Тема 8. Кредит в ринковій економіці

Основні терміни:

кредит, кредитна операція, кредитор, позичальник, кредитна лінія, кредитоспроможність, державний кредит, довгостроковий кредит, економічні межі кредиту, функція кредиту, іпотечний кредит, комерційний кредит, короткостроковий кредит, кредитна експансія, кредитна рестрикція, кредитний портфель, кредитний ризик, маржа, лізинговий кредит, міжнародний кредит, овердрафт, принципи кредитування, середньостроковий кредит, споживчий кредит, факторинг, лізинг, пролонгація кредиту, банківський кредит, міжбанківський кредит, консорціумний кредит, облікова ставка НБУ, позичковий процент, норма обов`язкових резервів, комерційний банк, позичковий капітал, ринок позичкових капіталів, норма процента, функції кредиту (перерозподільна, емісійна, контрольна), застава, гарантія, поручництво, овердрафт, незабезпечені (бланкові) кредити, прострочений кредит, дисконтні позики, сезонна кредитна лінія, відновлювальна кредитна лінія, суб’єкти кредиту, об’єкт кредиту, франчайзинг, форфейтинг.

Кредит є універсальним інструментом розподілу й перерозподілу національного дохо­ду, фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, вирівнювання рівнів рента­бельності підприємств на основі переливання капіталів, що сприяє прогресивним структурним зрушенням у народному господарстві.

Завдяки кредиту:

• зменшується час на задоволення господарських та особистих потреб;

• він виступає як опора сучасної економіки, невід’ємний елемент економічного розвитку;

• кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.

Отже, необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб’єктів економічних відносин та наявність майбутніх доходів у позичальника.

Кредит – це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах повернення та платності.

Об’єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб’єктом іншому.

Суб’єкти кредиту – це кредитори і позичальники.

Кредитор – це суб’єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб’єкту господарської діяльності у тимчасове користування .

Позичальник – це суб’єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування кошти на умовах повернення, платності та строковості.

Основними ознаками кредитних відносин є такі:

• учасники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними (бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися; нести економічну відповідальність за своїми зобов’язаннями );

• кредитні відносини є добровільними та рівноправними;

• кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають;

• кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв’язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей);

• кредитні відносини на мікрорівні є перервними, тобто після повернення одержаної в борг вартості і сплати процента вони перериваються.

Кредитування – це акт передачі кредитором певної суми капіталу в тимчасове користування позичальнику на умовах повернення та плати.

Система банківського кредитування базується на використанні ряду принципів кредитування.

Принципи кредитування – це визначальні правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій.

Основні принципи банківського кредитування:

• цільове призначення позички – передбачає вкладення запозичених коштів у конкретні господарські процеси;

• строковість передачі коштів кредитором позичальнику вимагає повернення позики в строки, передбачені кредитною угодою;

• поверненість позичальником коштів передбачає надання позики у тимчасове користування і повне повернення позичальником вартості основного боргу;

• забезпеченість кредиту полягає у відповідності між вартістю майна, що є заставою позики і заборгованістю за позикою;

• платність кредиту полягає в тому, що за користування позикою клієнт сплачує банку додаткову суму у вигляді процентів.

Кредитна операція – це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками з відповідним відображенням у балансах кредитора і позичальника.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника у повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватись за своїми борговими зобов’язаннями.

Позиковий процент – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами.

Джерелом сплати позикового процента є прибуток, що його отримує позичальник.

Норма процента (N) розраховується за формулою:

N = Річний дохід на позиковий капітал х 100 %

Сума капіталу, наданого в позику

Приклад. Підприємство взяло кредит на суму 450000 грн. Річний дохід складає 90000 грн. Визначити норму процента.

Розвязок: N = 90000 / 450000 х 100% = 20%

Чинники, які впливають на розмір процентної ставки за кредити:

1. попит і пропозиція, які склалися на кредитному ринку (підвищений попит викликає підвищення процентної ставки, проте в результаті міжбанківської конкуренції процентні ставки нівелюються);

2. рівень інфляції (підвищення темпів інфляції викликає збільшення плати за кредит, оскільки підвищується ризик втрат);

3. рівень облікової ставки центрального банку (при визначенні розміру процентної ставки банки беруть за основу облікову ставку центрального банку;

4. розмір кредиту (розмір процентної ставки за великими кредитами повинен бути нижчим, оскільки витрати банку в цьому разі відносно менші);

5. термін користування кредитом (чим довший термін, тим вища процентна ставка за кредит, оскільки збільшується ризик ; вищою є вартість довгострокових ресурсів кредитора;

6. рівень ризику (позики з вищим рівнем ризику повинні надаватися під вищий процент, щоб компенсувати кредитору премію за ризик).

Кредит виконує такі функції:

1. перерозподільна функція – полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств, організацій та населення для задоволення їхніх виробничих та особистих потреб;

2. емісійна функція кредиту полягає в створенні грошей для грошового обігу (методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту);

3. контрольна функція полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника.

Залежно від форми руху вартості виділяється дві форми кредиту: товарна і грошова (зустрічається змішана форма кредиту).

У товарній формі кредит надається:

- у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит);

- при оренді майна (у т.ч. лізинг);

- наданні речей чи приладів у прокат тощо.

У грошовій формі здійснюється рух переважної частини позикового фонду країни (надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди ін.)

В залежності від суб’єктів кредитних відносин виділяють такі види кредиту:

• міжгосподарський;

• банківський;

• державний кредит;

• споживчий;

• міжнародний.

Міжгосподарський кредит – це кредит, який існує між функціонуючими суб’єктами господарювання. Його видами є комерційний кредит, дебіторсько-кредиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасова фінансова допомога, лізинг.

Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, яка характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності.

