4. Цивільна відповідальність

Цивільна відповідальність – полягає у примусовому впливі на порушника цивільних прав і обов'язків шляхом застосування щодо нього санкцій, які тягнуть за собою додаткові невигідні майнові наслідки. Загальні положення цивільної відповідальності встановлені Цивільним кодексом України.

Закон про корупцію встановлює такі види цивільної відповідальності осіб, які вчинили корупційні правопорушення:

1) відшкодування шкоди, завданої державі (стаття 23);

2) відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам (стаття 25);

3) вилучення незаконно одержаного майна (стаття 26).

У класифікації цивільної відповідальності законодавство відрізняє майнову і моральну шкоду.

Майнову шкоду складають:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (стаття 22 Цивільного кодексу).

Моральна шкода полягає:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Увага ! Особа, визнана винною вчинені корупційного проступку, зобов’язана відшкодовувати державі лише майнову шкоду. При чому відшкодуванню підлягають лише реальні збитки, що завдані порушенням.

Крім того, майнова шкода у вигляді реальних збитків повинна відшкодовуватися і органу місцевому самоврядування, хоча закон чітко на це не вказує.

Відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам, які потерпіли від корупційного діяння, за рахунок місцевого самоврядування ґрунтується на статті 56 Конституції України, а також статтях 1173, 1174 Цивільного кодексу. Прикладом завдання збитків приватним особам від корупційних правопорушень можуть бути конкурсні процедури державних закупівель, де вони «програли» через корупційну змову представників влади з іншими учасниками закупівлі.

Відшкодування таких збитків покладається законом на орган влади. Однак після такого відшкодування, орган влади має право зворотної вимоги (регресу) безпосередньо до конкретної службової особи, неправомірні діяння якої завдали збитків (частина 4 статті 1191 Цивільного кодексу). Регрес обмежується розміром виплаченого відшкодування. Зауважимо, що орган державної влади чи місцевого самоврядування не може вимагати від винного чиновника відшкодування інших виплат, крім завданих збитків. Приміром, не можуть стягуватись виплати, пов'язані із трудовими відносинами, відшкодуванням моральної шкоди тощо.

Закон передбачає два заходи щодо усунення наслідків корупційних порушень: 1. Конфіскація коштів та іншого майна, одержаного внаслідок вчинення корупційного правопорушення 2. Стягнення на користь держави коштів у встановленому судом розмірі вартості незаконно одержаних послуг чи пільг

Різниця між ними в тому, що конфіскація застосовується тільки щодо майна, що належить особі та перебуває в її власності, а стягнення коштів стосується лише вартості незаконно одержаних послуг або пільг. Ці санкції є складовою частиною цивільної відповідальності.

Конфіскація майна може застосуватись виключно за рішенням суду, та у своєму рішенні суд повинен зазначити, яке майно (або його частина) конфіскується. Цей захід може застосуватись за вчинення злочинів у кримінальному процесі, так і як покарання за адміністративні правопорушення.

Зокрема, КУАП передбачив такі випадки вилучення при вчиненні адміністративних порушень:

- конфіскація незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру за порушення обмежень щодо використання службового становища (стаття 172-2 КУАП);

- конфіскація отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом (стаття 172-4 КУАП). Це захід був запроваджений новим Законом та застосується судом до порушника обов’язково, незалежно від того, чи була пов’язана така діяльність з певним зловживаннями посадовим становищем;

- конфіскація дарунка (пожертви) (стаття 172-5 КУАП).

Конфісковані і вилучені кошти та майно за рішенням суду підлягають стягненню на користь держави.