13. Дайте характеристику Lex mercatoria як джерела міжнародного торгового права.

Транснаціональне торгове право (lex mercatoria) - система норм, що регулюють транснаціональні торгові відносини, які складаються між приватними особами. Нормам lex mercatoria властива певна специфіка, зумовлена неофіційною, недержавною сутністю самого lex mercatoria. Основний зміст теорії lex mercatoria полягає в обґрунтуванні автономності, відособленості регламентації міжнародних торгових угод від національних правових систем.

До числа основних джерел lex mercatoria в юридичній літературі найчастіше відносять: міжнародні торговельні звичаї та узвичаєння (usages); норми міжнародного публічного права; загальні принципи права, визнані всіма чи більшістю країн, які беруть активну участь у міжнародній торгівлі; типові (модельні) закони, що розробляються на міжнародному рівні як модель для національних нормативних актів з певного питання; рішення міжнародних комерційних арбітражів; типові форми контрактів тощо.

Серед допоміжних джерел lex mercatoria, що мають менше значення в порівнянні з основними джерелами, можна виокремити такі: ділова практика; рекомендаційні документи міжнародних організацій; кодекси поведінки; доктрина і праці видатних юристів; “саморегульовані контракти” (тобто контракти, які сторони вважають самодостатніми, і які сторони не підпорядкували праву якоїсь держави).

Зокрема, до джерел lex mercatoria відносяться Правила Інкотермс, Уніфіковані правила по інкасо,.інші уніфіковані правила МТП, Принципи УНІДРУА (в ред.1994,2004 та 2010рр.), Типовий контракт МТП, який стосується купівлі-продажу готових товарів, призначених для перепродажу 1997 року (Публікація МТП №556), інші типові контракти МТП, Міжнародний кодекс рекламної практики МТП, Кодекс поведінки при здійсненні договорів франчайзингу Міжнародної асоціації франчайзингу, Типові закони ЮНСІТРАЛ, тощо.

Основними суб'єктами lex mercatoria є: транснаціональні корпорації (ТНК), міжнародні банки, підприємства й індивіди, котрі беруть участь у зовнішньоекономічних операціях, а також держави (тією мірою, якою вони виступають як міжнародні комерсанти, а не як носії суверенної влади).

13. Порівняйте міжнародну уніфікацію правового статусу суб’єктів міжнародного торгового обороту в єс та снд.

Як відомо, уніфікація правових норм ведеться в рамках або під егідою різних міжнародних інституцій,

універсальних міжнародних організацій (ООН, ЮНСІТРАЛ) та регіональних міжнародних організацій (ЄС, СНД, тощо). Розвиток торговельних відносин в рамках регіонального об’єднання надає можливість країнам-учасницям більш ефективно проводити трансформацію виробничого сектора та підвищувати свою конкурентоспроможність на світових ринках, виходячи з національних і регіональних інтересів. 

В СНД найбільш значним результатом уніфікації стала Євразійська патентна конвенція від 9 вересня 1994 р, Іншим важливим для успішного торговельного співробітництва між країнами Співдружності актом уніфікаційного порядку виступає «Угода про загальні умови поставок товарів організаціями держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 20 березня 1992 р.», передбачає однакові норми, що регулюють відносини між господарюючими суб'єктами в рамках міждержавних економічних зв'язків.

Окрім цього, стосовно суб'єктів торговельного обороту в межах СНД прийняті:

• Угода про сприяння у створенні та розвитку виробничих, комерційних, кредитно-фінансових, страхових і змішаних транснаціональних об'єднань (Москва, 15.04.94);

• Конвенція про транснаціональні корпорації (Москва, 06.03.98).

Відносини у сфері купівлі-продажу регулюють такі акти:

• Угода про створення зони вільної торгівлі (Москва, 15.04.94);

• Правила визначення країни походження товару (Москва,24.09.93);

• Угода про співробітництво в галузі зовнішньоекономічної діяльності (Ташкент, 15.05.92);

• Угода про реекспорт товарів і порядок видавання дозволів на реекспорт (Москва, 15.04.94);

На сьогодні найвищого ступеня уніфікації торгового права досягли країни ЄС. Сприятливими для уніфікації умовами свого часу стали економічна й політична інтеграція Західної Європи, а також створення Європейського Економічного Союзу. Римський договір 1957 р., що став його основою, зобов’язав учасників уніфікувати та зближати національне законодавство настільки, наскільки необхідно для функціонування Спільного ринку. В ЄЕС найбільш уніфіковані торгове право, акціонерне, патентне, антитрестовське законодавство. У рамках ЄЕС уніфікація досягалася такими способами: 1) укладення міжнародних угод (Конвенція про патент для Спільного ринку 1975 р. та ін.); 2) видання регламентів і директив; 3) здійснення єдиного тлумачення норм самого римського договору та всіх інших актів Судом Співтовариства.

Найближчим часом ЄС вирішує створити загальноєвропейську форму юридичної особи, яка дозволила б на міждержавному рівні здійснювати комерційну діяльність, не відмовляючись від зручних положень національного законодавства. 08.10.2001р. Рада ЄС затвердила Регламент №2157/2001 про Статут Європейської компанії та директиву №2001/86/ЄС. Ці документи породжують нову загальноєвропейську організаційно-правову форму юридичної особи.

На відміну від СНД, право ЄС відіграє значну роль у сучасних процесах трансформації приватного права країн усього світу, оскільки відрізняється комплексним характером, динамізмом, уні­версальністю.