1. Підвищити самооцінку свою та інших людей.

2. Ставити цілі та досягати Успіху.

Постановка цілей забезпечує позитивну самооцінку, енергійність, відчуття Успіху.

Як дати оточуючим відчути власну значимість (значущість).

Коли ми допомагаємо іншим людям відчути свою значимість, то ми робимо їх щасливішими, більш задоволеними. І навпаки нам слід не робити нічого, що примусить оточуючих відчути свою не значимість, дріб’язковість. Якщо на протязі усього життя Ви виробили навики та вміння як збільшити відчуття значимості інших людей, показати людям, які вони важливі, то це буде міцною платформою для побудови гармонійних стосунків з ними.

В психологічній науці можна знайти багато способів, як змусити людину відчути себе значимою :

1. Безумовне прийняття. Бажання бути прийнятим є одним із самих глибинних підсвідомих бажань людини. Прийняття означає, що ми цілком і повністю, без будь-яких умов приймаємо людину такою, якою вона є. Приймаємо без осуду, без презирства за те, ким людина є, як вона думає, як людина одягається.

Особливо це стосується людини, яка не схожа на нас, легко прийняти того, хто поводить себе як ми, чиї думки і вчинки збігаються з нашим уявленням про суспільні норми, але якщо нам треба прийняти когось, хто від нас відрізняється, особливо це стосується підлітків, молоді, у яких інші погляди, люди іншої національності чи раси, з іншими життєвими позиціями, з іншим фінансовим статусом – ми можемо виразити прийняття самим простим способом – посмішкою. Посмішкою можна передати 1000 слів. Посмішка до іншої людини говорить : я вважаю, що ти цінна особистість і приймаю тебе на будь-яких умовах. Я знаю, що коли двоє людей зустрічаються, то перше, що вони роблять перед тим як заговорити один з одним – це жест або прийняття, або не прийняття. До тих пір поки не встановлено прийняття чи не прийняття не можливо далі спілкуватися. Слід пам’ятати, що при зустрічі людей завжди цікавить чи Ви їх приймаєте, підтвердження того, що ми є цінними і значимими людьми в їх житті.

2. Схвалення. Друге, що ми можемо зробити, щоб показати людям їх значимість – це похвалити їх. Похвала це один із самих ефективних способів підвищити самооцінку інших людей, так як одне із визначень самооцінки — це ступінь в якій людина відчуває себе гідною похвали і схвалення з боку інших людей. Коли ми схвалюємо і заохочуємо, підтримуємо інших, коли ми говоримо, що їх вчинки правильні — їх самооцінка зростає і Вони задоволені собою.

У випадках заохочення працівників чи учнів, похвала повинна бути конкретною. Не слід використовувати похвалу загального типу : ти добра людина, ти гарний учень, або ти великий спеціаліст у спілкуванні – таке схвалення як правило не сприймають, вважаючи його нещирим та дешевим. Отже, при схваленні ми оцінюємо вчинок. Наприклад, якщо хвалити секретаря, то слід казати : ти написала дуже гарний лист, а похвалити спеціаліста з продажу чи реклами : ти уклав дуже вигідну угоду, одна ця твоя угода виконала усю планову роботу. Завжди заохочуйте конкретні вчинки, які Ви хочете бачити частіше, підтримуйте дії, якщо бажаєте, щоб людина зробила це ще раз. Схвалення не повинно бути постійним, не схвалюйте кожну дію. Таким чином, схвалюйте поведінку інших з інтервалами часу та не очікувано. А ще схвалення повинно бути негайним. Чим швидше гідний вчинок, з нашої точки зору отримає схвалення, тим імовірніше він повториться.

Є ще один факт про схвалення, якщо ми бажаємо, щоб людина діяла певним чином, робила певні дії чи вчинки, — то слід хвалити її кожен раз, коли людина робить щось цінне і вартісне, і не звертати уваги на інші вчинки. Тоді ми переконаємося, що людина почне частіше робити вчинки, за які отримує схвалення, і менше ті, які зовсім не оцінюються. Поведінка людини буде постійно розвиватися, тому цей спосіб постійно рекомендують застосовувати до дітей та дружин.

Великий геній та засновник Гуманістичного напряму в психології Карл Роджерс довів, що безоцінне та безумовне прийняття слід використовувати як основу для побудови будь-яких стосунків між людьми, заради досягнення гармонії та розвитку, та називав Безумовне прийняття – любов’ю. Ця ідея збігається з поняттям любові по Біблії.

Будь-яка оцінка важливих вчинків повинна бути негайною. Немає значення чи це порушення дисципліни учнем, чи його ж геніальне відкриття, повинні отримати відповідну оцінку негайно, особливо це стосується порушення норм поведінки дітьми.

