Виникнення багатопартійності

У 1990 р., після ліквідації статті 6 Кон­ституції СРСР та прийняття Верховною Ра­дою України постанови "Про порядок реє­страції громадських об'єднань" починаєть­ся формування багатопартійної системи. Першою була створена Українська респуб­ліканська партія - УРП (на базі Українсь­кої Гельсінської Спілки). Всього ж у 1990-1991 рр. виникло майже 20 опозиційних партій. Серед них - Демократична партія України, Партія зелених України, партія Демократичного Відродження України та інші. Переважна більшість новостворених партій виступала за суверенітет і неза­лежність України.

Нові партії були слабкі організаційно та матеріально, не мали чітко визначеної ідеології та соціальної бази. Та все ж таки, їх поява і діяльність, безумовно, створювали передумови для завою­вання суверенітету і незалежності України.

Значний вплив на досягнення Україною суверенітету справили і події у країнах Східної Європи, падіння в них тоталітар­них режимів, розпуск Організації Вар­шавського договору, послаблення міжна­родного впливу СРСР.

Важливою віхою на шляху до нової державності стали вибори у березні 1990 р. до Верховної Ради України та місцевих рад.

Демократичний блок, очолюваний Ру­хом, (до блоку увійшли 43 громадські організації та групи) домігся значного успіху. Він здобув 1/4 мандатів в українському парламенті, переміг на виборах до місце­вих рад у західних областях України. Мо­нополія КПУ на владу похитнулася.

Демократичні сили у Верховній Раді створили парламентську опозицію - Народ­ну Раду (125 чол.) на чолі з І.Юхновським. Народній Раді протистояла прокомуністич­на більшість (300 депутатів), яку очолив О. Мороз.

Саме при такому розкладі політичних сил 16 липня 1990 р. Верховна Рада прий­няла Декларацію про державний суверені­тет України. Декларація проголосила не­від'ємне право українського народу на са­мовизначення, верховенство, самостій­ність, повноту і неподільність влади респуб­ліки в межах її території.

Історичне значення Декларації поляга­ло в тому, що вона поклала початок мир­ному процесу відродження незалежності України.

Проголошення незалежності України

Демократизація суспільного життя, на­міри реформувати Радянський Союз (йшла робота над розробкою нового союзного до­говору) викликали опір консервативних сил владних структур, які 19-21 серпня 1991 р. здійснили спробу державного перевороту. Був утворений Державний комітет з надзви­чайного стану на чолі з віце-президентом Г.Янаєвим. Своєю головною метою зако­лотники проголосили "врятування єдиної держави".

Із усіх політичних сил України лише ке­рівництво КПУ стало на бік заколотників. Вже 19 серпня ЦК КПУ розіслав на місця директиву про необхідність активної під­тримки заколоту.

Провал перевороту обернувся поразкою сил реакції, які прагнули зберегти імпер­ський характер СРСР і тоталітарний полі­тичний режим у ньому.

У цих умовах Верховна Рада УРСР 24 серпня 1991 р. прийняла історичний до­кумент - "Акт проголошення незалежності України". Таким чином припинилося існу­вання УРСР і з'явилася незалежна держава - Україна.

1 грудня 1991 р. відбувся референдум і вибори Президента України. 90,3% грома­дян, які взяли участь у референдумі, під­твердили Акт проголошення незалежності України. Вибори президента проходили на альтернативній ос­нові. Президентом України став кандидат держ­апарату, колишній ідеолог КПУ Л. М. Кравчук, за якого віддали свої голоси 61,6% виборців, що прийшли на виборчі дільниці.

Проголошення незалежності України стало подією всесвітньо-історичного зна­чення.