29. Визначить умови застосування Віденської конвенції (1980р.).

Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу 1980 року застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких розташовані в різних державах: 1. коли ці держави є учасницями цієї Конвеції; 2.коли норми міжн-го права спричиняють застосування права держави-учасниці. Для визначення застосування Конвеції національна належність сторін значення не має. Конвенція виключає можливість втручання у взаємини продавця і продавця суду чи арбітражу, якщо покупець вже використовував який-небудь засіб правового захисту з приводу порушення договору.

Відповідно до статті 2 Конвенції, вона не застосовується до контрактів, предметом яких є товари, що купуються для особистого, сімейного або домашнього використання, за виключенням випадків, коли продавець в будь-який час до або після моменту укладання договору не знав і не міг знати, що товари купуються для такого використання.

Також виключення із сфери застосування Конвенції відносяться продажі з аукціонів, а також в порядку виконавчого провадження або іншим шляхом в силу закону. Це викликано тим, що за загальним правилом угоди такого характеру регулюються спеціальними нормами національного законодавства.

Дія Віденської конвенції не розповсюджується на контракти, предметом яких є:

- фондові папери, акції, оборотні документи, гроші, а також забезпечувальні документи – їх продаж відрізняється від угод купівлі-продажу звичайних товарів і в багатьох національних законодавствах регулюються спеціальними нормами, як правило, імперативного характеру;

- судна водного і повітряного транспорту, а також судна на повітряній подушці – в багатьох державах їх продаж вважається угодою з продажу нерухомого майна, тоді як конвенція регулює відносини з продажу рухомих речей;

- електроенергія – у деяких правових системах не вважається товаром, а її продаж має свої особливості.

30.Визначіть умови застосування Конвенції про міжнародний факторинг.

1. Ця Конвенція регулює договори факторингу і відступлення права грошової вимоги.

2. Для цілей цієї Конвенції "договір факторингу" означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого:

(a) постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання;

(b) фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій:

- фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів; - ведення обліку (головної бухгалтерської книги) щодо дебіторської заборгованості; - пред'явлення до сплати грошових вимог; - захист від несплат боржників; (с) боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги. 3. У цій Конвенції посилання на "товари" та "продаж товарів" включають також послуги та надання послуг. 1. Ця Конвенція застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав і: (a) такі держави і держава, де фактор здійснює господарську діяльність, є Договірними державами; або (b) як договір купівлі-продажу товарів, так і договір факторингу регулюються законодавством Договірної держави.

1. Застосування цієї Конвенції може виключатися: (a) сторонами договору факторингу; або (b) сторонами договору купівлі-продажу товарів стосовно грошових вимог, що випливають тоді, коли фактор був письмово повідомлений про це виключення або після цього. 2. Якщо застосування цієї Конвенції виключається відповідно до попереднього пункту, то таке виключення може бути зроблене тільки до Конвенції в цілому.