Адаптація лекційного аудіо-курсу Б. Трейсі : «Психологія досягнень».

Біблія Успіху.

Чим більше ми про Ціль думаємо, чим чіткішим стає образ, тим швидше він стане реальністю.

Перешкоди, - це те, що ми бачимо, коли забуваємо про ціль.

Чи ти думаєш, що ти можеш, чи думаєш, що ні — в обох випадках ти правий.

ПРИВЕТСТВУЕТСЯ СВОБОДНОЕ РАСПРОСТРАНЕНИЕ В СЕТИ ИНТЕРНЕТ.

Практичний посібник по досягненню успіху

Практичне призначення даної роботи полягає в допомозі людям, які готові бути успішними та мають достатню мотивацію для занять із психологом (вважають себе красивими та добрими).

Міністерство освіти і науки України висловлює особливу вдячність Павлюк С. М. за мотивацію, натхнення, підтримку, та інше.

Від автора.

1. Чому адаптація?

Одного дня мені пощастило за невелику плату позичити з інтернету набір програмного забезпечення для розвитку інтелекту. Проект називався intellect soft та вражав широкою тематикою. Серед іншого я відкрив для себе лекційний аудіо курс Психологія досягнень супер відомого американського мільйонера та спеціаліста в області Успіху Браяна Трейсі. Зміст лекцій вразив мене до глибини душі своєю геніальністю і простотою, а головне комплексним підходом до усвідомлення поняття Успіх. Отже, після 7 чи 10 годин ознайомлення я чітко прийняв рішення, що я хочу мати можливість переглядати ці лекції у паперовому форматі з метою швидко знайти необхідний розділ для ознайомлення і повторення. З того моменту пройшло чотири місяці важкої роботи в середньому по чотири години в день. Я чітко розумів, що адаптуючи даний курс я вивчу його напам’ять, а також я розумів, що життя яким я жив мене не влаштовувало. Тепер, коли написання книги знаходиться на завершальному етапі я дуже вдячний Б. Трейсі за його роботу, яка змінила моє життя і тепер моє життя уже можна назвати життям з повною відповідальністю.

2. чому я вибрав для адаптації саме Психологію досягнень Б. Трейсі? Б. Трейсі написав багато загально визнаних книг, але саме Психологія досягнень володіє комплексним підходом до вивчення Успіху. Хоча інтернет пропонує ще декілька дослідників Успіху та їх робіт, але у Б. Трейсі я знайшов відповіді на усі свої запитання і навіть більше.

3. чому я? Я психолог і для мене важливо мати можливість допомогти людям яким можна допомогти, а ця книга є досконалим інструментом для формування знань, умінь і навичок на основі запропонованого цілісного підходу.

4. чому Біблія? Одним із основних завдань Біблії я вважаю наближення людини до гармонії, а Біблія Успіху ефективно вирішує дану задачу. Крім того, Біблію Успіху як і просто Біблію потрібно читати постійно. Я ніяким чином не намагаюся применшити значення Біблії, а тільки наголошую, що кожен може зробити власний висновок після прочитання обох книг.

5. чому Успіху ? Тому, що Успіх у даній книзі розкривається в усіх зв’язках і відношеннях та надає можливість кожному бажаючому освоїти основні принципи та механізми досягнення Успіху.

6. чи Ви будете Успішними? Я не знаю…

Чи буде Вам легко ? — навряд, але сумно точно не буде!

(отказ от ответственности)

Все материалы (адаптации/перепаковки ) предоставляются пользователю исключительно для ознакомления на условиях "AS IS" (как есть), без каких-либо гарантий, выраженных или подразумеваемых.

Автор не несёт ответственности за мнимые или явные последствия чтения и использования его перепаковок. Скачивая и сохраняя перепаковку, пользователь действует на свой страх и риск.

Не предполагается техническая поддержка перепаковок.

Только при согласии с данными условиями Вы можете сохранять, читать и использовать предоставленный материал. В противном случае настоятельно рекомендуется его удалить.

(відмова від відповідальності)

Усі матеріали (адаптації/збірки) надаються користувачу виключно для ознайомлення на умовах «ЯК Є » , без будь-яких гарантій виражених прямо чи опосередковано.

Автор не несе відповідальності за прямі чи похідні наслідки читання та використання його адаптацій. Скачуючи чи зберігаючи адаптацію, користувач діє на власний страх і ризик. Технічна підтримка адаптацій не передбачена.

Тільки при згоді із даними умовами Ви можете зберігати, читати та використовувати даний матеріал. В іншому випадку рекомендується його позбутися.

(Disclaimer) All material (repacking / assembly) is provided solely for information under the "AS IS" (as is), without any warranty, express or implied. The author is not responsible for any alleged or apparent consequences of reading and using his adjustment. By downloading and keeping repacking, the user does so at his own risk. Not expected to support adjustment . Only in accordance with these terms you can save, read and use the provided material. Otherwise, highly recommended to remove it.

Зміст.

Вступ. 6

1. Формування позитивної самооцінки. 6

Як настроїти мислення на Успіх. 7

Шість складових Успіху. 8

Три закони Успіху. 10

Закон Переконання. 12

Закон Очікування. 13

Закон притягання. 15

Розвиток позитивного сприймання дійсності. 16

Три основних компоненти самооцінки. 18

2. Відповідальність і контроль.(особливості новонароджених дітей) 22

Походження переконань, сприймання дійсності і звичок (руйнівна поведінка батьків). 24

Руйнівна критика і самооцінка. 27

Свідоме і підсвідоме мислення. 28

Закон концентрації і закон Заміщення. 29

Відповідальність за власне життя та негативні емоції. 30

Джерело негативних емоцій. 32

Подолання негативних емоцій. 34

Почуття провини. 37

Подолання почуття провини. 39

Вміння пробачати. 40

Вміння просити пробачення. 41

Почуття тривоги. 42

3. Як настроїти себе на Успіх(7 Законів). 44

Зміна думки (гомеостатичний імпульс). 47

Позитивні твердження (установки). 49

Сила візуалізації. 50

Виконання ролі. 51

Аутогенне тренування. 53

Створення сприятливого оточення. 55

Чотири прийоми зміни програми мислення. 57

4. Цілі та їх досягнення. 60

Чотири характеристики Успішних людей. 60

Що заважає людині ставити цілі. 61

3 фактори постановки цілей у сфері своїх талантів. 62

Тест. Єдність цілей і цінностей. 63

12 етапний метод досягнення цілі. 64

6 характеристик Успішних людей. 66

5. Творче вирішення проблем і прийняття рішень. 69

Як використати силу над розуму. 70

Як розвинути гостру інтуїцію. 71

Як закласти у свідомість програму досягнення цілі. 72

Як довірити над розуму вирішення своїх проблем. 73

Як вчитися на своїх помилках. 74

Як закласти у свідомість програму Успіху(4 функції). 74

Сила і вплив домінуючої думки. 75

3 пасивних прийоми стимулювання творчих здібностей над розуму. 76

3 активних прийоми стимулювання над розуму(6 важливих порад). 77

2 джерела ідей над розуму (як впізнати ідею над розуму). 79

6. Гармонійні стосунки із іншими людьми. 81

Секрет розвитку самооцінки. 83

Як дати оточуючим відчути власну значимість. 84

Сила вдячності та захоплення (головне правило суперечки). 86

Як привернути увагу оточуючих (4 прийоми активного слухання). 88

Сексуальні стосунки (7 причин руйнування сім’ї). 90

3 основних принципи побудови щасливих стосунків (висока самооцінка, висока повага, врівноваженість темпераментів). 94

Успішні стосунки між батьками і дітьми (4 способи довести своє кохання). 95

Риси сприятливих сімей. 98

Як долати наслідки руйнівної критики. 99

Істинна ціль в житті. 101

Вступ.

