
- •1. Список використаної літератури:
- •2.Введення
- •3. Будова вегетативної нервової системи
- •3.1 Симпатична і парасимпатична іннервація.
- •4. Вплив вегетативної нервової системи на функції органів
- •5. Вегетативна нервова система (схема). Червоним кольором зображена симпатична система, синім – парасимпатична.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
ДВНЗ (Донбаський вищий навчальний заклад)
Донбаський державний педагогічний університет
Кафедра валеології та корекційної медицини
Реферат на тему:
«Вегетативна нервова система»
Виконала
Студентка групи 1-А
Дефектологічного факультету
Гриценко Ірина Анатоліївна
Перевірила
Викладач кафедри валеології та
корекційної медицини
Мусхаріна Юлія Юріївна
Зміст № сторінки
1. Список використаної літератури ……………………………….……………3
2.Введення………………………………………………………………………..4
3. Будова вегетативної нервової системи……………………………………….4
3.1 Симпатична і парасимпатична іннервація……………………….………5
4. Вплив вегетативної нервової системи на функції органів…………..………7
5. Вегетативна нервова система (схема). Червоним кольором зображена симпатична система………………………………………………….…………..8
Тема: «Вегетативна нервова система».
Мета: визначити відмінності симпатичної нервової системи від парасимпатичної. В обох слід вивчити розташування їх центрів та областей іннервації.
Ключові поняття: нервова система, вегетативна нервова система, симпатична та парасимпатична нервова система.
1. Список використаної літератури:
1. Липченко В. Я., Самусев Р. П. Атлас нормальной анатомии человека.- М.: «Медицина», 1983
2. Коган А. Б., Косицкий Г. И., Кураев Г. А., Чораян О. Г. Физиология человека и животных: у 2-х кн.- М.:«Высшая школа» 1984
3.Леонтьева Н. Н., Маринова К. В., Каплун Э. Г. Анатомия и физиология детского организма.- М.: «Просвещение» 1976
2.Введення
«Життєдіяльність кожного організму повинна знаходитись в строгій відповідності з умовами навколишнього середовища. Для цього кожна істота має чутливо сприймати сигнали зовнішнього середовища (світло, звук, температуру, тиск і ін), засвоювати, обробляти їх і правильно на них реагувати. В цьому випадку весь організм повинен виступати як єдине ціле, органи і системи якого працюють погоджено.
Всі ці функції: регуляцію роботи органів і систем організму, сприйняття сигналів зовнішнього середовища і вироблення узгодженої розмірної відповіді на них - виконує нервова система.
Єдина нервова система для зручності вивчення підрозділяється на центральну (головний і спинний мозок) і периферичну (нерви), а також на соматичну і вегетативну.
При розгляді вегетативної нервової системи, слід насамперед усвідомити відмінності симпатичної нервової системи від парасимпатичної. В обох слід вивчити розташування їх центрів, гангліїв, областей іннервації.
Термін вегетативна широко використовується у фізіології стосовно до частини нервової системи, керуючої діяльності внутрішніх органів. Однак це тільки частина нервової системи, спільної для всіх функцій організму. Регуляція діяльності внутрішніх органів не відбувається окремо і незалежно від зовнішньої діяльності організму.
3. Будова вегетативної нервової системи
Вегетативну нервову систему поділяють на два основні відділи: парасимпатичну і симпатичну нервову систему.
Симпатична нервова система складається із центральної частини й периферичної. Центральна частина симпатичної нервової системи представлена тілами нейронів, розташованих в бокових рогах сірої речовини грудних і поперекових сегментів спинного мозку, а периферична - парними прикордонними симпатичні стовбурами, які розташовані праворуч і ліворуч від хребетного стовпа. Вони починаються на рівні шийних хребців і закінчуються біля куприка (колір, табл. IX). Прикордонний симпатичний стовбур складається з вузлів (гангліїв), розташованих посегментно і з'єднаних між собою.
Від нейронів спинного мозку спочатку в складі передніх корінців, а потім у вигляді окремої гілки йдуть відростки до гангліїв симпатичного ланцюжка, де здійснюється передача збудження з одного нейрона на інший. Від гангліїв симпатичної імпульс іде до робочого органу. Шлях від центральної нервової системи до симпатичного ганглія називають прегангліонарним, а від ганглія до робочого органу - постгангліонарним. Частина постгангліонарних нейронів лежить у вузлах вегетативних нервових сплетень, розташованих поблизу органів (сонячне, сердечне, підчеревне та ін.) Постгангліонарні волокна симпатичної нервової системи йдуть на периферію до органів або у складі змішаних нервів, або у вигляді окремих симпатичних нервів. Особливість симпатичної нервової системи полягає в тому, що у неї прегангліонарний шлях короткий, а постгангліонарний значно довший.
Симпатичну нервову систему поділяють на відділи: шийний, від гангліїв якого волокна йдуть до голови і частини органів грудної порожнини; грудної, іннервують органи грудної частини тіла і деякі органи черевної порожнини; черевної, іннервують органи черевної порожнини і дає гілки до деяких органам грудної порожнини; тазовий, іннервують органи малого тазу.
Центральні нейрони парасимпатичної нервової системи розташовуються в середньому і довгастому відділах головного мозку та в II-IV крижових сегментах спинного мозку. Від них прегангліонарні волокна йдуть до парасимпатичних гангліїв.
На відміну від симпатичної нервової системи парасимпатичні ганглії розташовуються дифузно близько або в самому інервованому органі. У зв'язку з цим у парасимпатичної нервової системи прегангліонарні волокна мають велику довжину, а постгангліонарні дуже короткі.
Прегангліонарні парасимпатичні волокна йдуть у складі еферентних нервів (окорухового, лицьового, язикоглоточного і блукаючого), що відходять від середнього і продовгуватого мозку. Найбільший парасимпатичний нерв - блукаючий, який регулює майже всі органи і системи нашого тіла: серце, легені, стравохід, шлунково-кишковий тракт, печінку. Парасимпатичні волокна крижового відділу регулюють роботу нижнього відділу кишечника, сечового міхура і сечовипускного каналу, статевих органів.