5

Діагностичні критерії нормального синусового ритму

1. Зубець Р є перед кожним комплексом QRS, обов’язково позитивный в II стандартному відведенні і негативний у відведенні аVR.

2. Зубець Р однаковий по формі, амплітуді, тривалості в одному тому ж відведенні.

3. Постійний і нормальний інтервал P - Q.

4. Частота ритму 60-90 в 1 хвилину.

5. Постійні (або відрізняються не більш ніж на 10% - 0,15c) інтервали R - R.

Порушеннями ритму серця, або аритміями, називають:

• зміну ЧСС вище і нижче N (N 60 –90 в 1 ´);

• нерегулярний ритм серця (неправильний ритм) будь якого походження;

• зміну локалізації джерела збудження (водія ритму), тобто будь який несинусовий ритм;

• порушення провідності елекроімпульса по різних ділянках провідникової системи серця.

Основні етіологічні фактори аритмій

1. Функціональні (при здоровому серці):

• психогенні (кортико-вісцеральні);

• рефлекторні (вісцеро-кардіальні).

2. Органічні (при різних захворюваннях серця):

• коронарна ішемія – коронарний атеросклероз з або без інфаркту міокарда;

• гемодинамічні: вади серця, гіпертонія, легеневе серце; інші фактори, що викликають навантаження і гіпертрофію;

• інфекційно-токсічні: ревматизм, вірусні інфекції, скарлатина, дифтерія, пневмонія та інші.

• міокардіопатії

3. Токсічні: інтоксикація наперстянкою, строфантином, анестетиками, адреналіном, кофеїном і ін.

4. Гормональні: тиреотоксикоз, мікседема, феохромоцитома, вагітність, клімакс.

5. Електролітні: гіпокаміємія, гіперкаміємія і ін.

6. Механічні: інтракардіальна катетеризація операції і травми серця і легень.

7. Вроджені: вроджена АV блокада, синдром WPW.

Патогенетичні механізми аритмій

Всі аритмії – результат порушення основних функцій серця:

• автоматизму;

• збудливості;

• провідності.

Аритмії зумовлені порушеннями функції автоматизму

синусового вузла

1. Синусова тахікардія.

2. Синусова брадикардія.

3. Синусова аритмія.

4. Зупинка синусового вузла.

5. Асистолія передсердь.

6. Синдром слабкості синусового вузла.

Синусова тахікардія – збільшення чсс від 90 до 150-180 за 1 хв. При збереженні правильного синусового ритму.

• графіка ЕКГ в більшості випадків не відрізняється від норми (Р, інтервал PQ, комплекс QRS і Т);

• скорочуються інтервали R – R;

• при різко вираженій синусовій тахікардії значно скорочується інтервал ТР, зубець Р може нашаровуватися на зубець Т попереднього комплексу (Р на Т);

• сегмент ST при вираженій синусовій тахікардії достатньо часто зміщується вниз;

• іноді збільшується амплітуда зубців Р;

• може спостерігатися деяке зменшення інтервалу PQ (але він не менший 0,12 с) і ширини комплексу QRS.

Синусова брадикардія – зменьшення чсс від 60 до 40 в 1 хв. При збереженні правильного синусового ритму.

• графіка ЕКГ в більшості випадків не відрізняється від норми (Р, інтервал PQ, комплекс QRS і Т);

• подовжуються інтервали R – R;

• може дещо збільшуватися інтервал PQ (до 0,20-0,21с) і ширина комплексу QRS;

• іноді дещо зменшується амплітуда зубця Р;

• іноді сегмент SТ розташований дещо вище ізолінії.

Синусова аритмія – неправильний синусовий ритм, що характеризується

періодами поступового прискорення і уповільнення ритму.

• Розрізняють:

1. Дихальну синусову аритмію.

2. Недихальну синусову аритмію:

-періодичну;

-аперіодичну.

• Частіше всього зустрічається дихальна синусова аритмія при якій під час вдиху прискорюється, а під час видиху – уповільнюється ритм (рефлекторний вплив блукаючого нерва).

• Дихальна синусова аритмія зникає при:

-затримці дихання;

-фізичному навантаженні;

-введенні атропіну.

• З віком частота виникнення синусової дихальної аритмії зменшується.

• Синусова дихальна аритмія в більшості випадків поєднується з синусовою брадікардією і лише інколи – з синусовою тахікардією.

• На ЕКГ

-коливання інтервалів R – R більше 0,15 с (10%) синхронне з фазами дихання;

-графіка ЕКГ (зубець Р, інтервал PQ, комплекс QRS і зубець Т) частіше не змінена.

Синдром слабкості синусового вузла – зниження функції автоматизму синоаурікулярного вузла, при якому спостерігається одна або декілька нижче приведених ознак.

1. Стійка виражена синусова брадикардія (найбільш часта ознака - 40-76% хворих), яка не знімається введенням атропіну, не проходить після фізичного навантаження.

2. Раптове періодичне зникнення синусового ритму (зупинка синусового вузла) і заміна його на короткий час іншими ектопічними ритмами.

3. Періодичне виникнення синоаурікулярної блокади.

4. Стійка виражена брадисистолічна форма миготливої аритмії.

5. Так званий синдром тахікардія–брадикардія (чергуються періоди тахікардії і брадикардії).

Екстрасистолія – передчасне позачергове збудження серця.

(Одна із самих частих аритмій.)

Для пояснення походження екстрасистолії запропоновано декілька теорій:

1. Механізм повторного входу хвилі збудження (re-entry) – основна теорія.

2. Збільшення амплітуди слідових потенціалів, які залишаються після попереднього збудження.

3. Неоднорідна реполяризація окремих структур міокарда і виникнення різниці потенціалів між окремими клітинами.

4. Підвищення автоматизму клітин провідникової системи, розташованих нижче синусового вузла.

Класифікація екстрасистол

1. По локалізації ектопічного вогнища:

• п

  суправентрикулярні

  ередсердні

• вузлові

• шлуночкові.

2. По часу виникнення по відношенню до попереднього синусового комплексу:

• ранні (екстрасистоличний комплекс нашаровується на зубець Т або віддаляється не >0,04 с);

• інтерпольовані (вставочні) – виникають при відносно рідкому основному синусовому ритмі посередині між двома нормальними синусовими комплексами без компенсаторної паузи;

• пізні.

3. По кількості ектопічних вогнищ:

• монотопні (екстрасистоли із одного постійного ектопічного вогнища);

• політопні (екстрасистоли із декількох ектопічних вогнищ).

4. По частоті виникнення:

• одиночні;

• множинні (> 5 за 1 хв.);

• парні (підряд 2 екстрасистоли);

• групові (підряд 3 і більше екстрасистол).

  5. По упорядкованості виникнення екстрасистол.