Як розвинути у себе мислення Успішної людини. Що відбувається у свідомості людей, якими усі захоплюються, у свідомості тих, хто досяг фантастичного Успіху. Чи влаштований їх розум по-іншому, чи володіють вони особливими талантами, про які звичайним людям навіть і не варто мріяти. Безумовно — деякі володіють, але більшість із них не використовують над таланти. Більшість Успішних людей просто володіють непереборним прагненням і волею до успіху. Тоді звідки у них це прагнення, яка рушійна сила веде їх до досягнень. Чи є людина, яка знає відповіді на ці запитання, — є, це я і Браян Трейсі, який усе життя присвятив вивченню Успіху. Психологія досягнень розкриває секрети мислення великих людей. Ми познайомимо Вас із прийомами зміни вашого способу мислення та вашої поведінки, які допоможуть Вам стати успішними. Ми навчимо Вас як відкрити в собі сферу талантів. Ви навчитеся визначати, яке заняття Вас захоплює. Від чого залежить ваше бажання бути Успішними і як зробити ваш Успіх максимальним.

Так, Ви можете почати з початку та досягнути бажаної мети. Ви можете контролювати ваше життя, Ви можете керувати перебігом подій, Ви можете зробити своє життя великим. Б. Трейсі є однією із провідних фігур в США в області продажів, розвитку людського потенціалу і самовдосконалення. Його динамічні виступи надихнули тисячі людей набратися мужності і досягнути Успіху. Його семінари по мистецтву продажів, лідерству , постановці цілей та стратегії їх реалізації, керування часом та психологія Успіху — приваблюють широке коло слухачів. Б. Трейсі — є одним із найбільш популярних для читання авторів компанії Audio Consoult. Інші його програми включають : як подолати бар’єри на шляху до Успіху, Сила чіткості (ясності), Психологія продажів, Фактор удачі, Як керувати своїм часом.

Отже, адаптація лекційного аудіо курсу Б. Трейсі : психологія досягнень.

Формування позитивної самооцінки.

Більшість із нас бажають максимально розвинути свої можливості та повністю реалізувати свій потенціал, але більшість із нас так і не досягають бажаної цілі. Ми пропонуємо Вам посібник, який допоможе Вам навчитися керувати перебігом Ваших думок, вашою поведінкою, сформувати вашу точку зору, зайняти зручну життєву позицію. Даний посібник буде для Вас провідником до бажаної цілі та заповітної мрії, професійного Успіху, процвітання та душевної рівноваги. Я із задоволенням представляю Вам Б. Трейсі і його програму «психологія досягнень», яка уже довела свою ефективність. В цій програмі, яка складається із 6 частин ми познайомимося із перевіреними часом способами розкриття та використання творчого потенціалу. На протязі багатьох років, тисячі людей відвідували семінари Б. Трейсі і багато слухачів повідомили, що змогли досягнути великих успіхів завдяки застосуванню даних прийомів. В запропонованому і добре продуманому підході до реалізації Браян пояснює на скільки необхідні інстинкти до Успіху, як допомагає досягненню цілі позитивна самооцінка, як подолання почуття провини і прийняття відповідальності за власне життя допомагає нам бути творцями власної долі. Досягнувши рівня адекватної самооцінки ми можемо досягнути бажаного, а не того, чого боїмося. Б. Трейсі наголошує на особливій важливості зв’язку постановки та досягнення цілей із мистецтвом керування часом. В додаток до 6 ключів до Успіху Браян розповідає про нашу феноменальну здатність долати проблеми і про те, як розвинути здібності та побудувати стосунки із іншими людьми. За свою успішну кар’єру у сфері договорів по нерухомості, продажів, маркетингу, а також допомагаючи компаніям міліардерам втілити в життя свої плани, Браян винайшов і перевірив багато методів, які ми готові запропонувати Вам. Будучи одним із найвпливовіших авторитетів у сфері «розвитку можливостей людини» Браян очолює : Інститут підготовки керівних кадрів в м. Сан – Дієго, штат Каліфорнія. Він до того ж багатогранна особистість : серйозно захоплюється спортом, багато подорожує, постійно читає, отримуючи нові знання. Він — людина, яка любить життя і бажає отримати від нього усе. Отже, почнемо нашу подорож у світ самопізнання разом із Б. Трейсі.

Як настроїти мислення на Успіх.

З давніх-давен люди шукають відповідь на питання чому одні люди успішніші за інших. В пошуках відповіді на це запитання люди провели тисячі досліджень, витратили десятки тисяч годин, мільйони доларів. Багато видатних мислителів та дослідників присвятили усе своє життя вирішенню єдиної проблеми : Чому одні люди більш успішніші за інших, чому у одних більше грошей, друзів, сильніше здоров’я, чому вони отримують від життя більше задоволення ніж інші? Ціль даного посібника «Біблія Успіху» отримати відповідь на це запитання, зібрати всі знання і результати досліджень в одну посудину відкривши яку, ми зможемо розкрити власні можливості та досягнути бажану ціль. Тисячі чоловіків та жінок брали участь у цьому семінарі і на даний момент успішно використовують засвоєні ідеї та прийоми, які можуть викликати глобальні зміни в їх житті. Випускники даного курсу продовжують самовдосконалюватися, щоб досягнути нового рівня впевненості у собі, збільшити діапазон своїх можливостей. Їм вдалося подвоїти, а то і потроїти свої прибутки, почавши нову справу чи розширивши вже існуючу. Зміни також торкнулися їх особистісної сфери, випускники курсу стали терпеливими, добрими та співчутливими, багато хто духовно виріс у стосунках із дружинами та дітьми. Методи, про які ми будемо вести мову були також застосовані для вирішення завдань по схудненню та курінню, допомагаючи рухатись до фізичного та духовного здоров’я, до задоволеності життям. Запропонований нами матеріал на стільки дієвий, практичний та багато функціональний, що багато з випускників говорять, що отримали можливість почати життя з початку, здатність запрограмувати своє майбутнє. Матеріал цього посібника заснований на дослідженнях про Розвиток людських можливостей, яким Б. Трейсі присвятив 20 років, і яким тривалий час займалися інші спеціалісти.

Всі успішні чоловіки та жінки використовують ці методи, іноді підсвідомо. Кожен із нас здатний досягнути колосального Успіху у своїй діяльності, якщо засвоїть запропоновані прийоми і буде застосовувати їх постійно. Дійсно, недавно, ми прийшли до геніального висновку про те, що межі того, до чого ми прагнемо практично не існує, якщо прагнення до Успіху стане невід’ємною частиною нашого життя. Один раз почавши використовувати наші методи у вашій діяльності, Ви зможете значно розширити межі своїх можливостей та завжди будете їх використовувати в житті.

6 Складових Успіху.

Даний семінар слід назвати психологія Успіху. Давайте з’ясуємо поняття Успіх. Існує 6 складових компонентів Успіху, все до чого ми прагнемо можна із впевненістю віднести до однієї із цих категорій :

1. Душевний спокій. Більшість сучасних релігій та метафізичних філософій, принципи психології — націлені на допомогу вибрати шлях до повної душевної рівноваги. Людям властиво на інтуїтивному рівні усвідомлювати важливість душевного спокою. Під душевним спокоєм ми розуміємо свободу від страху, свободу від гніву та свободу від почуття провини, (образи та жалості). Можливо, ці проблеми є основними для нашого часу. Душевна рівновага – це ключ до розуміння багатьох істин, це постійне відчуття гармонії із собою, з яким ми засинаємо та просинаємося.

2. Міцне здоров’я та життєва енергія .

Всім відомо, що незалежно від наших успіхів при слабкому здоров’ї та низькому рівні життєвої енергії ми не отримуємо задоволення від досягнутого, але при досягненні душевної рівноваги ми прагнемо до покращення фізичного здоров’я, поповнення запасів енергії.

