14. Маркування і основні характеристики легованих сталей. Технологія обробки.

Легування – це введення в розплав додаткових елементів, що модифікують

механічні, фізичні і хімічні властивості основного матеріалу.

Лего́вана сталь, або спеціальна сталь — сталь, яка містить добавки інших металів з метою надання їй тих чи інших властивостей. Як легуючі елементи найчастіше застосовують хром, нікель, манган, силіцій, вольфрам, молібден і ванадій, значно рідше — кобальт,титан, берилій та інші метали. У більшості випадків легуючі елементи додаються в незначних кількостях — десяті частки відсотка, але деякі з них — від декількох до 10—15% і навіть більше. Назви легованих сталей походять від назв легуючих елементів.

За ступенем легування сталі поділяють на низьколеговані із вмістом легуючих елементів до 2,5%, середньолеговані 2,5-10% тависоколеговані де вміст легуючих елементів перевищує 10%.

Леговані сталі маркують за допомогою літер і цифр. Легуючі елементи позначаються літерами: Н — нікель, Х — хром, К — кобальт, М — молібден, Г — марганець, Д — мідь, Р — бор, Б — ніобій, С — кремній, В — вольфрам, Т — титан, Ф — ванадій, П — фосфор, А — азот.

Перші дві або три цифри на початку марки показують середній вміст вуглецю в сотих частках відсотка, а якщо одна цифра — то в десятих частках. Цифри, які стоять після літер показують середній вміст легуючого елемента, що позначається цією літерою в відсотках. Якщо вуглецю або легуючого елемента міститься близько 1%, то цифри не ставляться. Буква А на кінці марки позначає, що дана сталь належить до високоякісних.

За призначенням леговані сталі поділяються на конструкційні, інструментальні та сталі з особливими властивостями:

Конструкційні — застосовують для виготовлення деталей машин, при цьому в цих сталях міститься хрому, марганцю, кремнію до 2%, нікелю до 4%.

Інструментальні сталі застосовують для різного інструменту. Вони повинні мати високу твердість і зносостійкість. Сталі для різального інструменту:

Спеціальні сталі (сталі з особливими властивостями) застосовують для роботи в агресивних середовищах, при високих температурах, ударних навантаженнях та ін. Корозійно-стійкі сталі мають високу корозійну стійкість у хімічно активних газових і рідких середовищах. Це досягається за рахунок великого вмісту хрому (понад 13%). Титан вводять в сталь для запобігання міжкристалітної корозії. Жаростійкі і жароміцні сталі мають здатність сталі чинити опір газовій корозії при підвищених температурах та зберігати достатню міцність при високих температурах. Жаростійкість забезпечується легуванням сталей хромом, кремнієм та алюмінієм, які утворюють захисні плівки .

15. Маркування і основні властивості сплавів на основі міді. Технологія обробки.

Латунь – сплав міді з цинком.

В залежності від вмісту цинку латуні бувають:

однофазні (до 39 % α -латунь), і

двофазні (до 46 % – двофазна ( α+β  ).

Однофазні пластичні. Латунь розділяють на ливарні і ті, що деформуються. В порівнянні з міддю мають вищу міцність і корозійну стійкість. В порівнянні з бронзою має меншу міцність, корозійну стійкість і антифрикційні властивості. Маркування: буква Л і цифра, що показує вміст міді у відсотках.

Л60, Л63

Л80 – латунь, що містить 80 % Cu і 20 % Zn.

ЛАЖ60-1-1.

ЛМцС58-2-2 – 58 % Cu; 2 % Mn і 2 % Pb ( інше Zn )

О – олово; А – алюміній; Н – нікель; К – кремній; Ж – залізо, С – свинець і т. д.

Широко використовується при виготовленні плакірованої сталі і отримання біметалу сталь-латунь; виготовлення мідних духових інструментів, для виготовлення годинникових механізмів, для імітації золота, російські монети номіналом 10 і 50 копійок. З томпаку були виготовлені золоті медалі Літніх Олімпійських ігор в Москві 1980 р. Виготовляють також ювелірні сплави жовтого, золотого, зеленого кольору.

Бронзи

Сплав міді з різними елементами крім цинку називається бронзою. (Бронзи алюмінієві, олов’яні, берилієві).

Маркування

Маркують бронзу буквами Бр, з наступними великими букви легуючих елементів, а через тире цифри, що показують їх процентний вміст.

БрБ2 – берилієва бронза, БрА7 – алюмінієва, БрАЖН10-4-4.

Бронза в порівнянні з латунню має вищу міцність, корозійну стійкість і антифрикційні властивості. Бронза стійка на повітрі, в морській воді, розчинах більшості органічних кислот, вуглекислих розчинах. Більшість бронз (за винятком алюмінієвих) добре піддається зварюванню і паянню. 16. Маркування і основні властивості сплавів на основі алюмінію. Методи технологічної обробки.

Алюмінієві сплави поділяються на де формувальні ( здатні пластично деформуватись при виготовлені із них виробів) та ливарні (які мають низьку пластичність, тому для отримання із них виробу потрібної форми їх необхідно в рідкому стані заливати у форми). Деформувальні сплави (АМг2, АМц) містять добавки марганцю чи магнію, які суттєво зміцнюють сплав і слабо впливають на погіршення пластичності До де формувальних відносять також дюралюмінієві сплави (Д6, Д16, Д18), основним домішком є мідь. Із ливарних сплавів широко застосовуються силуміни (АЛ2, АЛ9) – сплави алюмінію з кремнієм і домішками магнію та марганцю. Найтиповіший силумін АЛ2 містить 10-13% Si. Термічною обробкою алюмінієві сплави не зміцнюється і мають досить стабільні характеристики.