені речення, які доповнюють, уточнюють усе речення або якийсь його член і різко випадають із син­таксичної структури Тире виділяються Слова або вставлені конструкції, коли вони мають характер додаткового по­відомлення і немає потреби різко ви­ді ляти їх з тексту основного речення	Чи справді так було, чи може, хто збрехав (хто ворогів не мав!), — а все- таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі (Л. Глібов). Є люди на землі — а то б не варто й жити, — що крізь щодешшй труд уміють і любити, і усміхатись, й мислити, й шукать... (М. Рильський).

Завдання 101. Прочитайте і спишіть речення. Поставте в них розділові знаки, поясніть їх доречність у вставних конст­рукціях.

1. В ім'я миру і злагоди народів я певен кожний із нас не пошкодує віддати всі найкращі сили своєї душі (О. Гончар). 2. Ти мене кохана проведи до поля я піду і може більше не прийду (М. Рильський). 3. Видно він дуже скучав за українсь­кою мовою (В. Кисельов). 4. На жаль реальне житгя знекров­лює найчистіші мрії (М. Мельник). 5. Одначе язики буває правлять суд і без причини (/. Гнатюк). 6. Як то кажуть діло майстра хвалить (Нар. творчість). 7. І все здається Ярославні Гуде вертається похід і все здається... (А. Малишко). 8. Пару­бок спершу мабуть-таки чи й прийняв її за ту польову ца­рівну... (Панас Мирний). 9. Кажуть сніг на полі хліб у коморі (Нар. творчість). 10. Там кажуть з гір усю країну видно (Леся Українка). 11. Маємо жити звичайно не хлібом єдиним... (Б. Олійник). 12. Усмішка гостра одна сумна (Леся Українка). 13. І може заграє та кобза вільніше ніж тихії струни мої (Леся Українка). 14. Була то правду кажучи звичайна кра­марська буда яких безліч в Італії (Леся Українка).

Завдання 102. Складіть і запишіть по три речення попарно так, щоб в одному з них слова і словосполучення були встав­ними, в іншому — членами речення.

Завдання 103. Прочитайте слова і словосполучення. Запи­шіть їх українською мовою.

Можеть быть; в конечном счете; как на беду; само собой разумеется; надеюсь; без сомнения; наконец; однако; вообще-то говоря; должно быть; в общем; позволю себе заметить; между прочим; уверяю вас; буквально; в частности; казалось бы; поймите; словом; скажу по секрету; между нами.

Завдання 104. Прочитайте і спишіть речення. Поставте в них розділові знаки та поясніть їх уживання, при вставлених конструкціях.

1. За селом зелено-зелено і по хвилях переливи червоні од сонця (А. Головко). 2. Там батько плачучи з дітьми а ми малі були і голі не витерпів лихої долі умер на панщині... (Т. Шевченко). 3. Не тільки люди а й трава і дерева і сонце і квіти усе вмира і ожива щоб в інших формах вічно жити (В. Сосюра). 4. Ще малим і шести не минуло мені на майдан повела мене мати за руку (О. Підсуха). 5. Ми буває прощаєм неточні слова та неточність у слові ніколи (Б. Олійник). 6. Зга­далася рідна Молдавія і мати котра співала йому старовинних угорських пісень і скільки він її пам'ятав розмовляла з таким милим акцентом (О. Білодід).

Завдання 105. Підберіть з періодики чи художньої літера­тури приклади речень із вставними конструкціями. Поясніть уживання розділових знаків.

Запам'ятайте наголос

Екскурс, екскурсу; жаданий, жадана, жадане; жадібний, жаді'бна, жаді'бне; жалісливий, жаліслива, жалісливе; завдання, живопис, живопису; бажана, бажане;

бюрократія, бюрократії, бюрократією;

вибори, виборів, виборами;

абзац, абзаца, абзаци, абзацами;

джерело, джерела; мн.: джерела, джерел, два джерела.

Завдання 106. Прочитайте і спишіть слова. Поставте в них правильно наголос. З трьома словами (на вибір) складіть кілька речень.

Київщина, Одещина, Харківщина, Полтавщина, Сумщина, Донеччина, Васильківщина, українець, українка, Україна, ук­раїнський, по-українському.