3. Сприятливі стосунки.

Це вміння встановлювати та підтримувати довготривалі, близькі, стійкі контакти з іншими людьми . Наші численні дослідження показують, що міцні та стабільні стосунки – є ознакою здорової людини, яка само реалізувалася. Як тільки ми досягаємо певного рівня душевної рівноваги та фізичного благополуччя – ми починаємо прагнути вдосконалювати стосунки з оточуючими.

4. Так звана матеріальна незалежність.

Коли у нас достатньо грошей, щоб постійно не хвилюватися про своє фінансове забезпечення. Для когось достатньо 10 тис. гривень в рік, а для когось і 100 тис. не є достатньо, щоб уникнути фінансових проблем. Незалежно від забезпеченості кожна людина бажає досягнути того стану, при якому не буде постійно думати про те, як заробити гроші, як оплатити рахунки тому, що ми не зможемо отримувати задоволення від життя, якщо увесь час будемо думати про матеріальні проблеми.

5. Гідні цілі та ідеали, до яких варто прагнути.

Ні одна людина не може себе повністю реалізувати, якщо у неї немає чітко визначених планів, цілей та ідей, в які вона вірить. Багато письменників говорили про цілі і сенси, як про основу будь-якої діяльності людини і я повністю підтримую цю точку зору. Пізніше ми поговоримо як ставити цілі та поступово рухатися до їх досягнення.

6. Відчуття задоволеності собою.

Відчуття, що ми застосовуємо свої можливості – є характеристикою людини, яка досягла успіху в певній сфері.

Отже, виміряти ступінь свого Успіху можна використавши ці запропоновані критерії повноцінного життя. І ми знову повертаємося до питання чому так мало людей вважають себе повністю Успішними. Ми живемо у самому багатому та різноманітному суспільстві, яке існувало за всю історію людства, ми прагнемо до високих життєвих стандартів та маємо можливості про які декілька років тому навіть не мріяли, тим не менше більшість чоловіків та жінок живуть на межі відчаю, вони не задоволені своїм сімейним життям, станом власного здоров’я, багато страждають зайвою вагою, багато курять чи зловживають алкоголем, постійно занепокоєні матеріальними проблемами. Тільки менше 5% людей досягають справжнього і тривалого Успіху. У сучасному суспільстві щонайменше 80% людей, які досягають пенсійного віку приречені провести старість без різноманітності, в’яло та бідно, часто в залежності від інших. Не більше 5% можуть досягнути фінансової незалежності і це незважаючи на 40 чи більше років успішної та добре оплачуваної праці і незважаючи на необмежені можливості навчання, розвитку та самовдосконалення. Однією з причин відсутності Успіху є той факт, що ми з самого початку не маємо чіткого плану дій, маршруту життя. Тому, що людина будучи найбільш розвиненим організмом, не має ні однієї закладеної програми дій. Уявіть, що Ви купили комп’ютер і включивши його вдома з’ясували, що до нього немає в комплекті інструкції для використання, інструкції як максимально ефективно використати машину. Людину можна порівняти із новим комп’ютером. Від народження в нас не закладена така інструкція, і на протязі усього життя ми намагаємося зрозуміти, як максимально використати свої можливості. Ці пошуки можуть забрати 30, 40 чи 50 років, а потім ми зрозуміємо, що вийшло як у старій німецькій приказці : «ми занадто рано постаріли та занадто пізно порозумнішали». Зрозуміти як вірно використати свій потенціал ми можемо лише у 50 - 60 років.

— Ціль даного курсу – ознайомити Вас із інструкцією, про яку іде мова. Навчити Вас як ефективно використовувати свої можливості. Як при роботі із комп’ютером, так і в роботі над собою, в першу чергу необхідно зрозуміти і засвоїти основні принципи та закони життя людини, також важливо прикладати зусилля. Як тільки ми з’ясуємо принципи нашого існування, слід застосовувати наші знання і спрямувати їх на досягнення максимального результату, на отримання найбільшої вигоди із своєї діяльності. Нажаль більшість людей не засвоюють основні принципи, чи навіть засвоївши не прикладають зусиль, не застосовують знання. Після закінчення даного курсу Ви зрозумієте, що прикладати зусилля та застосовувати знання буде набагато легше, якщо ми будемо робити це постійно, а не час від часу.

Закони Успіху. Закон контролю. Закон випадку. Закон причино - наслідкових зв’язків.

Давайте проаналізуємо основні закони і принципи на основі яких людина працює як механізм. Пам’ятайте, що наша ціль — це отримати максимальну вигоду із нашої діяльності. Спочатку я розповім про самі головні закони, із якими ми будемо працювати упродовж усіх занять.

По перше — це закон Контролю. Закон контролю необхідний для розуміння принципів нашої роботи і більшість психологів погоджуються, що здатність до контролю обумовлюється нашим психічним станом. Ми можемо контролювати своє життя на стільки, на скільки задоволені своїм психічним станом. Якщо ми не досягнули стану гармонії з собою, якщо ми постійно собою не задоволені, то не ми будемо керувати, а нами будуть керувати обставини та інші люди. Психологи називають це різницею локусу контролю. Або у нас виникає відчуття відповідальності та контролю над ситуацією, що відбувається, або зовнішній тип локусу контролю, який характеризується відчуттям, що хтось інший веде нас у вирі життя, вибирає необхідний для нього напрямок руху. В першу чергу слід мати на увазі, що контроль починається із наших думок, які в свою чергу контролюють наші почуття і в кінцевому рахунку визначають нашу діяльність та ефективність. Тому важливо навчитися керувати перебігом своїх думок.

Другий принцип – це метафізичний закон, який називають Закон випадку. Відповідно до цього закону ми не здатні контролювати те, що відбувається, все відбувається випадково. Ми не можемо нічого передбачити чи змінити, і успіх залежить від того, чи опинимося ми в потрібному місці в потрібний час. Нажаль більшість із нас більш чи менш усвідомлено живуть відповідно до закону випадку, виправдовуючи свою невдачу лише тим, що не пощастило. Як правило такі люди не ставлять довготривалих цілей, не будують планів, не вірять, що здатні контролювати власну долю, а просто сподіваються, що все владнається само собою. Одна з причин через які наше життя буває негармонійним, нещасним, а в суспільстві переважають негативні настрої та песимізм – це наша схильність покладатися на обставини, які можуть у будь-який момент змінити русло нашого життя. Звичайно, що люди, які живуть по закону випадку не володіють ні почуттям контролю, ні душевним спокоєм.

В опозиції до закону випадку є закон Причино – наслідкових зв’язків. Це основний закон всесвіту. Закон причини та наслідку говорить : Все, що відбувається у нашому житті має власну причину. Відповідно, якщо ми не задоволені тим, що відбувається з нами, значить ми можемо з’ясувати та змінити причину подій чи явищ. Причина є у абсолютно всього, незалежно чи ми про неї знаємо, чи ні. Самого явища випадковість не існує. Все відбувається відповідно до закону, а не випадково. Наш найбільший обов’язок вивчити і зрозуміти закони, які керують нашою долею і використати ці знання з користю для себе. Нам відразу стане зрозуміло, що закон Причино – наслідкових зв’язків має пряме відношення до закону Контролю, так якщо ми не можемо з’ясувати причини, то ми не можемо контролювати те, що відбувається. Успішні та задоволені життям люди живуть відповідно до закону контролю і завжди враховують закон причино – наслідкових зв’язків. Існує дуже простий приклад функціонування та застосування закону Причино – наслідкових зв’язків : наші думки – це причина, а наш психічний стан – це прямий наслідок. Все, що з нами відбувається в першу чергу пов’язане із нашими думками. Думки мають здатність контролювати наші вчинки. Все, що ми робимо сьогодні – є результатом того, про що ми думали до цього часу. Якщо ми бажаємо змінити наше майбутнє, то нам слід змінити наші думки уже зараз.

