Міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я

Автор: Ірина Сенюта // ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ Серія юридична. 2004. Вип. 40. .

Джерело: LawSchool.lviv.ua

ПЛАН

І. Вступ

ІІ. Розділ 1.

1.Нормативно-правові документи, що стосуються міжнародно-правових

стандартів у сфері охорони здоров’я

1.1. Всесвітні (універсальні) міжнародно-правові акти

1.2.Регіональні міжнародно-правові акти

ІІІ. Висновок

ВСТУП

Автор статті І.Сенюта піднімає на мій погляд дуже важливі питання у сфері охорони здоров’я, які стосуються входження України до світового співтовариства. За період розбудови з 1991 року незалежної держави, Україна пережила руйнівну економічну кризу, перехід від збанкрутілої адміністративно-командної системи до ринкової економіки відбувався глибоким падінням виробництва та зниженням рівня життя населення України.

Погоджуюсь із висновком автора статті, що перехід до ринкових відносин в Україні, зокрема у системі охорони здоров’я, здійснюються еволюційним шляхом і віддзеркалює процеси гуманізації медичної допомоги. В нашому національному законодавстві, зокрема в Конституції України проголошено, що Україна є соціальною та правовою державою. На мій погляд – це бажаний стан держави, що констатується в її преамбулі. Формування соціальної, правової держави – це складний і тривалий процес. Для побудови правової держави необхідно забезпечити панування права, захист і гарантування основних прав і свобод людини і громадянина, потребує завершення правової, політичної, економічної та соціальної реформ. Не можна залишити і поза увагою і міжнародно-правові стандарти, оскільки без їх втілення у національне законодавство не можливий процес входження України до світового співтовариства у сфері охорони здоров’я.

В цій статті автором вдало досліджено міжнародно-правові стандартів у сфері охорони здоров’я з точки зору їхнього впливу на національне законодавство. Також приділено увагу стандартам Європейського Союзу у сфері охорони здоров’я. Джерелами для дослідження стали праці таких науковців, як С. Дюжикова, В.А. Іваненко, В.С. Іваненко, В. Карташкіна, В. Москаленка, М. Орзіха, А. Полешка, П. Рабіновича, В. Якубовяка. Саме в цих наукових статтях, на думку І.Сенюти, піднімаються актуальні питання, які дають можливість глибше осягнути проблематику відносно міжнародно-правових стандартів у сфері охорони здоров’я.

Розділ 1

1. Нормативно-правові документи, що стосуються міжнародно-правових стандартів у сфері охорони здоров’я

Норми міжнародного права у сфері охорони здоров’я людини полягають у тому, що, з одного боку, вони зобов’язують держави світового співтовариства забезпечувати особі закріплені у міжнародно-правових актах права людини у сфері охорони здоров’я, а з іншого – надають індивіду право вимагати від держави виконання її міжнародних зобов’язань. На мій погляд таке значення норм міжнародного права надає громадянам належні права та свободи, оскільки держави мають певні зобов’язання перед індивідами, які виписані в міжнародних угодах і пактах про права людини. Світова спільнота визнає на міжнародному рівні закріплені у нормах міжнародного права на охорону здоров’я, права, стосовно до всіх народів і держав світу.

Важливий вплив на встановлення універсальних міжнародно-правових стандартів у сфері охорони здоров’я на мій погляд відіграла Друга світова війна. Саме цей аспект досліджено детально І. Сенютою в цій статті. Нею вдало акцентовано увагу на те, що почалось інтенсивне усвідомлення світовою спільнотою вагомості і значення проблеми прав людини та їхнього захисту, цінності людського життя і здоров’я та необхідності задоволення соціально-економічних потреб. Передумовою створення численних міжнародних організації стало порушення закріплених стандартів поведінки окремими державами в сфері охорони здоров’я. До компетенції цих організацій належить вироблення мінімальних необхідних стандартів, обов’язкових правил поведінки, залучення різних спеціалістів для вирішення питань, що пов’язані з впливом на держави, що, порушують ці правила, надання різноманітної допомоги державам, що її потребують.

Виконувати на належному рівні всі ці зобов’язання можливо було тільки за допомогою міжнародно-правових актів. На сьогодні вже загальновизнано, що право людини на охорону здоров’я, у якій би державі вона не жила, перебуває під захистом світової спільноти і є досягненням усієї цивілізації.

На мій погляд І.Сенюта вдало проаналізувала та запропонувала своє бачення такого питання, як поняття міжнародно-правових стандартів у сфері охорони здоров’я. В своєму дослідженні нею використовувались праці таких науковців як С. Дюжикова, В.А. Іваненко, В.С. Іваненко, В. Карташкіна, В. Москаленка, М. Орзіха, А. Полешка, П. Рабіновича, В. Якубовяка, які аналізували питання міжнародно-правових стандартів з прав людини, зокрема у сфері охорони здоров’я та їх втілення в Україні.

Важливі документи, що стосуються міжнародно-правових стандартів у сфері охорони здоров’я, прийняті Організацією Об»єднаних Націй (ООН). До них відносяться Міжнародний білль про права людини (Міжнародна хартія прав людини). Необхідно відмітити, що міжнародно-правові акти, як правило, поділяють на всесвітні (універсальні) та регіональні. Саме ООН зробила вагомий внесок у процес становлення і розвитку права на охорону здоров’я, ухвалила низку важливих універсальних міжнародно-правових актів та зафіксувала у базових документах обов’язок держав співпрацювати у справі розвитку системи охорони здоров’я.