Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Індивідуальна робота з дисципліни «Адміністративне право» за темою: «Антикорупційне обмеження державних службовців в Україні»

Виконав: Студент 18 групи 2 курсу Інституту підготовки кадрів

для органів прокуратури Щур Є.І. Перевірив: Федчишин С.А.

Харків 2012 р.

ЗМІСТ

Вступ

І. Основні законодавчі положення про зміст корупції та корупційних

правопорушень .

1. Корупція – як її бачить Закон .

ІІ. Антикорупційні обмеження для службовців .

1. Спеціальна перевірка при прийнятті на посаду .

2. Що таке неправомірне використання службового становища?

3. Фінансовий контроль службовців .

4. Прозорість інформації та діяльність службовців .

5. Обмеження для службових осіб після їх звільнення .

ІІІ. Відповідальність за вчинення корупційних правопорушень: загальні положення

1. Кримінальна відповідальність.

2. Адміністративна відповідальність .

3. Цивільна відповідальність .

4. Дисциплінарна відповідальність .

5. Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні

правопорушення .

Перелік використаної літератури

Вступ

Масштаби корупції перетворили її в одну із найнебезпечніших національних загроз України. Це явище наразі не можна розцінювати просто як окремі тимчасові, локальні зловживання, що іноді проявляються в різних галузях економіки, політики чи державного управління. Йдеться про сформовану, уставлену систему відносин, що охоплює всі практично всі структури нашої держави та суспільства.

Через системний негативний вплив корупційної діяльності підриваються економічні засади суспільства, поширюється недовіра населення до владних структур, втрачається інвестиційна привабливість країни, іміджу нації та держави завдається непоправна шкода. Лише за офіційними даними Рахункової палати України рівень тіньової економіки в країні становить 40% від її валового внутрішнього продукту. По суті, державна система вже функціонує у режимі двох підсистем: офіційної (легальної) та неофіційної (тіньової), які за своїм впливом є практично рівними на економіку, суспільство, політику та мораль. У червні 2011 року вищим керівництвом нашої держави офіційно визнано, що українське суспільство через корупції щорічно втрачає 20 млрд. грн.

Протидія корупції розглядається міжнародними фахівцями як складова частина протидії злочинності, в тому числу – в економічній сфері. Не є виключенням й лісовий сектор, котрий в економіці багатьох країн, зокрема України, відіграє досить помітну роль. В останні роки, на фоні загального посилення уваги до збереження лісів, особливої актуальності набуває вирішення проблем лісу. Серед таких проблем, однією з найважливіших залишається протидія незаконним рубкам та пов’язаної з ними протиправної діяльності.

1 липня 2011 року набрали чинності Закони України «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення». Ці документи стали базовим нормативними актами, що покликані закласти основні принципи попередження та протидії корупції в українському суспільстві. Ними запроваджено низка нововведень у вигляді різних обмежень й заборон для публічних службовців та органів влади, посилено та встановлено багато нових санкцій для інших категорій посадовців. Водночас, окремі норми ухвалених законів через їх недосконалість та складність, потребують особливої уваги при застосуванні на практиці.

Відомий конституційний принцип (частина друга статті 68 Основного Закону) проголошує, що «незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності». Тобто, покарання наступає незалежно від обізнаності особи із законодавчими заборонами, навіть якщо вони мають неочевидний характер. У зв’язку з цим досить гостро постає питання забезпечення якісною та зрозумілою літературою, яка б допомогла зацікавленому читачеві розібратись з законодавчими вимогами.

І. ОСОБЛИВОСТІ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ

1. Корупція – як її бачить Закон?

В Україні про корупцію та необхідність боротьби з нею постійно згадують всі: громадяни, ЗМІ, державні структури, громадські організації, політики. Як правило, більшість розуміє під цим підкуп-продажність державних службовців, хабарництво, зловживання владою з особистих мотивів, торгівля владою тощо.

Водночас, що ж насправді означає поняття «корупція» під кутом зору закону, відомо далеко не всім. Це визначення без перебільшення можна назвати ключовим, оскільки для застосування закону важливо, як певне явище тлумачиться нормативно.