Закон переконання. Це ще один закон, який доповнює по значимості закони Контролю та Причино – наслідкових зв’язків. Закон Переконання говорить : «все у що вірять наші почуття — стає дійсністю». Ми є кінцевим результатом системи власних переконань, яких ми дотримувалися до теперішнього часу. Наші переконання формують ту призму, через яку ми сприймаємо оточуючу дійсність, незалежно чи це призма логіки, чи — фантазії. Відповідно до цього закону ми не сприймаємо інформацію, якщо вона протирічить нашим переконанням, і навіть, якщо наші переконання повністю протирічать дійсності, то вони стають реальністю для нас, доки ми у них віримо. На закон переконання посилається будь-яка релігія, про нього розповідається у книзі Талмуд, в Корані, Біблії. В Біблії сказано, що людина є тим у що вірить, про що думає. Те в що ми віримо трапляється з нами. Сила закону переконання на стільки велика, що навіть, якщо ми віримо у щось хибне, засноване на помилковому уявленні, то ця віра впливає на наші вчинки, наш стан. Для прикладу я розповім про одного студента, який після Успішного закінчення школи здав вступні іспити у один із американських вузів. Через декілька тижнів він отримав листа із університету де повідомлялося, що результат успішності склав 98% і говорилося про його зарахування. Хлопець вірив, що цифра 98 – позначає коефіцієнт інтелекту (IQ), що є показником нижчим за середньо статистичний. Весь перший семестр студент погано встигав по всіх предметах і провалив багато з них. Пізніше він пояснив ситуацію своєму керівникові таким чином, що людина з таким низьким рівнем розвитку інтелекту не здатна досягати гарних результатів. Тільки після того, як професор пояснив, що цифра 98% це не є показник інтелекту, а навпаки характеризує студента як одного із найкращих в університеті, — він зрозумів, що помилявся. Весь наступний семестр він отримував тільки гарні оцінки.

Цей випадок описаний в журналі «Психологія сьогодні» є одним із сотні подібних прикладів. Найпростіша дія закону переконання полягає в наступному : Якщо ми переконані в обмеженості власних можливостей, навіть, якщо це переконання безпідставне — наші можливості в дійсності стають обмеженими. Якщо ми твердо переконані в неможливості щось зробити, ми ніколи цього не зробимо. Така переконаність є найстрашнішим ворогом нашої працездатності та ефективності. В більшості випадків вона не базується на реальності, а формується поступово, іноді з раннього дитинства, — нам щось не вдалося досягнути і ми стрімко починаємо втрачати віру у себе та свої сили. І продовжуємо жити з твердою переконаністю, що багато чого нам не досягнути. Наш розум влаштований таким чином, що він опрацьовує та аналізує усю інфу з оточуючого світу та ігнорує ту її частину, яка протирічить нашим переконанням. Тобто, якщо ми віримо в обмеженість своїх можливостей, то навіть досягаючи важливих та значимих результатів ми не звертаємо на них уваги, а концентруємо увагу на невдачах. Ми просто виключаємо можливість досягнути Успіху, примушуємо свій мозок сприймати тільки негативні сторони життя.

Закон очікування. Це дуже важливий принцип відповідно до якого, якщо ми впевнено очікуємо чогось, — воно обов’язково з нами відбудеться. Ми граємо роль пророка, переконуючи себе, що все піде саме цим шляхом, а не іншим. Успішні люди завжди вірили у сприятливе вирішення завдань та розв’язання проблем, тим самим готували підґрунтя для цього Успіху. Люди не задоволені своїм життям очікують тільки найгіршого, і в більшості випадків його отримують. Закон очікування можна застосувати у багатьох сферах. Наприклад економіка. Всім відомо, що економічний розвиток країни можна передбачити на декілька років наперед уже сьогодні, так як розвиток залежить від очікувань основних суб’єктів економіки. Якщо очікується вищий рівень інфляції, то люди піднімають ціни, вимагають підвищення зарплати, і внаслідок, коли рівень інфляції зростає — для багатьох це уже не є несподіванкою. Також очікування сильно впливають на наші стосунки із іншими людьми. Від очікувань в багатьох випадках залежить чого ми зможемо досягнути в житті. Професор Роберт Ролсон, який працював у Гарвардському університеті провів біля трьохсот досліджень, вивчаючи теорію очікування. Щоб перевірити вплив очікування, яке базується на хибній інформації він провів свій відомий експеримент, який відбувся в кінці 60 тих років у районі заливу Сан Франсиско. Даний експеримент іноді використовується в сучасній освіті. Багато людей намагалися його повторити і застосувати в різних сферах і кожного разу результат повторювався :

На початку навчального року директор школи запросив трьох вчителів до себе в кабінет. Він оголосив, що результати їх роботи за попередні роки показують, що вони є найкращими вчителями школи. В якості нагороди кожному із вчителів сформували клас, який складався із 30 кращих учнів школи, з найкращими показниками інтелекту, щоб на протязі року працювати із цими учнями. Вчителі не мали права розповідати, що учнів цілеспрямовано відбирали із усієї школи, щоб не склалася думка, що інші класи слабші, чи мають гірші здібності. Про це не можна було інформувати і батьків, що б уникнути конфліктів з ними. Директор заявив, що бажає щоб вчителі працювали з цими класами використовуючи їх звичайні методи та матеріали, і повідомив, що Очікує вражаючих результатів у кінці року. І дійсно результати літніх екзаменів показали, що ці 3 класи були найкращими не тільки в школі, а й серед інших шкіл району. Їх результати успішності були на 20-30% вищими за відповідні показники їх ровесників. В кінці року директор знову зібрав 3 вчителів у себе в кабінеті, щоб привітати їх із Успіхом. Кожен із вчителів сказав, що це був один із найкращих в житті років роботи, так як учні були дуже мотивованими, здібними і піддатливими до навчання. Після цього директор відкрив таємницю, що це був експеримент. В дійсності керівництво школи не знало рівня інтелекту тих 90 учнів, а їх відібрали випадково. Вражені сказаним вчителі спробували пояснити Успіх таким чином, що якщо причина була не в учнях, то в них — найкращих вчителях школи. Після цього директор відкрив ще один секрет : він просто вибрав перших трьох вчителів по списку. Це називають подвійним сліпим експериментом. В обох випадках очікування базувалися на неперевіреній інформації . Директор заявив, що очікує від них найкращих результатів тому, що вони найкращі вчителі, що ймовірно було не так. Вчителі теж вірили, що їх учні найкращі та очікували від них академічних результатів. Як уже було сказано результати дійсно були вражаючими.

На даний момент вчителі часто використовують результати даного експерименту, щоб мотивувати учнів та покращити їх успішність. Вони постійно говорять, що чекають від них гарних оцінок, блискучих відповідей, що вони очікують від них навчатися швидше та ефективніше. Марва Колінз, одна з відомих вчителів у Чикаго з’ясувала, що якщо учням навіяти, що в них завжди будуть тільки гарні оцінки, якщо занурити їх у сприятливу атмосферу, де вони відчувають, що від них очікують гарних результатів та їх підтримують, — то кожен учень зможе піднятися до рівня відмінника лише за семестр. Відомі випадки, коли двійочники за 30 днів ставали відмінниками, будучи зануреними в іншу психологічну атмосферу, створену вчителем.

Існує 3 типи очікувань, які впливають на наші результати.

По – перше це очікування батьків від дітей в ранньому віці, які визначають досягнення людини на протязі усього її життя. Пізніше в цю групу ввійдуть очікування начальства на роботі, які впливають на нашу ефективність та самооцінку.

