1. Кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність – найсуворіший вид юридичної відповідальності за корупційні правопорушення, який характеризується великими розмірами покарань і можливістю визнання винуватої особи судимою. Негативні наслідки судимості мають значення і після відбуття особою покарання.

Одночасно із ухваленням Закону про корупцію, були внесені зміни до Кримінального кодексу, які стосувалися розширення переліку покарань за вчинення корупційних злочинів і збільшення видів кримінально-караних корупційних діянь.

Так, оновлення складів кримінальних діянь відбулось за рахунок:

1) статті 364-1 ККУ «Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми»;

2) статті 365-1 ККУ «Перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми»;

3) статті 365-2 ККУ «Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги»;

4) статті 368-2 ККУ «Незаконне збагачення», тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі (більше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або передача нею такої вигоди близьким родичам за відсутності ознак хабарництва;

5) статті 368-3 ККУ «Комерційний підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми».

6) статті 368-4 ККУ «Підкуп особи, яка надає публічні послуги»;

7) статті 369-2 ККУ «Зловживання впливом» стосовно пропозиції або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду вплинути на прийняття рішення службовою особою;

8) статті 370 ККУ «Провокація хабара або комерційного підкупу», яка передбачає свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара чи неправомірної вигоди, щоб потім викрити того, хто дав або отримав хабар чи неправомірну вигоду.

В загальному сенсі, кримінальна корупція у лісовому господарстві може полягати у вчиненні таких злочинів у сфері службової діяльності (розділ ХVII):

- зловживанні владою або службовим становищем (стаття 364 ККУ);

- перевищенні влади або службових повноважень (стаття 365 ККУ);

- службове підроблення (стаття 366 ККУ);

- одержанні хабара (стаття 368 ККУ);

- незаконному збагаченні (стаття 368-2 ККУ);

- провокації хабара або комерційного підкупу (стаття 370 ККУ).

Крім того, злочинами у сфері корупції можуть визнаватись привласнення розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (стаття 191 ККУ), нецільове використання бюджетних коштів ( стаття 210 ККУ) тощо.

Проте вчинення посадовцем лісової галузі злочину у сфері службової діяльності не означає того, що цей злочин має ознаки корупції. Для віднесення злочину до категорії корупційних слід виходити в першу чергу з самого поняття «корупція», що визначене у ст. 1 коментованого Закону.

Внесені до Кримінального кодексу України зміни розмежували за окремими складами злочинів відповідальність службових осіб публічного та приватного права.

Як вже наголошувалось, більшість посадовців лісового сектору відноситься до службових осіб публічного права.

Згідно з приміткою до статті 364 КК України, кримінальна відповідальність настає для посадових осіб юридичних осіб публічного права, коли вони обіймають постійно чи тимчасово на державних чи комунальних підприємствах посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади чи місцевого самоврядування, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Крім того, до державних і комунальних підприємств закон прирівнює юридичні особи, у статутному фонді яких державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, яка забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства. Отже, суб’єктами відповідальності визнаються також посадові особи акціонерних товариств, які є юридичними особами приватного права, де існує частка держави чи територіальної громади. Їх діяльність регулюються Законом України «Про акціонерні товариства».