Класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів:

1. Фізичні виробничі шкідливості:

• рухомі машини, механізми, незахищені рухомі елементи виробничого обладнання, гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях заготовок, інструменту та обладнання;

• нагріваючий чи охолоджуючий мікроклімат робочої зони;

• підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

• високі рівні інфрачервоного випромінювання (підвищена температура поверхонь обладнання, матеріалів, гарячі цехи металургійної промисловості, котельні та ін.), гаряча вода чи пара;

• підвищений чи знижений барометричний тиск та його різкі зміни;

• високі рівні шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку;

• високі рівні електромагнітного випромінювання, статичної електрики, електричні та магнітні поля промислових частот, високий рівень напруги в електричному ланцюгу, замикання якого може пройти через тіло людини;

• високі рівні іонізуючої радіації (рентгенівське, гама, корпускулярне випромінювання);

• відсутність або недостатність природного світла, недостатнє або надмірне освітлення робочих місць, низька контрастність, висока яскравість світла, його засліплююча дія, нерівномірність, пульсація світла, стробоскопічний ефект;

• висока запиленість та загазованість повітря, горючі, вибухонебезпечні гази (метан в шахтах).

• розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).

2. Хімічні виробничі шкідливості:

• речовини хімічного походження;

• деякі речовини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом або для контролю яких використовуються методи хімічного аналізу.

3. Біологічні виробничі шкідливості:

• зоонозні бактерійні, вірусні, грибкові інфекції (сибірка, ящур, коров’ячий сказ, туляремія), інвазії, алергійні захворювання (від тваринного, рослинного пилу) та інші;

• рослинні, тваринні отрути (напр. змієлови) та інші;

• виробничі біологічні об’єкти: антибіотики, білково-вітамінні концентрати, стимулятори росту, біологічно активні препарати та ін.

4. Психофізіологічні виробничі шкідливості:

• фізичні перенавантаження: статичні (утримання великих вантажів); динамічні (підняття і переміщення великих вантажів та його інтенсивність); гіподинамія, вимушене положення тіла, перенапруження окремих органів;

• нервово-психічні перенавантаження: розумове перенапруження, перенапруження уваги, аналізаторів, дуже інтенсивна зміна виробничих процесів, інформації, монотонність праці, психоемоційні перенавантаження (напр. взаємовідносини “начальник - підлеглий”).

Токсичні хімічні речовини як виробнича шкідливість

Шкідлива хімічна речовина – це речовина хімічної природи, яка при контакті з організмом може викликати відхилення у стані здоров’я людини, як одразу після контакту, так і у віддалені періоди життя людини і навіть у її нащадків.

Класифікація шкідливих хімічних речовин:

1. За агрегатним станом в повітряному середовищі: гази, пари, рідкі аерозолі, тверді аерозолі.

2. За хімічною будовою: органічні, неорганічні, елементоорганічні.

3. За шляхами надходження в організм: через дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, шкіру.

4. За характером дії на організм: подразнюючі, загальнотоксичні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, тератогенні.

5. За переважним ушкодженням органів і систем: нейротропні, кардіотоксичні, пневмотропні, гепатотропні, нефротропні, гематотропні, дермотропні, політропні.

6. За ступенем токсичності: надзвичайно токсичні (ГДК у повітрі менше 0,1 мг/м³ ), високотоксичні (ГДК 0,1 – 1,0 мг/м³), помірно токсичні (ГДК 1,0 – 10,0 мг/м³), малотоксичні (ГДК понад 10,0 мг/м³).

7. За ступенем небезпеки: надзвичайно небезпечні, високонебезпечні, помірно небезпечні, малонебезпечні.

Хімічні речовини можуть справляти на організм роздільний (ізольований), комбінований, поєднаний та комплексний вплив. Роздільний вплив відрізняється наявністю дії однієї речовини на організм людини. Комбінований вплив являє собою спільну дію декількох чинників однієї природи (наприклад, декількох промислових отрут), поєднаний вплив характеризується наявністю сумісної дії чинників різної природи (наприклад, фізичних та хімічних), комплексний вплив визначається наявністю різних шляхів надходження шкідливих речовин в організм людини (наприклад, через шлунково-кишковий тракт та шкіру).

Крім того, одна хімічна речовина може як підсилювати вплив іншої при комбінованій дії подвоюючи ефект (сумація або адитивність – 1+1=2), збільшуючи його в декілька разів (потенціювання або синергізм – 1+1=3), так і зменшувати очікуваний ефект (антагонізм – 1+1=0,5).