По друге — це наші очікування від дітей, батьків, жінок, і тих, хто на нас рівняється. Люди, які поважають чи рівняються на нас завжди намагаються виправдати наші очікування, не важливо чи вони позитивні, чи негативні. Багатьом батькам та роботодавцям вдавалося багато досягнути, кардинально змінивши клімат всередині сім’ї чи компанії. Вони змогли цього досягнути змусивши людей, для яких вони є авторитетом усвідомити, що від них очікується тільки найкраще і що ці очікування щирі. При такому відношенні людина буде робити усе можливе, щоб виправдати ці очікування.

І третій вид – який сильно впливає на наше життя – це наші очікування від нас самих. Ми завжди прагнемо виконати власне очікування не важливо чи воно позитивне чи негативне, найкраще чи найгірше. Саме тому завжди варто орієнтуватися на найкраще, чим би ми не займалися. Завжди слід очікувати від себе прогресу, росту, покращення, необхідно вірити, що ми не повторимо минулих помилок та невдач. Слід пам’ятати, що ми самі можемо передбачити свою долю і йти за власним передбаченням.

Закон притягання.

Це є третій закон свідомості. На дану тему написано сотні книг. Основний принцип закону притягання можна сформулювати наступним чином : «Людина — це живий магніт, який поширює енергію думки, постійно притягує до себе людей та обставини, які пов’язані з нашими думками». Наш дійсний стан життя відображає та показує наші думки. Якщо ми бажаємо притягнути до себе певні обставини чи людей, то повинні змінити своє мислення тому, що як було сказано, ми немов магніти притягуємо до себе та оточуємо себе лише тими людьми та предметами, які узгоджуються із нашим способом мислення та світоглядом. Якщо людина позитивно настроєна, якщо вона сподівається на найкраще і вірить у себе, то може притягувати сприятливі обставини та оточити себе безліччю гарних людей. Якщо людина навпаки настроєна песимістично та скептично, постійно в собі сумнівається, то розмір негативного досвіду та негативних людей в її житті може бути шокуючим. Тільки відповідно до законів, а не випадково відбуваються зміни у нашому житті. Ми самі втілюємо ці зміни в життя, осмисливши основні принципи та закони по яких живе людина. Ми можемо покращити якість свого життя, якщо навчимося керувати своїми думками, переконуючи себе, що здатні на краще, очікуючи від себе тільки позитивних результатів і постійно думаючи про вплив людей, які нас оточують. Вже багато років тому Ерл Найнтінгейл у своїй праці «Найдивовижніший секрет» прийшов до висновку, що нас формують наші ж думки та ідеї. Найбільший прорив у розумінні природи людини, який зроблений у 20 столітті — це відкриття, що ми стаємо тим, про що постійно думаємо. Людина — це перш за все її думки.

Розвиток позитивного сприймання дійсності.

Ми підійшли до розмови про відношення до дійсності чи сприймання дійсності. Як ми вже знаємо – ми це те про, що ми думаємо. Сприйняття того, що є та відбувається — це найбільш яскравий прояв та характеристика нашого мислення. Позитивне сприймання дійсності – найважливіше та найнеобхідніше для досягнення успіху. Дослідження, які проводилися з приводу підбору персоналу в Гарварді показали, що 85% усього чого людині вдалося досягнути (матеріальний успіх, визнання в суспільстві, статус і престиж) після закінчення університету засноване на сприйманні дійсності, і тільки 15% — на здібностях та вміннях людини. Роки досліджень показали, що немає прямого зв’язку між успішністю в університеті і матеріальним успіхом людини. У 85 випадках із 100 людина досягає Успіху виключно завдяки відповідному чи необхідному сприйманні дійсності. Журнал Фочен щороку публікує список із 500 компаній – лідерів по продажах, і вражаючим є той факт, що 99% керівників цих корпорацій пояснюють свій Успіх саме позитивним сприйманням дійсності. Ми знаємо, що позитивне сприймання є невід’ємним елементом Успіху. Все життя хтось нам говорить, що нам необхідно змінити своє відношення, переглянути, зайняти правильну життєву позицію у відношенні до дійсності. Про це написано багато книг. Цьому намагаються навчити в багатьох школах. Але виникає логічне запитання чому при такій різноманітності інформації на цю тему, так мало людей можуть сформувати, виробити позитивне сприймання дійсності. Якщо б ми могли купити в аптеці пляшечку із ліками та приймати їх щоранку, наче приймаємо вітамін «С» і ці ліки допомогли б нам позитивно сприймати дійсність, то всі б це робили. Тому слід відповісти на наступне запитання : звідки береться сприймання дійсності, — і це питання повертає нас до вже відомого поняття очікування. Наше сприймання народжується від очікувань того, яким буде результат. Якщо ми очікуємо, що вирішення справи буде позитивним, то і наше відношення до того, що відбувається буде позитивним, і навпаки, при очікуванні гіршого, ми формуємо негативне відношення до дійсності. Давайте розглянемо наступний приклад : уявіть, що живете в Любарі та працюєте над реалізацією найважливішого проекту у вашому житті. У Вас закінчуються гроші і Вам треба їхати в Київ, щоб отримати спонсорську допомогу. Ви на тиждень приїжджаєте в столицю і кожен день у Вас по декілька зустрічей із можливими спонсорами. Ви починаєте з понеділка і усі з ким Ви плануєте зустрітися Вам відмовляють, не відповідають на дзвінки, говорять, що не зацікавлені у справі, що бізнес-план занадто дорогий та безперспективний, але це ж найважливіший проект у вашому житті. Ви продовжуєте шукати спонсора, але кругом повторюється одне і теж. Перед Вами закриваються двері, Вам відмовляють, у Вас не вірять. Вже у середині тижня Ви втомлені та зневірені, у Вас не залишилося ні ентузіазму, ні енергії. Ви вповзаєте у свій готельний номер і телефонуєте додому, а на іншому кінці дроту хтось із вашої родини відчуває, що Ви засмучені і говорить : Не бери тяжкого в руки та дурного в голову, нам не треба уже спонсорів тому, що я виграв у лотерею 1 млн. грн. … Що відбулося б із вашим настроєм, якщо б Ви довідалися, що виграли один мільйон. Чи необхідний Вам певний час, щоб усе обміркувати, чи Ви зрадієте, станете бадьорим та впевненим. Звичайно ж усе ваше розчарування, втома, депресія, всі негативні емоції, накопичені за останні три дні зникнуть в ту ж хвилину, а натомість виникне гарна думка про те, що у Вас є мільйон, а це означає можливість закінчити справу з Успіхом. Ви миттєво наповнитеся енергією, ентузіазмом, бажанням діяти. Але пам’ятайте, що у Вас попереду ще два дні зустрічей та переговорів. На скільки впевненіше Ви будете вести їх, знаючи, що у Вас уже є мільйон. На скільки у Вас побільшає ентузіазму, енергії, напористості, на скільки позитивнішим буде ваш настрій і на скільки позитивнішою буде настроєна протилежна сторона, на скільки легше вона буде відповідати на ваше прохання. Припустимо, що Ви вже закінчили з переговорами і справами і повернулися , приїхали додому, обняли усіх членів родини і на кінець запитали : Ну де ж мільйон?, а Вам відповідають : Перше квітня — брехня всесвітня! Я відчув, що ти втомився та розчарувався, і просто намагався тебе підбадьорити. Після цього Вам в буквальному сенсі цього слова хочеться задушити цю людину. Але запитайте себе чи вдалося цій людині Вас підбадьорити. Чи був ваш ентузіазм та позитивний настрій в той момент істинний. Ви і самі мусите погодитися, що були позитивно налаштованими, все було справжнім (гарний настрій, енергія, захоплення, бажання діяти), незважаючи на те, що очікування на яких вони базувалися – були хибними. Якщо Ви зможете зрозуміти важливість цього поняття, то Ви отримаєте цінний ключ до розуміння того, чому одні люди більш успішні за інших. Ви зрозумієте, що для переможця характерний цей настрій на перемогу, нехай і не завжди обґрунтований. Вони (переможці) очікують Успіху за довго до того, як він трапляється, створюючи позитивне відношення до дійсності і примушуючи оточуючих також позитивно їх сприймати.

