6. Ведення термінологічного словника з

РЕКРЕАЦІЙНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Ведення термінологічного словника з рекреаційної географії є частиною обов’язкової самостійної роботи з вивчення дисципліни, яка продовжується протягом всього семестру. У словник записують тлумачення тих понять та термінів, що подані наприкінці кожної теми курсу та додаткових понять і положень визначених викладачем або опрацьованих самостійно. Бажано до кожного з термінів після його опрацювання сформулювати власне визначення. Обов’язково вести перелік використаних при підготовці словника інформаційних джерел. Після кожного визначення обов’язково проставляють номер інформаційного джерела. Словник використовують для підготовки та проведення практичних занять, підготовки до складання іспиту та самостійного опрацювання лекційного матеріалу.

7. Підготовка до складання іспиту

Заключною формою самостійної роботи є підготовка до іспиту з курсу. Ця форма пов'язана з систематичним вивченням лекційного матеріалу, питань, розглянутих на семінарських та практичних за­няттях, а також проблемних питань, досліджених самостійно, вмін­ням логічно викладати їх сутність. Білет складений таким чином, що дозволяє комплексно оцінити сукупність засвоєних знань та прак­тичних навичок в рекреаційній географії.

У випадку, коли студент не може самостійно розібратися в будь-якому питанні, він може отримати консультацію у викладача (згідно з графіком консультації викладачів кафедри). Добре організовані кон­сультації дозволяють спрямувати самостійну роботу в потрібне русло, зробити її раціональною та ефективною.

8. Список літератури з дисципліни “рекреаційна географія”

Основна:

1. Багрова Л.А., Подгородецкий П.Д. Физико-географические основы рекреационной географии. – Симферополь: СГУ, 1982. 63 с.

2. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії. – К.: «Палітра», 1997. – 130 с.

3. Бовсуновская А.Я. География туризма. Учебное пособие

4. Веденин Ю.А. Динамика территориальных рекреационных систем. – М.: МГУ, 1981. – 180 с.

5. Гайдкукевич Л.П. География международного туризма. Страны СНГ и Балтии. Уч.пособие. – Мн.: Аверсэв, 2004.- 252 с.

6. Геоекологія рекреаційних зон України. – К.: Нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 1996. – 200 с.

7. Ердавлетов С.Р. Основы географии туризма: Уч. пособие. – Алма-Ата: Изд-во КазГУ. 1991. –172 с.

8. Лукьянова Л.И. Рекреационные комплексы: Уч. пособие. – К.: Вища школа, 2004. – 364 с.

9. Мацола В.І. Рекреаційно- туристичний комплекс України // НАН України. Інститут регіональних дослідженнь. – Львів, 1997. – 156 с.

10. Методология оценки рекреационных территорий / В.Ф. Данильчук, Г.М. Алейникова, А.Я. Бовсуновская, С.Н. Голубничая. – Донецк: ДИТБ, 2003. – 197 с.

11. Мироненко Н.С., Твердохлебов И.П. Рекреационная география. – М. : МГУ, 1981. – 207 с.

12. Мироненко Н.С., Эьдаров Э.М. Новые аспекты рекреационной географии // Известия ВГО. – 1987. - № 1.

13. Николаенко Д.В. Рекреационная география: Уч. пособие. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 208 с.

14. Николаенко Д.В., Николаенко Т.В. Введение в рекреационную георграфию. – Харьков: Международный славянский ун-т, 1998. – 193 с.

15. Преображенский В.С. Веденин Ю.А. География и отдых. – М.: Знание, 1971, 48 с.

16. Родичкин И.Д. Человек, среда, отдых. – К.: Будівельник, 1977. –159 с.

17. Романов А.А. Зарубежное туристское страноведение: Уч. пособие. – М.: Советский спорт, 2001. – 288 с.

18. Теоретические основы рекреационной географии / Отв. ред. В.С. Преображенский. – М.: Наука, 1975. – 224 с.

19. Теория рекреалогии и рекреационной географии. – М.: Наука, 1992. – 178 с.

20. Туристичні ресурси України. К., 1996. 352 с.

Додаткова:

1. Александрова А.Ю. География мрировой индустрии туризма. – М.: МГУ, 1998. – 88 с.

2. Безуглий В.В. Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник. – К.:. Вид. центр “Академія”, 2003. – 688 с.

3. Бей дик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: Методологія та методика аналізу, термінологія, районування: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2001. – 395 с.

4. Голд Дж. Психология и география. Осоновы поведенческой географии. – М.: Прогресс, 1990. – 302 с.

5. Гуляев В.Г. Организация туристской деятельности. – М. : Нолидж, 1996. 312 с.

6. Егоренков Л.И. Екология туризма и сервиса: Уч. пособие. – М.: Финанасы и статистика, 2003. – 208 с.

7. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма: Справ очник. – М.: Финанасы и статистика, 2003. – 368 с.

8. Котляров Е.А. География туризма и отдыха. – М.: Мысль, 1978. – 238 с.

9. Папирян Г.А. Международные экономические отношения: Экономика туризма. – М.: Финанасы и статистка, 1998. – 275 с.

10. Розвиток туризму в Україні. Проблеми і перспективи . Зб. наук. праць.- К.: ІВЦ «Слов`янський діалог», 1995.

11. Царфис П.Г. Рекреационная география СССР: Курортологические аспекты. – М.: Мысль, 1979. – 311 с.

12. Юрківський В.М. Країни світу: Довідник. – К.: Либідь, 1999. – 368 с.

Додаток А