Методи індивідуальної роботи

Метод аналогії

Метод інверсії

Метод ідеалізації

Рис. 2.6 Методи генерації інноваційних ідей

Метод інверсії (зворотного руху) передбачає використання протилежних існуючому підходів до розв'язання нової проблеми. Наприклад, розглянути функції об'єкта з іншого боку (пилосос може бути і розпилювачем рідини); замість дій, які передбачає існуюча технологія, застосувати протилежні (охолоджувати замість нагрівати — спосіб консервування овочів та фруктів).

Метод ідеалізації ґрунтується на уявленні про ідеальний спосіб задоволення потреб споживача (тобто без витрат). Наприклад, інструменти, які самі загострюються при використанні; будинок, виготовлений із стандартних блоків, компонуючи які можна постійно перебудовувати і добудовувати власне житло, тощо.

Методи групової роботи. Вони передбачають спільну роботу групи фахівців з різних функціональних сфер діяльності і різних рівнів управління.

До них відносять методи розумової атаки, конференції ідей, коллективного блокнота (метод 635), Дельфі та ін.

Метод розумової атаки, запропонований у 1955 р. Американським ученим Алексом Осборном, є найпоширенішим. Сутність його полягає у відокремленні процесу інтегрування ідей від процесу їх оцінювання.

У розв'язанні поставленого завдання беруть участь дві групи людей — генератори ідей та експерти. Генератори ідей — люди з творчим мисленням, багатою уявою і глибокими знаннями у сфері науки, техніки та економіки.

Експерти — це звичайні люди з універсальними знаннями і критичним складом розуму; вони відіграють роль аналітиків. Кількість учасників — не більше шести, тривалість атаки — до 20 хв. При генеруванні ідей немає жодних обмежень. Кожен учасник має право подавати ідеї щодо розв’язання проблеми незалежно від їх обґрунтованості та здійснимості. Всі пропозиції фіксують, не критикуючи їх (саме в цьому переваги методу). Аналіз та оцінювання здійснюють по завершенні генерування ідей за критеріями, визначеними підприємством.

Метод розумової атаки існує у різних формах: письмовій (учасники записують власні ідеї і передають їх для обговорення після завершення атаки); усній (учасник розповідає про свою ідею); усній поетапній (діагностування проблеми, відшукування способу її розв'язання, матеріалізації ідеї, впровадження, відстеження недоліків нового продукту, винайдення способу їх усунення).

Метод конференції ідей дещо перегукується з методом розумової атаки, але допускає доброзичливу критику у формі репліки чи коментарю. Вважається, що така критика сприяє удосконаленню ідеї.

Метод колективного блокнота (метод 635) є різновидом письмової розумової атаки. Група із шести учасників формулює проблему і шукає способи її розв'язання. Кожен учасник заносить у блокнот три пропозиції (для цього йому відведено 5 хв.) і передає його сусіду. Той враховує пропозиції попередника і вносить три власних і т. д. Процес закінчується, коли у блокнот внесені пропозиції усіх. Час на обмірковування може збільшуватися на наступних ротаціях. Метод дає змогу отримати до 90 пропозицій.

Метод номінальної групової техніки побудований за принципом обмеження міжособистісних комунікацій. Усі члени групи свої думки щодо розв'язання проблеми викладають письмово. Відтак кожен учасник доповідає про суть свого проекту, після чого запропоновані варіанти оцінюють усі (також письмово) методом ранжирування. Ідею, що отримала найвищу оцінку, приймають за основу рішення.

Метод Дельфі використовують для розв'язання складних проблем, які стосуються багатьох учасників ринкової взаємодії. Переважно це проблеми макроекономічного характеру, від ефективного розв'язання яких залежить, наприклад, динаміка економічного зростання або усунення екологічних загроз тощо. За цих умов групу експертів складно зібрати разом, тому їх думки з'ясовують і узгоджують на відстані за допомогою багатоступеневої процедури анкетування з повідомленням учасникам результатів кожного туру. Експертам пропонують питання і формулювання відповідей без аргументації.

Наприклад, у відповідях можуть бути вказані числові оцінки параметрів досліджуваного явища. Отримані оцінки обробляють з метою одержання середньої і крайньої оцінок. Експертам повідомляють результати першого туру, вказуючи оцінки кожного. За відхилення оцінки від середнього значення експерт її аргументує.

У наступному турі експерти можуть змінити свою оцінку, пояснюючи причини коригування. Результати опрацьовують і повідомляють експертам знову. Тури повторюють, доки оцінки не стануть стабільними. Ітеративна процедура опитування з повідомленням результатів оброблення та їх аргументацією спонукає експертів критично осмислювати свої судження. При опитуванні зберігається анонімність відповідей експертів, що виключає конформізм.