До нетрадиційних механізмів комерційного кредиту відносять:

1) Франчайзинг – це фінансово-кредитна операція, пов’язана із забезпеченням прибуткової діяльності малого бізнесу шляхом надання ліцензії великого та відомого підприємства дрібному підприємцю на продаж продукції чи надання послуг під його маркою (товарним знаком) .

Це така організація бізнесу при використані якої компанія (ранчайзор) передає незалежній особі або підприємству (франчайзі) право на продаж продуктів та послуг компанії.

Франчайзі сплачує франчайзору вступний внесок та в подальшому вносить періодичні платежі як плату за використання системи ведення бізнесу. Сума цих внесків є предметом переговорів і обумовлюється франчайзинговим договором.

2) Форфейтинг - специфічна форма кредитування експортерів шляхом покупки в них комерційних векселів, акцептованих імпортером (або інших боргових вимог по зовнішньоторговельних операціях), без права регресивної ( обороту) вимоги до продавця у випадку несплати за векселем. Покупцем (форфейтером) є банк, який бере на себе боргові зобов’язання імпортера за мінусом відсотків на весь термін, на який вони виписані.

Застосовується як спосіб рефінансування комерційного кредиту в зовнішньоекономічному обороті. Механізм форфейтингу використовується в двох видах угод:

• у фінансових угодах - з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов'язань ;

• в експортних угодах - для сприяння надходженню готівки експортерові, що надав кредит іноземному покупцеві.

Банківський кредит – це кредитні відносини, в яких однією із сторін виступає банк (надається в грошовій формі)

Кредитна лінія - це згода банку кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми за певний період часу без проведення додаткових спеціальних переговорів

Сезонні кредитна лінія (не відновлювальна) - відкривають за періодичного браку оборотних коштів, пов’язаних з сезонністю виробництва (цукровим заводам, овочевим складам)

Відновлювальна кредитна лінія - відкривається підприємству тоді, коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновлення процесу виробництва в заданому обсязі.

«Мультивалютна кредитна лінія» - дозволяє позичальнику в межах одного кредитного договору і в межах ліміту користуватися кредитом у різних валютах.

Державний кредит – це сукупність кредитних відносин, в яких позичальником переважно виступає держава, а кредиторами юридичні і фізичні особи (випуск державних позик).

Споживчий кредит – це кредит, який надається юридичним чи фізичним особам на споживчі цілі (надають банки і небанківські структури: ломбарди, кредитні спілки).

Міжнародний кредит – це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Форми міжнародного кредиту:

• фірмовий кредит – це комерційний кредит на міжнародному рівні, коли іноземний експортер продає товар вітчизняному імпортерові в кредит;

• банківський кредит – коли однією із сторін виступає банк;

• урядовий кредит – надається урядом однієї країни уряду іншої країни за угодою та шляхом розміщення урядом своїх цінних паперів на зарубіжних фінансових ринках.

Онкольний кредит – це короткостроковий кредит, що повертається позичальником на першу вимогу банку . Цей вид кредиту надається комерційними банками під забезпечення облігаціями, векселями, іншими цінними паперами та товарами. Даний кредит погашається позичальником із попередженням за 2-7 діб.

Авальний кредит – використовується банками в якості гарантійної послуги. Його основне призначення – покрити зобов’язання клієнта, якщо він не зможе виконати їх самостійно. Він існує у вигляді гарантій або доручень. А саме доручення по кредиту, гарантія платежу, гарантія постачання, гарантія надання позики, податкові митні судові доручення. Чековий кредит – в його основі лежить відкриття чекового рахунку.

Існують два види рахунків:

• овердрафні ( з від’ємним сальдо на поточному рахунку);

• спеціальні чекові.

При використанні першого рахунку виплата чеків здійснюється з рахунку клієнта, а у випадку відсутності коштів на рахунку, банк покриває від’ємне сальдо кредитом у межах встановленого ліміту. Покриття кредиту здійснюється за рахунок поточних надходжень або спеціальних внесків клієнта.

Спеціальні чекові рахунки використовуються деякими банками, які емітують для своїх клієнтів спеціальні чеки певної вартості. Банк встановлює клієнту ліміт в кредитуванні і на його величину видає чек. Використання клієнтом чеків призводить до закінчення ліміту кредитування, а внески на чековий рахунок відтворюють ліміт.

Овердрафт – це короткостроковий поновлювальний кредит, яким надійний позичальник користується у межах визначеного ліміту та обумовленого проміжку часу. Він можливий лише за наявності єдиного поточного та позикового рахунку.

Лізинговий кредит – це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються вкладенням лізингової угоди.

Об’єктом лізингу є будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів: машини, устаткування , транспортні засоби, тощо.

Іпотечний кредит – це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати житлові будинки, квартири, виробничі споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об’єктом застави за іншою угодою.

Для вконання практичних завдань варто скористатися формулами для розрахунку, щло приведенені нижче.

Під нарощеною сумою позички розуміють первісну її суму х нарахованими процентами до кінця терміну. Нарощена сума визначається множенням первісної суми боргу на множник нарощення, який показує, у скільки разів нарощена сума більше початкової.

Нарощена сума визначається за формулою:

S = P + I = P (1 + n х i),

I = P х n х i,

де I - проценти за весь термін позички;

P - первісна сума боргу;

n - термін позички;

S - нарощена сума боргу

i - ставка нарощення

(1 + n х i) - коефіцієнт нарощення простих відсотків

Приклад: Банк надав позику підприємству на суму 60600 грн. Якою буде загальна сума гро­шей з відсотками через три роки за умови, що річна відсоткова ставка складає 26 %.

Розв’язок: I = 60600 х 3 х 26 = 4726800 грн.

S = 60600 + 4726800 = 4787400 грн.