25.Шляхи покращення оперативного планування на підприємстві

Оперативне планування діяльності підприємства — це поточне виробничо-фінансове і виконавче планування на короткий період часу, орієнтоване на доповнення, деталізацію, внесення коректив до накреслених раніше планів і графіків робіт.

Суть оперативного планування полягає в детальній розробці планів підприємств та їхніх підрозділів (цехів, бригад, ферм, навіть робочих місць) на короткі проміжки часу — окремий виробничий період, місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну. При цьому опрацювання планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання та поточного регулювання.

Завжди необхідно вдосконалювати оперативне планування відповідно до нових ринкових вимог для досягнення ефективної діяльності. Насамперед, необхідно враховувати, що оперативне планування має ґрунтуватися на таких наукових принципах, як науковість, комплексність, неперервність, цілеспрямованість, точність, гнучкість, оптимальність, структуризація планів, їх координація та економічність процесу планування, принцип стандартизації процесів і техніки планування.

Важливою та актуальною проблемою організації планування діяльності підприємств виступає забезпеченість їх комп’ютерною технікою, сучасними програмними засобами та відповідним кваліфікованим персоналом планово-економічних служб. Ще одним важливим напрямом вдосконалення оперативного планування виробництва є розробка оптимальної виробничої програми на добу, декаду, місяць. Оптимальна виробнича програма – це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм.

Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:

1) планування оптимальної структури номенклатури продукції;

2) визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції та економічної межі нарощування виробництва.

Формування оптимальної виробничої програми неможливе без врахування виробничих критеріїв, а саме: виробничої потужності, матеріально-технічного, кадрового потенціалу. Саме цим пояснюється важливість ресурсного обґрунтування виробничої програми.

26.Сутність та види виробничої потужності

Виробнича потужність визначає річний обсяг пропозиції підприємства, що враховує наявність і використання ресурсів, рівень і зміни діючих цін та інші фактори. Виробнича потужність і пропозиція характеризують технологію та організацію виробництва, які діють на підприємстві, склад і кваліфікацію персоналу, а також динаміку їхнього зростання й перспективи розвитку. Виробнича потужність характеризує максимально можливий вічний обсяг випуску продукції в номенклатурі і асортименті запланованих до виробництва за повного використання устаткування, виробничих площ за умови застосування прогресивної технології та організації вир-ва.

Виробнича потужність визначається різними вимірниками:

- натуральними;

- умовно-натуральними;

- у багатономенклатурних виробництвах - вартісним вимірником.

Існує 3 види потужності підприємства:

1. проектна (визначається у процесі проектування)

2. поточна (фактично досягнута потужність)

3. резервна (для покриття пікових навантажень в деяких галузях).

При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:

- проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» протягом планового року;

- збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;

- перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;

- можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції.

Чинники які впливають на виробничу потужність:

1. номенклатура, асортимент і якість продукції

2. тривалість виробничого циклу та трудомісткості виготовлення продукції

3. к-сть устаткування, стан його фіз. та морального зносу

4. в-ння робочого часу

5. якість обслуговування робочих місць.