4. Формування литникової системи при литті металокерамічних

і суцільнолитих каркасів

Формувати ливникову систему потрібно так, щоб у ній не виникало напруг. Для цього потрібно стежити за тим, щоб віск, що склеює ливниковий канал, цілком затвердів, а ливниковий віск, з якого формуються канали, потрібно якнайменше піддавати згинанню.

При всіх способах і методах лиття розплавлений на поверхні ливарної форми сплав потрібно підвести до виливка. Це можливо завдяки створенню ливникової системи. При цьому домагаються, щоб усі ділянки виливка знаходилися під час лиття в рівних умовах, але до більш тонких ділянок виливків підводився б додатковий літник. У товстостінних виливків повинні бути додаткові депо. Це запобігає деформації конструкції в ході остигання сплаву.

Знімати воскову конструкцію з моделі потрібно тільки після повного формування і затвердіння всієї ливникової системи. При врахуванні всіх цих факторів знижується імовірність балансу у відлитому металевому каркасі.

Після того, як зубний технік або ливар знежирить усю воскову конструкцію спеціальною рідиною, потрібно дочекатися, коли ця рідина цілком висохне, інакше на металевому каркасі буде безліч дрібних кульок.

5. Пакування

Пакувальна маса і рідина перемішуються вручну за допомогою шпателя, у відповідності; на 100г порошку 18-20 мл рідини 60% концентрату, до утворення однорідної маси. Отримана маса в 60 сек. перемішується у вакуумному змішувачі.

Потім маса швидко міститься на вібратор при середньому ступені інтенсивності його роботи. Внутрішність коронки акуратно заповнюється рідкою масою за допомогою канюли. Формувальний матеріал затвердіває щонайкраще в компресорній камері протягом перших 10 хвилин. Потім віддаляються муфельні кільця й протягом наступних 20 хвилин опокам необхідно дати затвердіти перед наступним литвом.

Час витримки: 30 хвилин.

6. Попередній прогрів

Для одержання якісного лиття важливе значення має точний температурний режим для прогріву печі. У муфельній печі під час термічної обробки швидкість підйому температури потрібно регулювати в залежності від довжини мостоподібного протезу. Чим більше мостоподібний протез, тим менше повинна бути швидкість підйому температури. Це знижує імовірність усадки у відлитому протезі. Опоку в печі краще ставити на бік, щоб з конуса залишки пилу або крихти опокової маси (які могли потрапити в конус) випливали б разом з розплавленим воском.

Тигель, у якому розплавляється сплав потрібно ретельно очистити від шлаків і пилу, що залишаються від попередньої плавки. Це також знижує імовірність не якісного литва у відлитому металевому каркасі.

Термічна обробка опоки підбирається індивідуально до кожного типу пакувальних мас.

7. Плавка й обробка відлитих каркасів

Розплавлювання металу відбувається в тиглі, де знаходиться необхідна кількість металу до кожної опоки (розраховується необхідна кількість металу по формулі: маса воску збільшується на питому щільність металу, що розплавляється,). Шматочки металу розплавляються, стікаються в одну краплю, після чого по краях крапля починає світлішати й у середині з'являється тінь. Після зникнення тіні, можна включати центрифугу. У деяких випадках можна ще виждати кілька секунд. Після литва, якщо дозволяє час, опоку разом з відлитою конструкцією поставити остигати в муфельну піч, щоб вона остигала повільно і рівномірно. Це знижує імовірність усадки каркасу. Не можна ні в якому разі остуджувати опоку в холодній воді і розбивати опокову масу молотком! У цьому випадку може відбутися деформація протеза. Відрізати ливникову систему потрібно рівномірно, не нагріваючи метал і не роблячи механічного тиску на відлиту конструкцію. Після того, як опока остигне, відлиту деталь витягають, роблять піскоструминну обробку, відрізають літники і припасовують на людині, а після механічної обробки і в порожнині рота.

До сплавів, призначеним для виливка каркасів незнімних конструкцій, відповідно до міжнародного стандарту пред'являються наступні вимоги по їхніх механічних властивостях: умовна границя текучості - не нижче 250 Мпа, відносне подовження - більш 2%. Сплави повинні мати близькі до них (ледве збільшені) величини коефіцієнтів термічного лінійного розширення (КТЛР), забезпечувати міцність адгезії ґрунтового шару керамічної маси до поверхні суцільнолитого металевого каркасу.