54. В чому полягають особливості порядку визначення форми договору за Віденською конвенцією1985 р.?

Віденська конвенція не визначає жодних вимог до форми договору міжнародної купівлі-продажу. Стаття 11 передбачає, що не потрібно ні якої письмової угоди для укладення договору. Договір може укладатись і підтверджуватись як в письмовій і усній формі, так і шляхом здійснення дій, які свідчать про намір сторін його укласти. Укладення договору може бути доведено будь-яким іншим способом, в тому числі на основі свідчень свідків. Тим не менш, якщо укладений письмовий договір, то його зміна або розірвання за згодою сторін також повинні здійснюватись у письмовій формі, так як в К. передбачає, що договір не може змінений або розірваний іншим способом.

Правила цієї статті суперечать імперативним приписам націон. закон-втв деяких держав. Для того аби ці держави могли стати учасником Конвенції їм надається право зробити відповідне застереження.

Також К. містить положення за яким письмовою формою в рівній мірі вважаються також передача по телеграфу або телетайпу. Ці засоби передачі волі сторін на відстані вже традиційно визнаються в міжнародному торговому обороті як письмова форма. Однак не прийнято рішення про знак рівності між письмовою формою і електронною поштою. Також відповідно до положень К. не вважається письмовою формою повідомлення по факсу.

Важливим лишається питання з’ясувати чи можуть відступити сторони в договорі від положень про визначення письмової форми, оскільки всі статті К. є диспози-тивними, з іншої сторони це положення слугує цілям забезпечення однакового розуміння визначень, які містяться в Конвенції.

54. Як розв'язується конфлікт норм міжнародного та національного права у міжнародному торговому праві?

Норми міжнародного права мають пріоритет над національними нормами. Міжнародні норми є універсальними. Держави, приєднуючись до міжнародних договорів, цим самим погоджуються на застосування цього акту. Вони можуть ввести ці положення у внутрішнє законодавство, або зробити посилання на необхідність застосування такого акту. Національні норми повинні не суперечити міжнародним. Деякі національні норми формуються на основі міжнародних. У разі конфлікту між національною та міжнародною нормою, то перевага віддається міжнародній. В деяких країнах національні нормативно-правові акти містять положення про те, що якщо міжнародні договори передбачаються інший спосіб врегулювання певних відносин, то застосовуються саме міжнародна норма. Може також передбачатись, що якщо міжнародна норма суперечить основному законові країни, то до її застосування необхідно внести відповідні зміни до конституції. Виділяють ще такий конфлікт, коли норма міжнародного права носить диспозитивний характер, а норма національного-імперативний. В такому випадку перевагу має нац. Норма.

56. Які акти Співтовариства набувають все більшого значення в європейській уніфікації торгового права? Поясніть чому.

Взагалі можна сказати , що на універсальному рівні уніфікації як такої не існує. Існує на регіональному рівні в двох напрямках: уніфікація СНД, уніфікація ЄС. Недоліками уніфікації СНД є те,Ю що вона носить рекомендаційний характер, якого країни часто не дотримуються. Недоліками уніфікації Єс є те, що там існують лише окремі питання, де особлива увага приділяється статусу агента.

Уніфікація у праві ЄС здійснюється 2 способами:за допомогою класичних міжнародних договорів(конвенцій),прийняття актів органами ЄС.

В основному в рамках ЄС приймаються акти трьох видів: положення, директиви, рішення. Найбільшу юридичну силу мають положення. Вони встановлюють норми права, які діють в усіх державах ЄС. Директиви формують норми, які діють в рамках ЄС,однак залишають державам право самостійно імплементувати норми директив в своє національне законодавство. Що стосується рішень, то вони являються скоріше адміністративними актами аніж актами законодавства, оскільки вони не є спільною нормою права ЄС, а можуть встановлювати заборону здійснювати певні дії, конкретним державам. Все більшого значення в в європейській уніфікації відіграють положення ЄС, оскільки саме вони встановлюють норми права, які мають юридичну силу в усіх країна ЄС ,завдяки чому і відбувається уніфікація в міжнародній торгівлі.