- •1. Загальна класифікація матеріалів (та підходи до вибору їх за механічними, електричними, тепловими та іншими характеристиками??????).
- •2. Характеристики металів та неметалів і методи їх випробувань.
- •3. Технологія переробки металів і сплавів та їх основні характеристики. Залежність параметрів від режимів переробки.(метали та їх сплави)????
- •4. Основні відмінності методів листового і обємного штампування заготовок та деталей.
- •5. Нагрівостійкість, холодостійкість матеріалів. Яке практичне значення мають ці параметри?
- •6. Види термічної обробки деталей та їх основні характеристики.
- •7.Види хіміко-термічної обробки деталей та їх основні характеристики
- •8. Основні фізико-механічні властивості металів. Методи контролю параметрів.
- •9. Класифікація металів та технологічні властивості їх обробки.
- •10. Класифікація сталей, що використовуються в конструкціях реа. Маркування сталей. Залежність їх характеристик від термічної обробки.
- •11. Характеристики конструкційних сталей. Механічні методи обробки і контролю.
- •12. Характеристики інструментальних сплавів. Методи їх обробки та контролю параметрів.
- •13. Маркування чавунів, їх основні характеристики. Технологія обробки.
- •14. Маркування і основні характеристики легованих сталей. Технологія обробки.
- •15. Маркування і основні властивості сплавів на основі міді. Технологія обробки.
- •17. Мідь. Основні властивості, області застосування, маркування матеріалу та виробів.
- •18. Особливості технології нанесення і основні характеристики та методи контролю струмопровідних матеріалів (срібло, золото, алюміній, мідь).
- •19.Властивості матеріалів з різними питомими опорами
- •21. Загальні властивості електротехнічних матеріалів
- •23. Процеси намагнічування і перемагнічування магнітних матеріалів. Контроль параметрів.
- •24. Особливості намагніченості феромагнетиків та їх характеристики.
- •26.Властивості магнітом’яких матеріалів, методи контролю їх параметрів.
- •27. Основні характеристики і технологія обробки пермалоїв.
- •28. Магнітодіелектричні матеріали. Технологія забезпечення властивостей.
- •30. Основні характеристики альсиферів, методи їх обробки.
- •31. Основні властивості феритів, т6ехнологія їх обробки.
- •32. Ферити для радіочастот. Основні характеристики. Методи їх одержання, контроль параметрів.
- •34. Магнітотверді сплави, їх характеристики, особливості застосування і технологія обробки.
- •35, Поляризація діелектриків. Методи перевірки і контролю параметрів.
- •36. Діелектрична проникність діелектриків. Залежність діелектричної проникності від частоти прикладеного поля від температури.
- •37.Види електропровідності діелектриків (обємна і поверхнева). Залежність питомого обємного і питомого поверхневого опору від структури діелектрика.
- •41. Діелектричні втрати та залежність кута діелектричних втрат від температури і частоти.
- •38. Електропровідність в твердих діелектриках.
- •43. Фізичні процеси електричного, теплового і електрохімічного пробою.
- •44. Залежності пробивної напруги зразка твердого діелектрика від температури, частоти і часу прикладання напруги.
- •45. Механічні властивості діелектриків. Технологія їх обробки.
- •49. Рідкі діелектрики. Контроль параметрів.
- •51. Тверді діелектрики. Технологічні особливості обробки.
- •52. Технологічні особливості переробки термопластичних і термореактивних полімерів.
- •53. Ознаки поділу діелектриків на низькочастотні і високочастотні.
- •54. Неполярні високочастотні полімери. Методи забезпечення властивостей.
- •55. Основні властивості воскоподібних матеріалів.
- •56. Слабополярні низькочастотні полімери. Методи забезпечення властивостей.
- •57. Електроізоляційні лаки та емалі. Технологія нанесення і контролю поверхні.
- •58. Компаунди та технологічні особливості забезпечення необхідних параметрів.
- •59. Види волокнистих діелектричних матеріалів та технологія їх переробки.
- •60. Властивості шарових склопластиків, технологія обробки.
- •Загальні властивості сегнотоелектриків
- •Сегнетоелектрик у зовнішньому електричному полі. Домени. Гістерезис
- •63. Особливості застосування сегнетоелектриків в електронній біомедичній техніці.
- •64. Властивості п’єзоелектриків. Технологія обробки п’єзоелектриків.
- •65. Властивості та технологія обробки електретів.
12. Характеристики інструментальних сплавів. Методи їх обробки та контролю параметрів.
