Поразка хрущовських реформ

На поч. 60-х р. ситуація в СРСР різко погіршилася.

Проведена в 1961 р. грошова реформа негативно позначилася на життєвому рівні населення, призвела до зростання цін. По країні прокоп їлася хвиля протесту, а в 1962 р. у Новочеркаську відбулися страйки робіт­ників, розстріляні військами.

Після посухи 1963 р. виникла продоволь­ча криза, населення було поставлене на межу голоду. З цього часу Радянський Союз почав закуповувати зерно за кордоном, були введені картки на хліб. Незадоволен­ня народу зростало.

У цих умовах з ініціативи найближчого оточення М.Хрущова, у т.ч. М.Підгорного і П.Шелеста, пленум ЦК КПРС (жов­тень 1964 р.) звільнив М.Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС та Голови Ради Міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС був обраний Л.І. Брежнєв.

Реформи М.Хрущова мали багато пози­тивних моментів, але внаслідок їх половинчатості і непослідовності кардинальних змін в економіці та інших сферах суспіль­ного життя не відбулося. Серія соціально-економічних програм була науково необґрунтованою і нерідко межувала з авантю­ризмом.

Усунення М.Хрущова фактично означа­ло відмову від реформ і лібералізації. В Ук­раїні, як і в Радянському Союзі в цілому, наступило двадцятиріччя панування кон­сервативних сил.

Запитання і завдання

1. Назвіть основні причини, які спонукали радянське керівництво відмовитись від сталінських методів керування країною;

2. В чому позначалися спроби М.Хрущова розширити права союзних республік?;

3. Якою була політика радянського керівництва періоду “відлиги” в культурній сфері?;

4. Проаналізуйте соціальну політику М.Хрущова;

5. В чому полягає причина поразки хрущовських реформ?

Література

1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академія, 2001;

2. Історія України / За заг. ред. В.Смолія - К.: 2000;

3. Історія України / За ред. Ю.Зайцева. - Львів,: 1996;

4. Історія України. Навчальний посібник / За ред. Б.М.Лановика. – К.: 1999.

Тема 28. Період “застою” і кризи радянського суспільства (1964-1985рр.).

Після усунення М.Хрущова суть кон­сервативного курсу нового керів­ництва визначається єдиним словом - "стабілізація", яке стало своєрідним сим­волом брежнєвської епохи. Проте, досягти цієї мети, як зазначають дослідники цього періоду, проводячи одразу жорсткий кон­сервативний курс, було неможливо, адже система втратила два важливих стимули розвитку економіки: зі смертю Сталіна - страх перед репресіями, з усуненням Хру­щова - ентузіазм і романтичну віру.

Спроби реформування економіки

З 1965 р. почалося здійснення економіч­ної реформи з метою прискорення науково-технічного прогресу, інтенсифікації розвит­ку народного господарства СРСР.

Сільське господарство.

Реформа в сільському господарстві пе­редбачала:

• підвищення закупівельних цін на сіль­ськогосподарську продукцію;

• встановлення твердих планів закупів­лі сільськогосподарської продукції;

• перерозподіл національного доходу на користь сільського господарства;

• заходи, що сприятимуть розвитку соці­альної сфери села.

Проте, істотних змін в аграрній політиці не відбулося - реформа лише дещо "обно­вила" колгоспну систему. Все це мало спри­яло ліквідації відставання виробництва сільськогосподарської продукції, створен­ню достатку продовольства і сировини для промисловості. Для забезпечення населен­ня продовольством держава вимушена була закуповувати хліб за кордоном.

До цього слід додати безгосподарське використання земель: відведення найродючіших грунтів під індустріальну забудову тощо. Занедба­ною залишалися соціальна та духовна сфе­ра на селі.

Промисловість.

Реформа в промисловості передбачала перехід від адміністративних до економіч­них методів управління:

• переведення підприємств на госпроз­рахунок;

• оцінку діяльності підприємств не по валовій, а по реалізованій продукції;

• створення на підприємствах фондів матеріального стимулювання тощо.

Але, з іншого боку, здійснювалася цент­ралізація управління економікою: замість республіканських раднаргоспів, створених Хрущовим, відновлювалася система управ­ління через союзні та союзно-республікан­ські міністерства. 95% підприємств України знову були підпорядковані Москві.

На першому етапі проведення реформи забезпечувалися відносно високі темпи роз­витку промисловості. Економісти називали восьму п'ятирічку (1966-1970 рр.) "золотою".

Проте, вже на поч. 70-х рр. з'явилися симптоми, які свідчили, що реформа зазна­ла краху.