Багато сучасних психологічних досліджень також погоджуються з тим, що не слід звертати занадто багато уваги на негативні вчинки,— ключові слова «занадто багато». Тому, що коли ми вкладаємо у свідомість людини якісь негативні явища чи вчинки, то вони можуть частіше проявлятися і закріпитися в поведінці особистості.

ОТЖЕ, висновок : нам слід любити себе і ближніх, багато уваги звертати на позитив, і мало на негатив.

Сила вдячності та захоплення.

Це два особливих способи демонстрації значимості особистості необхідні для підвищення самооцінки іншої людини. Іноді, щоб проявити вдячність слід просто сказати … дякую!

Я побував у різних країнах і можу із упевненістю сказати, що можна досягнути половини бажаного просто сказавши будь-ласка і дякую. Перш ніж відправитися в іншу країну, я вивчаю як сказати на їх мові дякую, будь-ласка, вчуся читати, вивчаю слова: скільки коштує, дуже дорого, але перші два слова є найважливішими. Я з’ясував, що перебування в іншій країні і поведінка характерна для гостя, ввічливе спілкування з місцевими жителями і повага до їх звичаїв, — забезпечить відсутність труднощів і проблем під час поїздки.

Декілька років тому я подорожував Європою, пізніше мій товариш, який збирався в Данію, звернувся до мене за порадою: «як поводити себе в європейських країнах?». Я відповів, що можу дати пораду про те, як поводити себе у будь-якій країні і почувати себе комфортно. Секрет не складний : слід бути виключно терпимим і виключно ввічливим. Якщо поводитися з усіма як повинен гість : з увагою та повагою, навіть якщо вони бідніші ніж Ви чи мають нижчий статус – поважайте їх і ваше перебування в країні буде спокійним. Два місяці по тому, мій товариш Вадім, повернувся додому і написав мені листа із вдячністю – це найцінніша порада, яку мені давали. Він писав, що з ним подорожували інші люди, які не діяли так, як він, — і вони постійно потрапляли в неприємні ситуації : місцеві жителі обманювали їх, не давали номерів у готелях, підводили у важливих ситуаціях; в той час як у мого товариша не виникали подібні проблеми. Таким чином вдячність дає людям відчуття того, що їх цінують, все що вони роблять теж є цінним, вони відчувають свою значущість і важливість.

Ще один спосіб довести людям, що вони є значимими – Захоплення. Воно дуже ефективно піднімає самооцінку іншої людини. Зазвичай ми захоплюємося якостями, які притаманні людям : пунктуальністю, щедрістю, працьовитістю, чи речами. Коли Ви запрошені до когось в гості додому чи в офіс, то слід показати захоплення чи столом чи картиною, чи диванчиком, чи кавоваркою так, як люди прикрашають будинки і офіси речами, які мають для них цінність, які їм дорогі. Спеціалісти часто дають поради, особливо жінкам, зверніть увагу на одяг чоловіка. Часто чоловіки одягаються смішно, але вони дуже вибагливі та уважні до 2 речей : взуття і галстук. Тому, коли жінка зробить комплімент чоловікові «яке у тебе гарне взуття!!!!!», то це його збентежить і він може забути, що хотів сказати. Отже, якщо наша ціль підвищити самооцінку людини, допомогти їй відчути себе цінною – то важливо ні при яких обставинах не критикувати людину. Ніщо так не руйнує позитивне сприймання себе як критика.

Виключіть критику і спір із спілкування з іншими людьми. Людям не подобається коли їм кажуть, що ТИ нічого не знаєш, не вмієш, говориш дурниці, їм не подобається навіть коли припускають, що вони не праві. Таким чином, порада, якщо Ви розмовляєте з тим, хто очевидно не правий і виникає загроза спору, то плавно підключіть у розмову третю особу, яка зараз відсутня, поверніть справу так, щоб співрозмовник спорив з третьою особою. Наприклад, заява з якою Ви не згодні і Ви почнете сперечатися, то співрозмовник з Вами не погодиться, йому буде заважати самолюбство, відбудеться так зване зіткнення двох «я». Таким чином, слід сказати : Вовчик, це добра думка, але що б ти відповів, якщо б хтось запитав… чи я недавно читав газету, де давалося дійсне пояснення цьому… хочеш розповім ? Що б ти на це відповів, що б ти сказав клієнту із ось такою вимогою…— Ваш співрозмовник почне сперечатися із третьою особою, яка зараз відсутня, а Ви об’єктивно викладете свої думки і поясните неточності. Головне правило суперечки, як і критики – уникайте їх. В молодості я часто сперечався, намагаючись показати ерудицію та обізнаність, вв’язувався в суперечки про економіку, соціологію, політику, я брав усе і розривав на частини. З часом я почав спостерігати, що я став самотнім. Одного разу на вечірці я побачив групу людей, які розмовляли про політику і підійшов до них. Хоча там були мої знайомі, — компанія розійшлася по різних сторонах за 1 хвилину не давши мені можливості похвалитися знаннями і рівнем інтелекту. Я на завжди запам’ятав цей випадок і зробив необхідні висновки. Навіть, якщо я міг перемогти у будь-якій суперечці, якщо я був більш поінформованим – це не було достатньою підставою, щоб бути завжди правим, — це тільки допомогло мені стати ефективним, корисним членом суспільства, але іноді слід пожертвувати своєю правотою, щоб зберегти гармонійні стосунки з оточуючими, вони того варті…

