Аналіз екологіічних проблем десни

До 1940 р. Десна незначною мірою отримувала техногенні загрузки, була однією з найчистіших річок України. Тепер же в її басейні відбулись значні зміни в результаті інтенсивної і недостатньо контрольованої господарської діяльності. Аналізуючи екологічні проблеми Десни, передусім варто виділити питання забруднення. Воно стосується не лише річки зокрема, а й загалом Чернігівської області, в межах якої Десна майже вся представлена на території України. На території Чернігівської області головними джерелами забруднення поверхневих водних об' єктів басейну Десни є підприємства комунального господарства, що становить 97,7 % від загального обсягу забруднення стічних вод. Також скид забруднених стічних вод здійснюють підприємства м'ясо-молочної та переробної промисловості. У 2007 році в поверхневі водні об'єкти басейну Десни скинуто 125,5 млн. м³  (2006 р. - 112,4 млн. м³) зворотних вод, з яких 30,5 млн. м³ (2006 р, - 32,3 млн. м³) нeдocтатньо очищених, що становить 24,3 % від їх загального об'єму. Порівняно з 2006 роком, кількість забруднених зворотних вод зменшилась на 1,8 млн. м³, або на 5,6 %. Основними забруднювачами  басейну річки Десна є КП «Чернігівводоканал», м.Чернігів, КП «Бахмач-водсервіс», м.Бахмач, ТОВ «Бахмач-м’ясо», м. Бахмач, ЗАТ «Новгород-Сіверський сирзавод», м.Новгород-Сіверський. Також за оцінкою антропогенних навантажень за ступенем скидання забруднених недостатньо очищених зворотних та зливових вод, найбільшого навантаження зазнають малі річки басейну Десни – р.Білоус і р.Стрижень в м. Чернігів [4]. Води басейну Десни широко використовується в господарстві області. За даними Деснянського регіонального управління водних ресурсів, забір води в 2002 р. в басейні р. Десна в межах Чернігівської області становив 110,7 млн. куб. м. Порівнюючи з 2001 р. забір води зменшився на 3,83%. Загальне використання водних ресурсів також зменшилося на 5,63%. Основними користувачами водних ресурсів є промисловість (58,8%), житлово-комунальне господарство (27,8%), сільське господарство (3,8 %). Основні об’єми зменшення використання води зафіксовані в сільському господарстві. Це пояснюється значним зниженням поголів’я худоби [5].

На території Чернігівської області вагомим джерелом забруднення річкових вод Десни є житлово-промисловий комплекс міста Новгород-Сіверського. Ця територія знаходиться в межах Новгород-Сіверського Полісся, де переважають ландшафти моренно-зандрових, зандрових терасових рівнин із піщаними і супіщаними ґрунтами, і вирізняється незначним аграрним навантаженням. Розораність у межах Новгород-Сіверського адміністративного району становить 39,5%, але у ландшафтній структурі району переважають місцевості лесових “островів” з еродованими сірими лісовими ґрунтами, для яких характерний важкий механічний склад, а значить і більший розвиток процесів поверхневого стоку і, як наслідок, більше надходження шкідливих речовин, які входять до складу добрив, у поверхневі води. Тут спостерігається збільшення вмісту у воді азоту амонійного, нітритів і нітратів, фосфатів. Після впадіння в Десну р. Шостки концентрація цих біогенних речовин значно зростає. Таке становище зберігається до впадіння річки Сейм. Води р. Сейм не мають істотного впливу на якісний стан Десни.

Наступним джерелом забруднення є житлово-промисловий комплекс м. Чернігова. Чернігів – найбільший промисловий центр області, тут зосереджена значна кількість промислових підприємств. Крім того, у Чернігові дуже висока щільність населення – 5276 чол./кв.км. Це обумовлює значний скид стічних вод у р. Десну. Про це свідчать, наприклад, середні річні дані за 2008 р. по двох створах на р. Десні – за 1 км вище міста і за 5 км нижче міста. Вміст амонію сольового становить 0,42 і 0,46 мг/л, нітритів – 0,028 і 0,032 мг/л, фосфатів – 0,51 і 0,85 мг/л відповідно. Хоча відмічається локальне, більш концентроване, джерело забруднення в місті скидання не досить очищених стічних вод КП “Чернігівводоканал” через р. Білоус. Для порівняння в таблиці наведено дані про вміст біогенних речовин у р. Білоус за 2008 р.

Варто сказати і про забруднення Десни на території Сумської області, де в її басейн входить близько 70 річок. Тут, як відомо, основними забруднювачами вод є підприємства житлово-комунального господарства, які скидають до 86.0% недостатньо-очищених та неочищених стічних вод, в першу чергу це КП ВУВКГ м. Конотоп який скидає в р. Езуч до 3,0 млн. м³ (НДО), ДП МОУ «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» 0,144 млн. м3 (НДО), КП «Водоканал» м. Білопілля скидає в р. Вір 0,2 млн. м³ (НДО), КП «Аква-сервіс» м. Ямпіль в р. Івотка скидає 0,071 млн. м³ (НДО), КП «Буринь-аква» в р. Чаша скидає 0,081 млн. м³ (НДО), ПП «Водо-сервіс» м. Середино Буда скидають в р. Бобрик 0,049 млн. м³ неочищених стічних вод.

Загалом екологічна оцінка якості води Десни на окремих ділянках за критеріями першого блоку дала такі результати: починаючи з 1973 року і особливо в сучасний період, вміст хлоридів за максимальними величинами досяг категорії 2 - “дуже добрі”, або “чисті” води, а сульфатів на нижній ділянці (с. Шостовиця) категорії 3 “добрі”, “досить чисті” води. Обчислення індексу сольового складу на всіх ділянках Десни та аналіз одержаних результатів свідчать про поступове погіршення якості води р.Десни від верхньої до нижньої ділянки за значеннями цього інтегрального показника. Каламутність води в Десні тісно пов’язана з її гідрологічним режимом. Величини рН води в цілому по Десні за період 1964 р. і 1973 р. змінювалися в досить широких межах: величини рН води в цілому по Десні за перший (1964) і другий (1973) роки досліджень змінювалися в досить широких межах (1-5 категорії - верхня, 1-7 категорія - нижня). Особливо це помітно на верхній і нижній ділянках (7,2-8,8, 1-7 категорії). Дефіцит розчиненого кисню за найгіршими величинами спостерігається на верхній і нижній ділянках в 1973 р. (5,2 і 3,3 мг/дм3, що відповідає 5 і 7 категоріям якості води). Такий же низький вміст у воді розчиненого кисню за максимальними значеннями цього показника спостерігався в 1984 р. на середній ділянці. За вмістом легкоокислюваної органічної речовини за величиною БСК5 деснянська вода за весь період досліджень відносяться до 4-5 категорії якості, а за максимальними в деякі роки (1973, 1995) до 5-7 категорії якості води. В сучасний період відмічається деяке зниження вмісту органічної речовини з 5,8 до 1,6 мгО/дм3 (від 4 до 2 категорії) за середніми величинами з 9,4 до 2 мгО/дм3 (від 6 до 3 категорії) за максимальними величинами.

В цілому відмічається поширення забруднення деснянської води специфічними речовинами в 1995 р., у порівнянні з 1984 р. Цей висновок підтверджується тим, що І3 в цілому по Десні в 1984 р. складав 3,4/3(4) за середніми величинами і 4,4/4(5) за найгіршими величинами, а в 1995 р. 4,5/4-5 і 5,5/5-6 відповідно. Збільшення на 1,5-2 категорії відмічається на верхній, середній і нижній ділянках ріки в інші роки [6].