5. Обмеження для службових осіб після їх звільнення

У вітчизняних умовах набула поширення практика, коли одразу після звільнення чиновники влаштовувались на роботу у раніше підконтрольні їм комерційні підприємства. Часто, готуючись до зміни місця роботи, посадовці спеціально створювали таким фірмам максимальні преференції для ведення бізнесу. Використовуючи свої професійні зв’язки та вплив, одержані ними на державній службі, звільнені чиновники, таким чином вирішували комерційні чи інші особисті питання. Через шкоду громадським та державним інтересам, подібні ситуації посилювали корупційні зв’язки та надавали підґрунтя для зловживань.

Вимоги антикорупційного законодавства вимагають запроваджувати певні обмеження для державних службовців протягом певного строку після припинення ними трудові них відносин з державним органом.

У зв’язку з цим законодавець у Законі (стаття 10) ввів досить незвичне для української юридичної практики обмеження для посадовців після їх звільнення з посад.

Державним службовцям і посадовим особам місцевого самоврядування протягом одного року після припинення державних функцій (місцевого самоврядування) забороняється: 1) укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності, якщо вони протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій; 2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, установлених законом; 3) представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали.

Розглянемо перелічені заборони більш детально:

1) Перша заборона для колишніх службовців стосується укладення трудових договорів (контракти) або вчинення правочинів у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами, з якими мали певні взаємовідносини.

Під такими відносинами слід розуміти ситуації, за яких посадовець:

- контролював, наглядав за діяльністю цих юридичних осіб.

Наприклад, якщо інспектор з пожежного нагляду працював у відділі, що перевіряв деревообробні підприємства, закон забороняє йому протягом року після звільнення влаштовуватись на роботу до таких осіб.

У лісовій галузі ці вимоги означають, наприклад, що начальнику управління лісового господарства при звільненні з державної служби, буде протягом року заборонено займати посаду директора державного (системи ДАЛР), або комунального лісогосподарського підприємства в межах області. Таке ж обмеження може стосуватись і службовців управлінь, що віднесені Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 976 до державної лісової охорони. Згідно з вимогами статті 91 ЛКУ, основним завданням державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства. Зокрема, їм дозволяється відвідувати територію та приміщення підприємств, що здійснюють добування, зберігання або перероблення продуктів лісу, приймати рішення про обмеження або заборону господарської діяльності, видавати приписи тощо.

Слід зазначити, що окремі з повноважень держлісохорони з контролю за діяльністю інших суб’єктів господарювання фактично не реалізуються на практиці. Наприклад, держлісоохорона наразі практично не перевіряє дотримання лісового законодавства в агролісгоспах, й не наглядає за деревообробними цехами. Проте сама вказівка закону на наявність цих повноважень може стати перешкодою посадовцям держлісохорони ОУЛМГ влаштовуватись на туди роботу або укладати комерційні договори, будучи вже суб’єктом підприємницької діяльності.

- займався підготовкою чи прийняттям рішень щодо цих юридичних осіб.

Під рішеннями слід розуміти розпорядження, накази, ліцензії дозволи, що стосуються певного кола підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Наприклад, якщо посадова особа з охорони навколишнього природного середовища займалась оформленням або видачею дозволів на проведення санітарних рубок лісогосподарським підприємствам, закон забороняє їй протягом року після звільнення працевлаштовуватись на роботу в ці підприємства.

Водночас, дія цієї заборони поширюється лише на правовідносини колишнього чиновника і юридичних осіб, що мали місце за один рік до дня припинення служби. Тобто, якщо службовець надав дозвіл, ліцензію, погодження певному підприємству за 2, 3, 4 роки до закінчення свого перебування на посаді, то він має право бути найнятим на роботу цим підприємством чи укладати з ним інші цивільні договори (купівля-продаж, оренда, міна тощо).

2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень.

Під розголошенням інформації в цьому випадку слід розуміти ситуації, коли особа, якій ця інформація стала відома по службі, неправомірно передає її у будь-який спосіб стороннім особам, або створює умови, що надають ознайомитись з цією інформацією стороннім особам.

Під використанням інформації слід розуміти її застосування у господарській чи іншій діяльності з метою одержання певної вигоди чи переваг.

Порушення цієї заборони визнається адміністративним корупційним правопорушенням, відповідальність за яке передбачене статтею 172-8 КУАП.

3) представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в судах), в яких іншою стороною є орган місцевого самоврядування, в якому вони працювали.

Чинне законодавство дозволяє ефективно реалізувати цю заборону. Наприклад, якщо в суді буде розглядатись справа, де однієї стороною є орган державної влади, а другою – певна юридична особам, представником якої виступає колишній чиновник цього ж органу, суд матиме законні підстави прийняти рішення заборонити екс-службовцю представляти інтереси. У судовому адміністративному, цивільному, господарському процесі таке рішення суд може ухвалити за клопотанням представника державного органу чи органу місцевого самоврядування.

Однак по закінченні однорічного строку з дати припинення колишніми посадовцем трудових відносин з владним органом, він необмежений в укладенні договорів з будь-якими юридичними особами або представництві інтересів інших осіб. Ці діяння вже не вважатимуться корупційними порушеннями.

Слід зазначити, що відповідальності за порушення цієї норми закон не встановив.

ІІІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ: ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Встановлення обґрунтованих обмежень або заборон завжди має більший вплив за умов, коли закон передбачає відповідальність за порушення таких заборон. Антикорупційні норми мають важливе суспільне значення, тому Закон про корупцію передбачає чотири види юридичної відповідальності за порушення своїх положень (стаття 21):

1. кримінальну;

2. адміністративну;

3. цивільну;

4. дисциплінарну.