3.Вибір роду струму і величини напруги

Електростанції енергосистем України виробляють 3-фазній змінний струм з частотою 50 Гц. Вибираємо цей струм, так як всі витрати розраховані на цей струм.

Для внутрішньоцехових електромереж найбільше розповсюдження має напруга на 380 В, основною превагою якої є можливість сумісного живлення силових та освітлювальних електроспоживачів. Найбільш допустима одинична потужність 3-фазних електроприймачів, які отримують напругу, як правило не повинна перевищувати 200-250 кВт.А так-як на верстаті втановлені 5 трифазних асинхронних двигунів з короткозамкнутим ротором і загальною потужністю 8,3 кВт, то напруга 380 В підходить до даного верстату. Ланцюг місцевого освітлення і ланцюг сигналізації живиться через трансформатор.

На верстаті застосовані наступні напруги:

а) силовий ланцюг – трифазний, 50 або 60 Гц, 220 В, 380 В, 400 В, 415 В або 440 В.

б) ланцюг управління – змінний струм 110 В; постійного струму 24 В.

в) ланцюг місцевого освітлення – 24 В.

г) ланцюг сигналізації – 29 В.

4.Вимоги до електроприводу

На токарних верстатах застосовується електроприводи головного руху, подачі і допоміжного руху. Головний привід виконують реверсивним, щоб забезпечити обертання деталі в обидві сторони, необхідні, наприклад, для нарізання правих і лівих різьб. Він виконує регулювання шпинделя в діапазоні Д = 100-125 і вище, з коефіцієнтом регулювання рівним 1,06 і 1,21 приблизно при постійній потужності, чого потребує технологічний процес. В установлених режимах електропривід забезпечує жорсткі механічні характеристики у всьому діапазоні регулювання швидкості з етатизмом не більше 10 % при зміні навантаження від холостого ходу до мінімуму. У перехідних процесах бажано здійснити головний пуск руху і його гальмування, щоб запобігти різних ударів у передачі коробки швидкостей. Гальмування приводу необхідне для швидкої зупинки шпінделя. Привід подачі виконують реверсивним, щоб забезпечити подачу у будь-яку сторону і здійснювати підвод та відвод інструменту. Реверс подачі може здійснюватись електродвигуном, або електромагнітними муфтами розташованими в редукторі. Привід здійснює регулювання швидкості у діапазоні Д = 50-300 з коефіцієнтом регулювання рівним 1.06 і 1.21 постійним моментом обумовленим у основному масою переміщюємих частин супорту в установлених режимах. Електропривід дозволяє отримати жорсткі механічні характеристики у всьому діапазоні регулювання швидкості з етатизмом не більше 5 % при зміні навантаження від холостого ходу до мінімального. В перехідних процесах здійснюється форсований пуск двигуна та його гальмування, яке необхідне для швидкого переходу з однієї подачі на другу.

Допоміжні електроприводи здійснюють прискорення переміщення

супортів та задньої бабки, обертання насосів змазки, гідросистеми охолоджувальної рідини, а також вентилятору охолодження головного двигуна, з постійною швидкістю. Допоміжні електроприводи звичайно виконують з короткозамкнутими асинхронними двигунами. Схема автоматичного керування токарних верстатів забезпечує керування електроприводами для здійснення усіх технологічних режимів верстата. Зокрема основної роботи у ній передбачаються налагоджувальні режими роботи головного приводу з малими швидкостями. У схемі керування необхідно використовувати простий електричний захист двигуна та апаратів, блокіровки, задовольняючи пуск головного приводу при недостатній циркуляції масла у системі змазки, при ввімкненому двигуні вентилятора охолодження головного двигуна і нефіксованому положенні рукоятки механізму швидкостей та блокіровки, забороняючи пуск двигуна подачі при відключеному головному електродвигуні та обмежуючи ходи супорту та задньої баки.

У системі повинна бути передбачена звукова та світова сигналізація.