Завдання 107. Складіть і запишіть по три речення зі словами: тактовний, тактичний.

І Завдання 108. Складіть і запишіть по два речення зі сло вами: запитання, питання.

Завдання 109. Складіть і запишіть по три речення зі сло вами: замісник, заступник.

ультура спілкування

«Ти» і «Ви». В Україні побутують обидві форми звер­тання — «ви» і «ти». І тепер існує давній звичай: звертаю­чись до батька — матері, говорим їм «ви», щоб підкреслити свою повагу та чуйність.

Інші народи теж мають свої правила звертання на «ти» і «ви». У Румунії є навіть три форми звертання. А ось у англійців цієї проблеми майже не існує. У розмовній мові вживається переважно «ви». Звертатися на «ти» можна лише до Бога та римуючи за принципом «високого штилю». У свою чергу в Швеції й Польщі вважають не зовсім ввічливим звертатись до незнайомих, а особливо до стар­ших і керівництва на «ви», тому й вживають як компроміс­ний варіант третю особу, приміром: «Чи дозволить пані її провести?»; «Чи не хоче пан редактор залагодити справу?»

В українській мові, щоб надати звертанню ввічливішої форми, до займенника «ви» додають прізвище, ім'я, по бать­кові, скажімо: «Леоніде Федоровичу, вас просять до телефону». Ввічливим вважається звертання на «ви»: •до малознайомої або незнайомої людини; •до свого друга чи приятеля, з яким ви «сто років на «ти»: в офіційній обстановці спілкування (на зборах чи вченій раді, у присутності офіційних осіб тощо); •до рівного й старшого за віком чи становищем; •при підкреслено чемному, стриманому ставленні.

Звертання на «ти», яке може свідчити про менгиу ввіч­ливість, вживають:

•стосовно добре знайомого; •у неофіційній обстановці спілкування; •при дружніх інтимних стосунках; •до рівного й молодшого за віком. Звертання на «ти» — вельми складна проблема. З одного боку, це ознака певної особливої довіри, близькості, симпатії

однодумців. З іншого — коли, скажімо, начальник говорить «ти» своїм підлеглим, — це принизливо для обох сторін, таке звертання особливо ображає старших за віком. (О.Корніяка)

Завдання 110. Прочитайте текст уголос. Поміркуйте над патріотичним забарвленням тексту, а також над тим, ким для вас є Леся Українка. Свої роздуми запишіть. З тексту випи­шіть речення з вставними конструкціями.

...Прийшла до нас Лариса Косач — Леся Українка, яка в імені своєму вищим повелінням уславила Україну.

Любов і страждання — від неньки, чоло високе і врода жіноча — від неньки, озерна задума очей і пророче слово — від неньки, ім'я сонячне і ласкаве «Леся Українка» — від неньки-України. І ми подякуємо мудрій і добрій матері — Олені Пчілці. Ім'я донечки, стиха мовлене маминими ус­тами, пролунало на цілий світ і пішло у мандрівку століть з печаттю духу України. А з далини літ живим вогнем світить у прийдешнє слово Олени Пчілки. Заповідь матері своїй Лесі і всім маленьким українкам:

Знаю, бо казала Мені моя ненька, Що я українка, Правдива, маленька. Знаю, Україна Серцю мому мила, Я по-українськи Молитися вчилась... Ось мою молитву Прийми, Отче Боже, Нехай Україні Вона допоможе.

Тихе мамине слово, виколисане в колисці, освітило лю­бов'ю Лесину душу — почув його цілий світ. Дитячим серцем дев'ятирічної дівчинки Леся вже в першому своєму вірші мо­вила рідній Україні про любов:

Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна; Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз на рідну країну, Поглянути ще раз на синій Дніпро- Там жити чи вмерти, мені все одно.

Нема життя без України, бо Україна — це доля, яка ви­падає раз на віку, бо Україна — це Мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна — це пісня.

Пісня Лесина ішла від серця, брала силу в огня, що палив її душу і спалював сильніше від сухот і спалив у .жертовній лю­бові до України, а над жертовником запалав вогонь її пісень. Вогонь від Прометея, відданий народові як надія на визволення.