Методика визначення вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони

Існує три групи якісних експрес-методів визначення вмісту хімічних речовин у повітрі виробничих приміщень

1 група: методи візуальної колориметрії, що ґрунтуються на зіставленні кольору поглинутого розчину, отриманого після протягування досліджуваного повітря та стандартної шкали-шаблона

2 група: методи, що передбачають використання спеціального реактивного паперу, що дозволяють провести якісний та кількісний аналіз вмісту шкідливих речовин на основі визначення інтенсивності його забарвлення

3 група: лінійно-колориметричні методи, що передбачають використання індикаторних трубок

Для кількісного визначення вмісту різних хімічних речовин (оксиду азоту, бензину, бензолу, толуолу, аміаку, вуглеводнів, ацетону, оксиду вуглецю та ін.) в повітряному середовищі робочих приміщень використовують універсальний газоаналізатор УГ–2, основними складовими частинами якого є прилад для відбору повітря, індикаторні трубки та вимірювальні шкали. Принцип дії приладу заснований на протягуванні досліджуваного повітря через індикаторну трубку, внаслідок чого, в разі наявності у повітрі певної хімічної речовини, білий індикаторний порошок змінює колір (на коричневий при наявності в повітрі окислу вуглецю, на синій – аміаку, на червоний – оксиду азоту, на жовтий – ацетону, на красно-фіолетовий – ксилолу). Довжина забарвленого стовпчика пропорційна концентрації досліджуваних хімічних речовин у повітрі та визначається за градуйованою в мг/л або в мг/м³ шкалою, яка є в приладі.

В таблиці 1 наведено санітарні норми вмісту токсичних хімічних речовин у повітрі робочої зони.

Таблиця 1

Санітарні норми вмісту деяких токсичних хімічних речовин в повітрі робочих зон

Речовина	Г Д К (мг/м3)	Клас небезпеки
Оксиди азоту	5	2
Ацетон	200	4
Аміак	20	4
Бор фтористий	1	1
Борна кислота	10	3
Ксилол	50	3
Свинець	0,01	1
Ртуть	0,01	1
Сірчана кислота	1	2
Сірководень	10	2
Оксид вуглецю	20	4
Метілметакрилат	10	2

Гострі і хронічні професійні отруєння

Хімічні фактори виробничого середовища в роботі стоматолога та зубного техніка

Найбільш характерними специфічними наслідками впливу хімічних речовин на здоров’я людини слід вважати отруєння.

Гострим отруєнням називають зрушення у стані здоров’я людини, які виникають після однократної дії шкідливої хімічної речовини на організм.

Гострі отруєння можуть мати місце у випадку аварій, значних порушень технологічного режиму, правил техніки безпеки і промислової санітарії, тобто в умовах, коли кількість шкідливої речовини значно (в десятки, сотні разів) перевищує ГДК.

Хронічним отруєнням називають зрушення у стані здоров’я людини, які розвиваються після систематичної тривалої дії малих концентрацій або доз шкідливої речовини. Найбільш часто подібні стани розвиваються на виробництві та мають назву хронічних професійних отруєнь.

Розглянемо головні отрути, що можуть зустрічатись в роботі лікаря-стоматолога та зубного техніка.

Ртуть – сріблясто-білий, рідкий, важкий метал.

Сфери використання: приладобудування (виготовлення термометрів, манометрів ламп денного світла, кварцових ламп тощо), хімічна промисловість (синтез деяких органічних речовин, виготовлення фарб), стоматологічна справа (як пломбувальний матеріал використовується амальгама – сплав ртуті з сріблом та кадмієм), фармацевтична промисловість.

Шляхи надходження: основний шлях – органи дихання, крім того солі ртуті можуть проникати і через шкіру.

Гостра інтоксикація – можлива тільки на виробництві при аваріях, у побуті таке явище є вкрай рідким, проявляється клінікою гострого запалення верхніх дихальних шляхів та стоматиту. Пізніше розвивається слабкість, виникають головний біль, біль в епігастральній ділянці, блювання з кров’ю, ниркова недостатність, від проявів якої людина може загинути.

Хронічні інтоксикації (меркуріалізм) виникають у працівників в умовах тривалого контакту з ртуттю і мають три стадії:

– легка стадія (функціональна), що характеризується проявами астено-вегетативного синдрому (порушення сну, дратівливість, емоційна нестабільність, головний біль та головокружіння), вегетативними порушеннями (підвищення артеріального тиску, тахікардія), та виникненням відчуття металевого присмаку в роті.

– стадія середнього ступеня важкості (органічна), під час якої до попередніх додаються симптоми порушення діяльності міокарду (міокардіодістрофія), зрушення діяльності шлунково-кишкового тракту (ртутний стоматит, синювата ртутна кайма на яснах, біль в епігастральній області, нудота, блювання, діарея тощо), посилюється астенізація, змінюється почерк.

– важка стадія (токсична енцефалопатія), що клінічно характеризується вираженою астенізацією, явищами гломерулонефриту, порушеннями психічної діяльності (немотивована агресія).

Свинець (Pb) – важкий метал сірого кольору, дуже пластичний під час обробки.

Сфери використання: виготовлення акумуляторів, кришталю, хімічної апаратури, свинцевих пігментів та тетраетилсвинцю, покриття електричних кабелів, у поліграфічній галузі, в ході різання металевих конструкцій покритих суриком тощо.

Шляхи надходження в організм: через органи дихання, дещо менше значення (тільки у разі порушення санітарно-гігієнічних вимог) як шляхи надходження слід відзначити шлунково-кишковий тракт та шкіра.

