Рівновага на грошовому ринку.
Рівновага
на грошовому ринку досягається тоді,
коли вся створена банківською системою
кількість грошей добровільно тримається
«публікою» у вигляді касових залишків,
тобто у
формі готівки і чекових
внесків. Умова рівноваги на ринку грошей
при заданому рівні цін в алгебраїчному
вигляді записується рівнянням: (попит
на реальні касові залишки).
Взаємодія
попиту і пропозиції на ринку грошей
графічно представлена на рисунку 7.
4.
Сукупність
всіх комбінацій у та і, які при заданій
кількості грошей забезпечують рівновагу
на грошовому ринку, створюють так звану
LM-криву (рисунок 7. 5.).
Зазначимо,
що лінію LM можна побудувати й альтернативним
варіантом (рис. 7. 6.).
Врахуємо
тепер, що пропозиція грошей і попит на
гроші для угод можуть залежати від
ставки відсотку. Тоді кожній ставці
відповідають свої лінії MM та І квадрантах
III і IV (рис. 7. 7.).
При
підвищенні ставки банківська система
збільшить пропозицію грошей і відбудеться
зсув.
В той же час населення зменшить
попит на гроші для угод і з обережності.
Тоді при і для досягнення рівноваги на
ринку грошей національний доход повинен
дорівнювати у і т. д.
У даному випадку
зберігаються основні характеристики
лінії LM: наявність трьох ділянок з
різним нахилом, зсуви при зміні грошової
бази.
Положення лінії LM визначають
фактори, що впливають на пропозицію
грошей і попит на гроші. При зміні
будь-якого з факторів відбувається
зсув лінії LМ (табл. 7. 5.).
Алгебраїчний
вигляд кривої LM виводиться з рівняння
рівноваги на ринку грошей. В цьому
випадку рівняння лінії LM можна представити
у вигляді:
Кожному
рівню цін відповідає своя крива LM. На
практиці на грошовому ринку постійно
виникають коливання. Вони бувають двох
типів:
коливання, пов'язані з початковою
нерівновагою грошового ринку;
коливання,
пов'язані зі зміною рівноваги.
Розглянемо
механізми, які врівноважують грошовий
ринок в одному й другому випадках.
Якщо
процентна ставка не відповідає
рівноважному рівневі, корекція ситуації
на грошовому ринку з метою досягнення
рівноваги відбувається за допомогою
процентної ставки, зміна рівня якої
змушує економічних агентів змінювати
структуру портфеля своїх активів.
При
низькому рівні процентної ставки
виникає надлишковий попит на гроші,
який усувається економічними агентами
за допомогою продажу облігацій.
При
зависокому рівні процентної ставки
висока альтернативна вартість зберігання
грошей зменшує попит на гроші, і тому,
виникає надлишкова пропозиція грошей,
яка використовується економічними
агентами на купівлю облігацій.
Графічне
зображення встановлення рівноваги в
умовах не рівноважного грошового ринку
показано на рис. 7. 8.
Коливання
рівноважних значень процентної ставки
пов'язані зі змінами екзогенних змінних
грошового ринку: рівня доходу та
пропозиції грошей. Зростання рівня
доходу підвищує попит на гроші та
рівноважну процентну ставку. Підвищення
пропозиції грошей, навпаки, спричиняє
її зниження
42
Банківська система
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ба́нківська систе́ма — сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму. Включає Центральний банк, мережу комерційних банків і інших кредитно-розрахункових центрів. Центральний банк проводить державну емісійну і валютну політику, і є ядром резервної системи. Комерційні банки здійснюють усі види банківських операцій.
[ред.]Cтруктура банківської системи
У країнах з розвиненою ринковою економікою склалися дворівневі банківські системи. Верхній рівень системи представлений центральним (емісійним) банком. На нижньому рівні діють комерційні банки, що підрозділяються на універсальні та спеціалізовані банки (інвестиційні банки, ощадні банки, іпотечні банки, банки споживчого кредиту, галузеві банки, внутрішньовиробничі банки), і небанківські кредитно-фінансові інститути (інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, трастові компанії).
[ред.]Типи банківських систем
Міжнародна практика знає кілька типів банківських систем: розподільна централізована банківська система; ринкова банківська система; банківська система перехідного типу.
Банківська система розподільного (централізованого) типу має такі особливості:
Держава є єдиним власником. Монополія держави на формування банків.
Однорівнева банківська система.
Відповідальність держави по зобов'язанням банків.
Банки підкоряються уряду і залежать від його оперативної діяльності.
Кредитні і емісійні операції зосереджені в одному банку.
Керівник банку призначається центральною або місцевою владою державними органами управління.
На противагу розподільної (планово-адміністративної) системі банківська система ринкового типу має такі відмінності:
Відсутністю монополії держави на банківську діяльність.
Емісійні і кредитні функції розділені між собою. Емісія готівки зосереджена в центральному банку, кредитування підприємств та населення здійснюють різні ділові банки — комерційні, інвестиційні, інноваційні, іпотечні, ощадні і т. д.
Комерційні банки не відповідають по зобов'язанням держави, так само як і держава не відповідає по зобов'язанням комерційних банків.
[ред.]Банківська інфраструктура
Банки як елементи банківської системи не можуть успішно розвиватися лише у взаємодії з іншими її елементами і, перш за все, з банківською інфраструктурою. До її елементів відносяться: