133. Компетенція Верховної Ради України.

В Конст закрипелено широкі повноваження ВРУ, які визначають її місце та роль у державі. Всі ці повноваження умовно можна поділити на групи: 1. повноваження по'язані з внесенням змін до К Укр; 2. з функцією контролю за бюджетом; 3. визначенням засад політики держ та програм суспільного розвитку; 4. визначен- ням взаємовідносин ВРУ і президента Укр;5. формуванням інших держ органів; 6. з функцією парламенсбкого контролю ВРУ; 7. огранізацією адміністративно-територіального поділу Укр; 8. здійсненням зовнішніх фуннкцій держ та деяких інших. Однак перелічені у статті конституції повноваження ВРУ не є вичерпаними, вони доповнюються і деталізуються положення- ми інших статей, тобто дострокове припинення повноваження Президента. Крім того оцінюючи межі повноважень ВРУ не слід забувати про положення статті 92 Конст, яка окреслює коло питань що вирішуються виключно законами Укр

134. Парламентська більшість та опозиція.

Опозиція  у політиці - це протиставлення власних поглядів та дій іншим поглядам та діям; партія чи група всередині якої-небудь організації, яка не згодна з офіційною думкою чи позицією керівництва цієї організації. Опозиція в політиці може виявлятися на різних рівнях: у рамках політичної системи в цілому, всередині інститутів державної влади, у складі політичної партії чи суспільної організації. У рамках політичної системи опозицію складають політичні сили (партії), які не згодні з офіційним політичним курсом.Наявність опозиції - ознака демократизма політичної системи, один з факторів динамізації політичної сили. коли говоримо про опозицію, маємо на увазі легітимне існування в суспільстві політичної сили (ідей та організацій), яка публічно висловлює свою незгоду з програмою та практикою діючої влади і в такий саме спосіб пропонує власні проекти політичних дій, чим і рекрутує своїх прихільників. До позитивних рис можна віднести таке:– сприяння відокремленню і відображенню інтересів груп населення, яких не влаштовують пріоритети соціального чи економічного розвитку;– критика влади та протидія окремим, не досить проробленим рішенням чи діям;– розвиток опозиції у напрямку критики, контролю та альтернативи дає змогу владним структурам враховувати альтернативні рішення і тим самим зменшувати конфліктність у суспільстві.Що стосується негативного, то можна зазначити:– фанатичний опір зближенню з країнами, які мають найновіші технології;– амбіційні претензії опозиційних лідерів тощо.

135. Парламентські процедури.

Розрізняють законодавчу процедуру, формування органів державної влади (установчу процедуру), процедуру парламентського контролю, бюджетну та інші спеціальні процедури.

Головним видом парламентських процедур є законодавча процедура (законодавчий процес). Вона являє собою передбачений Конституцією та законами України порядок здійснення законодавчої функції і реалізації законодавчих повноважень. Законодавча процедура є складною і багатогранною. Вона поділяється на види і стадії. Основними видами законодавчого процесу (законодавчої процедури) є конституційний процес і звичайний законодавчий процес. Конституційний процес (конституційна процедура) являє собою порядок внесення змін до Конституції (відповідно до статей 154—159). Звичайний законодавчий процес (законодавча процедура) — порядок прийняття, зміни, скасування законів або призупинення їх дії .

Пріоритетною установчою процедурою є надання згоди на призначення Президентом Прем'єр-міністра. Вона передбачає письмове звернення Президента до Верховної Ради про надання згоди на призначення ним Прем'єр-міністра, яка здійснюється на пленарному засіданні Верховної Ради таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Результати голосування щодо згоди на його призначення оформляються постановою Верховної Ради України.

Важливою парламентською процедурою є процедура здійснення парламентського контролю:1. за забезпеченням конституційних прав, свобод та обов'язків громадян України, додержанням законів та інших актів, за виконанням загальнодержавних програм і бюджету; 2. за виконанням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища.

У парламенті України мають діяти і спеціальні процедури, за якими відбувається заслуховування Верховною Радою щорічних та позачергових послань Президента; затвердження Державного бюджету України і контроль за його виконанням; розгляд зовнішньополітичних питань. За спеціальними процедурами мають розглядатися такі питання: про внесення змін до Конституції; здійснення повноважень щодо Автономної Республіки Крим; імпічменті та інше.