...Воскресає Україна. Воскресає народ, який не міг своїм мученицьким життям до себе дорівнятись, до своєї великої і спраглої свободи душі, і сльоза над його долею пекла Лесю більше від вогню. І то не Мавка прокинулася від зимового : сну в лісах Волині, то наша стражденна Мати-Україна почу­ла весну і каже світові вустами дочки:

Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!

Україна має в серці те, що не вмирає, вона підводиться з колін і здіймає свій погляд у майбутнє... Благослови її, Гос­поди! (Я. Гоян)

Завдання 111. Прочитайте виразно вірш. Розбийте речення на мовні такти. Прочитайте їх, дотримуючись правильного пов­ного дихання. Зверніть увагу, чи є в уривку вставні і вставлені конструкції. Якщо є, поясніть розділові знаки в них.

ЛЕСІ УКРАЇНЦІ (уривок)

Все минуле — землею, віттями, Сизим словом приходить в ночі, Над гарячими вдаль століттями Підвелись твої синії очі; Ломикаменю мій м'ятежний, Днів скалічених, сліз і мороку, Обів'ю тебе мрій мережами, Дам живучого серця соку; Я не бачив тебе нездужою І не чув про жалі і втому, Серед літа ідеш із ружами На Вкраїну, до свого дому...

(А. Малишко)

Завдання 112. Виразно прочитайте вірш. Які почуття викли­кає він у вас? Яка його основна думка? Проведіть семінар за цим віршем. Тему і назву семінару придумайте самі. Пригадайте, які типи речень ви знаєте. Визначте типи речень у цьому вірші.

Коли втомлюся я життям щоденним, Щоденним лихом, що навколо бачу, Тоді я думку шлю в світа далекі,

Блукає погляд мій в країні мрії. Що бачу я в далекому просторі? Прийдешність бачу я, віки потомні, Мені ввижається, як в тихім, ріднім колі Старий дідусь навча своїх онуків, Про давнину справдешні байки править, Про те, що діялось на нашім світі... Дідусь мовляє тихо, урочисто: «Щасливі, дітки ви, що народились, В лагідний час, в безпечную годину! Ви слухаєте, мов страшную казку, Сю розповідь про давні дикі часи. Так, дітки! Світ наш красний, вільний Темницею здавався давнім людям; Та й справді, світ сей був тоді темниця: В кормигу запрягав народ народа, На вільне слово ковано кайдани. Півроду людського не звано людьми, Затято йшов війною брат на брата...

(,Леся Українка)

Завдання 113. Прочитайте вірш спочатку очима, потім уголос. Повторіть цю вправу двічі. Який настрій має вірш? Поміркуйте, яких проблем він торкається. Чи актуальні ці проб­леми сьогодні? Чи хвилюють вони вас? Свої міркування запи­шіть. Використайте у своїх записах речення з вставними і встав­леними конструкціями.

МІЙ ШЛЯХ

На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрівався на шляху зо мною, Того я щирим серденьком вітала: «Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті». Я йду шляхом, пісні свої співаю; Та не шукайте в них пророчої науки,— Ні, голосу я гучного не маю! Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки,— Скажу я: «Разом плачмо, брате мій!» З його плачем я спів з'єднаю свій, Бо не такі вже гіркі сльози — спільні. Коли ж на довгому шляху прийдеться Мені почути співи гучні, вільні,—

В моїй душі для них луна знайдеться. Сховаю я тоді журбу свою І пісні вільної жалем не отрую. Коли я погляд свій па небо зводжу,— Нових зірок на ньому не шукаю, Я там братерство, рівність, волю гожу Крізь чорні хмари вгледіти бажаю,— Тих три величні золоті зорі, Що людям сяють безліч літ вгорі... Чи тільки терни на шляху знайду, Чи стріну, може, де і квіт барвистий? Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах!

(Леся Українка)

Завдання 114. Прочитайте уривок з вірша Лесі Українки виразно, потім прослухайте в магнітофонному заїшсу. Порівняй­те свою вимову з дикторською. Які відхилення ви помітили? Визначте типи речень та поясніть у них розділові знаки.

Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну, То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії...

Завдання 115. Прочитайте виразно поезію, визначте її основ­ну думку. Яким розміром написаний вірш? Які художні прийоми використав автор? Чи є у віршованих рядках вставні та вставлені конструкції? Якщо є, поясніть розділові знаки в них.

