- •1. Загальна класифікація матеріалів (та підходи до вибору їх за механічними, електричними, тепловими та іншими характеристиками??????).
- •2. Характеристики металів та неметалів і методи їх випробувань.
- •3. Технологія переробки металів і сплавів та їх основні характеристики. Залежність параметрів від режимів переробки.(метали та їх сплави)????
- •4. Основні відмінності методів листового і обємного штампування заготовок та деталей.
- •5. Нагрівостійкість, холодостійкість матеріалів. Яке практичне значення мають ці параметри?
- •6. Види термічної обробки деталей та їх основні характеристики.
- •7.Види хіміко-термічної обробки деталей та їх основні характеристики
- •8. Основні фізико-механічні властивості металів. Методи контролю параметрів.
- •9. Класифікація металів та технологічні властивості їх обробки.
- •10. Класифікація сталей, що використовуються в конструкціях реа. Маркування сталей. Залежність їх характеристик від термічної обробки.
- •11. Характеристики конструкційних сталей. Механічні методи обробки і контролю.
- •12. Характеристики інструментальних сплавів. Методи їх обробки та контролю параметрів.
- •13. Маркування чавунів, їх основні характеристики. Технологія обробки.
- •14. Маркування і основні характеристики легованих сталей. Технологія обробки.
- •15. Маркування і основні властивості сплавів на основі міді. Технологія обробки.
- •17. Мідь. Основні властивості, області застосування, маркування матеріалу та виробів.
- •18. Особливості технології нанесення і основні характеристики та методи контролю струмопровідних матеріалів (срібло, золото, алюміній, мідь).
- •19.Властивості матеріалів з різними питомими опорами
- •21. Загальні властивості електротехнічних матеріалів
- •23. Процеси намагнічування і перемагнічування магнітних матеріалів. Контроль параметрів.
- •24. Особливості намагніченості феромагнетиків та їх характеристики.
- •26.Властивості магнітом’яких матеріалів, методи контролю їх параметрів.
- •27. Основні характеристики і технологія обробки пермалоїв.
- •28. Магнітодіелектричні матеріали. Технологія забезпечення властивостей.
- •30. Основні характеристики альсиферів, методи їх обробки.
- •31. Основні властивості феритів, т6ехнологія їх обробки.
- •32. Ферити для радіочастот. Основні характеристики. Методи їх одержання, контроль параметрів.
- •34. Магнітотверді сплави, їх характеристики, особливості застосування і технологія обробки.
- •35, Поляризація діелектриків. Методи перевірки і контролю параметрів.
- •36. Діелектрична проникність діелектриків. Залежність діелектричної проникності від частоти прикладеного поля від температури.
- •37.Види електропровідності діелектриків (обємна і поверхнева). Залежність питомого обємного і питомого поверхневого опору від структури діелектрика.
- •41. Діелектричні втрати та залежність кута діелектричних втрат від температури і частоти.
- •38. Електропровідність в твердих діелектриках.
- •43. Фізичні процеси електричного, теплового і електрохімічного пробою.
- •44. Залежності пробивної напруги зразка твердого діелектрика від температури, частоти і часу прикладання напруги.
- •45. Механічні властивості діелектриків. Технологія їх обробки.
- •49. Рідкі діелектрики. Контроль параметрів.
- •51. Тверді діелектрики. Технологічні особливості обробки.
- •52. Технологічні особливості переробки термопластичних і термореактивних полімерів.
- •53. Ознаки поділу діелектриків на низькочастотні і високочастотні.
- •54. Неполярні високочастотні полімери. Методи забезпечення властивостей.
- •55. Основні властивості воскоподібних матеріалів.
- •56. Слабополярні низькочастотні полімери. Методи забезпечення властивостей.
- •57. Електроізоляційні лаки та емалі. Технологія нанесення і контролю поверхні.
- •58. Компаунди та технологічні особливості забезпечення необхідних параметрів.