Як привернути увагу оточуючих.

Увага — це ще один спосіб підвищити самооцінку оточуючих. Як ми приваблюємо та утримуємо увагу інших людей?,— відомо, що ми звертаємо увагу на те, що цінуємо. Та завжди ігноруємо те, що не цінуємо. Увага, яку ми отримуємо характеризує нас як особистість. Чим більше уваги ми приділяємо іншим людям, — тим більше ми підтверджуємо їм те, що вважаємо їх цінними та значимими. Ніщо не може передати цю ідею як Увага. В усіх нас були випадки, коли наш співрозмовник відвертався від нас, не звертав уваги на наші слова, — це робило нас роздратованими, ображеними, а іноді навіть грубими і жорстокими. Це ж стосується і інших людей, коли ми з ними спілкуємося, але не приділяємо їм достатньої уваги, не слухаємо.

По перше Увага проявляється, коли ми слухаємо людину. Як сказав один мудрець : Бог дав людині два вуха і один рот, — відповідно слухати треба в два рази більше, ніж говорити. Слухаючи інших людей, ми повідомляємо, що вважаємо їх значимими і важливими для нас.

Коли ми слухаємо, то відбуваються 3 важливих речі :

1. Коли ми уважно слухаємо, то формується довіра між людьми. Можливо немає більш ефективного методу побудувати довіру, ніж просто уважно слухати, не відволікаючись. Також відомо, що люди яких ми кохаємо, якими захоплюємося і поважаємо — це люди, які завжди нас уважно слухають, коли нам треба висловити свою думку чи просто поговорити.

2. Також відомо, що уважне слухання розвиває характер того, хто слухає. Так як активне, цілеспрямоване слухання вимагає самодисципліни. Наш мозок може сприйняти 450-500 слів за хвилину, коли в середньому людина розмовляє зі швидкістю 200-250 слів за хвилину,тому ми можемо обдумувати почуття, у нас є для цього час. Якщо ми цілеспрямовано не концентруємося на тому, що нам говорять, то автоматично почнемо думати про щось інше, і прослухаємо головну ідею, яку намагається передати співрозмовник. Отже, чим сильніше ми будемо намагатися вислухати іншу людину, тим більше допоможемо собі сформувати твердість характеру і самодисципліну.

3. І на кінець вислуховування допомагає тому, кого ми слухаємо підвищити рівень самоповаги. Коли Вас не перебиваючи і уважно вислухають, то рівень вашої поваги до себе зростає як ртуть у термометрі у гарячий день. Чим уважніше ми слухаємо інших людей, — тим більш значимими і цінними вони себе почувають. І відповідно ми більше подобаємося співрозмовнику. Пам’ятайте : чим приємніше і комфортніше людина почуває себе поруч із нами, тим приємніше і нам. Багато спеціалістів з продажу заробили купу грошей, тому, що просто були добрими слухачами в розмовах з клієнтами і потенційними клієнтами.

Отже, як відбувається активне слухання :

1. Слід слухати уважно, повернувши корпус до співрозмовника, нахилитися вперед, повністю сконцентруйтеся на предметі розмови, не відволікайтеся на інші речі.

2. По друге — зробіть паузу перед тим, як відповісти. Це дуже цінна якість особистості, яка проявляється в умінні розмовляти. Відповідаючи після паузи ми бажаємо переконатися, що співрозмовник закінчив думку та даємо людині можливість зрозуміти, що ми детально обдумали сказане. Крім того відповідаючи через 3-5 секунд ми з’ясуємо, що ясніше сприймаємо суть сказаного. Таким чином, якщо бажаєте стати гарним слухачем — робіть паузу перед відповіддю.

