3. Фінансовий контроль службовців

Одним із засобів дотримання етики поведінки на публічній службі є періодичне заповнення посадовцями декларацій про свої доходи. Закон про корупцію значно розширив та деталізував перелік майна, фінансових зобов’язань, що мають щорічно декларуватися посадовцями.

Звичайно, ті хто отримує хабарі та інші неправомірні вигоди, навряд чи вкажуть їх при заповненні декларацій. Однак сам факт фіксації фінансового стану недобросовісних посадовців може бути використаний при проведенні перевірки їх майнових статків. Зокрема, в цих випадках буде мати значення різниця між задекларованим і реальним майновим станом посадової особи. Тому фінансовий контроль щодо публічних посадовців потрібен в першу чергу для попередження корупційних проявів та підвищення прозорості влади.

Згідно Закону про корупцію до заходів фінансового контролю належать: 1) подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 2) оприлюднення відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 3) повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента.

З цією метою Закон про корупцію (стаття 12) встановлює певні обов’язки для:

- державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування;

- посадових осіб юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Зазначені особи зобов’язані щорічно подавати декларацію з відомостями про:

- доходи;

- нерухоме майно;

- транспортні засоби;

- вклади у банках, цінні папери та інші активи;

- фінансові зобов'язання.

Ці дані є об’єктами для звітування і наступної перевірки. Форма декларації затверджена Законом про корупцію.

Зазначаємо, що статтями 13 Законів України «Про державну службу» (в редакції, яка діє до 01.01.2013 року) і «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачене щорічне подання державними службовцями і посадовими особами місцевого самоврядування податкових декларацій. Декларуванню підлягають тільки майновий стан і доходи посадовців. При чому звітування про витрати і зобов'язання фінансового характеру службовців не є предметом податкових декларацій.

У декларації чиновники повинні зазначити відомості про доходи не тільки відносно себе, але й про всіх членів сім’ї. Членами сім’ї Закон визнає:

- осіб, які перебувають у шлюбі;

- дітей;

- осіб, які перебувають під опікою і піклуванням;

- осіб, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Примітно, що перелік членів сім’ї відрізняється від кола близьких осіб і не включає в себе:

- батьків;

- рідних братів і сестер;

- діда, бабу;

- онуків;

- усиновлювачів, усиновлених.

Однак, якщо зазначені особи проживають разом з посадовою особою, вони визнаються членами її сім’ї. Тоді відомості про них також слід відображати у декларації.

Крім того, Закон зобов’язав посадовців декларувати не тільки доходи, але й видатки. Щоправда, декларуванню підлягають суми, якщо їх витрачено за один раз (в тому числі, у вигляді вкладу/внеску) в розмірі понад 150 000 грн.

Декларація за минулий рік подається щорічно з 1 січня до 1 квітня, за місцем роботи посадової особи.

Крім того, Закон встановлює інші строки звітування для службовців, які перебувають у відпустці за межами України або під вартою. Вони зобов’язані подати звітні відомості за звітний рік до 31 грудня. Приватні особи, які не перебувають на публічні службі, не зобов’язані подавати фінансові декларації.

Громадяни, які припиняють трудові відносини за публічною посадою зобов'язані подати такі відомості до моменту припинення таких відносин. Ця вимога закону повинна виключити випадки, коли, наприклад, особа шляхом корупційних махінацій у короткий строк незаконно збагачується, використовуючи своє службове становище. А після цього одразу звільняється із публічної служби, не подаючи відомості про майновий стан за минулий рік.

Відомості про майновий стан керівників та їх заступників державних органів та органів місцевого самоврядування та їх заступників, зазначені у їх деклараціях, з 1 січня 2012 року підлягають оприлюдненню протягом 30 днів з дня їх подання шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування. Це законодавче положення обумовлено підвищеною публічною увагою до керівників владних структур. Таким чином, починаючи з 2012 року кожна зацікавлена особа може самостійно порівняти спосіб життя чиновників та їх задекларовані статки.

Повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента повинно бути здійснене до відповідного підрозділу державної податкової служби за місцем проживання протягом 10 днів з моменту такого відкриття.

Зазначене повідомлення містить в собі елемент подвійного контролю за публічними службовцями. Першочерговий контроль відбувається до моменту відкриття такого рахунку за межами країн, адже українські громадяни зобов’язані для цього отримати індивідуальну ліцензію, що видається територіальним управлінням Національного банку України (статті 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1992 року).

Порушення вимог фінансового контролю у вигляді неподання чи несвоєчасного подання відомостей про майновий стан, а також неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про відкриття валютного рахунку тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 172-6 КУАП.