Інструментальні вуглецеві сталі (У7, У7А,…,У13, У13А) є високо вуглецевими сталями і містять 0,7-1,3% вуглецю, що гарантує високу твердість і зносостійкість. З них виготовляють штампи, фрези та інший інструмент. У маркуванні цифра означає вміст вуглецю в десятих долях проценту, а літера А – покращену металургійну якість. Крім вуглецю, ця сталь має обмежений вміст марганцю, кремнію, хрому, нікелю, сірки і фосфору. Найрозповсюдженішими є сталі У10, У10А, У12А, У13А, де цифрами вказано вміст вуглецю в десятих частках процента. Після відповідної термообробки (твердість НRС 60...62) теплостійкість цих інструментальних сталей досягає 250ºС. У разі більшої темтератури твердість інструменту значно знижується і він втрачає свої різальні властивості.
Леговані інструментальні сталі мають підвищену різальну здатність унаслідок наявності в хімічному складі таких легуючих елементів: хрому, вольфраму, кремнію, ванадію, молібдену та ін. Теплостійкість їх досягає 350ºС. Твердість після термічної обробки НRС 62...64. Виготовлені інструменти з цих сталей можна використовувати для роботи на помірних швидкостях різання. Найпоширеніші марки легованих сталей такі: хромисті (9Х, Х), хромовольфрамові (ХВ5), хромовольфрамомарганцеві (ХВГ), хромокремниста (9ХС). З них виготовляють протяжки, мітники, плашки, свердла, розвертки та інші інструменти.
13. Маркування чавунів, їх основні характеристики. Технологія обробки.
Марки чавуну і маркування
Сірий чавун. СЧ 12-28 (12 – границя міцності σв , 28 – опір згину σзг)
Ковкий чавун. КЧ 37-12 (37 – границя міцності, 12 – відносне видовження δ %),
Високоміцний. ВЧ 40-10 (40 – границя міцності, 10 – відносне видовження δ %).
Ковкі чавуни одержують шляхом тривалого графітизувального відпалу виливків з білого маловуглецевого (2,4...2,9 % С) чавуну. Відпал при високій температурі спричиняє розкладання метастабільного цементиту з утворенням графіту компактної форми з кошлатими краями, так званого графіту відпалу. За впливом на механічні властивості чавуну такий графіт займає проміжне положення між пластинчастим і кулястим графітом. Структура металевої основи ковких чавунів – від феритної до перлітної – залежить від хімічного складу та режиму термічної обробки виливків з білого чавуну.
За ГОСТ 1215-79 марки ковких чавунів позначають літерами КЧ (К – ковкий, Ч – чавун), після яких вказуються мінімально допустимі значення границі міцності на розтяг у МПа•10-1 й через дефіс – відносного видовження у відсотках (наприклад, КЧ 30-6).
Істотним недоліком виробів з ковких чавунів є висока вартість внаслідок тривалого високотемпературного відпалу та обмеження розмірів.
Високоміцні чавуни мають вищу пластичність, ударну в'язкість й одночасно міцність , що насамперед зумовлено кулястою формою графіту, яка забезпечується сфероїдизуванням. Сфероїдизування полягає у введенні в розплав малих додатків (0,03…0,06 %) сфероїдизувальних металів – магнію, церію, кальцію, під дією яких графіт кристалізується у формі кульок, які мінімально послаблюють металеву основу чавуну.
За ДСТУ 3925-99 умовне позначення марки містить літери ВЧ (В – високоміцний, Ч – чавун), цифрове позначення мінімального допустимого значення границі міцності на розтягування σв у МПа та через дефіс – відносне видовження δ у відсотках. Максимальну міцність має чавун марки ВЧ 1000-2.
З них виготовляють розподільні й колінчасті вали, блок-картери, головки циліндрів, шатуни, поршні, поршневі кільця в автомобілебудуванні; супорти, шпинделі, зубчасті колеса у верстатобудуванні; плити гідравлічних пресів, напрямні та плунжери ливарних машин, напірних труб для води, нафти, агресивних рідинних та газових середовищ.
Сірі чавуни рекомендується використовувати для виробів, що підлягають переважно стисканню. Та завдяки пластинчастому графіту в сірих чавунах вдало поєднуються добрі антифрикційні властивості, зносотривкість, здатність гасити вібрації та мала чутливість до концентраторів напружень. З них відливають різні деталі для машин, махові колеса, шківи, плити, станини та столи верстатів, корпуси електродвигунів тощо. Максимальна границя міцності на розтягування цих чавунів не перевищує 450 МПа. За ГОСТ 1412–85 марки чавунів з пластинчастим графітом позначаються літерами СЧ (С – сірий, Ч – чавун) і числами, які відповідають мінімально допустимим значенням границі міцності на розтягування σв у МПа•10-1 (наприклад СЧ 35).
