3. Захист курсової роботи

Виконана курсова робота подається на кафедру на 14-15 тижні для перевірки викладачем правильності виконання та оформлення роботи. У разі суттєвих зауважень викладач може повернути студентові роботу на доопрацювання.

Захист курсової роботи проводиться на 16-17 тижні в присутності комісії у складі викладачів, що викладають дану дисципліну.

Процедура захисту включає:

• доповідь студента про зміст роботи;

• запитання до студента членів комісії із захисту курсової роботи та осіб, присутніх на захисті;

• відповіді студента на поставлені запитання;

• рішення комісії про оцінку роботи.

Доповідь студента про зміст роботи необхідно підготувати заздалегідь, в якій доцільно висвітлити такі важливі питання: обґрунтування актуальності теми дослідження; особливості роботи даного радіоелемента в сучасній РЕА; елементи новизни у теоретичних положеннях та в практичних результатах; з якими труднощами довелося зіткнутися в процесі дослідження.

Результати захисту курсової роботи визначаються відповідно до національної шкали оцінками "відмінно", "добре", "задовільно" і "незадовільно", з урахуванням якості виконання всіх частин курсової роботи та рівня її захисту. Оцінка за курсову роботу заноситься до залікової книжки студента та в екзаменаційну відомість. При визначенні оцінки слід зважати на якість роботи, рівень наукової та практичної підготовки студента.

4. Короткі теоретичні відомості з курсу

4.1 Компонентна база сучасної реа

Радіоелектронна апаратура (РЕА) – сукупність технічних засобів, призначених для прийому, передачі та опрацювання інформації з застосуванням електромагнітної енергії.

Основою РЕА є елементна база. Елементна база являє собою сукупність радіоелементів (радіокомпонентів).

Радіоелементи – прилади або пристрої, що виконують функцію перетворення, розподілу або переключення електричних сигналів та призначені для виконання певних елементарних функцій в пристроях генерування і оброблення сигналів, запису, оброблення, зберігання та відтворення інформації.

Класифікація. Радіоелементи класифікують за середовищами, в яких відбуваються процеси, які визначають роботу елементів. Розрізняють твердотілі, вакуумні та газонаповнені елементи, в яких згадані вище процеси проходять відповідно в твердому тілі, вакуумі та газовому середовищі.

Радіокомпоненти також класифікують за їх здатністю перетворювати енергію джерела живлення в енергію корисних сигналів. За цією ознакою всі елементи поділяють на пасивні та активні. Пасивні елементи неспроможні цього робити, активні спроможні.

Радіоелементи також класифікують за частотою. Розрізняють низькочастотні (НЧ), високочастотні (ВЧ) та надвисокочастотні (НВЧ) елементи, які працюють в діапазонах частот 3...3000 кГц, 3...3000 МГц, 3...3000 ГГц відповідно. Кожен з цих діапазонів за міжнародною класифікацією ділиться на окремі піддіапазони.

Класифікують елементи також за значенням розсіюваної потужності. За цим показником їх поділяють на потужні і малопотужні. Звичайно потужними вважають елементи, які розсіюють потужності більше ніж 10 Вт, малопотужними – менше ніж 10 Вт.

Можлива класифікація радіоелементів за робочою напругою. Розрізняють низьковольтні, для них U_р < 1 кВ і високовольтні, для яких U_Р > 1 кВ.

Умовні зображення і позначення. Кожен вид дискретних елементів має певні специфічні умовні зображення на схемах і позначення в текстових матеріалах, які регламентуються державними стандартами.

Будова. Радіоелементи виконують різні функції, відповідно мають різну будову, тобто різне конструктивне виконання, яке їх забезпечує. Водночас необхідно відзначити, що існують деякі загальні закономірності конструктивного виконання дискретних елементів. До них належать наявність робочих елементів, які виконують електричні функції, їх ізоляція, наявність захисту від зовнішніх умов, виводів тощо.

Будова дискретних елементів значною мірою залежить від діапазону робочих частот, розсіюваної потужності та робочої напруги. ВЧ- та НВЧ-елементи мають конструкції, які мінімізують їх паразитні ємності та індуктивності, послабляють частотну залежність параметрів. В них часто збільшені відстані між електродами і водночас зменшені їх площі, дротяні зовнішні виводи замінені дисковими, стрічковими або ж спеціальним контактним шаром, немає захисних покриттів тощо.

Потужні елементи, навпаки, мають більші площі електродів, виготовлені з високотеплопровідних матеріалів, масивні корпуси, часто з ребристою поверхнею, яка полегшує розсіювання тепла.

Високовольтні елементи мають більші відстані між електродами, ізоляцію елементів, виготовлену з електрично міцних діелектричних матеріалів.

Специфічну будову мають елементи змінних номіналів. Вони також мають деякі загальні закономірності конструктивного виконання. До них належить наявність статора, ротора, елементів переміщення та фіксації.

Робота. Робота дискретних елементів визначається тими функціями, які вони виконують. Разом з тим, необхідно відзначити, що на роботу істотно впливає конструкція, яка значною мірою визначає паразитні параметри. Вплив на роботу конструкції посилюється з підвищенням частоти, температури, потужності тощо.

Властивості. Розглядаючи властивості дискретних елементів, зручно порівнювати їх з властивостями інтегрованих аналогів. Дискретні елементи володіють гарними характеристиками і параметрами, оскільки вони мають оптимальні конструкцію і технологію, які не пов'язані з одночасним виготовленням інших елементів, як, наприклад, при конструюванні та виготовленні інтегрованих діодів, напівпровідникових резисторів, конденсаторів тощо. Але, разом з тим, необхідно відзначити, що дискретні елементи, розсіюють більші потужності, ніж інтегровані елементи, працюють при більших струмах і напругах, а також через наявність власних корпусів, мають значно більші, ніж їх інтегровані аналоги, вагогабаритні показники. Це, в своєю чергою, знижує їх стійкість до впливу механічних чинників (ударів, вібрацій, пришвидшень тощо). Крім того, індивідуальний корпусний захист дискретнихелементів, як відзначалося вище, супроводжується появою додаткових паразитних ефектів, які погіршують параметри елементів (наприклад, зменшують їх робочі частоти). Монтаж дискретних елементів методами паяння, зварювання, приклеювання, накручування знижує надійність РЕА.