1. За предметом правового регулювання норми поділяють на 3 види:

- уніфіковані матеріальні норми – певна поведінка (права та обов’язки), яка закріпляється найчастіше у Конвенціях (Конвенція про міжнародну купівлю-продаж товарів (1980);

- уніфіковані процесуальні норми. Задача: усунути різницю та прогалини, які є у нормах національного процесуального права і, таким чином, полегшити діяльність суду\арбітражу, посилити захист майнових прав та юридичних осіб за кордоном. Сфери уніфікації процесуальних норм:

- компетенція суду\арбітражу у вирішенні справ ускладнених іноземним елементом;

- порядок відшкодування судових витрат;

- відносини судів при виконанні доручень іноземних судів, виконання рішень іноземних судів\арбітражів;

- порядок розгляду спорів у міжнародних судах різного рівня або арбітражних судах. [– двохсторонні договори про взаємодопомогу, Європейська Конвенція про зовнішньоторгівельний Арбітраж 1961р., Конвенція про вирішення Арбітражів, шляхом цивільно-правових спорів 1972р.]

- уніфіковані колізійні норми – створення єдиної форми відсилання;[Женевська Конвенція, яка має на меті вирішення деяких колізій законів про перевідні та прості векселя.]

2. За характером дії:

- імперативні ("peremptory norms”) – є обов’язковими для усіх держав, наприклад, Конвенції щодо транспорту;

- диспозитивні ("dispositional norms”) – передбачають згоду сторін про відхилення від них. [Конвенція про купівлю-продаж товарів].

- відносно імперативні - Вибір правила поведінки, які містяться у нормі. Від них можна відступати лише за певних виключних умов. [закон У. Про міжнародне приватне право.]

3. За територіальною дією:

- універсальні;[ Конвенція про договір міжнародних дорожніх перевезень вантажів (КДПГ) 1956 року; Конвенція про дорожній рух та Протокол до неї про дорожні знаки та сигнали від 19 вересня 1949 року.]

- регіональні. [Європейських конвенцій про розмітку доріг від 1953; Мінська Конвенція].

Форми застосування наслідків процесу уніфікації

1. укладення міжнародних договорів, ( 2-х сторонніх та багатосторонніх конвенцій) в яких міститься уніфікована норма;

2. прийняття державами єдиних законів або рекомендацій, які вироблені спеціально створеними для цього органами або вироблені міжнародними організаціями. [– вексельна Конвенція]. Результатом цієї форми є закон;

3. застосування міжнародних торгівельних звичаїв, які в окремих сферах є загальновизнаними;

4. запровадження типових договорів та загальних умов [– ІНКОТЕРМС];

5. прийняття рекомендаційних норм міжнародними організаціями (Міжнародна торгова палата в Парижі або різноманітні біржі, Торгові палати)

6. розроблення типових форм для спрощення товарообігу. При цьому не дається повної уніфікації, але завдяки цьому норми переходять у 1,2,3,4 форми

13. Визначить основне призначення юнсітрал та основні конвенції, розроблені цією комісією.

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) заснована в 1966 р. Вона є головним правовим органом ООН у галузі прав міжнародної торгівлі.

Основне призначення ЮНСІТРАЛ:

– сприяти узгодженню та уніфікації права міжнародної торгівлі;

– координувати роботу міжнародних організацій у сфері права міжнародної торгівлі;

– сприяти широкій участі держав в існуючих міжнародних конвенціях і розроблювати нові міжнародні конвенції з права міжнародної торгівлі;

– готувати кадри в галузі права міжнародної торгівлі, особливо для країн, що розвиваються.

Діяльність ЮНСІТРАЛ знаходить головне вираження в розробці й прийнятті конвенцій - документів, у яких містяться узгодженні норми, принципи н стандарти в галузі міжнародного торговельного права. Найвідоміші конвенції:

Конвенція про позову давність в міжнародній купівлі-продажу товарів (1974 p.); вона встановила уніфіковані норми щодо строків, в які має розпочинатися розгляд спорів, що виникли на основі контрактів, а також строки позовної давності;

Конвенція ООН про морське перевезення вантажів ("Гамбурзьке право", 1978 p.): вона затвердила уніфікований правовий режим, який регулює права і обов'язки відправників вантажів, агентів, що здійснюють перевезення, мо-реплавських компаній, отримувачів, які виникають, згідно з угодою, про морське перевезення вантажів;

• Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція, 1980 p.);

• Конвенція ООН про міжнародні перевідні векселі й міжнародні прості векселі (1988 p.);

• Конвенція ООН про відповідальність операторів транспортних терміналів у міжнародній торгівлі (1992 р.).

• Конвенція ООН про договори повністю або часткового морського міжнародного перевезення вантажів (2008 р.).

• Конвенція ООН про незалежні гарантії та резервні акредитиви (1995 р.);

• Конвенція ООН про поступку дебіторській заборгованості в міжнародній торгівлі (2001 р.).

Окрім цього, Комісія ЮНСІТРАЛ розробила безліч типових законів, правових посібників та уніфікованих правил, які відіграють важливу роль в міжнародному торговому праві.