Брестська церковна унія

У1596 р. в Бресті була проголошена цер­ковна унія - об'єднання православної церкви з католицькою, внаслідок чого утворилась нова - уніатська церква (греко-католицька). Уніатська церква зберігала слов'янську мову та православні обряди, іе визнавала догмати католицької церкви переходила під владу Папи римського, жування православної церкви в Речі Посполитій було заборонено.

Проти церковної унії виступили народні маси, частина знаті на чолі з князем Василем Костянтином Острозьким (1527-1608 рр.), братства (громадські органі­зації міщан, ство­рені для захисту православної пастви. Це змусило Польщу в 1632 р. знову дозволити легальне снування православної церкви.

Братства

Значний внесок у національно-культурне життя кін. XVI - поч. XVII ст. зробили брат­ства. За структурою вони нагадували міські цехи, мали статути, в яких передбачалися регулярне проведення зборів, виборність старшини і прийняття присяги. Існували на членські внески братчиків і пожертвування. Братства за­сновували друкарні, братські школи. Особливо відомі Успенське братство у Львові (1585 р.), Київське Богоявленське братство (1615р.), Луць­ке Чеснохрестське братство (1617 р.).

Таким чином, з приходом Польщі, було поставлено під сумнів формування україн­ців як окремої етнічної спільності. В Україні розгортається визвольний рух проти польської колоніальної політики. Україн­ська знать втрачає роль виразника націо­нальних інтересів, роль провідної верстви визвольного руху. Ці функції перебирає на себе козацтво, яке вже у XVI ст. заявило про себе як про помітну соціальну силу.

Загарбання українських земель Угорщиною, Молдавським князів­ством, Московською державою

Угорська держава виникла наприкінці IX ст. у Південно-Східній Європі. Угри, чи мадяри, прийшли на р. Дунай з приазовсько-донських степів, а ще раніше вони мешкали у передгір'ях Південного Уралу. Новоутворена Угорська держава прагнула розширити свої території. Об'єктом експансій на сході стало Закарпаття.

Закарпаття - складова історична частина етнічної та державної території України. Про­тягом ІV-VІІ ст. тут розселилися слов'янські племена білих хорватів. Хорвати у ІХ-Х ст. жили по обидва боки Карпат. Переважно за­ймалися землеробством, мали "греди" - укріп­лені центри. Навколо одного з них (Унгограду) утворилося перше державне об'єднання на чолі з князем Лаборцем. У Х-Х1 ст. ці землі ввійшли до складу Київської держави.

У першій пол. XI ст. почалося поступове загарбання Закарпаття Угорським королів­ством. Першими були підкорені Ужгород, Мукачево, Хуст. Остаточно ці території були включені до складу королівства в сер. XIII ст. Відтоді аж до XX ст. ці землі були північною прикордонною областю цього королівства.

Упродовж ХШ-ХV ст. землі Закарпаття були заселені волохами, німцями, словаками, угор­цями. Місцеве українське населення було закріпачене, позбавлене будь-яких прав та свобод.

Основою господарства краю було сільське господарство. Чільне місце посідали садівниц­тво, виноградарство. Важливу роль відігра­вали використання лісовини як будівельного матеріалу, видобування смоли, поташу. Значне місце належало промислам з видобування солі, борошномельному промислу.

Поразка угорсько-чеської армії у битві з турками під Могачем 1526 р. стала початком політичної трагедії Угорщини. Наслідком цієї поразки був поділ Угорщини на три частини між Туреччиною, Семиграддям та Австрією. Закарпаття було поділено між Семиграддям та Австрією. Упродовж десятиліть ці землі були ареною постійних війн.