3. Ще один компонент активного слухання — зворотній зв’язок. Щойно Ви вислухали співрозмовника і помітили подвійний зміст в словах, чи Вам не все зрозуміло, просто попросіть його уточнити. Співрозмовник буде радий ще раз пояснити свою ідею, він відчує, що Ви сприймаєте його серйозно, слухаєте уважно і з повагою. Тільки після того як Ви переконалися, що ідею зрозуміли правильно - можете відповідати. Я часто перепитую співрозмовника, прошу уточнити думку, щоб зрозуміти, що дійсно він має на увазі і повірте це завжди допомагає при розмові. Часто люди схильні говорити, не до кінця усвідомлюючи, що вони говорять, але якщо Ви перепитаєте, попросите уточнити, то в них з’явиться можливість ще раз обдумати і виразити ідею по іншому так, що вона стане яснішою. Якщо особисто я не розумію, що людина має на увазі, то в мене виникає відчуття що я помилився і не слухаю людину так, як слід.

4. По четверте — Відкриті запитання. Ставте співрозмовнику відкриті запитання, давши йому повніше висловити думку. Найкращі запитання в активному слуханні — це що, хто, де, коли, чому, який і т.д. Так, наприклад, Редіард Кіплінг називав ці запитання своїми наймудрішими помічниками. Постійно їх ставте, отримуйте розгорнуті відповіді, доведіть співрозмовнику, що Вам дійсно цікаво…

Таким чином, ці методи підвищення самооцінки оточуючих стануть дуже ефективними, якщо переростуть у Вашу постійну звичку. Пам’ятайте правило Бумеранга : будь-яка дія чи емоція направлена на іншу людину, повернеться до нас із подвійною силою. Іншими словами все, що ми говоримо іншій людині, чи те як ми до неї ставимось — повертається до нас із подвійною силою. Бумеранг завжди кидаємо ми і як писав Шекспір : «аромат рози завжди залишається в руці, яка її протягнула…», тому від Вас залежить, який аромат залишиться у вашій руці.

Сексуальні стосунки (як подолати труднощі в сім’ї).

1. Відсутність обов’язків – це сигнал, що ти не варта того, щоб я брав на себе відповідальність, через страх незахищеності та слабкість.

2. Прагнення змінити партнера – це приниження, припущення, що Ваш партнер Вас не гідний і що його слід змінити.

3. Ревнощі – показник низької самооцінки (я не гідний кохання : цілі + пряме кодування).

4. Жалість до себе – це не щирі почуття та одна із самих негативних емоцій, як правило не адекватна дійсності.

5. Негативні очікування (їх особливість – вони завжди збуваються). Очікуйте від коханих людей тільки позитиву, підтримайте їх віру в себе. Доведіть, що очікуєте від стосунків тільки найкращого.

6. Несумісність людей – всі люди різні ( страх визнати невдалий вибір). Це як дощ з неба, тільки діти нещасні, а можуть були ще більш нещасні…

7. Ціль будь-якого союзу — бути більш щасливими, Успішними, вільними, впевненішими ніж поза цим союзом. Ми вступаємо в союз, щоб покращити, а не погіршити якість свого життя. Якщо стосунки неможливо врегулювати, то їх слід припинити.

1. До проблем, які виникають між чоловіками та жінками відносять Відсутність обов’язків, яка виникає коли хтось із подружжя не бажає повністю взяти на себе відповідальність перед партнером. Зазвичай такі стосунки характеризуються тим, що партнери ніби ставлять один одному умови: я зроблю це, якщо ти зробиш те. Це стосунки баш на баш, коли партнери очікують рівно стільки, скільки дають. Вони як правило ділять витрати порівну, комуналку, пальне, рахунки. Відсутність обов’язків посилає дуже потужний негативний сигнал іншому партнеру і сприймається як «ти не варта того, щоб я зв’язував себе обов’язками перед тобою». Подолати це можна прийнявши відповідне рішення перед партнером та шлюбом. Таке рішення не повинно бути результатом розмови з партнером, воно не повинно обговорюватись. Таке рішення приймається на самоті. Ви ніби обіцяєте собі. Щоб не трапилося у мене є обов’язки, шлюб для мене дуже важливий, він є для мене пріоритетом. Якщо у партнерів є проблема відсутності обов’язків та один з них вирішує взяти на себе обов’язки перед іншим, то може відбутися 3 речі : по перше вони не можуть цього зробити, тому що не достатньо цінують стосунки, по друге, якщо один партнер візьме на себе обов’язки, то може з’ясувати, що інший партнер не готовий взяти на себе обов’язки, так як не цінує стосунків, але може відбутися і третє — другий партнер теж може знайти в собі сміливість і прийняти рішення взяти на себе обов’язки перед стосунками. Іноді, партнери не наважуються взяти на себе обов’язки,— так як бояться стати більш слабкими, відчути себе не захищеними. Але часто, якщо один з партнерів вирішує взяти на себе обов’язки, то це стимулює другого партнера на подібний вчинок. Але тим не менше трансформація стосунків є тривала процедура, яка супроводжується стресовими ситуаціями та психологічними навантаженнями. Свого роду показником, відсутності обов’язків є шлюбний контракт. Один із моїх товаришів, який працює адвокатом сказав, що 99% шлюбів основаних на контракті розпадаються через 3 роки. Шлюб по домовленості, де прописані всі права та обов’язки – є свідченням того, що ні один із партнерів щиро не вірить, що шлюб буде Успішним.