ЛЕСІ УКРАЇНЦІ

Славлю, славлю тебе я у дні ці, Світлу й чисту, як неба блакить! Твоє слово, гостріше від криці, У серцях буде вічно дзвеніть. Буде кликать у сонячні далі Слово щире у ніжній красі, Щоб веселе було і в печалі,

Як зоря у вечірній росі. Твоє слово разюче, як зброя, Що боронить свій край і свій дім. І схиляю в шанобі чоло я Перед світлим безсмертям твоїм.

(В. Сосюра)

Завдання 116. Прочитайте і запишіть вірш. Поміркуйте, чому він вчить. Визначте основну думку вірша, його філософію. Що змінилося у характері поетеси? Чи на добре це? Поміркуйте про це у класі. Як ви гадаєте, що сприяє вихованню характеру людини? Свої міркування запишіть.

Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. «Що болить?» — мене питали, Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма, — Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість, Плачу я, щоб не сміятись.

(Леся Українка)

Завдання 117. Прочитайте вірш, вивчіть його напам'ять. Визначте основну думку вірша. Чому вона вчить? Які ще поезії Лесі Українки ви знаєте? Що для себе ви з них берете?

Не журись, коли недоля В край чужий тебе закине! Рідний край у тебе в серці, Поки спогад ще не гниє. Не журись, не марно пройдуть Сії сльози й тяжка мука; Рідний край щиріш любити Научає нас розлука.

Які типи речень використала авторка? З якою метою?

Завдання 118. Прослухайте грамзапис одного й того ж твору Лесі Українки у виконанні читця-професіонала, викладача та ваше читання. У чому ви відчули різницю? Чиє читання вам сподобалося, чому?

Завдання 119. Прочитайте рядки з віршів Лесі Українки. Об'єднайте їх однією темою і продовжіть розповідь.

• 3 усіх старших найстарша — правда.

• Слово, моя ти єдиная зброя.

• Так, я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні.

Завдання 120. Прочитайте слова і згрупуйте їх у синоніміч­ні ряди, використайте їх у своїй роботі.

Пам'ятник, поетеса, митець, скульптура, монумент, дочка, Прометей, співачка, статуя, творець, автор пам'ятника, мону­ментальна скульптура, провісниця, народна художниця, мис­тецький твір, талановита скульптура, геніальна Леся, жіпка-ми- тець, пам'ятка культури, чудовий образ, втілення мрії, трудівниця.

^ Запитання і завдання для повторення ^

1. Які конструкції називаються вставними?

2. Які конструкції називаються вставленими?

3. Які пунктуаційні знаки застосовуються для виділення вставних та вставлених конструкцій?

4. Чи виділяються комами вставні слова, що виражають почуття?

5. Якщо вставне слово вказує на джерело повідомлення, чи потрібно його виділяти?

6. За допомогою яких слів привертають увагу співрозмов­ника?

7. Коли вставні та вставлені слова та речення беруться у дужки?

8. 

   \ .

   / _; ' --- - -V

   -

   т тг

   Назвіть випадки, коли вставні та вставлені слова і речення виділяються за допомогою тире?

ема

ПРЯМА МОВА І ДІАЛОГ

Пряма мова — це чуже мовлення, передане без змін, із збереженням лексичних, граматичних та інтонаційних особ­ливостей. Речення, у якому є пряма мова, складається зі слів автора та власне прямої мови. Слова автора вста­новлюють сам факт чужої мови, пояснюють, кому вона належить, можуть при цьому також вказувати, за яких умов вона була сказана, до кого звернена, дати їй оцінку тощо. Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, в сере­дині її або після неї і приєднуються до прямої мови без спо­лучників. Наприклад, «Хрін каже: «Я добрий з м'ясом». А м'ясо каже: «Я і без хріну добре!» (Нар. творчість). Слова автора і пряма мова мають різне інтонаційне забарвлення.

Пряма мова, що передає розмову двох осіб, називається діалогом. Характер, своєрідність діалогу залежить від таких чинників, як суспільна ситуація, тематика, ідеологічні позиції учасників розмови, їх ставлення один до одного, до «інших», явно чи неявно присутніх при розмові. Тому кожна діало­гічна репліка залежить від інших реплік, зумовлюється ними, а її зміст, «пластика» визначаються контекстом епізоду чи ці­лого твору, а не тільки наміром мовця.