Отож, що таке «корупція» вказується у статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»:

Корупція – використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей

Виходячи з наведеного визначення, підкреслимо основні ознаки корупції:

1. Суб’єкт корупційних діянь – це службові особи, визначені частиною 1 статті 4 Закону про корупцію (посадові особи, уповноважені на виконання функцій держави: вищі посадові особи держави, державні службовці, депутати Верховної Ради України та місцевих рад, посадовці правоохоронних органів, члени ЦВК, посадові і службові особи інших державних органів);

2. Ці особи повинні мати належним чином закріплені службові повноваження та пов’язані з ним можливості в їх реалізації;

3. Корупційні діяння вчинюються у формі обіцянки, пропозиції, надання/одержання неправомірної вигоди;

4. Вигода, що передається/приймається посадовцем при корупційних діяннях, повинна мати виключно неправомірний характер;

5. Суб’єкт корупційних діянь одержує неправомірну вигоду або приймає обіцянку/пропозицію такої вигоди для себе чи інших осіб;

6. Одна із сторін корупційного діяння (посадовець) використовує надані їй службові повноваження на користь іншої сторони, яка надає таку вигоду;

7. Корупцією охоплюється не тільки умисні дії державного посадовця, що вчинені ним з використанням службового становища з метою одержання неправомірної вигоди, але й умисні дії іншої сторони, яка надає таку вигоду в обмін на потрібні їй дії.

Приведені ознаки є взаємопов’язані та невід’ємними, і тому при застосуванні положень антикорупційного законодавства повинні враховуватись одночасно.

До набрання чинності новим Законом, у нашій державі понад 15 років був чинним Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 року. Він втратив чинність 05 січня 2011 року. На відміну від попереднього нормативного акту, чинний Закон значно розширив зміст корупції.

Основними відмінностями у правову регулюванні можна назвати наступні риси:

1. суб’єкти корупційних діянь. Раніше такими суб’єктами визнавалися лише державні службовці і посадові особи місцевого самоврядування. Новий Закон до суб’єктів також відносить інших осіб, уповноважених на виконання публічних функцій - посадових осіб юридичних осіб публічного права, та осіб, які надають публічні послуги;

2. суб’єкти відповідальності за корупційні правопорушення. Старий Закон такими суб’єктами вважав лише представників публічної влади. Новий Закон охоплює поняттям корупції відповідальність службових осіб, а також приватних осіб, які здійснюють обіцянки або надають неправомірні вигоди чиновникам;

3. зміст корупційної плати. У Законі від 1995 року йшлось про одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг публічними посадовцями. Чинний Закон, крім фактичного одержання зазначених вигод, вказує, що платою є вже сам факт прийняття службовцем обіцянки/пропозиції такої вигоди від іншої особи;

4. отримувачі корупційної плати. Закон від 1995 року пов’язував корупцію лише з одержанням певної плати чиновником в своїх інтересах. Новий Закон про корупцію передбачає отримання вигоди не тільки у власних інтересах, а й для інших осіб;

5. види корупційних діянь. Раніше корупція була лише адміністративним правопорушенням, наразі – корупційні діяння розглядаються також як кримінально-каранні діяння, тобто злочини.

ІІ. Антикорупційні обмеження для службовців

Закон про корупцію передбачає низку обмежень для представників держави, місцевого самоврядування, виконання яких має на меті підвищити рівень порядності публічних службовців та доброчесність публічної служби. Зазначені обмеження стосуються не лише часу перебування посадовця на службі, але відносяться до процедури відбору чиновників і тривають протягом певного часу після їх звільнення.

Серед таких обмежень, передбачених Законом про корупцію, необхідно назвати:

1) до моменту вступу на посаду - спеціальна перевірка щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (стаття 11 Закону);

2) в момент перебування на посаді:

- правила використання службового становища (стаття 6 Закону);

- правила сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 7 Закону);

- правила одержання дарунків, пожертв (стаття 8 Закону);

- правила щодо роботи близьких осіб (стаття 9 Закону);

- фінансовий контроль (стаття 12 Закону);

- дотримання Кодексів поведінки (стаття 13 Закону);

- подолання конфлікту інтересів (стаття 14 Закону);

- дотримання вимог прозорості інформації (стаття 16 Закону);

- заборона одержання послуг і майна (стаття 17 Закону);

3) після завершення служби - обмеження у зв’язку зі звільненням з посад або припиненням діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування (стаття 10 Закону).