2. Ще одна проблема типова для спілкування чоловіків і жінок — це прагнення змінити партнера, чи очікування, що він зміниться. Немає гіршого в стосунках ніж припущення, що ваш партнер Вас не гідний і його треба змінити. Часто коли ми намагаємося когось змінити, то зустрічаємо потужний опір, люди відмовляються, всіляко нам протидіють і навіть якщо вони таємно бажають щось в собі змінити, то вони не стануть цього робити, так як на них тиснуть. Так, коли ми наполягаємо, що людині необхідно змінитися, — то ми стимулюємо страх бути відторгнутим. Ми натякаємо людині, що вона для нас не достатньо хороша, не гідна нас і буде такою до тих пір, поки не зміниться. Ми можемо звільнити стосунки від напруги і стресу просто прийнявши партнера таким, яким він є, без вимоги щось змінити. У гармонійних стосунках між партнерами діє принцип «Що бачиш,— те і отримуєш!», тобто партнер не зміниться, якщо сам щиро цього не забажає. Примусити його це зробити є неможливо і шкідливо. Якщо людина не побажає сама змінитися, стати більш дисциплінованою, то ніхто цього зробити не зможе. Вибір простий : прийняти людину такою, якою вона є, або не приймати зовсім. Всі спроби змінити людину викличуть у неї відторгнення та неприязнь, призведуть до стресу.

3. Ревнощі. Це наступна проблема, яка завжди є показником низької самооцінки людини, яка ревнує. Ревнощі не мають відношення до іншого партнера. Той, хто ревнує думає таким чином : «я не достатньо хороший, щоб хтось мене по справжньому любив». Щоб подолати ревнощі слід ставити цілі, які важливі для Вас, працювати над підвищенням своєї самооцінки. Слід також використовувати метод прямого кодування : я собі подобаюся, я собою задоволений. Зробіть так, щоб Ви отримували задоволення від того, чим займаєтеся, щоб Ви відчували, що ваша діяльність цінна. Люди з високим рівнем самооцінки та самоповаги не почувають ревнощів. Вони впевнені у своїй цінності та значимості, хоча б для себе. Незалежно від поведінки інших людей, люди які ревнують завжди страждають низькою самооцінкою, тому основне вирішення проблеми — підняти її.

4. Проблеми в стосунках також трапляються по причині Жалості до себе. Коли людина постійно жаліє себе за те, що їй хтось зробив чи не виконав. Жалість до себе – це набутий досвід. Ми навчаємося як себе жаліти від батьків, постійно спостерігаючи за ними в дитинстві. Пізніше, коли ми намагаємося побудувати стосунки, жалість до себе є чудовим способом звинуватити партнера (для маніпуляції), що він постійно Вас принижує і підводить. Жалість до себе також виникає із низької самооцінки. Ліки від неї такі ж, як і від ревнощів : працювати над підвищенням власного рівня самооцінки, прийняти себе як цінну особистість, поставити перед собою ціль і намагатися її досягнути. Слід пам’ятати, що Жалість до себе – це самі нещирі почуття, одна із самих негативних емоцій, які людина може переживати. Вона, як правило, не відповідає дійсності і породжена нашою свідомістю.

5. Негативні очікування. По закону, очікування, як ми пам’ятаємо, чи вони позитивні, чи негативні, — вони завжди збуваються. Якщо ми постійно засуджуємо партнера, з намірами зробити щось, що нас розчарує, то ми можемо бути впевнені, наші очікування точно збудуться. Основне правило стосунків – це завжди очікувати тільки найкращого від дружини чи партнера. Найкращим та найдорожчим подарунком буде оце очікування тільки найкращого. Дайте їм зрозуміти, як Ви в них вірите, підтримайте їх віру в себе, хваліть їх вчинки, словом і ділом доведіть, що очікуєте від них тільки найкращого. І ці очікування неодмінно збудуться, ймовірніше за інші.