Репліки можуть писатися в рядок, тоді вони беруться в лапки, а між ними ставиться тире. Наприклад: «Боже, поможи!» — «А ти, небоже, не лежи!» (Нар. творчість). Але найчастіше кожна репліка діалогу починається з но­вого рядка. Тоді вона не береться в лапки, а перед нею ставиться тире. Наприклад:

• Ваш син постійно приходить до школи заспаний. За партою і біля дошки мовчить, мало не спить, — непокоїться вчитель.

• Може бути. То в ньому талант дрімає, — філософськи за­уважив батько.

Непряма мова — це чужа мова, записана у формі під­рядного речення. Підрядне речення, яке вміщує непряму мову, стоїть за головним та поєднується з присудком ос­таннього за допомогою сполучників та сполучних слів. Кожний із сполучників та сполучних слів має додаткове лексичне навантаження. У непрямій мові особові та присвійні займенники використовуються з точки зору автора (особи, яка передає непряму мову), а не особи, якій належить пряма мова. Наприклад: Він сказав: «Я прийду до вас увечері» — Він сказав, що прийде до мене (до нас) увечері. Емоційні частки, наявні у прямій мові замінюються приблизно іншими лексичними засобами: Й на­що ви мене взяли із собою? — Він з жалем спитав, звертаю­чись до Єгора Єгоровича, нащо той взяв його із собою.

Чужа мова може бути виражена також особливим прийо­мом, так званою невласне-прямою мовою. Вона зберігає лексичні та синтаксичні ознаки чужої мови, манеру вислов­лювання, емоційне забарвлення, проте передається не від імені персонажа, а від імені того, хто розповідає. Особові займенники та особи дієслів також змінюються, висловлення може мати форму непрямої мови, проте автор висловлює думки та почуття свого героя.

Завдання 121. Прочитайте речення. Поміркуйте, яку роль відіграє виділене слово у непрямій мові. Наведіть ще п'ять по­дібних прикладів.

Слуга повідомив свого пана, що, мовляв, син не послухав­ся й не схотів вертатися додому.

Завдання 122. Розгляньте речення. Знайдіть невласне-пряму мову. Чим виступає у реченні невласне-пряма мова з синтак­сичної точки зору?

Усі згадували цей вечір, повторюючи: «Як добре й весело було!»

Усі згадували цей вечір, повторюючи, що їм було добре й весело.

Усі згадували цей вечір. Як добре й весело їм було!

Завдання 123. Прочитайте діалог. Яка роль допоміжних засобів (жестів та міміки) у діалогічному спілкуванні? Вкажіть у діалозі елементи розмовної мови.

• І завжди цей Петро...

• Такий вже задавака — може, ще нічого не вийде, а він...

• Як не вийде? Мусить вийти! — рішуче промовив Петро.

• На словах — то ми всі робітники, побачимо, як па ділі.

• А що на ділі? — скипів Петро.

• Що? Перший почнеш вередувати... от що.

• Хто? Я? — схопився Петро.

• Та... годі, Петра Михайловича збудите! — спинив їх Матвій.

• Так що ж він бреше!

(С. Васильченко)

Jр umopuKaj

Інтонація. Жести. Значна роль у діалогічному спілку­ванні, особливо в побуті, належить інтонації, жестам, мі­міці, які створюють додатковий план діалога — підтекст. В умовах офіційного спілкування інтонація, жести та мі­міка — лише додаткові засоби виразності, основний зміст передається за допомогою лексики.

Інтонація — основні виражальні засоби мовлення, які, виконуючи комунікативну, структурну і аксіологічну (цін­нісну) функції, дають можливість відтворити ставлення мовця до певного предмета чи співрозмовника. Фонічні чинники інтонації (мелодика, лад, ритм тощо) на письмі передаються відповідними графічними та пунктуаційними знаками, відіграють значну роль у художньому, зокрема поетичному, мовленні. Визначають не тільки мелодику мовлення, а й надають їй певного смислового значення.

