2.3 Чинники впливу зовнішнього та внутрішнього середовища на інноваційну діяльність

Таблиця 2.1

Основні чинники, які впливають на інноваційну діяльність (ід)

Група чинників	Чинники, що стримують ІД	Чинники, що сприяють ІД
Техніко-економічні	Відсутність джерел фінансування; слабкість матері- ально-технічної та наукової бази; домінування інтересів існуючого виробництва; високий економічний ризик; відсутність попиту на продукцію; відсутність інформації про ринки; ускладнення та подорожчання науково-дослідних розробок; низький науково-інно­ваційний потенціал держави, регіонів	Наявність резерву фінансових та матеріально-технічних заходів; наявність необхідної гос­подарської та науково-технічної інфраструктури; розвиток конкуренції та скорочення три­валості життєвого циклу наукоємних товарів; збереження науково-технічного потенціалу та державна підтримка інноваційної діяльності
Організаційно-управлінські	Сталі організаційні структури, надмірна централізація, консервативність ієрархічних прин­ципів побудови організації, перевага вертикальних потоків інформації; установча замкненість, труднощі в міжгалузевих взаємодіях; орієнтація на усталені ринки, орієнтація на короткострокову окупність; відсутність науково-інноваційних організаційних струк­тур; недостатність міжнародного науково-техніч­ного співробітництва	Гнучкість організаційних струк­тур, демократичний стиль управління, перевага горизонтальних потоків інформації; індикативність планування, припущення коригувань, децентра­лізація, автономія, формування цільових проблемних груп; міжнародна науково-технічна кооперація; створення інноваційної інфраст­руктури (технопарків, бізнес-інкубаторів)
Юридичні	Недосконалість законодавчої бази з питань інноваційної діяльності, охорони інтелектуальної власності	Законодавчі заходи (особливі пільги, закони), що заохочують інноваційну діяльність, забезпечують інтелектуальну власність
Соціально-психологічні	Опір змінам, які можуть викликати такі наслідки, як зміна статусу; необхідність нової діяль­ності, зміна стереотипів поведінки, існуючих традицій; страх невизначеності, страх відповідальності за помилку; спротив усьому новому, що надходить («синдром чужого винаходу»); низький професійний статус інноватора, відсутність матеріальних стимулів та умов творчої праці; відплив наукових кадрів	Сприйнятливість до змін, нововведень; мораль­на винагорода, суспільне визнання; можли­вість самореалізації, розвиток умов творчої праці, матеріальні стимули

2.4 Технологія управління іноваціями

Практика інноваційного менеджменту використовує різноманітні прийоми і методи для продукування новацій на різних стадіях інноваційного процесу. Вони є складовими технології створення інновацій і належать до классу управлінських інновацій.

Технологією називають спосіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини, інформації) на вихідні (продукти, послуги).

Ресурсом і кінцевим продуктом управлінських технологій є інформація, яка трансформується під впливом управлінських дій із несистематизованої і хаотичної у струнку систему знань, використання якої дає змогу приймати правильні управлінські рішення.

Технологія інноваційного менеджменту — сукупність способів впливу суб'єктів управління на учасників інноваційного процесу з метою спонукання їх до створення і реалізації інновацій, що мають практичну цінність для підприємства і формують його конкурентні переваги.

Технологія управління інноваційним процесом охоплює методи опрацювання інформації, методи прийняття управлінських рішень, методи генерування інноваційних ідей, розроблення послідовності процесу створення нового продукту чи нового процесу, прийоми впливу на споживачів нового продукту.

Не можна покладатися на те, що реалізація кожної ідеї буде успішною.

Процес створення інноваційного продукту потребує генерування кількох ідей; це необхідно для вибору найкращої, яка може усунути проблему, що виникла на підприємстві.

Генерування ідей в інноваційному менеджменті — процес пошуку способів розв'язання проблеми, обумовленої невідповідністю існуючих продуктів і операцій підприємства новим умовам господарювання, новій техніко-технологічній чи економічній ситуації.

Для генерування ідей використовують різні методи. Найпоширеніші з них подано на рис.2.6.

Методи індивідуальної роботи. До них звичайно вдаються фахівці у сфері проектування і конструювання нових продуктів чи технологічних процесів. Серед них виокремлюють методи аналогії, інверсії, ідеалізації.

Рис.2.2 - Методи генерування ідей

Метод аналогії використовують переважно спонтанно, коли якийсь факт, предмет чи явище підказує нове конструктивне, технологічне чи дизайнерське вирішення нового товару. Наприклад, Останкінська телевізійна башта побудована за принципом колоска. Стійкість колоска підтримують рослинні волокна в його стінках, а стійкість башти забезпечена натягнутими в її бетонних конструкціях стальними тросами.

У технологічному проектуванні аналогією часто стають існуючі технологічні процеси. Так, засобом поширення Інтернет - інформації може бути не тільки телефонна мережа, а й канали телевізійної трансляції