6. Багато стосунків страждають від несумісності партнерів. Несумісність виникає по цілому ряду причин. По перше, так як всі люди різні. Іноді, коли люди зустрічаються, їм здається, що між ними багато спільного, але коли знайомляться ближче, то з’ясовують, що в них більше відмінностей, ніж спільних звичок, думок, цінностей. Вони розуміють, що не є сумісними, але багато людей продовжують триматися за стосунки, незважаючи на несумісність. Вони можуть прожити багато часу разом незважаючи на відмінності в цінностях, переконаннях, вони намагаються зберегти стосунки через страх визнати свою невдачу. У своїй свідомості вони зізнаються у невдачі, але рік за роком продовжують утримувати союз в якому відчувають себе нещасними та пригніченими. Але в принципі, якщо стосунки не складаються по причині несумісності, то ніхто не винний. Ніхто не помилився, — вони просто не сумісні, просто в них немає нічого спільного. По статистиці люди розуміють, що несумісні коли їм чуть менше, чи чуть більше 30 років — в цей час і відбувається основний відсоток розлучень. Це можна пояснити тим, що в цьому віці більшість із нас намагаються з’ясувати Хто ми і чого бажаємо від життя. Саме в цей час поглянувши на партнера ми розчаровуємося, переконуючись у відсутності будь-чого спільного. Роки змінили нас і з’явилися нові смаки, нові бажання, різні знайомі і професії. Найкраще, що пара може зробити, усвідомивши відсутність спільних інтересів, відсутність кохання, — словом повну несумісність, — це просто розлучитися. Не звинувачувати один одного, а просто визнати, що таке буває. Це як дощ з неба з яким нічого не зробиш. Багато людей запитують як вчинити з дітьми, і відповідь така : найжорстокіше по відношенню до дітей – це виховувати їх у сім’ї де немає кохання. Ніщо так не травмує психіку дитини, як сім’я де батьки не кохають один одного. Багато випадків показують, що діти відчувають себе нещасними в атмосфері схожій на концентраційний табір. — Пам’ятайте, що ціль союзу – бути більш щасливими, Успішними, вільними, відчувати себе більш впевненими, ніж поза цим союзом. Ми вступаємо в стосунки, що б покращити, а не погіршити якість свого життя. Якщо ж ми розуміємо, що в союзі ми відчуваємо себе скованими, нещасними, більш вразливими, ніж до нього, — то це тривожний знак. Це може означати, що ми не сумісні. В даному випадку, якщо стосунки так і не вдається врегулювати, то їх краще зупинити. Пізніше Ви зрозумієте, що прийняли вірне рішення. Головною ціллю людини повинна бути реалізація її повного потенціалу, і все, що ми робимо повинно співпадати із цією ціллю. Ми повинні запитати себе Чи допомагає мені цей союз, чи ця професія стати ким я хотів, реалізувати всі свої ресурси, — якщо ні, то слід задуматися яка моя основна ціль?

Три основних принципи побудови щасливих стосунків.

В цьому розділі ми поговоримо про декілька принципів щасливих стосунків.

Перший принцип — рівна самооцінка у партнерів. Сторони будуть щасливі при умові, що у них однакова самооцінка. Якщо у стосунках один із партнерів менш впевнений в собі та менш щасливий, то він неодмінно потягне за собою іншого партнера, — зворотного процесу не відбувається. Багато людей помилково думають, що якщо вони щасливі, то поділяться щастям із партнером, але замість цього тільки розділяють його смуток та невдачі.

Другий принцип побудови стосунків – повага до партнера, що є більш важливим ніж закоханість. Звичайно дуже важливо кохати партнера, але як відомо ми так само швидко можемо розлюбити партнера чи дружину, як закохалися, гірше того, кохання може перетворитися у ненависть. Але цілком необхідною є умова, що ми повинні поважати партнера, і що він нам повинен подобатися. Ми можемо перевірити себе поставивши просте запитання : чи є ця людина моїм найкращим другом. Ідеальні пари ті, де партнери є одночасно найкращим і одночасно вірним другом, якому можна довірити абсолютно будь-яку таємницю, з яким можна поділитися усім. ПОВАГА — це дуже важливий компонент, і навіть, якщо Ви не дуже кохаєте людину, то при наявності поваги, стосунки будуть існувати.

