39)Параметричні методи визначення собівартості та умови їх

Прогнозування собівартості нової продукції на ета-пах її розробки і освоєння виробництва, коли відсутні комплек-ти технічної документації і нормативної бази, відбувається за рахунок різних методів прогнозних оцінок, серед яких основ-ними є параметричні методи. Параметричними вони назива-ються тому. Що ґрунтуються на залежності собівартості проду-кції від її параметрів — технічних і експлуатаційних показ-ників. До таких методів належать:

1) метод питомих витрат — є найпростішим, але й найбільш неточним. Згідно з ним собівартість нового виробу обчислюєть-ся за формулою:

Сн =Сп ⋅Рн ,

де Сп — питома собівартість аналогічного (базового) виробу, який уже виготовляється на виробництві, грн;

Рн — параметр нового виробу.

Параметр нового виробу залежить типу виробництва і пови-нен найбільшою мірою впливати на собівартість (потужність двигунів, вантажопідйомність автомобілів, кранів; об’єм холо-дильників тощо), а собівартість нового виробу обчислюється на одиницю основного параметру виробу.

2) баловий метод — один із найточніших методів, бо врахо-

вує не один, а декілька параметрів. Цей метод ґрунтується на

експертній оцінці впливу основних параметрів виробу на його

собівартість. Кожний параметр виробу оцінюється певною кі-

лькістю балів. Собівартість базового виробу ділиться на суму

балів усіх параметрів і таким чином визначається собівартість

одного бала (Сб). Собівартість нового виробу обчислюється за

формулою:

Сн=Сб- δн і

де п — кількість параметрів, які впливають на собівартість ви-робу;

δн і — кількість балів за і-м параметром нового виробу.

3) кореляційний метод дозволяє встановити залежність собі-

вартості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних фор-

мул, виведених на підставі аналізу фактичних даних за групою

аналогічних виробів. У процесі аналізу виясняється форма зв’язку

(лінійна, ступенева) собівартості та основних параметрів виро-

бу. Цей метод прогнозування собівартості є найбільш точним та

поширеним. За кореляційним методом: для лінійної форми зв’язку

Сн = а0 + а1 х1 + ... + аn xn; для степеневої форми зв’язку

, де а0 — число, що показує ступінь впливу неврахованих факторів; а1, а2 … — величини, які показують вплив відповідних параметрів виробу на собівартість; х1, х2 ... — кількісні показники параметрів виробу.

4)         агрегатний метод — не є самостійним параметричним мето-

дом. Згідно з ним собівартість виробу визначається як сума собі-

вартості конструктивних його частин — агрегатів. Вартість уніфі-

кованих агрегатів береться за існуючими цінами, оригінальних -

обчислюється за одним із розглянутих вище методів або визнача-

ється експертно. Цей метод застосовується для обчислення собіва-

ртості складних виробів (верстати з ЧПУ, роботи, ЕОМ та інше).

За агрегатним методом де n — кількість агрегатів (конструктивних одиниць), з яких складається виріб; Саі — собівартість і-го агрегату; См — витрати на загальний монтаж агрегатів. Величина Са обчислюється за одним із розглянутих методів,  а См — на основі експертної оцінки.