Жести мають доповнювати мову і не виражати нічого іншого, крім того, що говорить промовець. Вчені-психо- логи розрізняють чотири види можливих жестів руками. Вказівним пальцем показують на певну особу або напря­мок. Стиснутий кулак — означає наголошення на певному аспекті якогось питання. Долоня, обернена догори — про­понує слухачам зважити якийсь план або оцінити дію. Долоня, обернена донизу — означає незгоду, презирство, відмову. Розрізняють також три рівні, на яких можна жестикулювати: нижній (від попереку вниз) — виражають думки і почуття, пов'язані з ненавистю, опором; середній (між попереком і плечима) — супроводжують більшу час­тину промови; високий (від плечей угору) — говорять про величні ідеали, звертаються до високих почуттів.Положення тіла має бути природним. Викликає подив промовець, який рівномірно хитається, переносячи вагу тіла з однієї ноги на другу. Не годиться стояти заціпинило, але й бігати суди-туди також не слід.

Завдання 124. Жести якого рівня можуть супроводжувати офіційну промову про ціннісні ідеали? Чому ви обрали саме ці жести?

г. %}>

Завдання 125. Пригадайте, за допомогою яких жестів у побутовому мовленні зазвичай висловлюється розчарування. Слова якого синонімічного ряду відповідають цьому настрою? Запишіть їх.

Завдання 126. Поміркуйте, що означають часто вживані у художній літературі слова «невизначений жест (рух) руками». Якому настрою героя може відповідати цей жест?

Дискусія. Під час спілкування промовці можуть спе­речатися на певну тему, наводячи аргументи й доводячи опонентові власну думку. Такій діалог можна назвати дискусією, або полемікою. Отже, дискусія — це публічна суперечка, мета якої — з'ясування та зіставлення різних поглядів на одну проблему і винайдення спільного рішення, загального уявлення про предмет, який обговорюється. Тема дискусії має назву тези.

Завдання 127. Прочитайте текст і запишіть його. Поміркуйте, чим відрізняється дискусія від диспуту. З курсу української літе­ратури згадайте, що таке полемічна література.

Полеміка, дискусія, диспут — це методи виявлення і доведення істини. Однак під час полеміки слід дотримува­тися певних правил і прийомів. ГІо-перше, потрібно визна­чити предмет дискусії. По-друге, необхідно точно сформу­лювати тези, які мають бути зрозумілими і для опонента. По-третє, в ході дискусії не можна відхилятися від теми полеміки, важливо дотримуватися логічної послідовності у доведенні своїх положень, обдумувати кожний логічний хід: не тільки свій, а й противника, не тільки реальний, а й мож­ливий. По-четверте, особливе значення під час диспуту має вміння слухати і розуміти не тільки самого себе, а й свого противника.

До відомих прийомів диспуту належать прийоми удаваного «погодження» з противником, щоб завдати йому подвійного логічного удару, прийом передбачення можливих доказів опо­нента, щоб спростувати їх. На довершення сказаного за­значимо, що і диспут, і дискусія мають підпорядковуватися законам логіки (науки про закони, форми та прийоми пра­вильного мислення). До основних законів відносять: закон то­тожності, закон протиріччя, закон виключеного третього, закон достатнього обгрунтування. (З журн.)

J\ У^льтУР^а спілкування ^

Як дякувати. За послугу етикет вимагає дякувати, ще й з посмішкою. Залежно від складності послуги (передати квиток на компостування чи виконувати замовлення на книжки) можна просто сказати «Дякую» — або викорис­тати вишуканішу форму подяки: «Я вам дуже вдячний», — і, зрозуміло, слід мати при цьому відповідний вираз об­личчя. Просити про послугу теж слід, дотримуючись норм етикету: висловлюючи прохання, не треба забувати про сло­восполучення «будь ласка», яке надає вашим словам від­тінку чемності. Прийнятні такі форми прохання: «Пере­дайте, будь ласка...», «Чи можна вас попросити...», «Виявіть люб'язність, купіть мені...». (О. Корніяка)

^ Запитання і завдання для повторення ^

1. Що таке пряма мова і навіщо її використовують?

2. З чого складається речення, у якому є пряма мова?

3. Що таке діалог?

4. Що таке репліка? Які форми написання реплік ви

знаєте?

5. Визначте, що таке «непряма мова»?

6. Навіщо використовувати в діалозі інтонацію, жести?

7. Що таке дискусія?

Як потрібно дякувати?Правило