Метод записника Хефеле. Відповідно до рекомендацій, даних Дж. У. Хефеле, тему задають учасникам задовго до проведення коллективного обговорення - сесії. Їм також роздають записники, в яких двічі в день необхідно фіксувати свої ідеї. Цю організаційну форму доповнюють методичними рекомендаціями; учасникам видають також опитні листи із списком контрольних питань.

Методи активізації творчого пошуку. Ці методи розвивають здатність менеджерів генерувати ідеї, активізуючи та інтегруючи мислення, знання, ерудицію, творчі начала, фантазію людини, даючи їй змогу продукувати нові, нестандартні ідеї. До них відносять методи контрольних запитань, фокальних об'єктів, морфологічного аналізу, вільних асоціацій (синектики) тощо.

Метод контрольних запитань доцільно застосовувати для структурування пошуку, наприклад для накопичення додаткової інформації щодо ринкової ситуації, зокрема під час просування нового товару на ринок.

Прикладами ключових запитань можуть бути такі: на якому сегменті ринку слід сконцентрувати зусилля; чи повинен товар мати різні модифікації для різних ринкових сегментів; чому споживачі надаватимуть перевагу саме цьому товару; якою має бути якість товару та ін.

Метод фокальних об'єктів заснований на перетинанні ознак випадково обраних об'єктів на об'єкті, що розробляється і перебуває ніби у фокусі переносу. Цей об'єкт є фокальним. Застосування методу фокальних об'єктів передбачає таку послідовність дій:

- вибір фокального об'єкта (продукту, який потребує вдосконалення чи модифікації);

- вибір 3 і більше об'єктів навмання зі словника, каталогу, книги тощо;

- складання переліку ознак випадкових об'єктів;

- генерування ідей шляхом приєднання до фокального об'єкта ознак випадкових об'єктів;

- вибудовування випадкових сполучень шляхом вільних асоціацій;

- оцінювання отриманих ідей і відбір корисних рішень.

Останній етап роботи доцільно доручити експерту чи групі експертів і на основі їхніх висновків приймати рішення.

Метод морфологічного аналізу полягає в об'єднанні у систему методів виявлення, підрахунку і класифікації всіх обраних варіантів певної функції досліджуваного об'єкта. Цей метод полегшує вивчення великої кількості комбінацій можливих рішень.

За основу методу заперечення і конструювання покладений принцип: будь-яке твердження, сформульоване в кінцевих і повністю визначених термінах, не може бути абсолютно правильним. Іншими словами, будь-яке правило, будь-який закон, будь-яка умова може і повинна ставитись під сумнів, оскільки вони мають обмежену область дії. У творчій діяльності метод заперечення і конструювання дуже плідний, причому найбільшою евристичною силою він володіє на стадії постановки завдання.

Метод синектики (поєднання різнорідних елементів) —це своєрідна розумова атака досліджуваної проблеми спеціалізованими групами фахівців, інженерів, консультантів, експертів тощо з використанням ними різних аналогій та асоціацій. Здійснюється він у два етапи:

- ознайомлення з проблемою;

- дослідження проблеми з нового погляду з метою подолання психологічної інерції. Для цього можуть використовуватися усі наведені методи.

Метод гірлянд асоціацій і метафор запропонований радянським дослідником Р.Я. Бушем. Його мета - забезпечити пошук розробником вирішення винахідницьких завдань при дефіциті інформації, тобто при неможливості використовувати логічні засоби. У цьому випадку одним із засобів служить використання ланцюжків (гірлянд) асоціацій і метафор, що дозволяє зробити перехід в нову область знань, інтерпретувати ідеї, що по-новому раніше розроблялися. Таким чином як своєрідний інформаційний фонд виступає асоціативна пам'ять розробника.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) — комплексний аналітико-методичний апарат для досягнення оптимального співвідношення між значенням функції для споживача і витратами на її здійснення.

Процес ФВА здійснюється за такими послідовними етапами: підготовчий, інформаційний, аналітичний, творчий, дослідний, рекомендаційний, запроваджувальний.

На перших трьох етапах, які мають в цілому діагностичний характер, визначають функції виробу та його елементів, взаємозв’язки між ними, вартісні та якісні оцінки цих зв’язків. Саме на цих етапах уточнюються об’єкт аналізу.

Найчастіше за такий беруть вироби масового виробництва, що мають недостатню якість, або собівартість, вищу від аналогів. Роботи з ФВА вважаються виконаними, якщо буде знайдено варіант виробу або процесу з низькою собівартістю та високою якістю.

Використання методів генерування ідей дає змогу виявити оптимальний для підприємства спосіб розв'язання проблеми, а також сформувати задум нового продукту, оригінальність та споживчі характеристики якого забезпечать йому конкурентні переваги.