Якщо очікування позитивних результатів стане нашою звичкою, то ми отримаємо дуже важливий ключ до Успішного життя.

Три основних компоненти самооцінки.

Звідки ж беруться наші очікування. В першу чергу від наших переконань. Вони народжуються на основі наших базових уявлень про нас самих та оточуючу дійсність. Іншими словами очікування є наслідком переконань і залежать від ступеня нашої впевненості в чому не будь. Уявіть що хтось, кому Ви цілком довіряєте, хто ніколи Вас не обманював говорить, що Ви виграли мільйон. Ми вважаємо достовірним це джерело інформації і дійсно віримо в удачу. В професійній діяльності ефективність багато в чому залежить від ось цієї віри та очікування так як вони стимулюють прагнення до дій. І ми знову повертаємося до питання звідки беруться наші очікування, особливо наші уявлення про себе. Це наштовхує нас на одне із основних відкриттів, які зроблені в 20 столітті в області психології – до розуміння самооцінки. Наші уявлення базуються на нашій самооцінці, яка в свою чергу обумовлює нашу ефективність. Наша самооцінка проявляється в будь-якій роботі, яку ми виконуємо. Вона обумовлює рівень успішності та результативності. Самооцінка поєднує всі ідеї та поняття особистісного досвіду, які формують нашу картину самих себе. Відомо, що людина використовує в діяльності менше 10% свого потенціалу, своїх можливостей. Деякі дослідники заявляють, що ця цифра менше 5%, а самі сучасні дослідження у цій сфері ще більше засмучують – менше 1%. Також відомо про прямий зв’язок між нашою ефективністю та рівнем нашої самооцінки. Ми ніколи не досягнемо більше ніж передбачає самооцінка наших можливостей. І якщо ми бажаємо вийти на новий рівень досягнень – то нам необхідно підняти рівень нашої самооцінки. Також, відомо, що кожен оцінює свій потенціал у цілому і в сукупності окремих можливостей, які ми використовуємо в певній сфері діяльності, і які важливі як окремо, так і в комплексі. Наприклад, ми оцінюємо свою манеру одягатися, свою фігуру, свою поведінку як батьків, дитини, працівника, роботодавця, партнера. У нас є уявлення про те, як ми ведемо машину. Усі чоловіки розглядають себе як відмінних водіїв, їх самооцінка в цій області дуже висока. Будь-яка жінка, яка робила зауваження чоловікові з приводу того, як він керує автомобілем зрозуміє мене вірно. Ці зауваження часто не сприймаються адекватно. Жінки високо оцінюють своє вміння одягатися. Всі ми оцінюємо свої результати при занятті спортом, і якщо ми займаємося кількома видами спорту, то для кожного виду у нас формується своя самооцінка. Ми оцінюємо свої музичні здібності, ораторський талант, вміння побудувати стосунки, свою внутрішню і зовнішню привабливість, сою популярність серед оточуючих, свої здібності до навчання, здатність концентруватися, мовні здібності, начитаність, манеру викладати думки і використовувати точні слова. В кожному випадку наша самооцінка обумовлює наші досягнення в даній області. Оцінка наших можливостей в цілому – це середнє арифметичне оцінок окремих здібностей. Вона складається із 3 основних складових елементів. Саме вони допоможуть нам зрозуміти як підвищити нашу результативність.

Перший елемент – це уявлення про ідеал. В кожного з нас є образ «я» в ідеалі (яким би я міг бути, якщо б мав необмежені можливості). Як правило – це складний образ, який включає характеристики людей, якими ми захоплюємося (батьки, вчителі, знаменитості, люди про яких ми читали в книгах, друзі). Ми постійно намагаємося наблизитися до цього ідеалу, стати схожим на нього. Цей ідеал стає потужною силою, яка нас рухає по життю. Так як ми постійно намагаємося коригувати свою поведінку, манеру говорити, щоб вони максимально відповідали нашому ідеальному образу. Якщо спробувати узагальнити усі якості, якими володіє ідеальна людина, то цей образ можна назвати Переможець. Кожен бажає бути переможцем. Кожен бажає відчувати перемогу, яким би не було розуміння цієї перемоги. Нам властиве бажання відчувати себе переможцями, цінними, здібними. І нам властиво прагнути до цього. Нам відомо, що в людей, які постійно отримують досвід Успіху розвинуте відчуття Самоконтролю. Вони мають високу самооцінку, вірять у свої можливості і демонструють високі досягнення.

Другий компонент самооцінки – це уявлення про себе. Це наше бачення власних вчинків, нашої діяльності. Це дзеркало в якому ми бачимо відображення своїх особистісних якостей. Уявлення про себе регулюють нашу діяльність та поведінку. Ми заглядаємо у це дзеркало перш ніж щось зробити. Все у нас : поза, хода, манера говорити, стосунки і іншими людьми узгоджуються із нашим уявленням про себе. Тому, щоб змінити зовнішню поведінку, слід змінити наше внутрішнє уявлення про себе. Експерименти та дослідження в області уявлень про себе показують, що зміна зображення в дзеркалі особистісних якостей – може штовхнути до приголомшливих змін у поведінці людини. Ми можемо замінити стару, несприятливу картину на нову, де ми зображені як Успішні та впевнені у собі люди.

Третій елемент самооцінки — це Самоповага. Це корінь самооцінки, центральний компонент особистості. Практично усі сучасні школи психології погоджуються, що Самоповага – це один із найважливіших факторів, які обумовлюють поведінку людини. Самоповага – це наша думка про себе. Якщо наше ідеальне я може бути абстрактним образом, і наше уявлення може не відповідати уявленню про нас інших людей, і не бути реальним, то наша самоповага – це явище істинне і постійне. Вона може бути високою чи низькою, але вона завжди істинна. Найкраще пояснення самоповаги – це ступінь задоволеності собою, це те, як ми про себе заявляємо. Ступінь на скільки ми задоволені собою визначає нашу ефективність та наш Успіх у будь-якій сфері. На скільки ми задоволені собою як працівником, батьком, на скільки ми задоволені своєю зовнішністю і здоров’ям, своїми стосунками із оточуючими. На скільки нам подобаються наше почуття гумору та ораторські здібності, наша здатність до навчання – всі ці фактори характеризують нас як особистість. Від них залежить наша поведінка та ефективність. Ми вже знаємо, що ми є продуктом наших думок, тому слід постійно думати і говорити собі – я собою задоволений, я собі подобаюся, слід повторювати це з емоціями, вірити в те, що ми собі навіюємо. І тільки тоді наша самооцінка буде рости, а разом з нею збільшуватиметься наша ефективність та результативність всього, чим ми займаємося. Люди, які люблять себе і цінують завжди демонструють гарні результати. Ми рекомендуємо тим, хто з цим не знайомий постійно собі повторювати : я собою задоволений, я собі подобаюся. Робити це слід багато разів на день, поки це не закріпиться у нашій підсвідомості, і поки всі наші вчинки не будуть характеризувати нас як особистість з високим рівнем самооцінки.