Третій принцип побудови стосунків – це єдність протилежностей. Природа вимагає , щоб люди урівноважували темперамент і характер один одного, щоб більш комунікабельні врівноважували менш комунікабельних, щоб активна людина врівноважувала пасивну, домінуюча людина притягує покірну. Тобто, темпераменти, але тільки вони повинні повністю врівноважувати один одного. Що стосується усіх інших аспектів, то тут повинна бути схожість у всьому: у відношенні до фінансів, роботи, дітей, сім’ї, родичів, життєвих стандартів, ресторанів, вин, гігієни, релігії та політики, — чим більше спільного в цих аспектах у партнерів, тим щасливішим буде союз. Щоб виміряти ступінь урівноваженості темпераменту слід просто поспостерігати за розмовою. Якщо розмова гармонійна, — то темпераменти врівноважені. У кожній розмові співвідношення розмова і мовчання повинно складати 9:1. Тому кожній людині індивідуально необхідний певний час щоб говорити і слухати. Якщо дві людини сумісні, то одній людині необхідно стільки часу говорити, скільки іншій людині, щоб слухати. Наприклад, якщо обом співрозмовникам необхідно 45% часу щоб говорити і 45% щоб слухати, — то в них ідеальна сумісність. Але коли обом необхідно 70% щоб говорити і 25-30% щоб слухати, — то відбудеться певна нехватка ефірного часу, зіткнення. Хтось буде говорити, а хтось — мовчати кусаючи губи, хоча їм обом хочеться говорити. В стосунках такого типу більше мовчати буде той, хто більше дорожить стосунками, і дозволить партнеру говорити. Другий тип несумісності — коли два співрозмовника висловлюються за 30% часу, з’являються вільні 40%, які немає чим заповнити, — і наступає ситуація незручного мовчання. Часто пари приходять в ресторан, їдуть в машині, і їм немає про що говорити, — це означає, що їх темпераменти не сумісні, що вони досягли того часу, коли в них відсутнє щось спільне, щоб заповнити цей вільний час.

Успішні стосунки між батьками і дітьми.

Це особливий тип стосунків, який є важливим і цінним, це стосунки між батьками і дітьми. Це най триваліші стосунки, які є визначальними для розвитку особистості дитини та її майбутнього. Говорять, що середня доросла людина проводить 40 чи 50 років свого життя, долаючи труднощі, які виникли в перші 5 років. Я з цим повністю згідний. Роки формування особистості ставлять штамп, який може залишитися на все майбутнє життя.

Давайте розглянемо значення і вплив виховання. Про це написано тисячі книг. І не викликає сумніву, що основна роль батьків — це виховання та розвиток самооцінки дітей. Підліток, який вступає в доросле життя з високою самооцінкою, самоповагою, почуттям власної гідності, — все життя буде твердо стояти на ногах. Якщо батьки дали дитині багато, але не змогли сформувати високу самооцінку, само схвалення, то вони не досягнули Успіху як батьки в тій ступені, в якій їх дитина не розвинула цих якостей. Ніщо не є таким важливим в житті дитини, як безперервний потік кохання, — це означає, що ніколи не можна використовувати руйнівну критику по відношенні до нашої дитини. Немає нічого більш ядовитого та руйнівного по силі впливу на психіку та особистість дитини, ніж критика з боку батьків. Ніщо так не укріплює впевненість дитини в собі, як безперервний потік повноцінного кохання та благословення батьків. Як батьки, Ви повинні говорити дітям кожен день, що їх кохають. Говоріть про це словами, діями та особливою поведінкою, про яку Росс Кеймпбел писав у книзі «Як виховати дитину».

Існує 4 способи як довести своє кохання :

По-перше кохання не може залежати від умов (безумовне кохання). Зробіть так, щоб ваша дитина зрозуміла, що щоб не трапилося Ви не будете кохати її менше ніж на 100% і ваше кохання буде постійним. Дар кохання, який не залежить від умов — це саме цінне, що батьки можуть подарувати дитині. Ніщо не дає дитині таке відчуття впевненості, комфорту і безпеки, як усвідомлення, що батьки кохають її та не перестануть її кохати, щоб не трапилося. Як розповідає Браян для прикладу, іноді я граюся із своєю донькою Крістіною запитуючи її : На скільки тато тебе кохає, — вона тримає долоні разом перед собою, тоді я повторюю : скажи як сильно я тебе кохаю, вона робить відстань між долонями, я знову запитую : чи я дійсно так тебе кохаю?, тоді відстань стає більшою і я знову запитую : ну давай покажи як тато тебе кохає, — і на кінець вона робить відстань якомога більшою, і проголошує : «Ось так».

