8.Вимоги до литва

Перевірку і припасування суцільнолитого металевого каркаса починають з ретельного його огляду (візуальний контроль) для своєчасної діагностики тріщин, деформацій і інш. Якщо цих дефектів не виявляється, то приступають до припасування каркасу, який повинен легко, без напруги, накладатися на опорні зуби (відповідно до шляху введення протеза). Потім уточнюють границі каркаса, особливо в пришійковій ділянці. Оптимальним варто визнати відстань між каркасом і зубами-антагоністами також близько 1,5 мм, що дозволяє зубному технікові створити надалі необхідну жувальну поверхню бічних і краї передніх зубів, і домогтися потрібної товщини порцелянової маси при її нанесенні. Каркас повинен бути без гострих кутів, щоб не створювати напруг на керамічному облицюванні, не повинен мати раковин і тим більше отворів від неакуратної його обробки.

Важливо підкреслити, що в зуботехнічній лабораторії, перед дегазацією каркаса, зубний технік повинний обробити каркас велико-дисперсним алмазним абразивом, бажано в одну сторону, що дозволяє уникнути повітряних пасток, що можуть привести до утворення міхурів у кераміку [А. Гавриленко, 1997]. У той же час А. Колосов (1999) не рекомендує застосовувати алмазні голівки (спечені або виготовлені методом гальваніки), тому що вважає, що частки сполучної речовини алмазної голівки, що складаються з органічних і мінеральних речовин, можуть впроваджуватися в структуру металу і на якому-небудь етапі випалу кераміки "радувати" зубного техніка появою міхурів і сколовши. Він рекомендує при обробці зовнішньої поверхні металевого каркаса використовувати тільки твердосплавні фрези.

Якщо на етапі припасування суцільнолитого каркаса виникають складності в його накладенні через відсутність паралельності опорних зубів, то допрепарувати зуби можна лише в незначному обсязі, а корекція внутрішньої поверхні коронок каркаса припустима лише у виняткових випадках, коли каркас тільки незначно не відповідає опорним зубам або усередині коронок мають місце чітке обумовлені дефекти лиття (перлини, "+" метал). В всіх інших випадках, тим більше при виявленні грубих помилок або дефектів якості лиття, варто повторно провести повторний етап литва, усунувши первисні його недоліки.

Виготовлення мостоподібного протеза з хромонікелевої сталі без вживання припою.

Одним з недоліків паяних мостоподібних протезів є створення окислів металів в наслідок корозії припою і потемніння лінії спайки. Корозійні руйнування припою призводять також до послаблення міцності з`єднання окремих частин конструкції, що нерідко закінчується поломкою протеза. До недоліків паяних протезів відноситься деформація під час пайки, токсична дія припою та утворення мікротоків в порожнині рота. З гальванозом, обумовленим наявністю в порожнині рота різних металів, зв`язують ряд клінічних симптомів ( потемніння золотих коронок, металевий смак, відчуття жару, зміна смакових відчуттів, слиновиділення, головні болі, порушення сну, хронічне запалення слизової оболонки порожнини рота, гіперестезії ).

В цілях усунення вказаних недоліків П.Н.Васильєвим, Л.М.Демнером, В.І.Кулаженко та інш. була розроблена методика виготовлення мостоподібних протезів, частини яких з`єднається за допомогою проточного лиття або зварки.

Виготовлення мостоподібного протеза згідно цієї методики має свої особливості тільки на деяких лабораторних етапах. Виготовлення опорних штампованих коронок проходить по загальноприйнятому методу. Після перевірки коронок в порожнині рота знімається відбиток разом з коронками. Перед відливкою моделей коронки зсередини змащуються тонким шаром воску за винятком тонкої смужки в пришиїчній ділянці. Після відливки і відкриття моделей в коронках на контактних поверхнях з боку тіла протеза висвердлюють по два отвори. Контактні поверхні зачищають від окалини і встановлюють на місце. Моделюється проміжна частина з воску, після чого її відокремлюють від коронок і охолоджують. Щілину, яка утворюється після усадки воску, підливають додатково порцією воску. Коронки і воскову репродукцію тіла протеза знімають з моделі єдиним блоком. З боку коронок встановлюють воскові літники. Конструкцію покривають вогнетривким облицювальним шаром, видаляють віск в шуфельній пічці і відливають проміжну частину. При відливці метал заповнює отвори в коронках і тіло протеза монолітно з`єднається з коронками. При литті проміжної частини має місце її усадка, автори запронували спеціальний роздвіжний столік, на якому моделюють тіло протезу. Гіпсову модель при цьому розрізають і розводять на відстань лінійної усадки конструкції. Таким чином забезпечується більш точна відливка тіла протеза.