У сучасних концепціях є багато міфів про любов до себе, які неправильно трактують це поняття. Я наголошу на декількох з них. Багато хто вважає, що любити себе погано, що люди, які себе люблять – це не той ідеал на який ми бажаємо рівнятися. Всі ми чули вираз «він занадто себе любить», і така людина нам не по душі. Але це хибна думка. Ми повинні відрізняти любов до себе від надмірного самолюбства, гордині, самодовольства, зверхності, агресивності, честолюбства – дані уявлення далекі від істини. Люди які себе люблять і мають адекватну самооцінку виражають це в позитивній взаємодії з оточуючими. Ті ж, кому характерне почуття зверхності над іншими чи честолюбні, чи люди із комплексом неповноцінності, невпевнені, замкнуті – це дві крайності, які протилежні до високої самооцінки. Люди, які дійсно люблять себе і цінують, — також приймають і цінують інших людей. Ті, хто не люблять себе намагаються компенсувати кохання відчуттям зверхності, чи в них розвивається комплекс неповноцінності. Нам відомий ще один факт стосовно любові до себе – неможливо любити щось чи когось більше ніж себе. В той же час неможливо очікувати від когось любити нас більше ніж ми самі себе. Таким чином ступінь задоволеності собою, любов до себе і прийняття себе формує внутрішні і зовнішні межі наших стосунків з іншими людьми. Ми не можемо побудувати гарні стосунки і оточуючі не можуть отримати задоволення від спілкування з нами, якщо ми не достатньо себе любимо. Тому важливо повторювати «я собі подобаюся». А якщо ми почуваємо, що не повністю віримо у те, що говоримо, то слід сказати це дивлячись у дзеркало. Якщо наше переконання щире, то ми будемо посміхатися нашому відображенню, так як любов до себе – це позитивний настрій, який може змінити наше життя в кращу сторону. Багато людей, які працюють на ринку продажів і займаються презентаціями пройшли цей курс і якщо у них з’являється почуття невпевненості чи знервованість перед виступом, то вони на протязі декількох хвилин підбадьорюють себе повторюючи я собі подобаюся. Існує зворотній зв’язок між самооцінкою і стресом, який ми можемо відчувати. Чим вища самооцінка, тим менше ми схильні переживати стрес, тим більше ми впевнені, тим менше ми відчуваємо хвилювання. Тому у будь-якій ситуації, коли ми чимось стурбовані і відчуваємо напруження — ми можемо поговорити з собою та створити собі гарний настрій. Аналізуючи нашу тему ми зустрічаємо ще одне питання : чому так мало людей себе люблять, чому низька самооцінка і недостатня самоповага, неприйняття себе продовжують бути епідемією в сучасному суспільстві ? Більшість психологів відповідають, що корінь усіх особистісних та проблем у спілкуванні — це низька самоповага. Проблеми виникають від того, що ми себе недолюблюємо, сумніваємося в собі, не віримо у себе, не визнаємо своєї цінності.

Відповідальність і контроль.

(особливості новонароджених дітей)

Для розуміння самооцінки запитайте себе звідки виникає самооцінка. Це наштовхує нас на один із найважливіших предметів, про які ми будемо говорити зараз. Ми знаємо, що дитина приходить в наш світ без будь-якого уявлення про себе. Кожна ідея, кожне переконання, цінність, сприймання будь чого, якими володіє доросла людина не є вродженими. Кожна ідея про себе, яка нам властива формується на протязі усього нашого життя. Новонароджена дитина схожа на чистий лист паперу. В ньому не міститься ніяких понять чи ідей. Тому самооцінка та уявлення про себе можуть формуватися різними шляхами, залежно від того, що відбувається з людиною в міру її розвитку. Всім відомо, що коли дитина народжується, то їй необхідна велика кількість кохання та турботи, дитиною повністю керують її почуття і відчуття. І формування її уявлення про себе повністю залежить від того, як до неї ставляться, та як її сприймають батьки. Дитина відчуває чи її люблять, чи її приймають, чи вважають розумною, веселою, талановитою на основі того, як ставляться до неї батьки. В дитини відсутнє уявлення про себе, як про особистість, і вона робить висновки по обличчях батьків чи — її люблять. Дитині необхідна любов та турбота, як рослинам необхідна волога. На етапі становлення неможливо дати дитині дуже багато кохання, їй потрібний постійний та безперервний потік кохання, щоб вона розвинулася у здорову особистість. Деякі ідеї виховання, наприклад, що з дитиною необхідно бути суворим, що краще довести її до сліз, ніж розбалувати, інакше вона виросте зіпсованою — є старими майже доісторичними. На сьогоднішній день більшість погоджується з тим, що дитині необхідне кохання на стільки, на скільки необхідна їжа, одяг та житло. На початку 20 століття та в 40-вих роках був проведений ряд експериментів. Новонароджених дітей поділили на 2 групи. Діти в першій групі постійно отримували увагу та кохання, з ними розмовляли і гралися, їм співали пісні. Дітям у 2 групі міняли підгузники та давали харчі, але ніколи не брали їх на руки та не співали їм, не надавали ніякої емоційної підтримки. Один із таких експериментів дослідники вимушено перервали. І можливо це було вже запізно тому, що 90% дітей у 2 групі ставали пригніченими, ослабленими, а то і вмирали від недоотриманої турботи на протязі 90 днів після народження. Це явище отримало назву синдром дитячої смертності внаслідок недоотриманої турботи. Діти, які залишаються без турботи на етапі формування особистості не можуть розвиватися нормально, а в окремих випадках навіть вмирають, висохнувши як листочки, які не отримали вологи. Необхідність бути коханими на стільки велика, що на ній базується уся особистість людини. Але перші 5 років є найважливішими в житті в цьому відношенні так, як в цей час проектується особистість, якою дитина стане. Якщо раптом дитина перестане отримувати необхідну кількість турботи – це приведе до проблем з її характером, поведінкою, сприйманням світу. Якщо ж вона на протязі перших 3-5 років відчуває надлишок кохання і турботи, — вона буде твердо стояти на ногах, так як основа для реалізації її потенціалу добре підготовлена. При відсутності необхідної турботи та уваги на протязі перших 3-5 років в дитини розвивається синдром не важливості, дефіцит уваги. Нехватка вітаміну B та кальцію в дитячому віші може розвинути рахіт у дитини. Дитина росте хворобливою, в неї слабкі кості, скривлені ноги. Коли не вистачає турботи – то людина на протязі усього життя буде намагатися вилікуватися від цього синдрому, компенсувати те, чого їй не вистачало в дитинстві, замість того, щоб реалізовувати себе. Відомі і інші факти про розвиток дитини при народженні кожна дитина володіє двома чудовими рисами. Перше — це відсутність страху. Новонароджені не відчувають страху ні перед чим. Є тільки дві боязні : боязнь впасти та боязнь голосних звуків. Всі страхи, які ми переживаємо є набутими. Дитина ж безстрашна і це проявляється в тому, що вона не боїться пробувати щось нове, для неї не існує поняття я не можу. Кожен хто виховував дитину знає, що перші 4-5 років важливо постійно слідкувати за нею, інакше вона в прямому сенсі може себе убити. Діти – це свого роду камікадзе, вони нічого не бояться тому, що не володіють досвідом, якого варто уникати. Страх з’являється після отриманого негативного досвіду, особливо коли цей досвід повторюється. Друга риса новонародженої дитини – її повна неочікуваність, спонтанність. У дітей немає поняття я мушу, вони ніколи не стануть робити того, чого не хочуть і відчувають, що їм усе дозволено. Перше слово, яке вивчає дитина – це слово «ні», друге слово «не треба». Хто ж навчає їх цим словам звичайно ж батьки, які говорять «ні та неможна». Постійно дитина звикає до думки, що вона не вимушена нічого робити, вона може заплакати і засміятися в будь-який момент, бути капризною, розсердитися, вона не відчуває ніяких обмежень. І так два звичайних стани дитини – це відсутність страху та повна свобода у стосунках із собою та оточуючими людьми. З точки зору досвіду, який ми отримуємо уже в дорослому житті ми можемо переконатися, що в кожному випадку, коли наші стосунки були сприятливими, коли ми затишно себе почували з певними людьми та в певних обставинах — ми відчували абсолютну свободу та відсутність страху.

Походження переконань, сприймання дійсності і звичок.

