Управління витратами

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ полягає в оптимізації їх суми і рівня, що забезпечує високі темпи розвитку фінансово-господарської діяльності підприємства та досягнення передбачених обсягів прибутку.

Завданнями управління витратами підприємства є:

• зменшення абсолютної величини витрат за окремими видами діяльності суб’єкта господарювання та в цілому;

• зменшення в структурі витрат частки постійних витрат;

• забезпечення стабільності розподілу витрат у просторі та часі;

• зменшення у структурі сукупних витрат непрямих витрат.

ОПЕРАЦІЙНІ ВИТРАТИ – виражені у грошовій формі витрати трудових, матеріальних, нематеріальних і фінансових ресурсів на здійснення операційної діяльності підприємства.

До операційних витрат згідно П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати” відносять:

• собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

• адміністративні витрати;

• витрати на збут;

• інші операційні витрати.

Для ефективного управління операційними витратами підприємства розроблена відповідна їх класифікація, яку слід використовувати в процесі обліку, калькулювання, аналізу, планування і контролю операційних витрат [5, с. 162-174; 7, с. 157-158].

У системі управління операційними витратами важлива роль відводиться калькулюванню собівартості продукції.

Калькулювання собівартості продукції являє собою процес визначення обсягу і структури питомих операційних витрат на виробництво і реалізацію окремих її видів.

Сучасна наука і практика виділяють такі варіанти організації калькуляції витрат підприємства [7, с. 160-167]:

• традиційне (пряме) калькулювання;

• цільове калькулювання;

• калькулювання відповідно до життєвого циклу товару (продукту);

• калькулювання за етапами просування товару на ринок;

• поопераційне (функціональне) калькулювання.

Сутність наведених різновидів калькулювання витрат підприємства подана в табл. 5.3.

Таблиця 5.3

Особливості варіантів організації калькуляції витрат підприємства

Варіант калькулювання витрат	Зміст варіанту калькулювання витрат
1	2
1. Традиційне	Зіставлення витрат та доходів підприємства у межах одного горизонту планування
2. Цільове	Спрямований на приведення собівартості продукту до рівня, що забезпечує цільовий (плановий) рівень прибутку підприємства від виробництва такого продукту за очікуваного рівня доходів від його реалізації
3.За етапами життєвого циклу продукту	Ідентифікація приведених теперішніх витрат (понесених або очікуваних) за окремими етапами життя продукту – починаючи від упровадження продукту і завершаючи зняттям продукту з виробництва
4.За етапами просування товару на ринок	Обґрунтований розподіл витрат, що ідентифікуються з конкретним продуктом підприємства. При цьому досягається деталізація локалізації витрат за окремими етапами життя продукту, починаючи з обґрунтування ідеї створення продукту і завершаючи зняттям його з виробництва
Закінчення таблиці 5.3
1	2
5.Поопераційне (функціональне) калькулювання (АВС-метод)	Розподіл накладних витрат на основі носія витрат – процесу (технологічна операція, угода), який призводить до виникнення однорідної сукупності витрат підприємства у операційних центрах

Більш прогресивним, що дає точніші результати, є метод поопераційного обліку, або АВС-метод від англійського Activity Based Costing. Тому розглянемо його сутність.

Цей метод передбачає використання поняття „cost driver”, яке перекладається як „провідник витрат” або „носій витрат”.

Носій витрат – це певний процес (технологічна операція, угода), який призводить до виникнення витрат підприємства відповідного виду.

АВС – метод включає в себе двохетапний процес розподілу витрат:

1. накладні витрати порівнюються з певними базовими показниками. Наприклад, такими показниками можуть бути час роботи технологічного обладнання, кількість замовлень на придбання сировини, кількість операцій контролю якості та ін.;

2. витрати визначаються по кожному виду виробничої діяльності у відповідності з носіями витрат. Прикладами операцій, які можуть бути носіями витрат, є:

   • переналагодження обладнання;

   • замовлення на придбання;

   • транспортування;

   • одержання матеріалів;

   • споживання електроенергії та ін.

Структура АВС-метода включає таку послідовність дій:

• аналіз бізнес-процесу виробництва продукції або надання послуг;

• визначення операційних центрів;

• відстеження витрат по операційних центрах;

• вибір носіїв витрат.

Детально про АВС-метод можна прочитати в [5].

Управління операційними витратами і прибутком в межах CVP-підходу

АНАЛІЗ БЕЗЗБИТКОВОСТІ АБО АНАЛІЗ ВИТРАТ, ПРИБУТКУ І ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА (CVP-АНАЛІЗ) – це аналітичний підхід до вивчення взаємозв'язку між витратами і доходами за різних рівнів виробництва.

В основі CVP-аналізу лежить поділ операційних витрат на змінні та постійні.

Порядок розрахунку валового операційного прибутку традиційним методом і за використання CVP-аналізу наведено в табл. 5.4.

Таблиця 5.4