- •Управління інноваціями: конспект лекцій з дисципліни
- •1 Навчально-методичні матеріали з лекційного курсу дисципліни
- •Тема 1 сутність понять управління іннноваціями
- •1.1 Сутність поняття «інновація»
- •1.2 Класифікація новацій, інноваційних процесів, нововведень
- •1.3 Етапи виникненя інновації та типи шляхів економічного розвитку
- •Призупинення або відмова від нововведення в разі неможливості усунення недоліків
- •1.4 Становлення теорії інноватики та її сучасні концепції
- •Тема 2 інноваційна діяльність як об’єкт управління
- •2.1 Інноваційна діяльність як об’єкт управління
- •2.2 Етапи інноваційного процесу на макро- та мікрорівні
- •2.3 Чинники впливу зовнішнього та внутрішнього середовища на інноваційну діяльність
- •Основні чинники, які впливають на інноваційну діяльність (ід)
- •2.4 Технологія управління іноваціями
- •Методи індивідуальної роботи
- •2.5 Ринок новацій, інвестицій, чистої конкуренції нововведень
- •2.6 Інфраструктура інноваційної діяльності
- •Тема 3 державна підтримка інноваційної діяльності
- •3.1 Роль держави у забезпеченні інноваційних процесів
- •3.2 Методи державного регулюання інноваційної діяльності
- •3.3 Національна інноваційна система
- •Тема 4 організаційні форми інноваційної діяльності
- •4.1 Ринкові суб'єкти інноваційної діяльності.
- •4.2 Зміст понять «технопарк», «технополіси», «інкубатор інновацій».
- •4.3 Роль венчурного бізнесу в розвитку інноваційної діяльності.
- •4.4 Конкуренція та кооперація в галузі сучасних інноваційних технологій.
- •Тема 5 управління інноваційним розвитком організації
- •5.1 Стратегія нововведень і їхня класифікація.
- •5.2 Аналіз інноваційних можливостей організації.
- •Система критеріїв факторів непрямої дії (макросередовище)
- •Обмеження, що накладаються суб'єктами мікросередовища на діяльність організації
- •5.3 Продуктово – тематичне планування інновацій.
- •5.4 Техніко – економічне планування інновацій.
- •5.5 Оперативно – календарне планування інновацій.
- •5.6 Форми та методи стимулювання інноваційної діяльності
- •Форми і методи стимулювання інноваційної діяльності в організації
- •5.8 Організаційно-економічні форми стимулювання інноваційної активності працівників
- •Тема 6 управління інноваційним проектом
- •6.1 Поняття та основні види інноваційногих проектів.
- •6.2 Життєвий цикл інноваційного проекту.
- •6.3 Планування інноваційного проекту.
- •6.4 Інвестиційне забезпечення інноваційного проекту.
- •6.5 Класифікація персоналу інноваційної сфери.
- •6.6 Стиль керівництва і формування інноваційної культури в організації
- •Тема 7 управління ризиками в інноваційній діяльності
- •7.1 Класифікація ризиків
- •7.2 Методи аналізу та прогнозування ризику
- •7.3 Методи управління (зниження) ризику
- •Тема 8 оцінювання ефективності інноваційної діяльності організацій
- •8.1 Ефективність інноваційної діяльності, різновиди ефектів
- •8.2 Методи оцінки економічної ефективності інновацій
- •9 Засоби інформаційно-методичного забезпечення вивчення дисципліни
- •9.1. Література основна та додаткова
- •Систематизація підходів щодо визначення сутності інновації
- •Методологія вибору напрямків інноваційного розвитку підприємства
- •Аналіз етапів інноваційного циклу
- •Короткий термінологічний словник
Тема 4 організаційні форми інноваційної діяльності
4.1 Ринкові суб'єкти інноваційної діяльності.
4.2 Зміст понять «технопарк», «технополіси», «інкубатор інновацій».
4.3 Роль венчурного бізнесу в розвитку інноваційної діяльності.
4.4 Конкуренція та кооперація в галузі сучасних інноваційних технологій.
4.1 Ринкові суб'єкти інноваційної діяльності.
Інноваційна діяльність є основою конкурентоспроможності, тому кожен ринковий суб'єкт зацікавлений у створенні та використанні інновацій. З огляду на час залучення до інноваційного процесу та підхід до вибору інновацій ринкові суб'єкти поділяють на чотири категорії: експлеренти, патієнти, комутанти і віоленти.
1. Експлеренти. Вони спеціалізуються на створенні нових або радикальній зміні старих сегментів ринку. У їх межах працюють потужні дослідні відділи і конструкторські бюро. Впроваджуючи принципово нові продукти, експлеренти отримують надприбуток за рахунок великої науко-місткості цих продуктів і внаслідок піонерного виведення їх на ринок, їхнє гасло— «Краще і дешевше, якщо вийде». Такі фірми найбільше ризикують, але в разі успіху отримують найбільшу віддачу.
2. Патієнти. Ці фірми створюють інновації для потреб вузького сегмента ринку. Вони уникають конкуренції з великими корпораціями, вишукуючи недоступні для них сфери діяльності, надають товару унікальних властивостей, їхні товари зазвичай ексклюзивні, високоякісні і дорогі. Гасло, під яким вони працюють, — «Дорого, зате добре». Патієнтам притаманна агресивна поведінка на ринку, що зумовлено прагненням захопити уподобану нішу і довести свою здатність бути успішними. Такі фірми можуть бути творцями інновацій або їх удосконалювачами.
3. Комутанти. Вони використовують інновації, створені іншими, надаючи їм індивідуальних особливостей, пристосовуючись до невеличких за обсягами потреб конкретного клієнта. Такі ринкові суб'єкти підвищують споживчу цінність товару не якістю (як патієнти), а завдяки індивідуалізації. Гасло комутантів — «Ви доплачуєте за те, що ми розв'язуємо саме ваші проблеми». Підвищена гнучкість комутантів (за що вони отримали назву «сірих мишей») дає їм змогу витримувати конкурентну боротьбу. Зазвичай це дрібні фірми, які використовують інновації на стадії їх старіння.
4. Віоленти. Їх діяльність зорієнтована на інновації, що здешевлюють виготовлення продукції, водночас забезпечуючи їй, той рівень якості, якого вимагає основна маса споживачів. Девіз цих ринкових суб'єктів - «Дешево, але пристойно». За рахунок низьких цін і середньої якості фірма завжди конкурентоспроможна. Віолентом може стати фірма-експлерент на етапі використання інновації, що отримала масове визнання.
Така класифікація фірм є умовною, оскільки вони реалізують переважно не один вид продукту, і стратегія щодо кожного з них різна. Однак існують фірми, які створюють радикальні інновації, вбачаючи у цьому спосіб отримання надприбутку через виведення на ринок відсутнього на ньому продукту. За схильність до ризику вони дістали назву венчурних.