Крістіна, а якщо я тебе насварю,— вона відповідає Ну і що, ти все одно мене кохаєш. Я продовжую, а що якщо я відправлю тебе в твою кімнату ? — вона відповідає Ну і що, ти ж все одно мене кохаєш. Я запитую : А якщо я тебе відшльопаю?— вона говорить: Тато, ти все одно мене кохаєш, навіть, якщо відшльопаєш. А що якщо я тебе насварю, відшльопаю і відправлю в твою кімнату? — Вона відповідає : тато, ти все одно кохаєш мене ось так і широко тримає руки. Тато, я знаю, що ти все одно мене кохаєш, незважаючи ні на що.

Він повторює цю гру тому, що хоче щоб у Крістіни закріпилася у свідомості ідея про те, що тато та мама будуть завжди її кохати, незалежно від будь-яких умов, щоб її впевненість у цьому була абсолютною. Якщо кохання залежить від обставин, якщо дитина його позбавлена або недоотримує, то це діє руйнуючим чином на її психіку. Виключіть це із свого сімейного життя.

Другим способом довести дітям своє кохання – є фізичний контакт (слід обіймати, цілувати, ласкати, гладити по голові). Все повинно переконувати, що їх кохають. Цікаво спостерігати, що дітей обох статей до 1 року однаково часто обіймають, але у віці від 1 до 5 років, хлопчиків обіймають і цілують на 20% менше, ніж дівчаток. Психологи підтверджують, що причина зміни поведінки у хлопчиків, коли вони стають неслухняними, рухливими, шумними, — в тому, що вони отримують усе менше і менше фізичного контакту, їх менше обіймають. Вірджинія Сатір (психолог і сімейний консультант) розповідає, що дітей треба обіймати 4рази в день для того, щоб вони вижили, 8 разів – для здорової психіки, та 12 – для росту. Я вважаю, що скільки б разів Ви не обіймали і не цілували дитину, занадто багато не буде. Дитині необхідно якомога більше доказів вашого кохання.

Третій спосіб виразити кохання – це погляд. В дітей є запаси емоцій, які вони спалюють як пальне, і поповнювати ці запаси можна зустрічаючи закоханий погляд батьків. Сумно, що багато батьків уміють пильно дивитися в очі дитині коли сварять, кричать та сердяться, але дуже рідко дивляться на дитину з коханням, посміхаються, дають дитині можливість відчути, що вона купається в океані кохання і ласки в цьому теплому погляді одного з батьків. Чим частіше ми дивимося на дитину з коханням, посміхаємося, чим більше приділяємо їй нашу увагу, показуючи своє кохання і прийняття, тим краще вона росте як особистість. Немовлята починають реагувати на особливий погляд вже у віці 6 місяців, потім вони стають усе більше чутливими до подібного контакту. Будучи дорослими ми дуже чутливі до поглядів оточуючих. Якщо на нас дивляться із насмішкою, критично, з коса, чи примруживши очі, то ми відчуваємо себе невпевнено, незатишно, іноді навіть сердимося. Якщо ж ми зустрічаємо погляд повний похвали, з посмішкою, то нам стає комфортно і ми добре себе почуваємо.

Четвертий спосіб довести дитині своє кохання – це концентрована увага.

Ми повинні проводити певну кількість часу в день із своєю дитиною, не відволікаючись на інші справи, просто посидіти з дитиною не включаючи телевізор, не слухаючи радіо, присвячуючи усю увагу дитині. Нещодавні дослідження показують, що середньостатистичний батько проводить із дитиною 2хв. за тиждень, і 7 хв. за тиждень він приділяє підлітку. Одна з причин підліткових проблем, алкоголізму, наркоманії, сексуальної розбещеності, і навіть самогубства є відсутність необхідної уваги з боку батьків. Іноді батьки витрачають багато часу вивчаючи на спецкурсах як переконатися в тому, що дитина не вживає наркотиків, але вони не присвячують часу спілкуванню з дитиною більше ніж 7 хв. за тиждень. Але якщо б вони проводили з дитиною більше часу, то проблем можна було б уникнути. Дітям необхідна похвала, благословення батьків, підтримка, терпіння, особливо, якщо вони постійно викликають гнів і роздратування батьків тому, що капризні та неслухняні. Їм необхідне кохання, коли вони знервовані тому, що це говорить про те, що запас їх емоцій вичерпаний, і його необхідно поповнити. Підліткам обов’язково потрібна підтримка батьків, їм необхідно знати, що батьки їх кохають, вірять в них, довіряють їм, підтримують їх.

Мак Ларен _(професор Гарварду), — вивчаючи успішних молодих людей дослідив, як оцінюючи обстановку в сім’ї де проживають хлопці та дівчата з’ясувати чи будуть вони успішні в майбутньому.

Мак Ларен виділив наступні риси сприятливих сімей :