- •59. Види волокнистих діелектричних матеріалів та технологія їх переробки.
- •60. Властивості шарових склопластиків, технологія обробки.
- •Загальні властивості сегнотоелектриків
- •Сегнетоелектрик у зовнішньому електричному полі. Домени. Гістерезис
- •63. Особливості застосування сегнетоелектриків в електронній біомедичній техніці.
- •64. Властивості п’єзоелектриків. Технологія обробки п’єзоелектриків.
- •65. Властивості та технологія обробки електретів.
6. Види термічної обробки деталей та їх основні характеристики.
Термі́чна обро́бка — технологічний процес, сутність якого полягає у зміні структури металів і сплавів при нагріванні, витримці та охолодженні, згідно зі спеціальним режимом, і тим самим, у зміні властивостей останніх.
Термічна обробка - це процес теплового воздейстівія на деталі переважно з металів і їхніх сплавів з метою зміни структури і властивостей вихідного матеріалу без зміни його хімічного складу.
Термічна обробка є важливим етапом технологічного процесу виготовлення деталей і використовується для:
- Поліпшення оброблюваності матеріалів тиском або різанням;
- Формування технічних, електричних, магнітних та інших властивостей, що забезпечують задані експлуатаційні властивості деталей;
-Зняття внутрішніх напружень у матеріалі деталей і заготовок, що виникають при попередній обробці тиском, литтям, зварюванням та різанням і викликають небажані зміни властивостей, форми і розміри деталей при їх експлуатації.
Параметрами режиму ТО є: t то - температура нагріву пі ТО; Т - ізотермічної витримки при t то; V c - швидкість нагрівання; V г - швидкість охолодження.
Розрізняють такі види термічної обробки: відпал, нормалізація, загартування і відпуск.
Відпал. Відпалом називають нагрівання до високих температур, видержування і повільне охолодження разом з піччю.
Розрізняють такі види відпалу сталей: рекристалізаційний, дифузійний, на зернистий перліт, ізотермічний, повний і неповний. Відпал підвищує пластичність, зменшує внутрішні напруження, понижує твердість сталей.
Нормалізація. Нормалізацією називають нагрівання до високої температури, видержування і повільне охолодження на повітрі. Нормалізація доводить сталь до дрібнозернистої та однорідної структури. Твердість і міцність сталі після нормалізації вищі, ніж після відпалу.
Загартування. Загартуванням називають нагрівання до високої температури, витримування і швидке охолодження (у воді, мінеральній оливі та інших охолоджувачах). Є такі види загартування: в одному охолоджувачі; перервне; ступінчасте; ізотермічне; поверхневе та ін. Загартування сталей забезпечує підвищення твердості, виникнення внутрішніх напружень і зменшення пластичності. Твердість збільшується у зв'язку з виникненням таких структур: сорбіт, троостит, мартенсит. Практично загартуванню піддаються середньо- і високовуглецеві сталі.
Відпуск. Відпуском називають нагрівання до температури нижчої за 973 К, витримка а повільне охолодження на повітрі.
Розрізняють три види відпуску: низький (нагрівання до температури 473 К; середній (573-773 К); високий (773-973 К). Після відпуску в деякій мірі зменшується твердість і внутрішні напруження, збільшується пластичність і в'язкість сталей. До цього приводить зміна структур після відпуску. Структура мартенситу сталі переходить відповідно в структуру трооститу і сорбіту. Чим вища температура відпуску, тим менша твердість відпущеної сталі і тим більша її пластичність та в'язкість.
Відпуск, в основному, проводять після загартування для зняття внутрішніх напружень. Низький відпуск застосовують при виготовленні різального інструменту, вимірювального інструменту, цементованих деталей та ін; середній — при виробництві ковальських штампів, пружин, ресор; високий — для багатьох деталей, що зазнають дії високих напружень (осі автомобілів, шатуни і т.п.).