Свинець відноситься до політропних отрут, які впливають на всі органи та системи, особливо суттєві зміни виникають у крові, нервовій, серцево-судинній системах та органах шлунково-кишкового тракту.

Гострі отруєння, які раніше зустрічалися тільки на виробництві в теперішній час, практично не спостерігаються. Симптоми гострої інтоксикації: землистий колір обличчя, свинцевий коліт, свинцева кайма (смужка сірувато-лілового кольору на яснах).

Хронічні отруєння (сатурнізм) характеризуються полісиндромністю перебігу захворювання. Розрізняють такі форми отруєння:

• початкова форма, перебіг якої є малосимптомним і характеризується змінами у стані периферійної крові (ретикулоцитоз і базофільна зернистість еритроцитів) та порфіринового обміну;

• легка форма, під час якої до попередніх синдромів додаються клінічні симптоми ураження центральної нервової системи (астено-вегетативний синдром, початкова полінейропатія, яка проявляється у вигляді порушень чутливості, болей, парестезій, оніміння та легкого ціанозу шкіри кінцівок, м’язової гіпотонії, парези та паралічі розгиначів кінцівок – кисть акушера) та симптоми порушення секреції і моторики шлунково-кишкового тракту.

• виражена форма, для якої властиві посилення змін з боку периферійної крові (анемія), симптомів ураження нервової системи (виражена полінейропатія, енцефалопатія) та шлунково-кишкового тракту (свинцева коліка (переймоподібні інтенсивні болі у черевній порожнині, закрепи, які не піддаються впливу послаблюючих засобів, сірувато-лілова смужка на яснах, токсичний гепатит тощо)

Оксид вуглецю (СО) – газ без кольору і запаху.

Сфери використання: входить до складу гримучого (до 60%) і ряду промислових: світильного (4-11%), доменного і генераторного (до 30%) газів.

Шляхи надходження: інгаляційний шлях, при цьому в крові утворюється карбоксигемоглобін (СОHb), який викликає стан гіпоксемії і гіпоксії. Отруєння можливі як на виробництві, так і в побуті.

Гострі інтоксикації за ступенем важкості можуть мати різні форми.

Легка форма отруєння (рівень СОНb – до 20%) характеризується головними болями, слабістю, нудотою, явищами гіпотонії.

Отруєння середньої важкості (рівень СОНb – від 20% до 30%) супроводжуються втратою свідомості.

Важка форма інтоксикації (рівень СОНb –понад 30%) характеризується тривалим коматозним станом.

Хронічна інтоксикація має 2 стадії:

I (негативна) стадія характеризується появою астено-вегетативних порушень з явищами ангіодистонічного синдрому.

П стадія зустрічається рідко і відзначається наявністю проявів токсичної енцефалопатії.

Полімерні матеріали – велика група синтетичних хімічних речовин, що знайшли застосування майже у всіх сферах нашого життя. У стоматології полімерні матеріали використовують у якості пломбувальних матеріалів, захисних покриттів, для виготовлення зубних протезів, штучних зубів тощо.

Використання полімерних матеріалів і розчинників супроводжується надходженням у зону дихання токсичних речовин різного походження, таких як метілметакрилат, поліакрилова кислота, кварц, глинозем, кріоліт, плавиковий шпат, фосфат амонію, оксид алюмінію, алюмосилікат літію, хром, політетрафторетилен, діхлоретан тощо.

Метілметакрилат – у стоматології використовується для виготовлення протезів та пластин, пломбувального матеріалу; використовують також для виробництва органічного скла, у будівництві, виготовлені меблів, перукарській справі.

Шляхи надходження до організму: через органи дихання, шкіру та шлунково-кишковий тракт.

Володіє загальнотоксичним та сенсибілізуючим ефектом, внаслідок якого можуть виникати бронхіальна астма, дерматити, дерматози, алергічні риніти та синусити. У жінок спостерігаються порушення менструального циклу і дітородної функції, а також викликає вади розвитку плода (важкі ураження мозку та внутрішніх органів).

Гострі інтоксикації зустрічаються рідко, характеризуються слабкістю, нудотою, повторною блювотою, головним болем, запамороченням, відчуттям стиснення в грудях, втратою свідомості з короткочасними судомами епілептіформного характеру, нейтрофільним лейкоцитозом.

Провідне місце в клінічній картині хронічного отруєння займає симптомокомплекс ураження нервової системи.

Для І стадії характерний астено-невротичний синдром з явищами вегетативної дистонії, що проявляється у функціональних порушеннях діяльності серцево-судинної системи. Спостерігається також зниження збудливості вестибулярного апарату, зниження активності кори надниркових залоз, порушення електролітного обміну, зміна складу периферичної крові.

На ІІ стадії приєднується поліневрит з порушенням больової чутливості в дистальних відділах кінцівок, виникають атрофічні риніти, назофарингіти, ларингіти, кон'юнктивіти, а також зниження кров'яного тиску.

ІІІ стадія характеризується розвитком токсичної енцефалопатії та токсичного гепатиту.