(дитяче пізнання та навчання)(руйнівна поведінка батьків)

Відомо, що у час формування особистості дитина пізнає дійсність та навчається двома способами. 1 спосіб — наслідування. Зазвичай одного чи обох батьків. Багато звичок і манер, які нас характеризують були набуті нами в дитинстві, коли ми намагалися наслідувати батьків. Наприклад, якщо людина завжди прокидається рано вранці, навіть, якщо в цьому немає потреби, часто людина набуває цю звичку від одного з батьків, хто рано прокидається. Багато батьків, які кричать на свою дитину чують при цьому голос матері чи батька, які сварили їх в дитинстві. Вони навіть відтворюють слова з інтонацією своїх батьків. Приказки, що діти є копією своїх батьків у багатьох випадках виправдані. Багато із наших ідей та переконань, відношень до когось і чогось, способів поведінки у визначених ситуаціях – це точне відтворення поведінки наших батьків, які ми спостерігали у роки формування особистості. В дитинстві ми обожнюємо батьків, вважаємо їх за безсумнівний приклад для наслідування. Ми спостерігаємо за ними, коли навчаємося говорити, ходити, думати, поводитися.

Інший спосіб пізнання дійсності і навчання у дитини – це так званий рух Від дискомфорту до комфорту. Фрейд називав цей принцип Подолання болю та отримання задоволення. Ми завжди намагаємося позбавитися болю та замінити його на задоволення. Ці два способи розвитку (наслідування та рух від дискомфорту до комфорту) — є ключовими методами, які ми використовуємо для навчання на протязі усього життя.

Найгірше з того, що дитині може не вистачати – це відсутність кохання та похвали з боку батьків. Якщо хтось із батьків створює загрозу обмеження дитини в коханні чи дають його в недостатній кількості. То дитина може пережити психічну травму. Для дитини немає більш жахливого ніж думка, що мама чи тато її не люблять. Якщо дитина відчуває цю загрозу втратити кохання батьків, то вона втрачає свої вроджені якості, спонтанність та безстрашність, буде робити все, щоб догодити мамі чи тату, щоб не втратити кохання, яке їй так необхідне. Дитина готова на все, щоб не втратити кохання і якщо батьки почнуть це використовувати(створювати загрозу обмеження турботи з ціллю маніпулювати дитиною) — їм це вдається, але наслідком цього буде психічна травма, яка залишить глибокі шрами в душі дитини, які можуть залишитися назавжди. І постійно нагадувати про себе у дорослому житті. Як результат доросла людина буде постійно боротися із цим комплексом. Я поясню, як це відбувається. В ранньому віці від 2- до 2.5 років в результаті серйозних помилок виховання, які роблять батьки, особливо це стосується руйнівної критики чи фізичного показання дитина навчається негативним звичкам, які засвоїть і з якими перейде у доросле життя. У випадку надмірно суворих покарань дитина може отримати на стільки серйозну душевну травму, що вилікуватися від неї можна буде тільки з допомогою психотерапії. Існує дві негативні звички, які ми можемо набути в залежності від того, як нас виховують, в якому середовищі ми знаходимося. Отже, 2 моделі поведінки, про які піде мова.

1 тип — це поведінка побудована на забороні. Вона характеризується не вірою в свої здібності, яка зародилась, коли батьки постійно говорити дітям «не можна, не чіпай цього, йди звідси, поклади на місце». Дитина, якій властива цікавість, спонтанність, яка бажає усе знати, до усього доторкнутися не розуміє, що вона дійсно може щось зламати, що батькам доведеться платити за це. Єдина думка, яка виникає в дитини – це «як тільки я намагаюся щось зробити, спробувати щось нове, як тільки я торкаюся чогось, граюся чимось — мама і тато сердяться і карають мене». Вони не люблять мене в цей момент. Вони карають мене, критикують, можуть відшльопати, напевно це тому, що я дуже маленький і дурний, невмілий. Просто я нічого не вмію, не можу. Потім ми знаходимося під владою цієї моделі поведінки, установки, заснованої на забороні. Вона проявляє себе зовні. Фізично ми відчуваємо це в області сонячного сплетіння коли воно стискається, в шлунку з’являється відчуття тошноти, прискорюється серцебиття та дихання, в горлі може з’явитися запалення. Ми можемо відчувати головний біль, іде кров з носа. Ця негативна звичка викликає у нас несвідоме відчуття страху, хвилювання не пов’язані із обставинами. Наприклад, для багатьох важко виступати на сцені, якщо їх попросити підвестися і зробити промову, то навіть перед невеликою аудиторією у них можуть виникнути вищезгадані прояви поведінки заснованої на забороні. Ця поведінка дуже рано може викликати страх перед невдачею. Страх перед поразкою є найбільшою перешкодою для досягнення успіху у дорослої людини. Ніщо інше так не стримує людину від відкриття свого повного потенціалу. Страх перед невдачею – це те відчуття, яке просинається в нас, коли ми ризикуємо своїм часом, грошима чи емоційно ризикуємо. І ми відразу ж починаємо повторювати – у мене ж не вийде, я не зможу. Діти, батьки яких виросли в час економічної кризи пам’ятають, що батьки їм постійно говорили «я не можу собі цього дозволити, у мене немає на це грошей». Пізніше подорослішавши вони відтворюють слова своїх батьків, коли перед ними постає складний вибір : вкладати чи не вкладати гроші, витрачати чи не витрачати, братися за дану роботу чи ні. Вони вірять, що не зможуть щось успішно купити чи досягнути навіть, якщо їх прибутки значно вищі ніж тоді у батьків, якщо вони не переживали економічної кризи.

2 тип негативної звички яку ми наслідуємо, це модель поведінки заснованої на примусі. Така поведінка характеризується тим, що ми постійно відчуваємо, що зобов’язані щось зробити. Ми повторюємо собі я повинен, це мій обов’язок. Це з’являється у дитинстві, коли дитина отримує кохання батьків, виконуючи певні умови. Батьки ясно дають зрозуміти дитині, що люблять її не такою, якою вона є, а за те як вона виконує очікування батьків. Якщо дитині постійно говорять роби так, чи будеш покараний, або якщо не зробиш це, то не отримаєш інше. Якщо батьки маніпулюють дитиною даючи їй більше чи менше кохання по заслугах, то дитина не розуміє, що відбувається. Вона думає –« Я не є цінністю, я не заслуговую кохання і поваги, мама і тато мене не кохають, якщо я погано поводжуся, тому я зобов’язаний заслужити похвалу мами і тата, я зобов’язаний робити те, що вони хочуть. Я зобов’язуюся робити те, що вони хочуть, я зобов’язаний стати тим, ким вони очікують» . Це модель поведінки заснована на примусі може рано викликати страх бути відторгнутим. Страх бути відторгнутим призводить до того, що ми постійно звертаємо увагу на те, що думають про нас інші люди. І це перетворюється у нав’язливу ідею. Ми постійно думаємо «а що скажуть інші люди, що вони про мене подумають, як вони віднесуться до цього, що вони мають на увазі, чому вони на мене так дивляться». Людина для якої характерний цей тип поведінки постійно намагається отримати похвалу від керівництва, щоб компенсувати відсутність похвали без причини з боку батьків. На протязі життя ці 2 моделі поведінки засновані на забороні «я не можу» і засновані на примусі «я зобов’язаний» або найгірший варіант — їх поєднання : я не можу, але зобов’язаний чи я зобов’язаний, але не можу — є постійним бар’єром для нас.

Ми відчуваємо бажання діяти, але боїмося навіть спроби, ми відчуваємо себе зв’язаними. Ці моделі поведінки є основними причинами невдач, які трапляються в нашому житті. Ці 2 страхи окремо чи разом з іншими хвилюваннями заважали більшості людей реалізувати свої можливості.

Отже, руйнівна поведінка батьків :